Політичні причини та особи, відповідальні за відключення інтернету в Белуджистані, Пакистан.

Аерофото Пресклубу Кветти та прилеглих вулиць у столиці провінції Белуджистан. Фото Рамни Саїд. Використано з дозволу.

"В Белуджистані встановлена інформаційна ізоляція", -- відзначає Амір Наїм, студент-журналіст з Панжгуру. "Соціальні мережі слугували єдиним джерелом інформації для тих, хто опинився на маргінесах, але тепер і їхні голоси замовкли".

За словами співрозмовника, регіон Панжгур у пакистанській провінції Белуджистан вже протягом чотирьох років залишився без мобільного інтернету. "Єдиний спосіб зв'язку – стаціонарний телефон від Pakistan Telecommunication Company Limited (PTCL), але не всі можуть собі це дозволити. Виникає враження, що ми живемо в доісторичні часи, попри розвиток технологій штучного інтелекту".

Ситуація, в якій опинився Амір, не є винятковою, а відображає ширшу тенденцію в регіоні. Пакистан отримав неприємну репутацію через систематичні відключення інтернету. У 2024 році в країні сталося 18 навмисних блокувань, які в загальному тривали 9 735 годин і вплинули на мільйони користувачів. Незалежний ресурс з оглядами VPN, Top10VPN, заніс Пакистан на третє місце у світі за тривалістю відключень (9 735 годин) у 2024 році, оцінюючи економічні втрати в 1,62 мільярда доларів США.

6 серпня 2025 року уряд Белуджистану наказав призупинити мобільний інтернет по всіх 36 округах провінції, заявивши, що блокування триватиме до 31 серпня. Це рішення доповнило чинну заборону на міжміські й міжпровінційні подорожі з 17:00 до 05:00, що ще більше посилює ізоляцію регіону.

Серпень має особливе символічне та політичне значення для Белуджистану. Декілька повстанських організацій святкують 11 серпня як "День незалежності Белуджу", в той час як національний День незалежності Пакистану відзначається 14 серпня. Історично склалося так, що збройні угруповання зазвичай посилюють свою активність саме в ці дати.

В Україні відключення інтернету часто співпадає з важливими політичними чи релігійними подіями, а також масовими протестами і заворушеннями. Телефонна адміністрація країни стверджує, що такі обмеження є необхідними для забезпечення "національної безпеки". Правоохоронні органи пояснюють, що обмеження зв'язку ускладнює координацію дій бойовиків. Однак існує небагато надійних і перевірених свідчень про те, що блокування справді запобігає атакам. В багатьох випадках найгостріші інциденти відбуваються в тих районах, де інтернет і так недоступний.

Для звичайних громадян ціна стає відчутною та миттєвою. Студенти пропускають заняття в онлайн-форматі та іспити. Малий бізнес і торгівці зазнають фінансових втрат через неможливість користуватися цифровими банківськими послугами. Журналісти не можуть перевіряти факти чи публікувати новини в реальному часі. Координація гуманітарних операцій ускладнюється, а медичні реакції затримуються. Соціальні мережі, які часто є єдиним доступним публічним простором для малозабезпечених голосів, замовкають. У регіонах, які вже давно страждають від нестабільного інтернет-з'єднання, масштабні блокування ще більше поглиблюють ізоляцію, викликаючи обурення та відчуження серед населення, яке й так не довіряє владі.

Ось як висловився один з місцевих жителів, який побажав залишитися анонімним, під час спілкування з Global Voices: "Незалежно від того, як ми охарактеризуємо це - чи як колективне покарання, чи як справедливе ставлення, - суть у тому, що єдина визнана ідентичність Белуджистану перетворилася на 'питання безпеки'".

Експерти ООН, що займаються правами людини, включаючи Ірен Хан, яка є спеціальною доповідачкою з питань свободи думки та вираження, висловили занепокоєння, зазначивши, що "періодичні відключення інтернету в Белуджистані заважають свободі інформації, прозорості, підзвітності, участі в політичному процесі та розвитку громадянського простору".

Інтернет і мобільний зв'язок з'явилися в Белуджистані пізніше, ніж в інших провінціях Пакистану, і досі в багатьох районах залишаються мінімальними або взагалі відсутніми. Для багатьох відключення -- це не тимчасове переривання, а напівпостійний стан, який змушує людей жити поза цифровим світом.

