ПОЛІТИКА ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В МАТЕРІАЛАХ "УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ"

Ми визнаємо, що демократія означає рівноправну участь жінок і чоловіків у суспільному житті.

Ґендерна рівність передбачає рівномірне представництво, наділення правами, відповідальність і залучення як жінок, так і чоловіків у різних сферах, включаючи медіа. Встановлення гендерної рівності є необхідною умовою для забезпечення соціальної справедливості.

Ми усвідомлюємо, що в нашій діяльності питання гендерної рівності проявляється в двох аспектах:

Ми відстоюємо права людини і усвідомлюємо, що як засіб масової інформації маємо можливість позитивно впливати на боротьбу зі стереотипами щодо гендеру. Саме тому команда "Української правди" активно працюватиме над виявленням, усвідомленням та подоланням цих стереотипів.

Ці гендерні політики редакції "Української правди" є складовою частиною наших зобов'язань перед командою, партнерами та нашими читачами.

Ми прагнемо, щоб у новинах і матеріалах про події рівною мірою було згадано як чоловіків, так і жінок. Це дозволяє краще відображати різноманітність нашого суспільства та показувати думки та проблеми різних людей.

В наших матеріалах ми прагнемо просувати позитивний образ жінок як активних учасниць соціального, спортивного, економічного і політичного життя.

Йдеться також про змістовну участь жінок у матеріалах у ролі експерток. Ми докладаємо зусиль, щоб надавати їм слово, замість того, щоб говорити про жінок непрямою мовою або згадувати лише побіжно.

Ми прагнемо досягти гармонійного балансу між чоловіками та жінками, залучаючи експерток і фахівчинь у сферах, де представниць жінок значно менше, таких як військова справа, армія, політика, економіка та фінанси. Наша мета полягає не тільки в тому, щоб підкреслити їхню роль у традиційно "жіночих" сферах, таких як освіта, соціальна робота, культура та мистецтво.

Ми розуміємо, що основи гендерної рівності повинні бути впроваджені у різноманітні формати редакційного контенту, включаючи репортажі, статті, коментарі, документальні фільми, інтерв'ю, ток-шоу та інші види матеріалів.

Ми зосередимося на забезпеченні ґендерної рівності у всіх наших матеріалах, незалежно від теми, про яку йдеться, будь то політика, економіка, наука, технології, аграрний розвиток, спорт та інші сфери.

Ми уникаємо недоречного коментування зовнішності жінок і чоловіків.

Наприклад, не акцентуємо уваги на їхньому одязі, зачісці, макіяжі та не запитуємо, чи є в них час на сім'ю, ведення господарства тощо, коли говоримо про виконання людьми професійних обов'язків.

У наших матеріалах ми не підтримуємо застарілі стереотипи щодо жінок, такі як "жінка-берегиня", "жінка-барбі" чи "жінка як слабка стать". Адже уявлення про поведінку, зовнішність та професії не повинні визначатися статевими ознаками.

Ми не підтримуємо стереотипні уявлення про жіночність і чоловічість, які нав'язують суспільні норми щодо необхідних моделей поведінки, особистісних характеристик або зовнішніх рис для людей різних статей.

Візуальні елементи, такі як ілюстрації, колажі чи фотографії, є ключовою та незамінною частиною матеріалів. Вони здатні не лише доповнювати текст, але й сприяти поширенню принципів рівності або, навпаки, підтримувати гендерні стереотипи.

Ми ретельно обираємо візуальні елементи для наших матеріалів, щоб вони відповідали нашим принципам у сфері ґендерної політики. У нашій діяльності ми не акцентуємо увагу на таких аспектах, як стать, релігія, сексуальна орієнтація, ґендерна ідентичність, національність, расова належність, інвалідність, соціальний статус або сімейний стан осіб, якщо це не є суттєвим і обґрунтованим елементом змісту матеріалу.

