Вражаючий кінець року: три українські резолюції в ООН за два тижні
Їх об'єднує фіксація актів агресії з боку Росії в офіційних документах ООН та підтримка міжнародного інтересу до конфлікту.
Протягом двох тижнів Генеральна Асамблея, що засідає у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, підтримала одразу три українські резолюції: про повернення з Росії депортованих дітей, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях. У сукупності ці рішення не лише фіксують гуманітарні й правові наслідки та злочини російської агресії, а й слугують індикатором здатності України мобілізувати підтримку в ООН в умовах затяжної війни й геополітичних потрясінь.
Викрадені діти: Етичні та гуманістичні аспекти
Резолюція "Повернення українських дітей", ухвалена на спеціальній надзвичайній сесії 3 грудня, була безпрецедентною: уперше в історії ООН окремий документ присвячено питанням викрадених та депортованих іншою державою дітей. За документ проголосувала 91 країна (згодом додалася ще одна - Коста-Рика), проти - 12, утрималися 57.
Резолюція прямо вимагає від Росії "негайного, безпечного та безумовного повернення" всіх примусово переміщених і депортованих дітей, засуджує практики незаконного усиновлення, нав'язування громадянства та ідеологічної обробки. Посилання на Женевські конвенції та Конвенцію про права дитини переводять дискусію в чітку правову площину.
Виступи української сторони та керівництва Генасамблеї підкреслили ключову тезу: повернення дітей є невід'ємною частиною будь-якого справедливого миру. Водночас цифри - щонайменше 20 тисяч депортованих і лише близько 1850 повернутих - роблять резолюцію не декларацією, а маркером масштабу злочину.
Мар'яна Беца, заступниця міністра закордонних справ України, яка представляла проект резолюції та вела перемови з багатьма делегаціями для отримання підтримки документа, в інтерв'ю Укрінформу охарактеризувала результати голосування як "справжню перемогу української дипломатії в умовах сучасної складної геополітичної ситуації". Вона зазначила, що лише 12 країн, зокрема Росія, виступили проти повернення українських дітей. Цей список варто запам'ятати: РФ, Білорусь, Буркіна-Фасо, Північна Корея, Іран, Нігер, Судан, Бурунді, Еритрея, Малі, Нікарагуа, Куба.
Беца назвала ці держави "традиційною віссю зла", підкресливши, що інші країни, які не підтримали документ, - або утрималися, або не брали участі в голосуванні.
"Справедливий мир - неможливий без повернення кожної дитини, а питання їхнього повернення є складником ширшого мирного процесу", - зауважила заступниця міністра.
Як зазначила вона, в умовах безпрецедентного тиску з боку Росії на країни Глобального Півдня — з метою не допустити їхньої підтримки документа — результати голосування показали, що кампанії дезінформації та шантаж виявилися неефективними.
Вона підкреслила, зокрема, підтримку цього документа з боку Південно-Африканської Республіки, яка не завжди висловлює свою підтримку українським резолюціям, назвавши це "значним досягненням".
Заступниця міністра поділилася, що протягом півтора дня особисто зустрілася приблизно з 30 делегаціями з Азії, Африки, Латинської Америки та арабських країн. Її основним доводом стало те, що проблеми, пов'язані з дітьми, не повинні підпадати під політичні ігри.
"Це не питання політики, а питання гуманності та людяності," - наголосила вона.
Мар'яна Беца підкреслила важливість забезпечення майбутньої відповідальності Росії за регулярні військові злочини, зокрема за порушення Конвенції про права дитини. Прийнята резолюція слугує значущим політичним засобом у цьому процесі.
Чорнобиль: Спогади, Захист, Відповідальність
Інша резолюція, що була обговорена 11 грудня, під назвою "Посилення міжнародної співпраці та координація зусиль у вивченні, пом'якшенні та зменшенні наслідків Чорнобильської катастрофи", отримала 97 голосів "за" (проти висловилися 8, утрималися 39).
Проти резолюції висловилися Росія, Білорусь, Китай, Північна Корея, Нікарагуа, Куба, Нігер, а також США.
Офіційно це звичний для ООН документ, що затверджується раз на три роки для підтримки актуальних міжнародних програм. Проте цього разу він викликав політичну напругу. Росія та Білорусь представили альтернативний текст, в якому не було згадок про військову агресію та сучасні ризики для ядерної безпеки.
Український проєкт зафіксував принципово нові елементи: пошкодження нового безпечного конфайнменту внаслідок атаки російського дрона у лютому 2025 року, потребу міжнародної підтримки для відновлення цього об'єкта та коректну транслітерацію відповідно до української традиції написання - Chornobyl замість Chernobyl.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга розповів, що цьогорічне просування резолюції з "чорнобильської" тематики стало одним із найважчих дипломатичних викликів у багатосторонньому спілкуванні за останній час. Він зазначив, що документ, який раніше ухвалювався на основі консенсусу, тепер став об'єктом політичних маніпуляцій з боку Росії та Білорусі. Ці країни намагалися експлуатувати питання Чорнобиля для замовчування своїх злочинів та привласнення історичної пам'яті.
