Випадки насильства та жорстокого поводження в піхотній бригаді - командування трактує скаргу військового як спробу зневажити Збройні сили України.

Керівництво батальйону сказало про відео, яке оприлюднено, що це жартівливий контент.

Військовослужбовець Руслан, який походить з Кіровоградської області, поділився тривожною інформацією про ситуацію в 57-й окремій мотопіхотній бригаді, де, за його словами, мають місце побиття та знущання над підлеглими. Чоловік попросив не вказувати його прізвище задля власної безпеки, проте вирішив не залишатися осторонь. Після того як він опублікував свої свідчення в соціальних мережах, почали надходити погрози на його адресу.

Чоловік поділився своєю історією з Суспільним, яке розмістило її 13 червня, надавши відео та фотографії, які, за його словами, свідчать про насильство у військовій частині. Однак у батальйоні заперечили факти побиття, стверджуючи, що це є спробою дискредитації Збройних Сил України.

Руслан розпочав військову службу у травні 2024 року. З травня 2024 по січень 2025, з його слів, у бригаді відбувалися побиття й приниження.

Був призваний на службу і підписав контракт із 57-ою бригадою. Наше призначення було в Харківську область, в місто Вовчанськ. Як тільки ми прибули, командування здавалося досить адекватним. Проте незабаром почалися проблеми з медичним забезпеченням. Я не отримав обіцяних виплат за контрактом, і в нашій бригаді ніхто не отримав жодної копійки, окрім зарплати. Хлопці сподівалися на бойові завдання, але командування вибрало інший курс — почали використовувати фізичну силу: бити солдатів і вивозити їх у багажниках. Командири мають своїх військовослужбовців, яких просять виконувати ці жорстокі дії.

У січні 2025 року Руслан самовільно залишив військову частину (СЗЧ). Розповів, це вдруге з початку служби. Нині він переховується.

Вперше я зіткнувся з ситуацією, що потребувала медичного втручання, у жовтні 2024 року. Я вирушив на лікування, оскільки мені була необхідна операція на нозі. Всі витрати я покривав самостійно. Після цього виявилася киста в області голови. Я одразу ж повідомив командиру про це, але мені відмовили у подальшому лікуванні. Коли я скаржився на постійний головний біль і погіршення самопочуття, я наполягав на необхідності пройти МРТ. Мене направили до медичної роти для консультації, але там мені відмовили, висміявши мої скарги, і не надали жодного направлення.

За словами солдата, коли його стан став критичним, лікарі транспортували його до міста Чугуїв у Харківській області.

"Почав обходити лікарів, мене ганяли різним илікарнями Харкова. В одній з лікарень оперуючий лор-хірург сказав - потрібна операція, потрібно видаляти, через це головні болі. Але все тільки через командира. Посміявся і сказав: "Ти ж розумієш, командир не дасть добро". Командування там вирішує все, тобто, як скаже, так все і буде. Вони і в лікарні телефонують, щоб лікарі не надавали лікування".

Після виписки з лікарні Руслан повернувся додому. Він поділився, що через місяць після цього з частини почали надходити дзвінки від замполіта його дружині.

Він питав, куди я зник. Згодом він запропонував мені повернутися до підрозділу. Я знову приєднався, це сталося 10-11 січня 2025 року.

Після того, як у січні повернувся до частини, він провів там лише добу.

Я став свідком того, як продовжуються напади на хлопців; вони отримали серйозні травми, і є відео, що це підтверджує. Один випадок запам'ятався мені особливо: хлопцеві з військової поліції спалили автомобіль, адже він регулярно застосовував силу проти інших. Тож, коли настала ніч, я вирішив піти, оскільки почали надходити загрози на мою адресу — я був у складі СЗЧ. Вони вирішили дати мені урок, і один з них підходить і каже: "Я тебе вб'ю". Багато хто з хлопців говорив, що замполіт намагається мене залякати, щоб покарати за мою участь у СЗЧ.

У лютому Руслан повідомив, що подав кілька заяв та звернень, в яких виклав йому відомі факти.

Я звернувся до Генеральної прокуратури, Служби безпеки України в Києві, Уповноваженого з прав людини, Державного бюро розслідувань (ДБР) та Офісу президента.

За словами Руслана, у лютому він отримав відповіді. В Офісі президента повідомили, що передали звернення на розгляд Міністерству оборони та Офісу генерального прокурора. Офіс уповноваженого з прав людини надіслав таку відповідь:

Вам слід подати заяву до Державного Бюро розслідувань. Одночасно ваше звернення було передано до головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України для перевірки наведених фактів правопорушень, що стосуються діяльності посадових осіб військової частини А 1736. У разі підтвердження фактів, буде вжито відповідних заходів.

У відділі військової контррозвідки Служби безпеки Руслану надали таку відповідь:

Департамент у межах своїх повноважень проаналізував ваше звернення стосовно ймовірних неправомірних дій керівництва військової частини А 1736. Не було виявлено жодних ознак злочинів, розслідування яких належить до компетенції Служби безпеки.