Ми свідомо використовуємо фемінітиви згідно з українським правописом, оскільки вважаємо, що це важливий крок для підвищення видимості внеску жінок у соціальне та політичне життя. Використання чоловічого роду стосовно жінок може мати місце лише в прямій мові персонажів, якщо вони цього бажають, проте в непрямій та авторській мові наших матеріалів це не допускається.

При підготовці матеріалів ми прагнемо уникати не лише відкритого сексизму, але й прихованих проявів доброзичливого сексизму. Такий вид сексизму, хоч і виглядає менш агресивно, все ж дискредитує жінок, часто замаскований під компліменти. Це вираження стосуються того, що жінки нібито "слабкі", "ніжні" або "привабливі".

Ми аналізуємо наші матеріали, використовуючи метод інверсії (так зване "дзеркальне правило") або зміну ролей, щоб підкреслити суть стереотипу. Чи було б таке ж доречним конкретне твердження у контексті матеріалів про жінку та чоловіка?

Ми розуміємо, що такі прикметники, як "приваблива", "чарівна", "непотужна", "міцна" та подібні, відображають оцінки, що базуються на сприйнятті авторів щодо краси та сили.

Ми прагнемо заохочувати трансформацію соціальних і культурних моделей поведінки як жінок, так і чоловіків через наші матеріали. Наша мета — подолати упередження, звичаї, традиції та інші практики, що базуються на уявленні про неповноцінність жінок або на стереотипних ролях для обох статей.

Ми прагнемо уникати поширення змісту, який може сприяти сексуалізації або об'єктивації як жінок, так і чоловіків. Це означає, що ми не підтримуємо практики, які перетворюють людей на об'єкти, призначені виключно для задоволення сексуальних потреб інших.

При обговоренні проблеми домашнього насильства ми дотримуємося принципу нульової толерантності до насильства в будь-якому контенті. Важливо усвідомлювати, що винуватцем насильства є лише агресор, а не жертва. Відповідально ставлячись до нашої аудиторії, ми прагнемо уникати надмірної сенсаційності в поданні інформації: відмовляємося від стереотипних заголовків і не використовуємо шокуючі зображення або ілюстрації в наших матеріалах.

Ми акцентуємо увагу на самому злочині, а не на його нюансах і почуттях жертв. Піклуємося про їхню приватність і враховуємо можливі ризики повторного травмування.

Ми використовуємо неосудливу мову, в якій відсутні будь-які звинувачення постраждалих, та уникаємо віктимізації, наприклад, не вживаємо висловів "сама винна", "спровокувала", "сама напросилась", "так була вдягнута", "нащо пішла" тощо.

Ми застосовуємо узагальнені дані та статистичні показники, щоб показати ґендерно зумовлене насильство як соціальну проблему, а не як особисту трагедію окремої людини чи елемент кримінальних новин.

Ми розуміємо, що відповідальна журналістика здатна ефективно висвітлювати проблеми та явища, в той час як недбале ставлення до чутливих тем може лише погіршити ситуацію та збільшити ризики для постраждалих.

Ми розмежовуємо сексуальну активність за згодою і злочинні дії. Зокрема, уникаємо фраз на кшталт "виконання шлюбних обов'язків", "залицяння", "прояви уваги", "вираз почуттів", коли йдеться про сексуальні злочини чи зґвалтування.

У наших матеріалах ми завжди використовуємо лише точну та коректну термінологію. Наприклад, ми віддаємо перевагу термінам "потерпіла" або "особа, що зазнала травматичного досвіду", а також "особа, яку торкнулося насильство" замість слова "жертва", якщо мова йде про людину, яка вижила після насильства. Використання слова "жертва" може викликати стигматизацію.

Коли ми говоримо про сексуальне насильство в контексті конфліктів, ми розуміємо, що це одне з найскладніших завдань у журналістиці, яке вимагає ретельної підготовки та чутливого підходу.

Ми визнаємо, що сексуальне насильство є воєнним злочином та тягне за собою важкі фізичні, психологічні, соціальні, економічні наслідки для постраждалих, свідків, а також глибоко дестабілізує суспільство.

