Чи зникло право на ведення бізнесу в Україні? НБУ має можливість знищити будь-який банк без наслідків | УНН

Верховний Суд закрив справу банку "Конкорд" проти НБУ та Фонду гарантування вкладів, посилаючись на закон №590-ІХ. Це рішення позбавляє акціонерів банків, що ліквідуються, права на судовий захист, попри попередні рішення судів нижчих інстанцій.

Верховний Суд, ухваливши рішення у справі банку "Конкорд", фактично встановив нову практику, згідно з якою акціонери банків, що проходять процедуру ліквідації, позбавлені можливості захистити свої права в суді. Це рішення стало можливим завдяки закону №590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", який усуває можливість розгляду таких справ у будь-якій юрисдикції. Це, своєю чергою, створює умови для фактичної безвідповідальності в діях Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як повідомляє УНН.

Колегія Касаційного адміністративного суду Верховного Суду 30 липня 2025 року ухвалила закрити провадження у справі, що виникла між банком "Конкорд" та Національним банком України, а також Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Раніше суди першої інстанції та апеляційної визнали рішення НБУ про виведення банку з ринку незаконним, проте Верховний Суд скасував ці рішення, навіть не вдаючись до розгляду справи по суті.

У своєму рішенні колегія чітко підкреслила, що жоден суд в Україні не має повноважень розглядати заяви акціонерів банків, які знаходяться в процесі ліквідації, стосовно неправомірних дій або рішень Національного банку України.

У цій постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформулював правовий висновок, що, враховуючи специфіку правового регулювання спірних відносин, позови колишнього акціонера неплатоспроможного банку (в даному випадку - ліквідованого банку) не можуть бути розглянуті ані в адміністративному, ані в господарському судочинстві. Крім того, за складом учасників таких правовідносин ці вимоги не підпадають під юрисдикцію цивільного суду. Таким чином, ці позови не підлягають розгляду жодним судовим органом.

Отже, Верховний Суд не зробив аналізу рішень судів нижчих інстанцій і не визнав їх незаконними чи безпідставними. Олена Сосєдка, одна з засновниць банку "Конкорд", вважає, що рішення суду є упередженим. Вона стверджує, що акціонерів було позбавлено їхніх конституційних прав на захист.

У своєму рішенні колегія Верховного Суду спиралась на положення закону №590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності". Адвокат з АБ "Касьяненко і партнери", Дмитро Касьяненко, у коментарі для УНН підкреслив, що рішення Верховного Суду не відповідає вимогам Конституції України та Європейській конвенції.

Висловлення "такі вимоги не можуть бути розглянуті жодним судом" вказує на те, що незалежно від ситуації, наведених аргументів чи доказів, особа позбавляється можливості звернутися до правосуддя. Це суперечить статті 55 Конституції України, яка забезпечує кожному право на судовий захист, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ця судова практика яскраво демонструє, що акціонери банків, які припиняють свою діяльність на ринку, виявляються поза межами правового захисту, а їхнє конституційне право на справедливий суд фактично знецінюється.

Ще у 2020 році народні депутати попереджали, що норми цього закону №590-ІХ створюють правову колізію і унеможливлюють для акціонерів банків, що перебувають у процесі ліквідації, доступ до правосуддя. Фактично, держава узаконила механізм, за яким Національний банк та Фонд гарантування вкладів отримують повну вседозволеність, а акціонери залишаються беззахисними. Яке б рішення не ухвалив один із цих регуляторів, навіть найабсурдніше та незаконне, його неможливо оскаржити в жодному суді України.

Ще тоді 64 народних депутати звернулись із поданням до Конституційного суду України, у якому вказали на низку суперечностей Конституції України.

Зокрема, згідно з пропозицією депутатів, у законі №590-ІХ чітко зазначено, що навіть якщо рішення Національного банку або Фонду гарантування вкладів визнається незаконним, це не відновлює права акціонерів і не повертає банк до попереднього стану. Єдиним доступним способом захисту залишається грошове відшкодування завданих збитків. Отже, акціонери, які опинилися в процесі ліквідації, фактично позбавлені можливості оскаржити рішення регулятора в суді, навіть якщо рішення НБУ є неправомірними.

Депутати у своєму зверненні підкреслили, що дані положення суперечать статті 55 Конституції України, яка забезпечує кожному право на судовий захист, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У конституційному зверненні було зазначено, що парламент створив умови, за яких громадяни та інвестори формально можуть звертатися до суду, але насправді не мають жодних ефективних механізмів для відновлення своїх порушених прав.

Конституційний Суд України ухвалив рішення про відсторонення від розгляду подання, закривши провадження через невідповідність конституційного звернення вимогам законодавства. Таким чином, зазначений закон залишився без оцінки на предмет його відповідності Конституції України.

Один з ініціаторів конституційного подання, народний депутат Михайло Цимбалюк у коментарі УНН зазначив, що парламентарі наразі шукають законні підстави, аби повторно звернутися до Конституційного суду і щоб цього разу він розглянув документ по суті, а не відфутболив з надуманих причин.

Насправді, по цьому питанню ми шукаємо інші підстави, якщо вони зʼявилися, для того, щоб знову звертатися до суду. Бо ми вважаємо, що це неправильно, коли акціонерів банку позбавили будь-якого правового захисту. Це несправедливо по відношенню до тих людей, які довіряли банківській системі і банку, який мав ліцензію, видану НБУ. Тобто, в такому разі держава повинна б цих людей захистити

Як показує практика, наразі в Україні складається небезпечна ситуація. Національний банк України в будь-який момент може відібрати ліцензію в будь-якого банку - навіть прибуткового, навіть просто так, бо фінустанова не подобається, чи в керівництва якісь неприязні стосунки із власниками. І при цьому нікому нічого за це не буде. Власники ж стоятимуть зі звʼязаними руками й дивитимуться як нищать їх бізнес, бо реальних механізмів захисту у них немає. То так ми рухаємось до Європейського Союзу де демократія і права людини - найвища цінність?