Віддалені регіони, такі як Колвах, Джхаоо, Ракшшанський пояс і Болан, щодня стикаються з умовами, подібними до блекауту. У Колваху (округ Аваран) мобільний зв'язок діє за жорстким графіком з 9:00 до 21:00 під контролем військових сил. У Наал Ґрешаґ, за свідченнями, мобільна мережа доступна лише з 8:00 до 16:00; після цього місцеві жителі вимушені долати значні відстані до міських центрів або користуватися стаціонарним зв'язком PTCL для виконання найнеобхідніших завдань.

Нафіса Белудж, кліматична активістка та засновниця спільноти Zameek у Ґвадарі, розповіла Global Voices через WhatsApp:

Ми вже живемо без базових зручностей -- води, електрики, газу, а тепер відключення інтернету остаточно розірвало наш життєво важливий зв'язок зі світом. Я пропустила дедлайни грантів і не змогла спілкуватися з міжнародними партнерами. Цей блекаут не просто створив незручності; він змусив замовкнути нашу роботу.

Вимкнення зв'язку в провінції Белуджистан є вже звичним явищем. Влада часто вдається до цього заходу в часи політичних або соціальних подій, що мають велике значення. Наприклад, у березні 2012 року мобільний зв'язок був призупинений по всій території провінції на День Пакистану. Пізніше, у липні 2024 року, мобільні та інтернет-сервіси були зупинені 8, 9 та 10 мухаррама (перший місяць ісламського календаря) в кількох районах, а також під час виборів, що проходили в квітні 2024 року.

Після терористичного акту з використанням вибухівки-самогубці на залізничному вокзалі Кветти 9 листопада 2024 року у кількох районах було припинено зв'язок.

У березні 2025 року Армія визволення Белуджистану тимчасово захопила місто Мач у регіоні Болан та викрала пасажирський поїзд Jaffar Express, який здійснював рейси між Кветтою та Пешаваром, що спричинило нові проблеми з електропостачанням.

У липні 2025 року Фронт визволення Белуджистану, за повідомленнями, здійснив десятки атак за кілька тижнів у рамках кампанії під назвою "Операція Баам" і при цьому пошкодив телекомунікаційні вежі, що спричинило додаткові перебої. Влада заявляє, що такі сплески виправдовують суворі заходи. Проте якщо бойовики здатні діяти в зонах без інтернету, то масштабні відключення, ймовірно, більше карають цивільних, ніж стримують бойовиків.

Влада обґрунтовує відключення інтернету як захід, необхідний для забезпечення безпеки. Проте така логіка викликає сумніви, оскільки найбільш серйозні напади бойовиків відбуваються саме в тих регіонах, де інтернет або зовсім відсутній, або його швидкість мінімальна. У гірських районах Чагай, Харан, Панжгур та Аваран мали місце напади на військові конвої, атаки на китайських інженерів, вибухи газопроводів і навіть тимчасові захоплення міст — часто в зонах, де зв'язок взагалі був недоступний.

Ця повторювана модель порушує важливе питання: чи вдається держава до відключень через неможливість гарантувати безпеку мереж, чи ж це наслідок зростання офлайн-можливостей сепаратистських груп? У будь-якому випадку, за це страждають звичайні люди.

Тривала активність бойовиків, незважаючи на відсутність інтернет-з'єднання, ставить під сумнів їхню здатність до ефективних дій. Чи здатний масовий блекаут дійсно забезпечити захист цивільного населення? Які правові механізми існують для зміцнення безпеки комунікацій, а не для їхнього повного обмеження? І яка може бути довгострокова стратегія, якщо така існує, що зможе поєднати потреби в безпеці з правами громадян?

На міжнародному рівні тривалі й повторювані відключення викликають тривогу в правозахисників цифрових прав. У Белуджистані ж вони загрожують перетворити ізоляцію на постійне відчуження, поглиблюючи розрив між провінцією та рештою країни -- як цифровий, так і політичний.

Для багатьох людей у Белуджистані комунікація залишається єдиним слабким зв'язком із зовнішнім світом. Кожне відключення послаблює цей міст, наближаючи його до обвалу. Політичні дії, які подаються під виглядом заходів безпеки, для занадто багатьох місцевих жителів тепер сприймаються як засіб придушення голосів.