Під час створення подібних матеріалів ми завжди прагнемо знайти оптимальне співвідношення між нашим правом на поширення суспільно значущих новин і обов'язком захищати інтереси постраждалих, а також враховувати вплив цієї інформації на нашу аудиторію. Ми намагаємося уникати зайвої сенсаційності.

Ми розглядаємо осіб, які зазнали сексуального насильства, як унікальні особистості. Це підкреслює, що їхня безпека, здоров'я та гідність є нашими головними пріоритетами, перевищуючи інші цілі.

Ми ухилимося від проведення безпосереднього інтерв’ю з особою, яка зазнала травми, якщо існують побоювання, що це може призвести до повторного травмування. У такому випадку, ми зафіксуємо бесіди з психологами, юристами та соціальними працівниками, які надають підтримку постраждалим.

Ми рекомендуємо тим, хто пройшов через СНПК, завжди мати поруч "третю особу", наприклад, члена родини або близьку людину, якій вони можуть довіряти під час інтерв'ю.

Ми усвідомлюємо, що взаємодія з медіа може нести загрози повторної травматизації, переслідування, дискримінації, а також різноманітні інформаційні ризики для тих, хто постраждав.

Ми поважаємо право людей, які пережили сексуальне насильство, на контроль і автономність, а тому не звертаємося до них без завчасного попередження. Якщо ми припускаємо, що безпосереднє звернення може травмувати людину, ми використаємо всі доступні нам можливості, аби звернутись до неї через посередника -- адвоката, близьку людину тощо, -- і лише якщо такі можливості повністю недоступні, будемо розглядати варіант безпосереднього звернення.

Ми забезпечимо комфорт для постраждалих під час інтерв'ю задля уникнення повторної травматизації. Ознаками повторної травматизації є, наприклад, очевидні ознаки емоційного стресу, плач, неспокій, відстороненість, пасивність, спалахи гніву. При появі таких ознак ми виявимо розуміння, запропонуємо перерву або, якщо необхідно, припинимо розмову, за згодою постраждалих.

Ми рекомендуємо тим, хто пройшов через СНПК, завжди мати поруч "третю особу", наприклад, члена родини або близьку людину, якій вони можуть довіряти під час інтерв'ю. Ми гарантуємо, що не будемо чинити тиск на постраждалих, змусивши їх розкрити інформацію про їхній досвід насильства.

Ми ясно підкреслимо, що ті, хто зазнав травми, мають право не відповідати на конкретні запитання. Ми шануємо вибір осіб, які пережили сексуальне насильство, зупинити спілкування в будь-який час.

Ми обов'язково чітко повідомляємо потерпілим, які їхні фотографії, аудіо та/або відео будуть поширені нашим медіа та з якою метою.

Ми впевнені, що важливою частиною нашої відповідальності є уникнення додаткового травмування тих, хто вже зазнав насильства. Це є ключовим аспектом нашої етики стосовно читачів та суспільства в цілому.

Ми забезпечимо, щоб постраждалі були в курсі того, що їхні імена та/або зображення можуть бути опубліковані і стати доступними для глобальної аудиторії на невизначений термін. Також їх поінформують про наслідки такого розголошення, зокрема, що опубліковані дані залишаться у відкритому доступі і не можуть бути видалені або приховані.

Під час публікації матеріалів, що містять зображення дітей, які зазнали травматичних ситуацій, необхідно забезпечити анонімність, приховуючи їхні обличчя та/або будь-які персональні дані, які можуть призвести до їх ідентифікації.

Ці політики оформлені у письмовій формі та доступні для всіх. Ми активно їх використовуємо у повсякденній діяльності редакції "Української правди". Усі співробітники, як штатні, так і позаштатні, повинні дотримуватись цих принципів під час роботи (а також у рамках співпраці з редакцією "Української правди"), незалежно від їх особистих переконань.

Головна редакторка та редактори/редакторки конкретних проєктів "Української правди" несуть відповідальність за реалізацію цих політик. Усі наші співробітники та співробітниці мають чітке розуміння цих принципів.

Ці політики регулярно аналізуються та оновлюються, щоб відповідати сучасним викликам.