Політичні коливання ускладнюють процес інтеграції України до Європейського Союзу.

У липні сталися дві події, що різко загальмували євроінтеграцію України. Відбулися вони швидко і несподівано. Це - переформатування уряду та історія з недоліквідацією НАБУ та САП.

Отже, як зазаначають правники-міжнародники, заміна уряду, що відбулась 17 липня відтерміновує вступ України до ЄС на один-два роки.

Про новий уряд обговорювали чимало різних аспектів, але питання євроінтеграції залишилося поза увагою. Зрозуміло, що це не так цікаво для широкої аудиторії, як нові та старі обличчя на ключових посадах у міністерствах.

Питання про доцільність зміни уряду та в чому новий склад відрізняється від попереднього, якщо більшість міністрів залишилася на своїх місцях, просто перемістившись в інші кабінети, ми не будемо розглядати. Наша увага зосереджена на інших аспектах. Яким чином зміна уряду може ускладнити наш процес вступу до Європейського Союзу?

Вступ до Європейського Союзу передбачає не лише напружені переговори, але й непросту реалізацію укладених угод. Це охоплює безліч аспектів — від екології та сільського господарства до критеріїв оцінки забруднення повітря та функціонування громадського транспорту.

Отже, разом із зміною урядового складу зникла усталена структура переговорів з Європейським Союзом. Зазвичай саме заступники міністрів очолюють робочі групи, але нові міністри, як правило, запрошують своїх нових заступників.

Крім того, як вже повідомляла Gazeta.ua, нам вдалося знову з'єднати три міністерства — економіки, аграрної політики та екології — в єдине. А там ще є окремий великий том перемовин, який наразі залишається нез'ясованим для того, хто його візьме під свій контроль.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи зможе новий міністр Олексій Соболев впоратися з великим викликом у вигляді відомчого монстра?

Очевидно, що для того щоб встановити, хто і за які аспекти буде нести відповідальність у межах нинішніх переговорів з Європейським Союзом, знадобиться певний час.

"Співробітники, залучені до цих переговорів, перебувають у стані шоку, не можуть зрозуміти, де вони знаходяться та що роблять. Щоб вирішити цю ситуацію, знадобиться один-два роки. Подібні випадки вже траплялися в інших країнах-кандидатах, коли відбувалися зміни в уряді. Тому європейські партнери радили нам не змінювати структуру переговорів, зокрема склад переговорної команди," – підкреслила виконавча директорка Українського центру європейської політики Любов Акуленко, яка тривалий час займається питаннями євроінтеграції.

Ще одне гальмо натиснули 22 липня. Так само несподівано в Раді внесли правку до законопроєкту, який був покликаний спростити життя родичам зниклих безвісти. І цей закон ухвалили в другому читанні.

Правка виявилась революційною - вона обнулила незалежність створених після Революції гідності двох антикорупційних органів: НАБУ (Національного антикорупційного бюро) і САП (Спеціальної антикорупційної прокуратури), які працювали в парі. Про це написано вже багато, - не переповідатимемо.

До 23 липня в Дорожній карті Україна -- ЄС особливих вимог щодо антикорупції не було. Адже Україна мала достатню інституційну інфраструктуру. А 22 липня її ліквідували. Ключові представники ЄС неодноразово звертались до президента Зеленського, аби він ветував підтриманий парламентарями законопроєкт. У нього було протилежне бачення.

Дійсно, під впливом громадськості 31 липня НАБУ та САП відновили свій попередній незалежний статус. Проте, сам президент виявив тенденцію до авторитарного контролю над державними інститутами, що також заважає Україні інтегруватися в Європейський Союз.

Таким чином, Європейський Союз може безкінечно затягувати процес переговорів, як це вже спостерігається у випадку з Сербією та Туреччиною. У складі ЄС вже присутня авторитарна та корумпована Угорщина, тому нові держави, де політична еліта намагається контролювати інституції, які повинні запобігати авторитаризму, у тому числі антикорупційні органи, європейцям не цікаві.

В демократичних державах автономність судової системи, прокуратури, антикорупційних структур, центральних банків та виборчих комісій слугує запобіжником проти зловживань. Ця незалежність забезпечує належний нагляд за владою, ефективну боротьбу з корупцією та захист прав громадян, що, в свою чергу, сприяє формуванню довіри до державних інституцій.

Отже, те, що відбулося 22 липня, хоча й було виправлено і переписано, залишає червону лінію для ЄС, яка змусить його задуматися на тривалий час.

На цей раз хочеться помилитись і сподіватися, що тут ми дмухаємо на холодне.

Твердо стверджувати, що 22 липня була продемонстрована усвідомлена політика Банкової, ми поки що не можемо.

Таким чином, НАБУ та САП відновили свою незалежність від державних структур, проте це навряд чи матиме суттєвий вплив на прискорення нашого євроінтеграційного руху. Причини цього криються не лише в зазначених факторах, а й у тому, що суспільство також має свої зауваження до роботи цих органів. Основне з них полягає в тому, що вони не стали беззаперечними "борцями за справедливість", а в деяких випадках навіть самі опинялися в епіцентрі проблем.

НАБУ часто ігнорувало права людини під час обшуків, зливало через близьких публічних осіб деталі справ у медіа; у детективів НАБУ, які претендували на вищі посади, під час конкурсних слухань виявляли дорогі активи, походження яких вони не могли пояснити; фігуранти справ опинялися за кордоном; самі справи після гучних піар-оголошень тягнулися нескінченно довго. І цей список, як і "гріхів" влади також можна продовжувати.

Проте "набушники", як ніхто з правоохоронців до цього, зуміли витягнути на світло складні корупційні схеми. Наприклад, схему розкрадання землі в Києві. Навіть збили з посади вже колишнього суддю Павла Вовка, який вирішив, що підміняє собою всю державу.

Але вироків суду в ключових справах НАБУ вкрай мало, хоча в нас створений і ретельно відібраний спеціальний антикорупційний суд.

У той же час НАБУ залишалося незалежним від президента Володимира Зеленського, і саме наявність незалежної державної інституції має велике значення для підтримання демократії, навіть якщо її функціонування не ідеальне. Інакше кажучи, гірше мати недосконале незалежне НАБУ, ніж таке ж, але залежне від президента. Це особливо важливо для нашого прагнення до Євросоюзу.

Як реформа уряду, так і скасування незалежності НАБУ вписуються в попередні дії влади. Тому виникають обґрунтовані запитання: чи не закладені в новому законі щодо відновлення незалежності НАБУ та САП якісь підступні зміни, які дозволять маніпулювати антикорупціонерами?

Підливають олії у вогонь недовіри та кілька інших випадків.

Наприклад, незважаючи на те, що керівник Бюро економічної безпеки (БЕБ) виграв конкурс та успішно пройшов відбір, його досі не призначили на посаду. Важливо зазначити, що в останній час більшість конкурсів на державні посади залишаються без уваги. Також слід звернути увагу на випадок, коли опозиційний політик Петро Порошенко опинився під санкціями без судового рішення. Крім того, залишаються незаповненими шість вакансій у Конституційному суді, що тривалий час заважало його нормальному функціонуванню через недостатню кількість суддів. У кабінеті президента роками перебуває без підпису чимало ухвалених законів.

Цей перелік можна доповнювати далі.