"Військовий повідомив про жорстоке поводження у Верховинському ТЦК: «Били по всіх ділянках тіла»."

Військовий Леонід Бойчук заявив про побиття у Верховинському районному ТЦК. Він стверджує, що у серпні 2025 року під час проходження військово-лікарської комісії його побили представники ТЦК та СП за відмову проходити флюорографію, а після цього -- проводили з ним "виховні роботи".

З його слів, участь у побитті брав нині підозрюваний у перевищенні влади підполковник Верховинського районного ТЦК та СП Анатолій Ч. Після мобілізації Леоніду Бойчуку зробили операцію, зараз він проходить лікування.

Військовий поділився свідченнями про інцидент із побиттям, а також ситуацію прокоментували в Державному бюро розслідувань та Івано-Франківському обласному територіальному центрі комплектування і соціальної підтримки. Крім того, представник омбудсмана під час моніторингу виявив певні деталі в приміщенні Верховинського районного ТЦК та СП. Про ці події йдеться в матеріалі Суспільного.

До редакції Суспільного звернувся житель села Старі Кути Косівського району Леонід Бойчук, нині -- військовий однієї з військових частин, що дислокується у Львівській області. Він каже, що 11 серпня 2025 року його мобілізували у середмісті Косова, неподалік будівлі районного суду. У той день чоловік йшов туди, оскільки працює адвокатом. Леонід говорить, що у розшуку через ухилення від мобілізації він не перебував.

Приблизно о 8:30 мене зупиняє екіпаж поліції й невідомі люди, працівники ТЦК чи хто вони, на автомобілі зеленого кольору Ford Galaxy. Вони мені не представлялися, хоча одного з них я знав, оскільки ми разом служили в армії. Він був прапорщиком, а я -- солдатом. Ініціатива фізичного впливу була з його боку, щоб я сів в автомобіль. У всіх було порушення форми одягу. Кофта -- одна, штани -- інші, взуття -- не "по формі". Спочатку підійшов поліцейський і сказав: "Сідайте в авто". Вони мене заштовхнули туди. Просто так, без нічого -- без протоколу затримання. Я не міг боронитися, бо їх дуже багато було, -- розповідає Леонід Бойчук.

Протягом півгодини його транспортували в зеленому автомобілі через територію Косова. Чоловік згадує, що довкола були люди, які вели розмову по телефону. Потім його привезли до старого приміщення в селі Вербовець. В процесі подорожі Леонід Бойчук зателефонував на номер "102" і повідомив про те, що його везуть у невідоме місце.

Мені дали дозвіл на це. Проте незабаром мене пересадили з зеленого автомобіля в поліцейську машину. У цьому транспортному засобі у мене відібрали телефон. Зліва сиділа дівчина у формі військового, а справа - чоловік, якого я знав з армії. Він вирвав телефон у мене з рук і спробував зламати його об коліно. Я запитав його, навіщо він це робить. Потім один із них зателефонував і сказав: "Все, веземо його на Верховину". Я відповів: "Хлопці, чому ви кудись мене везете? Ви не склали жодного протоколу затримання. Усі мої військові дані знаходяться в Косівському районному ТЦК та СП, так само, як і моє приписне. Ви не маєте права мене везти". Вони не хотіли мене слухати і почали проявляти неповагу, - розповідає чоловік.

За словами Леоніда Бойчука, автомобіль змінив напрямок перед Соколівкою через ремонт мосту в селі Яворів. Того дня подорож до Верховини пролягала через Косів, Кути, Тюдів та Підзахаричі. Він зазначає, що цей маршрут зайняв у два рази більше часу, ніж зазвичай.

Читайте: У Прикарпатті ТЦК здійснив мобілізацію військовослужбовця в СЗЧ без належної перевірки документів.

У Верховині один із співробітників ТЦК та СП наказав мені вийняти все з кишень. У мене були лише гаманець, ключі від автомобіля, що залишився в Косові, та кілька дрібниць. Я відповів, що це мої особисті речі, і ви не маєте на це права. На це він сказав: "Якщо ви не виконаєте нашу вимогу, ми застосуємо силу". Що ж, якщо так треба, то доведеться виконати, — згадує Леонід Бойчук.

За словами чоловіка, його привели в кімнату з обмеженим доступом: вікна там були заґратовані, а площа приміщення складала приблизно 2 на 1,5 метра. У кімнаті розташовувалося одне двоярусне ліжко і кілька матраців на підлозі.

У приміщенні перебувало шестеро осіб. На матраці в наручниках сидів чоловік — мій односелець. Коли він обернувся, я помітив, що його тіло в синцях. Я зрозумів, що це не просто розіграш. Мене привезли о 10:30, і до 22:30 я змушений був стояти на ногах, — розповідає Бойчук.

