"Просто закрийте цю вкладку": як цифрове насильство витісняє жінок з громадського простору.

Жінки в інтернет-просторі стають жертвами однакових атак у різних країнах. Які уроки можна винести з міжнародного досвіду та які зміни необхідно впровадити в Україні?

Минулого тижня в рамках Geneva Peace Forum ПРООН зібрала дослідників, практиків і представників установ з різних країн для обговорення технологічно зумовленого насильства стосовно жінок у політиці протягом двох днів. Я мала честь брати участь у цих дискусіях як випускниця Глобальної академії лідерства для жінок у цифрову епоху, де навчалася у грудні 2025 року в Марракеші. У цій статті я хотіла б поділитися своїми основними думками після обговорень у Женеві: які спільні риси в досвіді жінок з різних країн, що відбувається в Україні, а також моїм баченням змін, які необхідні.

Що таке насильство, зумовлене технологічними факторами?

Це форма насильства, яка реалізується, посилюється та розповсюджується через цифрові технології. Загрози, що надходять у месенджерах, публікація особистої інформації, такої як адреса чи номер телефону. Фальшиві інтимні зображення, створені за допомогою штучного інтелекту. Сотні однакових образливих коментарів, які генеруються ботами протягом короткого часу. Таке насильство здатне легко виходити за межі віртуального світу. Коли в інтернеті з'являється адреса жінки чи погроза її дітям, цифрова загроза перетворюється на реальну фізичну небезпеку.

Жінки стають об'єктами нападів саме як жінки.

Дослідження, проведені в різних країнах, виявляють схожу тенденцію: чоловіків у політиці частіше оцінюють за їхніми професійними досягненнями, тоді як жінки піддаються критиці через свій вигляд та стереотипи щодо того, якою повинна бути жінка.

Жінки у Конгресі США з'являються в сексуальних діпфейках у 70 разів частіше, ніж чоловіки. У Бразилії, під час виборів 2026 року, кожне четверте образливе зображення кандидаток у соціальній мережі X було створене за допомогою штучного інтелекту. За результатами глобального опитування ООН Жінки 2026 року, 41% правозахисниць, активісток і журналісток визнали, що вдаються до самоцензури в соцмережах, щоб уникнути нападів.

Результат залишається незмінним: жінки менш охоче залучаються до політичної діяльності, виявляють обережність у висловлюваннях і частіше покидають свої посади. При цьому рішення приймаються без урахування їхнього досвіду.

Що показують українські дані

Серед активісток, опитаних Центром прав людини ZMINA у 2025 році, 80% стикалися з онлайн-залякуванням. Серед журналісток, опитаних ГО "Жінки в медіа", -- понад 60% і лише 13,4% із них звернулися до правоохоронців.

Цієї весни ми стали свідками незвичайних подій. Після того, як 25-річна Анна Дорош була призначена до служби протоколу Міністерства охорони здоров'я, протягом кількох днів в Інтернеті з'явилося безліч агресивних коментарів, які набрали понад 2,3 мільйона переглядів. Асистентку міністра почали зображувати як "20-річну міністерку", обговорюючи її зовнішність, а її особисті повідомлення наповнилися погрозами. Як повідомляє Texty.org.ua, частину цих дописів поширювали з території Росії та Білорусі. В результаті Анна вирішила тимчасово закрити свої профілі в соціальних мережах.

У жовтні Даша Астаф'єва зіткнулася з хвилею критики, коли стало відомо, що вона візьме участь у "Радіодиктанті національної єдності". У мережі почали згадувати фотосесію, зроблену два десятиліття тому, а також обговорювати її вік і зовнішній вигляд.

Сперечатися про кадрові рішення можна і треба. Але коли замість кваліфікації обговорюють вік і зовнішність, це вже сексизм. А погрози -- це насильство. І ці історії бачать тисячі молодих жінок, які думають про державну службу чи політику.

