Помилка, що не мала б місця: чому українки несподівано виявилися "в пошуках" через військову реєстрацію.

Конфлікт вносить корективи у співвідношення між безпекою та правами людини. Держава здобуває розширені повноваження, тоді як суспільство стикається з новими обмеженнями. Це неминучий процес. Проте для демократичної країни існує важлива межа: навіть під час війни держава повинна залишатися зрозумілою, юридично відповідальною та готовою виправляти свої помилки.

Саме тому історії, які останнім часом почали з'являтися в Україні, викликають дедалі більше запитань. Йдеться про випадки, коли жінки, які ніколи не ставали на військовий облік і за законом не підлягають обов'язковій постановці на нього, раптом виявляють себе в державних реєстрах військовозобов'язаних. Ба більше -- деякі з них дізнаються, що перебувають у розшуку за "ухилення" від військового обліку.

На перший погляд, це може здатися технічною помилкою. Проте, чим довше люди намагаються зрозуміти свій статус, тим ясніше стає: проблема полягає не лише в окремій помилці. Вона має набагато глибші корені та пов'язана з основними принципами роботи системи.

Українське законодавство досить чітко визначає правила військового обліку для жінок. Обов'язковому обліку підлягають лише ті, хто має медичну або фармацевтичну освіту. Для решти українських громадянок військова служба можлива виключно на добровільних засадах. Це правило неодноразово підтверджували й представники влади, й військове командування. Проте на практиці з'ясувалося, що реєстри іноді живуть за власною логікою.

Ірина (ім'я змінено) дізналася про свій новий статус абсолютно випадково. Виявилось, що вона була внесена до реєстру військовозобов'язаних, оголошена в розшук, а за "ухилення" від військового обліку на неї навіть наклали адміністративний штраф. Жінка не має медичної освіти, ніколи не проходила військово-лікарську комісію і жодного разу не зверталася до територіального центру комплектування. Іншими словами, вона не вжила жодних дій, які могли б призвести до того, що її дані з'явилися в системі військового обліку. Незважаючи на це, в державній базі вона вже числилася як правопорушниця.

Після цього почалися місяці листування, звернень і пояснень. Але відповіді, які отримувала жінка, лише посилювали відчуття абсурду. У відповідях чиновники фактично визнавали: перевірити законність внесення її даних до реєстру неможливо, оскільки відповідні документи відсутні або втрачені. Водночас виключити її з військового обліку також неможливо, оскільки процедури видалення помилково внесених даних законодавством не передбачено.

Таким чином, система потрапила в парадоксальну ситуацію: вона здатна породжувати проблеми для людини, але позбавлена можливостей їх вирішувати.

Схожа ситуація сталася і з директорами навчального закладу з Харківщини Тетяною Васильєвою. Цій жінці 54 роки, і вона ніколи не проживала в Харкові. Вона не має медичної освіти і жодного разу не проходила військово-лікарської комісії. Та одного дня їй зателефонував дільничний поліцейський і повідомив, що вона знаходиться в розшуку як особа, що ухиляється від військового обліку.

Щоб перевірити інформацію, жінка встановила державний застосунок "Резерв+" для перевірки військово-облікових даних. Те, що вона побачила в системі, виглядало ще дивніше. Згідно з інформацією в реєстрі, вона перебувала на обліку в одному з територіальних центрів комплектування Харкова ще з 2009 року. Ба більше -- в системі було зазначено, що вона має медичну освіту і навіть проходила військово-лікарську комісію! Але все це -- просто... чиясь вигадка.

Коли юрист надіслав запит до ТЦК Шевченківського району Харкова, отримав відповідь, що архівні матеріали установи були знищені в результаті ракетного обстрілу 2022 року. Це ускладнює можливість перевірки підстав для внесення на облік. Однак ця відповідь викликає нові питання. Якщо архіви дійсно знищено, тоді на основі яких документів дані потрапили до електронного реєстру?