Зокрема, Білорусь терміново представила свій проєкт резолюції, сподіваючись, що Україна підтримує його. Однак, як пояснив міністр, Київ висунув альтернативний варіант — з правильною транслітерацією Chornobyl, згадуючи про російські напади на об'єкти ЧАЕС і вплив конфлікту на ядерну безпеку.
Українській делегації вдалося домогтися процедурного рішення про зміну черговості розгляду проєктів резолюцій, унаслідок чого саме наш документ був поставлений на голосування першим, хоча Білорусь надіслала свій варіант раніше. Після цього Генеральна Асамблея відхилила всі запропоновані Білоруссю поправки та ухвалила український проєкт у повній редакції. На завершальному етапі Генасамблея застосувала так звану процедуру no-action motion, за якою білоруський проєкт було знято з розгляду як такий, що втратив актуальність після ухвалення більш змістовної української резолюції.
Цей процедурний крок Україна застосовує не вперше. Сергій Кислиця, перший заступник міністра закордонних справ, нагадав, що 24 березня 2022 року під час обговорення резолюції "Гуманітарні наслідки агресії проти України" українська делегація змогла домогтися відхилення альтернативного документа, представленого ПАР, вказуючи на його схожість з російським текстом і відсутність консультацій з українською стороною. Тоді Генеральна асамблея ухвалила резолюцію, отримавши 140 голосів "за", і відкинула альтернативний проект для подальшого розгляду.
Зараз, ухваливши українську резолюцію, Генеральна Асамблея ООН підтвердила належність Чорнобильського досьє Україні та офіційно зафіксувала в ньому вплив російської агресії на ядерну й глобальну безпеку, зокрема ризики для об'єктів ЧАЕС.
Як підкреслив постійний представник України при ООН Андрій Мельник, Білорусь втратила будь-який моральний авторитет та легітимність для ініціювання обговорення питань, пов'язаних із чорнобильською проблемою в рамках ООН. Це пов'язано з її участю у підтримці повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, а також з негативними наслідками для Чорнобильської АЕС та зони відчуження.
Під час голосування проявилося кілька неочікуваних моментів, оскільки країни розраховували на можливість ухвалення обох резолюцій. Скажімо, за український документ віддали голоси Казахстан і Вірменія, які зазвичай утримуються при розгляді наших резолюцій. Очевидно, цього разу вони планували проголосувати за обидва документи, аби продемонструвати свою безсторонність, у результаті - підтримали Україну.
З іншого боку, Сполучені Штати планували протидіяти обом резолюціям, оскільки заперечують проти будь-якої згадки про Цілі сталого розвитку (ЦСР) до 2030 року. Згадка про ЦСР була присутня як у нашому, так і в білоруському проєкті. В результаті, США проголосували лише проти української резолюції.
ПРАВА ЛЮДИНИ У ТЕРИТОРІЇ: ЗАФІКСОВУВАННЯ ПРАВООБРАНЬ ЗЛОЧИНИВ
Третя резолюція, від 18 грудня, - "Ситуація з правами людини на тимчасово окупованих територіях України, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь" - була підтримана 79 державами при 16 - "проти" і 73 - що утрималися.
Серед країн, що висловили незгоду, виявилися Росія, Білорусь, Китай, Буркіна-Фасо, Північна Корея, Іран, Нікарагуа, Куба, Судан, Бурунді, Еритрея, Малі, Зімбабве, Центральноафриканська Республіка, Нігер та Екваторіальна Гвінея.
Голосування за будь-яку резолюцію про порушення прав людини (на ТОТ України, в Ірані, Північній Кореї) яскраво демонструє ситуацію в країнах, які виступають "проти". Як правило, червону кнопку натискають делегації, що представляють диктаторські або не зовсім легітимні режими, значна частина яких - російські проксі в Африці.
Перед початком широкомасштабної агресії Росії рівень підтримки резолюцій, що стосуються прав людини в анексованому Криму, був значно нижчим, ніж сьогодні. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, ці документи отримали рекордну кількість голосів.
Ось яким чином виглядає динаміка голосувань по цій резолюції за останні п'ять років: "за", "проти" та "утрималися" (не голосували):
В Організації Об'єднаних Націй прослідковується явна кореляція між строгістю формулювань резолюцій та рівнем їх підтримки. Чим більше резолюція є вимогливою, тим менше держав схильні її підтримувати, тоді як більш загальні та неопределені формулювання здобувають ширшу підтримку.
Документ, що висвітлює порушення прав людини Росією на тимчасово окупованих територіях України, є одним з найсуворіших за своєю суттю.
Текст містить ясне засудження агресивної війни Російської Федерації проти України, підтверджуючи суверенітет і територіальну цілісність нашої країни в межах міжнародно визнаних кордонів. Він також підкреслює, що будь-які спроби змінити статус українських територій не визнаються, і закликає Росію терміново припинити агресивні дії та вивести всі свої війська з української землі.
