Парламент прийняв законопроект, що розширює повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Цю інформацію озвучив Укрінформ.

Законодавчий проект №13533 отримав підтримку від 331 народного обранця.

У пояснювальній записці зазначено, що нова редакція Кримінального процесуального кодексу України, ухвалена парламентом 22 липня, може нести ризики для ефективного функціонування антикорупційної системи в Україні. Це стосується, зокрема, незалежності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Закон спрямований на забезпечення підвищення інституційної автономії НАБУ та САП, а також на створення ефективних механізмів захисту їхньої роботи від зовнішніх впливів та втручання з боку держави-агресора.

Документ також включає положення, які мають на меті закріпити статус Спеціалізованої антикорупційної прокуратури як органу, що самостійно здійснює процесуальне керівництво у розслідуванні злочинів, що підпадають під юрисдикцію НАБУ.

Одночасно положення закону передбачають механізм протидії розвідувально-підривній активності іноземних спецслужб щодо працівників антикорупційних установ.

Документом запроваджуються нові превентивні та контррозвідувальні механізми захисту антикорупційних органів від можливого впливу держави-агресора.

Законом вносяться зміни до Кримінального процесуального законодавства, які мають на меті посилити інституційну незалежність САП та НАБУ, а також запровадити додаткові запобіжники від можливого впливу держави-агресора на антикорупційні органи.

Ініціатива передбачає, що генеральний прокурор (або особа, яка виконує його обов'язки) матиме право надавати письмові вказівки керівнику органу досудового розслідування, за винятком підрозділів детективів і підрозділу внутрішнього контролю НАБУ. Водночас заступник генерального прокурора - керівник САП, його перший заступник або заступник матимуть повноваження змінити, доповнити або відкликати апеляційні й касаційні скарги, а також заяви про перегляд судових рішень, подані ними особисто або прокурорами САП.

Генеральному прокурору надається можливість передавати розслідування злочинів, які підпадають під юрисдикцію Бюро економічної безпеки України (БЕБ), іншим органам досудового розслідування в ситуаціях, коли діяльність БЕБ є неефективною або коли його функціонування ускладнене через введення воєнного стану.

Генеральному прокурору також надається право доручати БЕБ розслідування справ, які підпадають під юрисдикцію інших органів. Однак, законопроєкт прямо забороняє передачу справ НАБУ іншим органам досудового розслідування, за винятком ситуацій, коли НАБУ не здатне виконувати свої обов'язки. У таких випадках рішення про передачу може ухвалити лише генеральний прокурор або керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Крім того, закон встановлює, що керівники органів досудового розслідування зобов'язані виконувати письмові вказівки прокурора, а за їхнє невиконання передбачена відповідальність. Винятком є провадження, якими займаються детективи НАБУ, -- вони зобов'язані виконувати лише письмові вказівки прокурора САП.

Невиконання цих інструкцій може стати причиною для усунення детектива від проведення розслідування.

Ініціатива передбачає, що оперативні підрозділи (Нацполіції, СБУ, НАБУ, ДБР, БЕБ, прикордонників, пенітенціарної системи тощо) виконують слідчі та негласні слідчі дії за письмовими дорученнями слідчого, дізнавача або прокурора. Підрозділи НАБУ -- лише за письмовим дорученням детектива або прокурора САП.

Прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надається можливість ухвалити рішення про визнання певного кримінального провадження підслідним Національному антикорупційному бюро України (НАБУ), якщо це правопорушення призвело або могло призвести до серйозних наслідків для прав людини чи інтересів держави. У такому випадку детективи НАБУ отримають право розслідувати справи, які зазвичай підпадають під юрисдикцію інших органів, за умов узгодження з керівництвом САП.

У випадку, якщо внутрішній контроль НАБУ знаходить у співробітників організації (за винятком директора та його заступників) ознаки злочинів, пов'язаних із корупційною діяльністю або зловживанням повноваженнями, такі справи розслідують детективи НАБУ.

У випадку виникнення суперечки щодо підслідності певної справи, остаточне рішення приймає керівник прокуратури більш високого рівня.

Якщо йдеться про справу, що може належати до підслідності НАБУ, спір вирішує генеральний прокурор або керівник САП. Якщо провадження може бути підслідним БЕБ, - лише генеральний прокурор.

Законом уточнюється, що у виключних, невідкладних випадках прокурор, слідчий або дізнавач може увійти до житла чи іншого володіння особи до ухвали суду, якщо це пов'язано з порятунком людей або негайним переслідуванням підозрюваного.

Зазначається, що рішення прокурора про закриття справи стосовно певного підозрюваного не перешкоджає подальшому розслідуванню у рамках цього ж кримінального провадження.