Підготувати жінок заздалегідь.

Моя основна рекомендація на зустрічі в Женеві полягала в тому, що жінки, які прагнуть займатися публічною діяльністю, повинні бути підготовлені до цифрових загроз ще до того, як вони з ними зіштовхнуться. Це питання стало темою нашої дискусії з колегами з Глобальної академії лідерства для жінок в еру цифрових технологій, організованої ПРООН та Відділом ООН з питань допомоги у проведенні виборів. Ми обговорювали основи використання соціальних мереж, месенджерів та штучного інтелекту в професійній діяльності, а також способи захисту від можливих загроз. Під час нашої роботи в Женеві ми аналізували уявні, але цілком реалістичні сценарії. Як діяти, коли отримуєш погрози через месенджер? Що робити, якщо про тебе поширюють неправдиву інформацію в інтернеті? Як реагувати на скоординовану атаку?

Жінкам-кандидатам, депутатам місцевих рад та активісткам необхідно оволодіти базовими практичними навичками:

- як налаштувати безпеку своїх акаунтів;

- як розпізнати скоординовану атаку;

- яким чином убезпечити свідчення;

- як реагувати і куди звертатися по допомогу;

- способи застосування штучного інтелекту та методи виявлення діпфейків.

Таке навчання повинно стати невід’ємною складовою підготовки жінок до політичної діяльності та державної служби. Наразі жінки часто отримують рекомендації лише після виникнення проблем, коли ресурси та час вкрай обмежені.

Для України це особливо актуально. Після завершення війни на нас чекають вибори, і серед кандидаток будуть жінки, які сьогодні тримають громади: керують організаціями, координують допомогу, говорять від імені людей. Ми можемо підготувати їх уже зараз.

Що ще варто відкоригувати?

Освіта — це лише початковий етап. Проте жінка не повинна залишатися наодинці у своїй боротьбі. Тому необхідно внести ще ряд змін.

Служби, що надають підтримку жертвам насильства, повинні бути готові до роботи з цифровими загрозами. В Україні існують вже напрацьовані механізми реагування на гендерно обумовлене насильство, але їх слід модернізувати для ефективного реагування на онлайн-атакування. Необхідно визначити, хто здійснює оцінку загрози, допомагає зберегти докази та направляє жінку до психолога, юриста або правоохоронних органів.

Жінці необхіден чіткий і зрозумілий маршрут до отримання допомоги. Наразі вона збирає підтримку фрагментами: тут – психолог, там – юрист, а окремо – спеціаліст у сфері кібербезпеки.

Психологічну підтримку варто пропонувати одразу, не чекаючи, поки жінка сама про неї попросить. Після погроз їй може бути страшно навіть відкривати повідомлення.

Державні органи й організації мають знати, що робити, коли їхня працівниця стає мішенню цькування, і не залишати її наодинці.

Великі платформи, такі як Meta, повинні оперативніше реагувати на загрози, розповсюдження особистих адрес, інтимні діпфейки та організоване переслідування. Це вимагає належної модерації українською мовою, зрозумілої процедури подачі скарг та можливості оскарження рішень платформ. Державні установи України та громадські організації мають активно співпрацювати з компаніями для вдосконалення цих механізмів.

Держава повинна оцінити, чи існуючі законодавчі акти забезпечують ефективне розслідування різних проявів цифрового насильства та виявлення недоліків. Європейська директива, що спрямована на боротьбу з насильством щодо жінок і включає, зокрема, питання поширення інтимних зображень без згоди та кіберпереслідування, є важливим орієнтиром для України.

Як визначити, чи все це ефективно? Кількість отриманих скарг чи видалених публікацій не є достатнім показником. Основний критерій — чи змогла жінка після нападу відновити свою діяльність. Жінка має право залишатися на виду, висловлювати свої думки та впливати на процес прийняття рішень. Наша мета полягає в тому, щоб забезпечити їй безпечні умови для цього.