Протести в Туреччині: випробування зрілості суспільства або шлях до занепаду демократичних цінностей.
Один десяток днів після затримання мера Стамбула, протестні настрої залишаються сильними, і 2 мільйони незгодних знову вийшли на вулиці міста.
Вже більше двох тижнів вулиці турецьких міст переповнені людьми: десятки тисяч громадян виходять на мирні акції протесту, вимагаючи справедливості, свободи слова та звільнення мера Стамбула Екрема Імамоглу, який опинився за ґратами. Ці протести, які спочатку виникли у відповідь на сумнівне судове рішення, що позбавило одного з провідних опозиційних лідерів можливості взяти участь у президентських виборах, швидко перетворилися на масштабний рух за демократичні цінності.
Арешт Імамоглу після його тріумфу на опозиційних праймеріз, де він отримав підтримку понад 14 мільйонів людей, став каталізатором загальнонаціонального незадоволення. Незважаючи на Рамадан, поліційні обмеження та арешти активістів, хвиля протестів продовжує розростатися. Учасники акцій наголошують, що йдеться не лише про одну людину, а про майбутнє демократії в Туреччині.
Тривога Європи та Сполучених Штатів
Незважаючи на початкову обережність, міжнародна спільнота почала активніше реагувати на ситуацію в Туреччині. Державний департамент США закликав Анкару дотримуватися демократичних принципів і не використовувати судову систему для політичних репресій. У своїй заяві акцентувалася неприпустимість обмеження свободи слова та права на зібрання.
"Ми закликаємо Туреччину дотримуватись прав людини та дотримуватись своїх внутрішніх норм. Не будемо коментувати рішення, які приймає інша країна, але хочемо нагадати, що очікуємо, що вони з повагою ставитимуться до прав усіх своїх громадян. Це, безумовно, очевидно, але варто це повторити", - підкреслила речниця Державного департаменту США Теммі Брюс.
Рада Європи висловила свою позицію через президента Конгресу місцевих та регіональних влад Марка Кулса, який акцентував увагу на тому, що "ми категорично засуджуємо затримання демократично обраного мера Стамбула Екрема Імамоглу. Це дії, що мають всі характеристики тиску на політичну особистість, яка є одним з ключових претендентів на майбутні президентські вибори".
"Затримання Екрема Імамоглу... стало трагічною віхою для Туреччини та яскравим свідченням зменшення демократичних принципів і верховенства права в країні за останні роки", - підкреслила президент Європейського комітету регіонів Ката Тюттьо.
Мери міст Амстердам, Париж, Мілан, Барселона, Рим, Гельсінкі, Гент, Утрехт і Брюссель підписали спільну декларацію, в якій зазначають: "Ми рішуче засуджуємо свавільне ув'язнення Імамоглу і висловлюємо наше глибоке занепокоєння з приводу цієї ситуації, а також триваючих порушень основних прав та місцевих свобод у Туреччині".
Слідом за арештом Екрема Імамоглу, політичні лідери Європи висловили своє занепокоєння та осуд цих дій. Проте, з початком квітня активність публічних коментарів з боку європейських політичних діячів щодо цієї ситуації значно зменшилася.
Одночасно, кілька регіональних акторів, таких як Іран і Азербайджан, утримуються від висловлювань, дотримуючись політики невтручання у внутрішні справи Туреччини.
Політична нестабільність у Туреччині все більше позначається на економічній ситуації. Протягом останніх кількох тижнів центральний банк був змушений вжити заходів для підтримки національної валюти, оскільки турецька ліра зазнала значних втрат щодо долара. Ринок облігацій відповів на інформацію про арешти різким зниженням доходності.
Закордонні інвестори, які й без того насторожено ставилися до Туреччини, призупиняють нові проєкти. Деякі транснаціональні компанії відкладають угоди, а низка банків уже згортає програми фінансування бізнесу в країні. Тим часом інфляція знову набирає обертів, а вартість базових продуктів у великих містах зростає.
Одразу після арешту Імамоглу турецька ліра різко знецінилася, за останні тижні курс ліри впав на 14,5% відносно долара США.
РЕАКЦІЯ ВЛАДИ ТА ВІДГУК АКТИВІСТІВ
Анкара, у свою чергу, намагається взяти під контроль інформаційний потік. Офіційні представники звинувачують демонстрантів у "підготовці змови проти держави", а заклики до економічного бойкоту трактують як "спроби дестабілізувати ситуацію". Прем'єр-міністр Туреччини вже висловився, що економічний тиск є "новим інструментом в руках опозиції", який "вражає добробут звичайних громадян".
