У вшануванні пам'яті молодшого сержанта Олексія Бевзюка, відомого під позивним "Мерс".

Волонтер і воїн, який після загибелі брата та власного поранення повернувся на фронт

Олексій з’явився на світ 20 жовтня 1986 року в столиці України, Києві. Він відвідував школу №9, розташовану в Оболонському районі. Після закінчення школи продовжив навчання в університетах, вибравши спеціалізації в галузі інженерії та технологій, а також в правознавстві.

Навчався у Херсонському національному технічному університеті та Національній академії внутрішніх справ України. Поєднання технічних знань і правничої освіти дало йому різнобічну підготовку, а професійний шлях охопив громадську діяльність, роботу з представниками влади та згодом військову службу.

Спорт відігравав ключову роль у житті Олексія. Він активно займався рукопашним боєм і не раз здобував призові місця на національних турнірах. Заняття спортом вимагали від нього витривалості, самодисципліни та рішучості. Ці якості виявилися надзвичайно корисними в його майбутній діяльності, коли йому доводилося стикатися з викликами та приймати складні рішення в непростих ситуаціях.

Олексій також виконував обов'язки помічника-консультанта народного депутата України в Верховній Раді, а також надавав підтримку депутату Київської міської ради. Його робота була тісно пов'язана з діяльністю державних і місцевих органів влади.

З 2014 року, коли розпочалася російська агресія проти України, Олексій та його брат Андрій активно займалися волонтерством. Вони підтримували українських військових і брали участь у забезпеченні необхідних ресурсів для фронту.

Протягом наступних років Олексій продовжував активно залучатися до волонтерської діяльності, що стало одним із його способів підтримки українських збройних сил.

З початком широкомасштабної агресії Російської Федерації в лютому 2022 року Олексій вирішив добровільно приєднатися до Збройних Сил України. У цей момент його приклад наслідували батько Іван та брат Андрій, які також вирушили на фронт.

Перехід від волонтерства до військової служби став ключовим моментом у житті Олексія. Він не лише надавав підтримку армії, а й вирішив стати частиною її складу, щоб активно боротися за захист своєї країни від російської агресії.

Чоловік проходив службу в 72-й окремій механізованій бригаді, відомій як бригада Чорних Запорожців, де займав пост командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти. У цій ролі він був відповідальний за реалізацію завдань свого підрозділу та організацію дій підлеглих йому військовослужбовців.

26 липня 2022 року загинув брат Олексія, Андрій. Це стало великою трагедією для їхньої родини. Незважаючи на глибоке горе та особисті поранення, Олексій, пройшовши лікування, вирішив не проходити реабілітацію, а повернувся на фронт, щоб продовжити свою військову службу.

7 грудня 2022 року Олексій загинув під час виконання бойового завдання в Кураховому, що в Донецькій області. Йому було всього 36 років. До самого кінця він поєднував свою активну громадську діяльність з військовою службою, а його шлях від волонтерства до фронтових дій став важливою частиною особистої історії його боротьби за Україну.

На Берковецькому кладовищі в Києві відбулася поховання молодшого сержанта Олексія Бевзюка.

Після його смерті він отримав орден "За мужність" III ступеня. Серед інших нагород – орден Святого Архистратига Михаїла, медаль "Честь. Слава. Держава" та відзнака "За оборону Києва та Київської області".

В Олексія залишилися батьки, дружина, двоє дітей, рідні та друзі.

Вічна пам'ять Герою нашого часу!

Діана Горбачук може бути представлена як Діана Г. або ж інше варіантне написання, наприклад, Діана Гурбачук.

Зображення з родинного архіву.

За матеріалами: Меморіал. Платформа пам'яті