Орієнтовно за три години після того, як Леонід Бойчук опинився у кімнаті, всередину зайшов військовослужбовець.

Поглянувши на кількість присутніх, я вирішив вийти. За мною зайшов чоловік на ім'я Анатолій Ч. — тепер я знаю його ім'я. На шевроні в нього не було жодного звання, і він не представився. Відразу почав кричати. Спершу він "наїжджав" на мого односельця, погрожуючи йому. Біля нього сидів молодий хлопець, приблизно 26-27 років, з великим синцем під оком. Він виглядав дуже блідим і постійно повторював: "Мені погано". Я звернувся до Анатолія Ч.: "Пане, будь ласка, надайте йому медичну допомогу, адже йому дійсно погано", — згадує чоловік.

За його словами, після цього солдат почав завдавати удари новобранцю.

Він каже йому: "Ану вставай". Той встав. Далі говорить: "Зніми кофту". Хлопчина знімає кофту і Анатолій Ч. б'є його у груди. То був такий сильний удар, що я подумав, що він точно переломить грудну клітку. Хлопчині ще гірше стало -- він скрутився вдвоє, сів на підлогу. Я дивлюся і кажу: за що ви його б'єте? Він проігнорував це питання і ще декілька разів вдарив його. А потім до мене і каже: "Я тобі надам медичну допомогу. Я з тобою ще розберуся". Анатолій Ч. вийшов. Так день і минув, -- розповідає Леонід Бойчук.

Читайте: У Калуші група невідомих здійснила напад на територіальний центр комплектування, що дозволило військовозобов'язаним втекти.

На світанку 12 серпня Леоніда Бойчука разом із кількома іншими новобранцями привели та помістили в жовтий шкільний автобус.

Нас привів до медзакладу працівник ТЦК в окулярах, який виглядав як айтішник – він сидів за комп'ютером і оформляв всі необхідні документи. Водій, високий чоловік з бородою, відвіз нас до лікарні, але я не можу точно сказати, чи це була Верховинська районна лікарня, чи поліклініка. Спочатку мені зробила кардіограму жінка-медик. Після цього "айтішник" і Анатолій Ч. повели мене на флюорографію. Вони сказали: "Роздягайся". Я пояснив, що у 2024 році переніс гострий бронхіт, і в Кутській лікарні мені робили флюорографію на новому обладнанні – двічі: до і після хвороби. Я попросив їх надіслати запит через Helsi, — згадує Леонід Бойчук.

Чоловік стверджує, що після цього підполковник розлютився і почав гучно сваритися з ним.

Він промовив: "Зараз я тобі покажу, хто тут насправді керує". Підійшов ближче і, стоячи поруч із працівником флюорографії, почав завдавати мені ударів по обличчю поліцейським жетоном, який тримав у правій руці. Від одного з ударів я відчув, як щось тріснуло в носі. Він додав: "Дивись, хто я, зрозумів?" І продовжував бити мене цим жетоном. Не можу точно сказати, скільки разів він ударив -- напевно, близько двадцяти. А може, й більше. Анатолій Ч. запитав: "Ти справді не збираєшся проходити флюорографію?" Я відповів, що ні, -- сказав чоловік.

За його словами, підполковник Верховинського районного ТЦК та СП вивів його з приміщення на коридор.

Там вони з "айтівцем" в окулярах почали мене бити, рвати на мені сорочку. Я кричав не своїм голосом. Били по всіх частинах тіла -- по нирках, голові, по всьому. А кардіологиня стояла у коридорі і бачила це все. Вони мені сказали: "Будемо проводити з тобою цілий день виховні роботи". Наручники натягнули на мене і вивели до автобуса. Правда, дорогою їх зняли, -- говорить Леонід Бойчук.

У стінах Верховинського районного ТЦК та СП інших новобранців направили до кімнат, тоді як Леоніда супроводили до приміщення на другому поверсі.

Анатолій Ч. увірвався в кімнату з наручниками і балончиком, кольору сірого, з написом "Терен". Я чітко пам'ятаю цей момент. Він наказав: "Руки вперед". Я послухався, адже не знав, чого очікувати. Він надів наручники і почав розпорошувати газ прямо в мої очі. Після цього розпочався справжній напад: удари по голові, нирках, грудній клітці. Це вже нагадувало катування, відповідно до частини 3 статті 127 Кримінального кодексу України. Все тривало досить довго, і я відчув, що починаю задихатися. Коли він помітив, що я втрачаю свідомість, потягнув мене до туалету, щоб вмити водою, — згадує чоловік.