Після того, як кілька таких випадків стали відомими, почали з'являтися нові свідчення. Інші жінки також повідомляють, що раптово виявляють себе в системі військового обліку або дізнаються про накладені штрафи та розшук. На даний момент важко оцінити масштаби цієї проблеми, але очевидно, що вона не є поодинокою. Вже відомо про понад двадцять жінок, які стали жертвами "фантазій" працівників ТЦК.

Офіційні представники військового командування підкреслюють, що в Україні не передбачається мобілізація жінок, а інформація про її можливу організацію є маніпуляцією. Разом з цим вони визнають, що в державному реєстрі військовозобов’язаних дійсно були виявлені помилки.

Проте для тих, хто потрапив у таку ситуацію, термін "помилка" звучить досить відносно. Адже в реальному житті це призводить до адміністративних штрафів, необхідності давати пояснення правоохоронцям, спілкування з державними структурами, ускладнень із виїздом за кордон та тривалої боротьби за визнання очевидного – що їхнє місце не в цій системі.

Ця проблема вже перестала бути лише приватною справою і привернула увагу політиків. Народний депутат Олександр Федієнко в інтерв’ю для ZN.UA повідомив, що отримав звернення від жінок, які зіткнулися з цією ситуацією. Він також підготував депутатські запити до Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших урядових структур, щоб розібратися у можливих випадках втручання в роботу цифрових систем і халатності з боку посадових осіб.

На думку експерта, первинний аналіз показує, що деякі з наявних проблем можуть бути зумовлені оцифруванням застарілих паперових архівів військових комісаріатів та перенесенням інформації в електронний реєстр "Оберіг". Депутат вважає, що в цьому процесі могли мати місце помилки та неправильні зв'язки між даними.

У той же час Федієнко підкреслює, що незалежно від того, чи виникають технічні проблеми, держава зобов'язана мати ефективний і оперативний механізм для усунення цих несправностей.

"У випадку, якщо особа була внесена до реєстру помилково, повинна бути встановлена процедура, яка дозволяє швидко виправити цю помилку. В іншому випадку виникає правова колізія, при якій громадянин змушений доводити державі свою невинуватість у правопорушеннях," — підкреслює депутат.

Саме з цієї причини, за його твердженням, важливо провести комплексну перевірку достовірності даних у військових реєстрах, а також здійснити аудит процесу їх цифровізації.

В останні роки Україна активно працює над розвитком цифрової держави. Запроваджуються нові електронні реєстри, відбувається інтеграція баз даних, а адміністративні процеси автоматизуються. На папері це має зробити систему більш швидкою, прозорою та менш вразливою до людських помилок. Проте в будь-якій цифровій системі існує важливе правило: якщо є ймовірність помилки, необхідно передбачити механізм для її оперативного виправлення. Відсутність такого механізму може призвести до створення бюрократичної пастки, де людина залишається наодинці з алгоритмами і не має можливостей захистити свої права. У такій ситуації проблема стає не лише технічною, а й політичною. Адже якщо держава може визнати особу правопорушником без належних підстав і не в змозі швидко усунути власні помилки, це неминуче призведе до втрати довіри з боку громадян.

У країні, що воює, тема мобілізації завжди буде складною й болючою. Держава змушена ухвалювати рішення, які в мирний час виглядали б неможливими. Суспільство ж мусить приймати нові правила гри.

Проте навіть в таких обставинах існує принцип, який не можна залишати без уваги. Система мобілізації може функціонувати лише за умови, що громадяни вважають її справедливою та передбачуваною. Якщо ж людина одного ранку прокидається і дізнається, що вона стала "ухилянтом", хоча ніколи не мала жодних зобов'язань перед військовим обліком, то це вже не просто технічна проблема. Це питання здатності держави визнати свої помилки і вжити заходів для їх виправлення.

Для держави, що має на меті зберегти демократичні цінності навіть в умовах війни, це питання є надзвичайно важливим.