Логіка, ціннісні орієнтири та страх: чому деякі люди виступають на підтримку України, а інші – проти.

підприємець, активіст, автор статей, викладач у Києво-Могилянській школі бізнесу

Взаємна допомога між державами, які стикаються з труднощами, становить фундамент світового устрою, аналогічно до того, як підтримка громадян одне одного є основою національної соціальної структури.

Україна, ставши жертвою агресії, розраховувала на підтримку всього світу, але реальна ситуація виглядає інакше. Чому одні громадяни та їхні політичні лідери підтримують Україну, а інші відмовляються від підтримки або обмежуються лише добрими побажаннями?

У 2022 році Україна апелювала до принципів та цінностей, але тоді вже до кінця року цей аргумент вичерпав себе.

Схоже, що світова політика базується переважно на інтересах.

Тому поговоримо про 2025 рік, коли ні в кого немає ілюзій щодо важливості цінностей.

Отже, чому країни підтримують Україну?

1. В ім'я власної безпеки. Держави Східної, Центральної та Північної Європи мають чітке уявлення про російську агресію. Вони усвідомлюють, що у разі поразки України, війна може завдати удару й по їхнім територіям.

2. Для підтримки міжнародного порядку, що ґрунтується на правилах, угодах і союзах. Якщо ці принципи перестануть діяти, а агресія залишиться без наслідків, то ми можемо зіткнутися з новими проявами насильства, і багатьом державам доведеться заплатити високу ціну у вигляді страждань своїх громадян.

3. Заради економічних інтересів. Російська агресія підриває стабільність світової економіки (ринки зерна, енергетика, логістика тощо). Підтримка України - це інвестиція в стабільність торговельних шляхів і ринків.

4. З метою зміцнення морального авторитету та міжнародної репутації. Підтримка України є можливістю для держав підкреслити свій статус захисників демократії, прав людини та міжнародних норм. Це також підвищує їхній вплив у світових організаціях.

5. Проте існує також простір для ідеалізму. Уся людська історія зведена до архетипу торжества тендітної, мужньої істини над жорстокою й безглуздою силою. Приклади цього — Давид і Голіаф, триста спартанців, повстанці проти Галактичної Імперії в "Зоряних війнах", хобіти, які протистояли Саурону, та Гаррі Поттер у його боротьбі з Волдемортом тощо.

Чому ж держави не надають підтримку Україні?

1. Тому що вони отруєні безпекою. Багато громадян вважають, що це не їхня війна, що війна до них не дійде (мовляв, Росія задовольниться Україною і не піде далі), або що вони можуть сховатися від війни, тоді як мілітаризація забирає гроші з сімейних бюджетів.

За цих обставин, деякі популісти використовують тему війни для мобілізації свого електорату, роблячи підтримку України політично токсичною.

2. Залежність від Росії. Чимало держав досі мають значну залежність від російських енергетичних ресурсів, ринкових можливостей або інвестицій. Перебуваючи в своєму геополітичному контексті, вони більше турбуються про потенційні економічні втрати, аніж про переваги, які могла б принести перемога України. Їхнє прагнення зберегти звичний порядок речей в умовах, коли це стає неможливим, залишається сильним.

3. Вони побоюються, що поразка Росії може призвести до її розпаду. Це, у свою чергу, несе з собою серйозні ризики, включаючи можливість поширення ядерної зброї, масові хвилі біженців, зростання релігійного екстремізму та посилення впливу Китаю. Західні аналітики та політики опинилися в пастці москвоцентризму, що заважає їм усвідомити позитивні сценарії, які можуть призвести до стабільного миру та економічних вигод.

4. Російські фінансові ресурси, пропагандистські кампанії та помилки, допущені російськими студіями, функціонують вже протягом тривалого часу. Існують також політичні еліти, які орієнтуються на Москву або відчувають до неї "традиційне прихильність" через спільні культурні цінності та ностальгію за радянськими часами, проте це часто підтримується фінансовими вливанями.

5. Це відбувається тому, що антиколоніальний дискурс не спрацьовує. Багато націй, які самі пережили колоніальне минуле та здобули незалежність через боротьбу, не усвідомлюють, що Україна веде антиколоніальну війну проти імперії, яка прагне повторного підкорення. Можливо, причиною цього є те, що українці мають європейське походження, а також антизахідні (зокрема антиамериканські) настрої. Крім того, Росія сприймається як спадкоємиця Радянського Союзу, який позиціював себе як антиколоніальну силу, хоча насправді був жорстоким колонізатором своїх територій.

Отже, можна зробити висновок, що підтримка України базується на поєднанні раціонального підходу з етичними цінностями та перспективним баченням політичних процесів. Натомість відсутність такої підтримки зумовлена короткостроковим мисленням, бажанням досягти швидких результатів з мінімальними витратами у внутрішній політиці, а також страхами, залежностями та застарілими симпатіями й антипатіями, які не відповідають сучасній міжнародній ситуації.