Леонід Бойчук додає, що після цього підполковник повів його назад до класу:

Я звертаюся до нього: "Чоловіче, що ж ти від мене хочеш?" Він почав просити, але не було з ким провести розмову. У коридорі Ч. знову першим завдав мені удару — такої сили, що я не можу з упевненістю сказати, чи тримав він щось у руці. Мені важко уявити, як людина може так вдарити кулаком, щоб ребро опинилося всередині. Це було зовсім несподівано. Якби я очікував на це, то, можливо, стиснувся б трохи, і наслідки були б менш серйозними. Коли він вдарив мене зліва, я не витримав і опустився на коліна, відчуваючи, як серце починає битися швидше.

Леонід Бойчук повідомляє, що в той день його також побили двоє військовослужбовців ТЦК та СП, які вранці супроводжували його на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.

Ч. покликав "айтівця" та того бородатого водія. Утрьох вони притиснули мене до стіни. Анатолій Ч. стояв зліва, водій переді мною і завдавав мені удари в живіт, а "айтівець" атакував з правого боку. Я маю зріст 162 сантиметри, тоді як вони всі були не менше 170 сантиметрів. Важко уявити, як саме вони завдавали мені удари. І все це відбувалося на очах співробітника ТЦК, який у перший день вимагав, щоб я витягнув з кишень усі свої речі. Це тривало близько семи-восьми хвилин. Мене били по всіх частинах тіла, я відчував, що втрачаю свідомість. Я крикнув їм: "Давайте, бийте, вбивайте мене!" І вони дійсно зупинилися. Хоча Ч. ще кілька разів вдарив, але решта двоє перестали, – розповідає чоловік.

Згідно з його свідченнями, після того, як його побили, він опинився в тісному закритому приміщенні разом з іншими новими рекрутами:

Завели мене всередину. Я в тих наручниках добу провів. Навіть у туалет не міг піти. Згодом -- кров'ю ходив. Порушили мені щось там всередині. До цього у мене з цим було все нормально.

Читайте: У Франківську ідентифікують репатрійовані тіла захисників за трьома світовими стандартами

З його слів, увечері того ж дня побої продовжилися. На світанку 13 серпня чоловіка повторно повезли на ВЛК.

В медичному закладі Леоніда Бойчука обстежили кілька лікарів. Він повідомив хірургині, що отримав травми в ТЦК та СП Верховинського району.

"Хірург-жінка зазначила, що я у доброму здоров'ї. Проте вона згадала про наявність 'вікової хвороби'. Однак конкретно не вказала на ті проблеми, які в мене вже були на той момент (після побоїв -- ред.). Я звертався до неї з проханням дозволити мені пройти лікування, але отримав у відповідь повну тишу," -- розповідає Бойчук.

Під час військово-лікарської комісії чоловік таки пройшов флюорографічне обстеження. У день, коли Леонід зник, його донька подала три заяви до правоохоронних органів: одну в Косові та дві у Верховині.

Мене планували відправити до Рівного, але я попросився на Львівщину, щоб швидше побачитися з лікарем. Я дуже переживав, що якщо доберусь до Рівного, то можу втратити багато крові. Ввечері 13 серпня нас відправили. Ми зупинилися в Івано-Франківську. Коли нас доставили до частини, я звернувся до чоловіка, який вів лекції, і попросив папір. Написав рапорт на медичний огляд після побиття у ТЦК, але його не взяли до уваги. На наступний день я знову написав рапорт, -- розповідає Леонід Бойчук.

У п'ятницю, 15 серпня, військового транспортували до медичного закладу, де його оглянув лікар.

Він спершу подивився і одразу подумав, що я симулюю. Але після огляду сказав: "Візьміть його на операцію". В суботу-неділю проопорерувати не могли, тому обіцяли в понеділок. У наступні дні я нічого не пив та не їв. Я боявся сепсису. Хлопці робили мені перев'язки. У понеділок мене прооперували, потім я приїхав на реабілітацію на два місяці. Зараз я себе погано почуваю. У мене -- болі під ребром, воно все погано зрослося. Я вважаю, що все, що зі мною відбувалося, було незаконним, -- каже чоловік.

Леонід Бойчук отримав медичний діагноз, що підтверджує наявність перелому лівого ребра.

18 серпня 2025 року його дочка подала звернення до Державного бюро розслідувань. У своїй заяві вона повідомила, що її батько вже чотири дні переживає сильну кровотечу, а також має проблему з випадінням прямої кишки на третьому етапі. Крім того, у документі згадуються побиття, які він зазнав від військовослужбовців територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На сьогоднішній день Леонід Бойчук займає посаду старшого сержанта і проходить курс лікування. За його словами, після того, як з'явилася інформація про арешт заступника керівника Верховинського районного ТЦК та СП, він дав свідчення слідчим Державного бюро розслідувань. Проте, як зазначає сам чоловік, йому було надано статус свідка, а не потерпілого.