Руслан повідомив, що з ним контактував співробітник служби контррозвідки.

Він почав підказувати мені, що краще уникати спілкування з будь-ким. І якщо я отримаю дзвінки з тих організацій, куди я подав заявки, мені не слід дати жодних свідчень. Хлопців лякають, і їм заборонено контактувати зі мною.

Руслан розповів, що його бабусі зателефонували з військової поліції.

Мене неодноразово контактували телефоном та через повідомлення, представившись військовою поліцією. Вони просили, щоб я вийшов з ними на зв'язок. Коли я зателефонував, вони попросили надіслати відео. Я відповів, що якщо їм вже були передані певні матеріали, то відео також мали б бути включені в них.

Руслан сказав, що він не відмовляється служити, він хотів би продовжити військову службу, але в іншій частині.

"У свою частину я точно не хочу повертатися, мені здоров'я важливіше. А те, що зараз там робиться, - у хлопців телефони почали відбирати, коли дізнались, що до мене потрапило відео, щоб вони не підтримували зі мною зв'язок. Я хочу повернутися, в частину з нормальними умовами і ставленням. Але мені погрожують порушенням контракту, одразу просили, щоб я ніде відео не виставляв".

Командування 57-ї бригади спростовує звинувачення у побитті своїх військовослужбовців. Про це в інтерв'ю Суспільному повідомив заступник командира спецбатальйону "Шквал" з позивним "Палич". Руслан проходив службу саме в цьому підрозділі.

"Факти побиття командуванням військовослужбовців в батальйоні ми заперечуємо, оскільки вони не знайшли свого підтвердження. Своїми діями він дискредитує ЗСУ. Батальйон, в якому він служив, складається з людей, які раніше засуджені і відбували покарання в місцях позбавлення волі".

Як зазначив заступник командира, військовослужбовець провів у батальйоні два місяці, проте жодного разу не брав участі в бойових операціях. Усі ці дні він лікувався.

Руслан має декілька судимостей, головним чином за злочини, пов'язані з шахрайством. Зараз з'явилася інформація, що він знаходиться за межами країни, тобто, він незаконно виїхав з України.

Заступник командира сказав, що з приводу оприлюднених фотографій й відео спілкувався з військовослужбовцями.

Запитав, чому було знято це відео, і отримав відповідь, що його метою було підвищити активність на своїй сторінці в соціальних мережах. Це відео, що має жартівливий характер, стосується багажника. Інші військовослужбовці надали аналогічні пояснення. Цю інформацію він передав як мені, так і офіційним представникам слідчих органів.

Щодо іншого відео, на якому видно, як людина повзе, можна впізнати лише ту особу, яка рухається. Що стосується того, хто її б'є, заступник командира зазначив, що не має інформації про це.

"Я зі спини я не можу впізнати. Там форма не військовослужбовців, не піксель і не мультикам. І де відбуваються ці події, також не можу сказати. На відео видно, що це зимова пора, а даний військовослужбовець був у цей час на лікуванні, а потім в СЗЧ. З приводу фото, де побита спина, я не можу впізнати військовослужбовця. Спілкуючись з хлопцями, які проходять службу, мені повідомили, що можливо, така ситуація була, але хто це був і вчинив - не знаю".

За інформацією "Палича", його та членів військового підрозділу запросили на допит.

"Питання були вичерпані, наразі питань до керівництва батальйону немає", - сказав заступник командира з позивним "Палич".

Прес-секретар Служби безпеки України Артем Дехтяренко, відповідаючи на інформаційний запит від Суспільного, зазначив, що розслідування злочинів, скоєних військовими, проводять слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР).

Відповідно до інформації, отриманої від Руслана, слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР) ініціювали кримінальне провадження на підставі частини п'ятої статті 426-1 Кримінального кодексу України, що стосується перевищення службових повноважень військовослужбовцем. За дане правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 12 років. Розслідування триває. Цю інформацію озвучив речник територіального управління ДБР у Полтаві Олександр Білка.

"На даний момент слідчі не змогли допитати заявника, оскільки він самовільно покинув місце дислокації частини. Усі інформаційні дані, надані ним у заяві, наразі підлягають перевірці в рамках розслідування кримінальної справи. Що стосується оцінки дій осіб, які можуть бути залучені до цього кримінального правопорушення, то вона буде здійснена після завершення досудового етапу розслідування", - зазначив Білка.

На запити, надіслані Суспільним до Офісу генерального прокурора, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Офісу президента 5 червня, станом на 13 червня так і не надійшло жодної відповіді. Під час телефонної бесіди представники зазначених установ повідомили, що запити перебувають у процесі обробки.

Згідно з законом "Про доступ до публічної інформації", відповідь на інформаційний запит має бути надана не пізніше п'яти робочих днів з дня його отримання. У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, термін розгляду може бути продовжений до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Про результати розслідування і подальші обставини , які склалися у зв'язку з оприлюдненням цієї інформації ми повідомимо.