Правоохоронні органи збільшили активність: відбуваються масові арешти, активістів запрошують на допити, а в окремих регіонах введено тимчасові обмеження на переміщення. Проте навіть у віддалених місцях протестні акції не припиняються - іноді вони проходять у вигляді флешмобів, а іноді в молитовній формі, щоб обійти існуючі заборони.
Державні телевізійні канали активно використовують мовлення про "захист національної незалежності", звинувачуючи опозиційні сили у веденні "інформаційної війни". У той же час, соціальні мережі все частіше підлягають блокуванню або фільтрації. Зростає число повідомлень про обмеження доступу до платформ Х, Instagram та YouTube.
У відповідь на ситуацію, незгодні громадяни почали використовувати нові методи протесту: цифрові флешмоби, бойкотування підприємств, пов'язаних з владою, та анонімне розміщення символіки опору в публічних місцях. У Стамбулі активісти ініціювали кампанію, в рамках якої на етикетках пляшок з водою з'явилися написки "#FreeImamoglu", демонструючи свій протест у креативний спосіб.
Затримання Імамоглу стало каталізатором для вивільнення накопиченого невдоволення в Туреччині. Студенти, профспілки, малі підприємці, консервативна молодь, ліберали, люди похилого віку та курди об'єднуються, маршуючи під спільним гаслом: "права, закон, справедливість".
"Це не лише про Імамоглу; протестувальники висловлюють своє невдоволення проти свідомого зловживання державними структурами, яке має на меті криміналізувати інакомислення та утримувати економічну нерівність. Коли правосуддя стає політично ангажованим, тих, хто має інші погляди, оголошують зрадниками, а прибічники режиму отримують вигоду, в той час як незалежні голоси піддаються переслідуванню", – зазначає Шебнем Калемлі-Озджан, професорка економіки в Браунському університеті, колишня радниця з питань політики Міжнародного валютного фонду та провідна економістка у питаннях Близького Сходу і Північної Африки в Світовому банку.
Один десяток днів після затримання мера Стамбула, протестні настрої залишаються сильними, і 2 мільйони незгодних знову вийшли на вулиці міста., що сполучає Європу з Азією. Опозиція закликає владу звільнити затриманого Імамоглу та нагадує протестувальникам про збір підписів за достроковиі вибори президента.
На цьому великому заході лідер Республіканської народної партії (CHP) Озгюр Озел закликав до продовження бойкотування медіа, що підтримують владу, та підкреслив важливість трансляції судового процесу Імамоглу в прямому ефірі незалежного каналу TRT Haber.
У квітні Озел оголосив, що за другий місяць підтримки проведення дострокових виборів зібралося 7,2 мільйона підписів. Це становить чверть від мети опозиції, яка прагне отримати 27,73 мільйона підписів — саме стільки голосів набрав президент Реджеп Тайїп Ердоган на виборах 2023 року.
6 квітня, виступаючи перед своїми прихильниками в Анкарі, переобраний лідер CHP, Озел, заявив, що Ердоган отримав дозвіл від США на затримання мера Стамбула, Імамоглу. "Ані США, ані Трамп не зможуть вас врятувати на найближчих виборах!" – підкреслив він.
Туреччина нині стоїть перед вирішальним вибором. Затримання Екрема Імамоглу стало не лише політичним сигналом, а й лакмусовим папірцем для влади: готова вона знайти компроміс з народом чи вдасться до затягування гайок авторитаризму.
Масові акції протесту ще раз підтвердили, що турецьке суспільство залишається спроможним до самоорганізації та активної боротьби. Люди не бажають миритися з порушенням своїх прав і все частіше використовуватимуть громадський простір як платформу для колективного спротиву.
Міжнародні організації звертаються до офіційного уряду Туреччини з закликом проявити стриманість. У разі, якщо репресії продовжаться, країна може втратити своїх партнерів, інвесторів та довіру громадян. Настрої протесту також торкаються поміркованих прихильників влади, які виражають своє невдоволення, спираючись на реалістичний аналіз небезпек, пов'язаних із можливим економічним крахом та соціальними заворушеннями.
Демократії не зазнають краху миттєво; їх занепад є результатом тривалих і складних соціальних і політичних процесів. Проте подібні явища, включно з теперішніми масовими формами самовираження, можуть сприяти становленню зрілості суспільств.