Досліджуйте: Танці для супротивника. Як Михайло Семків з " Edelweiss" організовує битви на "мавіках" (ВІДЕО)

Суспільне направило запит до Територіального управління Державного бюро розслідувань у Львові, щоб з'ясувати, яку роль відіграє Леонід Бойчук у справі про катування, що стосується Верховинського районного ТЦК та СП. Крім того, журналісти прагнуть дізнатися, скільки осіб постраждали у процесі досудового розслідування станом на грудень 2025 року. У відомстві зазначили, що розголошення деталей кримінального провадження може негативно вплинути на подальші етапи досудового розслідування.

У коментарі для Суспільного, Віталій Вербовий, представник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області, зазначив, що скарги на зловживання з боку військовослужбовців ТЦК та СП Верховинського району почали надходити до нього в травні-червні 2025 року.

До нас неодноразово зверталися щодо Верховинського ТЦК. На жаль, люди відмовлялися писати письмове звернення, побоюючись імовірного тиску з боку цього територіального центру комплектування. Тож я як представник уповноваженого надіслав відповідні свої реагування до правоохоронних органів, зокрема й до Державного бюро розслідувань, -- розповідає Віталій Вербовий.

Як зазначив, 21 листопада представник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини здійснював моніторинг у територіальному центрі комплектування та соціального забезпечення Верховинського району. У той же день оперативна група Державного бюро розслідувань проводила слідчі заходи в цьому центрі.

ТЦК -- це Збройні сили України. Я теж -- учасник бойових дій, ветеран. Дуже їх цінуємо, шануємо їхню роботу, але коли будуть такі порушення, ми реагуватимемо відповідним чином, тому що, як на нас, такі кроки не сприяють мобілізації, а, на жаль, заважають. Дуже багато моїх побратимів служать зараз у ТЦК, здійснюють мобілізаційні заходи, але проблем таких не роблять, -- продовжує Віталій Вербовий.

Під час перевірки Верховинського ТЦК представник омбудсмана та слідчі ДБР виявили низку порушень, зокрема знайшли паспорти людей, посвідки, гроші.

У Верховинському районному центрі комплектування та соціальної підтримки також було виявлено місце, що порушує свободу, де незаконно тримали людей. Це є серйозним правопорушенням. Ми зафіксували це під час проведення нашого моніторингу, -- зазначив Вербовий.

В цілому, за його словами, більшість звернень, що надходять до представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Івано-Франківській області, пов'язані з несвоєчасним оформленням відстрочок. Громадяни вважають, що мають підстави для отримання відтермінування, проте їх все ж мобілізують.

У випадку отримання скарг, що стосуються можливого насильства або приниження військовослужбовців, ми здійснюємо дзвінки для з'ясування обставин. Якщо виявляється необхідність, ми направляємо запити до Військової служби правопорядку, поліції, спеціалізованої прокуратури та Державного бюро розслідувань, — зазначає Вербовий.

Читайте: У Снятині відбувся інцидент між ТЦК та СП та донькою зниклого безвісти військовослужбовця.

Суспільне також попросило прокоментувати ситуацію Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, щоб дізнатися, чи отримували вони скарги про побиття Леоніда Бойчука та інших військовозобов'язаних у Верховинському ТЦК. Однак, через те, що триває слідство, в обласному ТЦК та СП відмовилися надавати коментарі з цього приводу.

Суспільне готове опублікувати позицію підполковника Анатолія Ч., якого військовослужбовець Леонід Бойчук звинувачує у побитті.

21 листопада 2025 року в Івано-Франківській області затримали підполковника Анатолія Ч., заступника начальника Верховинського районного ТЦК та СП, та висунули йому підозру. Згідно з даними слідства, цей військовослужбовець вчиняв жорстоке поводження та фізичні побиття новобранців. Претензії на адресу підполковника, що стосувалися катувань і вимагання грошей, надійшли до Державного бюро розслідувань від мешканців регіону та народних депутатів.

Згідно з даними слідства, 11 листопада заступник начальника Верховинського територіального центру комплектування та соціальної підтримки наказав чотирьом своїм підлеглим утримувати новобранця, в той час як сам наніс йому ударів кулаком у пах не менше ніж 20 разів. В результаті цього медики змушені були провести потерпілому орхіектомію – операцію з видалення лівого яєчка.

Читайте: Заступник начальника Верховинського ТЦК катував затриманого разом з чотирма підлеглими - ухвала суду

Військовослужбовцю Верховинського територіального центру комплектування та соціальної підтримки висунули обвинувачення за частиною 5 статті 426-1 Кримінального кодексу України. Йдеться про перевищення службових повноважень в умовах військового стану, що призвело до серйозних наслідків. За цією статтею можливе покарання до 12 років позбавлення волі. Підозрюваний буде утримуватися під вартою в Івано-Франківській виправній установі № 12 до 19 січня 2026 року.