Крім того, існує можливість подовження терміну досудового розслідування до 12 місяців за ухвалою слідчого судді, за умови, що це клопотання затверджене генеральним прокурором або його заступниками.

Закон уточнює порядок погодження угоди про визнання винуватості у провадженнях, підслідних НАБУ. Така угода укладається за обов'язковим погодженням із керівництвом САП, якщо йдеться про проступки, нетяжкі, тяжкі або особливо тяжкі злочини.

Одночасно встановлюється спеціальний регламент кримінального розслідування стосовно директора НАБУ та його співробітників. Повідомлення про підозру народному депутату, кандидату на пост Президента, уповноваженому з прав людини, керівникам НАБУ, прокурорам САП та іншим високопосадовцям виконується генеральним прокурором або керівником САП.

Також документом закріплюється незалежність прокурорів САП. Генеральний прокурор, його перший заступник і заступники не матимуть права давати вказівки прокурорам САП або іншим чином втручатися в їхню роботу. Адміністративні накази щодо організації роботи САП видаються лише за погодженням із її керівником.

Одночасно впроваджуються нові заходи безпеки, спрямовані на оцінку доброчесності та відданості співробітників основних правоохоронних і антикорупційних установ.

Зокрема, підрозділи внутрішнього контролю НАБУ, САП, БЕБ, Офісу генпрокурора, ДБР та Національної поліції повинні не рідше ніж раз на два роки здійснювати перевірку своїх співробітників, які мають доступ до державної таємниці, за допомогою поліграфа (детектора брехні).

Ці дослідження проводитимуться відповідно до методики, узгодженої з Службою безпеки України, і будуть націлені на виявлення потенційних дій, які можуть сприяти інтересам країни-агресора.

При цьому закон зобов'язує Службу безпеки України протягом шести місяців з моменту набуття чинності закону провести перевірку всіх таких працівників -- тобто тих, хто має доступ до державної таємниці у вказаних органах, -- на предмет їхньої можливої співпраці з державою-агресором.

Документ також вимагає від Офісу генерального прокурора та Міністерства юстиції посилити зусилля щодо виявлення та репатріації осіб, які ховаються за межами України від правосуддя чи покарання.

У випадку необхідності, протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим законом, вони зобов’язані спільно з Кабінетом Міністрів підготувати та внести на розгляд Верховної Ради відповідні поправки до законодавства, спрямовані на підвищення ефективності екстрадиційної співпраці з іншими країнами.

Також законом виключається низка норм з чинного законодавства, що передбачають особливі повноваження генерального прокурора та застосування особливого порядку кримінального провадження до окремих категорій посадових осіб.

Зокрема, норми, що надавали генеральному прокурору (або особі, що виконує його функції) право призначати перших заступників і заступників генерального прокурора, включаючи керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, як прокурорів у конкретних кримінальних справах.

Крім того, скасовується норма, що давала можливість передавати їх повноваження іншим прокурорам лише за рішенням генерального прокурора.

Закон не передбачає, що питання підслідності у справах, які можуть бути віднесені до компетенції НАБУ або Бюро економічної безпеки України, вирішуються генеральним прокурором. Це допомагає уникнути можливих випадків адміністративного втручання в процес визначення підслідності справ, що стосуються антикорупційної юрисдикції.

Крім того, документ скасовує положення, яке давало можливість учасникам провадження звертатися безпосередньо до генерального прокурора з клопотанням про закриття кримінальних справ, що стосуються найвищих посадових осіб держави, органів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів, представників правоохоронних структур та керівників державних підприємств. Це рішення має на меті усунути можливість політичного або адміністративного впливу на завершення таких розслідувань.

Також виключається норма, яка передбачала використання особливого порядку кримінального розслідування стосовно таких посадових осіб, як Прем'єр-міністр, міністри, їх заступники, керівники НАЗК, ДБР, БЕБ, а також вищі державні службовці (категорія "А") та інші високопосадовці. Це рішення спрямоване на забезпечення рівності всіх громадян перед законом та запобігання можливим зловживанням, пов'язаним із наданням особливих процесуальних гарантій.

Як повідомляв Укрінформ, 22 липня Верховна Рада ухвалила закон про зменшення повноважень НАБУ і САП. Того ж дня Президент Володимир Зеленський його підписав.

У Києві та ряді інших українських міст відбулися акції протесту проти нового законодавства.

24 липня президент Зеленський затвердив текст законопроєкту, який стосується незалежності антикорупційної інфраструктури. Верховній Раді належить розглянути його 31 липня.

25 липня в Києві активісти звернулися до українців з проханням зібратися в середу, 30 липня, а також у день голосування, 31 числа, щоб продемонструвати народним обранцям свої очікування щодо "справедливого рішення".