Сила замість международных норм: какова суть удара США по Венесуэле?
Військова інтервенція США у Венесуелі та арешт її керівника стали свідченням того, що для нової адміністрації в Америці принцип сили виявився важливішим за міжнародні правила. Про наслідки цієї події та трансформацію світового порядку розповіла Ганна Шелест, керівниця програм безпеки Ради зовнішньої політики "Українська призма".
Чи мали США право на військову операцію
Ситуація у Венесуелі викликає асоціації з дебатами про концепцію відповідальності за захист (R2P) та гуманітарну інтервенцію, які набули популярності після конфліктів у Косові та Лівії. Основна думка полягала в тому, що світова спільнота має моральне зобов'язання втрутитися, коли в якійсь країні відбуваються серйозні порушення прав людини.
Попри те, що у Венесуелі мали місце серйозні порушення прав людини та недієвість ООН у вирішенні цих проблем, міжнародне право досі не передбачає чіткої норми, що дозволяє втручання. США могли б спробувати створити юридичну основу, посилаючись на нелегітимність виборів, проведених Ніколасом Мадуро, проте їхні власні дії нівелювали цю можливість.
Атака без визнання реальної причини
Основна проблема в тому, що Мадуро було затримано не за злочини проти свого народу, а за звинувачення у наркотероризмі. Це може стати небезпечним прецедентом, перетворюючи диктатора на мученика, подібно до того, як це сталося з Саддамом Хусейном.
Ганна Шелест виділяє дві ключові помилки Вашингтона:
Якби Мадуро поставав перед судом за злочини, пов'язані з його режимом, Сполучені Штати могли б здобути більше прихильників у Латинській Америці. Натомість обвинувачення у наркоторгівлі викликають недовіру серед країн регіону.
Загрози, які висуваються щодо інших держав, зокрема Мексики, викликають негативну реакцію навіть у демократичних урядах, налаштовуючи їх проти США.
Загрози для іноземних лідерів та скринька Пандори
Захоплення керівника іншої країни знищує колишні дипломатичні обіцянки. Раніше навіть найбільш антагоністичні лідери мали можливість відвідувати Генеральну Асамблею ООН у Нью-Йорку, користуючись імунітетом. Тепер багато столиць починають замислюватися: хто стане наступним у списку Дональда Трампа? Невизначеність сучасної адміністрації викликає у світі відчуття меншої безпеки.
Повернення до доктрини Монро
Схоже, що Сполучені Штати знову обирають шлях, характерний для XIX століття. Цей ізоляціонізм має свої особливості: Вашингтон виступає в ролі континентального правозахисника в обох Америках, водночас відсторонюючись від ситуацій у Європі та Азії. Це може призвести до зменшення американської присутності в нашій частині світу.
Впливи на Росію та Китай
Для Китаю ця ситуація не є суттєвою, оскільки Пекін завжди демонстрував готовність використати силу стосовно Тайваню. Натомість, для Росії дії Трампа стали сигналом до дії. Москва зазвичай наслідує американські кроки, виправдовуючи свою агресію питанням: "Чому американці можуть, а ми — ні?"
Водночас захоплення Мадуро стало болючим ударом по репутації Кремля. Росія знову не змогла захистити свого союзника: ні системи ППО, ні російська охорона не завадили операції підрозділу Дельта. Це вже другий такий провал після Сирії, що ставить під сумнів спроможність РФ гарантувати безпеку іншим диктаторським режимам.
Чи можливі такі операції проти демократій
Європа на даний момент проявляє обережність, не бажаючи погіршувати відносини з Трампом, особливо в контексті підготовки до переговорів про Україну. Незважаючи на існуючі занепокоєння, Ганна Шелест вважає, що ймовірність подібних дій проти країн НАТО є дуже низькою.
Такі дії вимагають тривалого планування та узгодження багатьох експертів, а не можуть бути ухвалені лише президентом. Операція у Венесуелі також має важливе значення для внутрішньої політики: Трамп має намір подати її своїм виборцям як досягнення в боротьбі з наркобізнесом напередодні виборів до Конгресу 2026 року. Напад на партнерів по Альянсу не принесе йому тих же політичних вигод.
