Розслідування зниклих безвісти: чи існують організації, здатні впливати на ситуацію в Росії?
"Женевські конвенції" виявилися під загрозою! На їх місці з'явилися "московські конвенції". Нещодавно в Києві презентували проєкт з такою провокаційною назвою. Він детально описує жахливі дії росії щодо військовополонених: жорстоке поводження, катування, побиття та приниження. Хто, окрім самої агресора, має нести відповідальність за дотримання міжнародних норм щодо військовополонених? Чи існують у світі організації, здатні вплинути на росію? Про це ми розповімо в нашому наступному матеріалі.
Альона Лила, сестра зниклого безвісти воїна:
Артилерійський вогонь на Бахмутському напрямку вразив не лише одну особу, адже там перебувало кілька людей. Під час цього інциденту також надійшла інформація про зникнення безвісти.
Уже рік і 10 місяців рідний брат Альони вважається зниклим безвісти. Його родина робить усе, щоби розшукати Євгена. Але за майже два роки не отримали жодної інформації від міжнародних організацій - чи живий чоловік, чи, може, перебуває у російському полоні.
Альона Лила, сестра зниклого безвісти воїна:
Ми взаємодіємо в численних чатах і групах, аби здобути потрібну інформацію, та підтримуємо зв'язок з усіма організаціями, залученими до пошукових заходів. У нас є зображення, зроблене в Горлівській колонії, на якому, ймовірно, зображено його, але офіційна експертиза не може дати стовідсоткову впевненість у цьому, оскільки фотографія вийшла розмитою.
За словами омбудсмена Дмитра Лубінця, з початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з російського полону 3767 своїх громадян, серед них понад 150 - цивільних. Проте десятки тисяч українців у російській неволі й досі. Ідентифікувати усіх, а отже, і допомогти - неможливо, адже напряму росія відмовляється надавати цю інформацію. А співпраця країни-агресорки з гуманітарними організаціями, такими як Міжнародний комітет Червоного Хреста, не дає очікуваних результатів.
Дмитро Лубінець, представник Верховної Ради, відповідальний за питання прав людини:
МКЧХ - це єдиний інструмент отримання офіційної інформації з боку рф, тому офіційної повної інформації про громадян, які знаходяться в російському полоні, у нас немає. І це в тому числі результат неефективної роботи МКЧХ.
Необхідно продовжувати шукати підтримку міжнародної спільноти, зокрема, у керівництв країн, що підписали Женевські конвенції. Однак цей процес виявляється надзвичайно складним. Наприкінці жовтня у Женеві відбулася міжнародна конференція Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, де раз на чотири роки обговорюються й ухвалюються важливі гуманітарні зобов'язання. Проте, коли українська сторона звернулася з проханням організувати доповідь щодо проблем українських військових, які потрапили в російський полон, організатори відмовилися.
Наталія Єпіфанова, керівник громадської організації "Вояцький визвіл":
Ми обговорювали, що питання доступу до українських військовополонених є надзвичайно важливою проблемою, і необхідно шукати рішення та шляхи її вирішення. На це нам відповіли, що у світі налічується 120 збройних конфліктів, і тому Україну не слід розглядати як окремий випадок для дискусії.
Наталія Єпіфанова та ще 17 українок влаштували мирну акцію під стінами конференції у Женеві, намагаючись достукатися до учасників.
Наталія Єпіфанова, керівник громадської організації "Вояцький визвіл":
Ми не маємо наміру залишатися безмовними; ми наполегливо вимагаємо, щоб Червоний Хрест активніше сприяв доступу до українських військовополонених у Росії. У день проведення конференції ми підійшли до місця її проведення, намагаючись роздати запрошення на нашу акцію, що, безумовно, викликало подив у присутніх. В результаті, до нас була викликана поліція, і нас попросили покинути територію.
Наталія розпочала свою діяльність із допомоги людям у пошуках їхніх родичів ще тоді, коли її племінник Леонід, який захищав Маріуполь, потрапив до списків зниклих безвісти.
Наталія Єпіфанова, керівник громадської організації "Вояцький визвіл":
Нам повідомляли, що, можливо, полон, але ніхто цього не підтверджував. Підтвердження Червоного Хреста ми отримали в березні 24 року, через два роки було підтвердження.
Українського військового, який потрапив у полон, піддавали тортурам російські військові.
Наталія Єпіфанова, керівник громадської організації "Вояцький визвіл":
Він ділився численними історіями про те, як людей морили голодом, як панувала антисанітарія. Окремі підрозділи ФСБ приїжджали, і це завжди означало, що їх чекали побиття. Він розповідав, як ламали ребра, носи і вибивали очі.
І, схоже, світ не належним чином реагує на порушення Женевських конвенцій, наголошують у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Питання пошуку зниклих безвісти та тортур у російських тюрмах - зона відповідальності, зокрема, Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Але там стверджують: росія їх до в'язнів не пускає.
Олександр Власенко, прессекретар делегації МКЧХ в Україні:
Ми маємо право вимагати доступ, і можемо задіяти всі можливі засоби впливу, проте жоден з них не забезпечує отримання цього доступу. Ми ведемо активний діалог і готові відвідати українських військовополонених на всій території, від Калінінграда до Петропавловська-Камчатського. У нас є спеціалісти, які можуть виїхати вже завтра, якщо лише буде забезпечено доступ для цього.
З іншого боку, у Координаційному штабі розуміють, що це завдання є досить складним. Проте його виконання є вкрай важливим.
Олег Гущин, член Координаційного штабу, що займається питаннями утримання військовополонених:
МКЧХ не має спроможності протидіяти такого нігілізму росіян, єдиний вихід для МКЧХ - зробити якісь внутрішні перетворення, щоб виконувати свій мандат там, де це важко виконувати, але потрібно.
Поки цивілізований світ шукає цивілізованих методів розв'язання проблеми, країна-агресорка продовжує практику тортур і нехтування міжнародним правом. Тож, рідні зникли безвісти та військовополонених вбачають вихід у постійному нагадуванні світові про злочини росії.