Резолюція охоплює всі тимчасово окуповані території та ґрунтується на висновках Незалежної міжнародної комісії, яка займалася розслідуваннями. Вона категорично засуджує тортури, насильницькі зникнення, сексуальне насильство, а також мілітаризацію й примусову мобілізацію. Особливу увагу приділено систематичному переслідуванню кримських татар, журналістів і правозахисників, а також відмові Росії надавати інформацію про долю тих, хто потрапив у полон або був викрадений.
Три грудневі резолюції, хоча й відрізняються за темами та ступенем підтримки, разом створюють єдину рамку. Резолюція, що стосується дітей, звертається до моральних цінностей; "чорнобильська" акцентує увагу на питаннях безпеки та втраті права Білорусі та РФ ініціювати рішення ООН у цій сфері; а резолюція про права людини підкреслює системну відповідальність за злочини, вчинені під час війни, а також незмінність українських кордонів. Усі вони мають спільну мету - зафіксувати російську агресію в офіційних документах ООН та підтримувати міжнародну увагу до конфлікту.
Ці резолюції стали значущим свідченням дипломатичних досягнень України в рамках Генеральної асамблеї.
По-перше, українці виявили вражаючу здатність до організації процесів, що призвело до затвердження резолюції щодо Чорнобиля.
Резолюція про повернення українських дітей продемонструвала широку географічну представленість країн, які голосували "за" - від Європи та Північної Америки до країн Африки, Азії, Латинської Америки й острівних держав Тихого океану. Показовою стала підтримка з боку держав Глобального Півдня, зокрема тих, які раніше займали стриману або нейтральну позицію.
У всіх трьох резолюціях зафіксовані важливі формулювання для України: визнання примусової депортації дітей як серйозного порушення міжнародного права; зв'язок теми Чорнобиля з актуальними загрозами ядерній безпеці внаслідок дій Росії; підвищений акцент на воєнних злочинах та злочинах проти людяності на тимчасово окупованих територіях.
Ці формулювання стають частиною інституційної пам'яті ООН і можуть бути використані в подальших політичних, правових і судових процесах.
У всіх трьох ситуаціях Росія та її партнери намагалися зупинити або спотворити документи, використовуючи альтернативні проекти, внесення поправок та тиск на делегації, особливо з країн Глобального Півдня. Результати голосувань продемонстрували, що ці зусилля мали обмежену ефективність і водночас підтвердили здатність України залучати підтримку навіть в умовах складного геополітичного контексту.
У сукупності ці фактори свідчать, що грудневі рішення Генасамблеї стали не лише змістовними документами, а й дипломатичними маркерами: Україна зберігає ініціативу, вміє працювати в багатосторонньому форматі, прагне розширити коло партнерів і послідовно інтегрує питання відповідальності Росії в порядок денний ООН.
НАСЛІДКИ ДЛЯ ТИХ, ХТО "ПРОТИ" І УТРИМУЄТЬСЯ
Постійний представник Андрій Мельник висловив думку, що резолюції, прийняті Генеральною Асамблеєю в грудні, можна вважати успішними для України. Проте він зауважив, що дипломатичні обставини в рамках ООН стають все більш складними і вимагають нестандартних підходів до їх вирішення.
У коментарі до Укрінформу він зазначив, що отриманий результат є найкращим можливим у контексті все більш складних умов як на полі бою, так і в дипломатичних переговорах.
Одночасно Мельник підкреслив, що кількість країн, які підтримують Україну в ООН, зменшується. "Ми повинні відверто визнати: ситуація для України на міжнародній арені стає все більш складною", - зауважив він. Як зазначив Мельник, на початку повномасштабного конфлікту українські резолюції отримували більше 140 голосів, тоді як сьогодні "максимальний результат ледь досягає ста".
"Це серйозна проблема. Було б помилкою прикрашати й казати, що все супер", - наголосив постпред.
Він підкреслив, що Україні слід терміново знайти "інноваційні, відважні та навіть рішучі рішення", щоб змінити тенденції голосування та відновити рівень підтримки.
За словами дипломата, частина держав свідомо утримується або не бере участі в голосуваннях, намагаючись уникнути політичних ризиків.
"Якщо ви не підтримуєте нашу кандидатуру, ми розглядаємо всі інші вибори як голосування проти нас," - підкреслив Мельник, зазначивши, що українські резолюції стосуються "тем війни та миру, а також чітко визначених позицій, а не нейтральних питань."
Він підкреслив, що така позиція матиме наслідки для держав, які роками утримуються або голосують проти. "Це для нас має фундаментальне значення. Ми не можемо дозволити собі просто "брати до уваги" таку позицію", - сказав дипломат.
На думку Мельника, "нормалізація" агресивних дій Росії, що відбувається завдяки мовчазному схваленню в ООН, становить серйозну загрозу для глобальної системи. Він підкреслив, що "існує ризик того, що агресія може перетворитися на стандарт, а не залишитися винятком".
Постійний представник зазначив, що дипломатичні зусилля становлять важливу складову загальної боротьби. "Цей фронт розширюється від Покровська та Куп'янська через океан і знаходиться тут, в рамках ООН", - підкреслив він.
