Режим Іванішвілі отримує легітимність: чому та як ПАРЄ підтримує проросійське керівництво Грузії.

Протестні акції проти тимчасової зупинки європейського курсу Грузії. Тбілісі, 14 грудня 2024 року.

Депутати та журналісти, що здавна працюють у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) та пам'ятають, як у 2014-2015 роках Україна відчайдушно доводила європейським колегам очевидні тези щодо Росії, цього тижня відчули у Страсбурзі чітке дежавю.

Сценарій повторюється без змін, тільки тепер Грузія взяла на себе роль, яку раніше виконувала "нова Росія".

Після сумнівних парламентських виборів жовтня 2024 року, на яких західні спостережні місії, включно з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі, побачили масові порушення та фальсифікації, а також після жорсткого придушення поствиборчих протестів у Тбілісі та інших містах - грузинська влада стикнулася з кризою легітимності.

Ряд європейських країн, включаючи всі нордичні держави та Нідерланди, закликали Тбілісі провести нові парламентські вибори, наголошуючи на необхідності уникати серйозних порушень. Усі міжнародні організації, які мають можливість втручатися в цю ситуацію, ухиляються від співпраці з Грузією, щоб не підсилювати легітимність діючого парламенту країни.

Таку ж позицію обрала й Україна.

Однак цього тижня проросійське керівництво Грузії готується до досягнення значної перемоги.

ПАРЄ на сесії у Страсбурзі планує підтвердити повноваження тієї "версії грузинського парламенту", де немає жодного представника опозиції, та стати першим міжнародним органом, що припинив цю неформальну блокаду режиму Бідзіни Іванішвілі.

Початковий проєкт рішення, який бачила "ЄвроПравда", був взагалі катастрофічний. Втім, зараз триває боротьба за його зміну.

Які події відбуваються, чому в Європі спостерігається таке сильне прагнення "прощення" грузинській владі, і чому це має значення — у роз'ясненні "Європейської правди" з Страсбурга.

Основи подій, що відбуваються в Страсбурзі сьогодні, були закладені ще до резонансних виборів у Грузії; давайте розглянемо це детальніше.

Рік тому, 24 січня 2024 року, однією з основних тем обговорення на сесії ПАРЄ стали парламентські вибори в Азербайджані. Ця країна ніколи не відзначалася високими демократичними стандартами, але на виборах восени 2023 року рівень порушень досяг безпрецедентних масштабів навіть за місцевими критеріями. Влада Азербайджану, здавалося, свідомо провокувала конфлікти з західними країнами (детальніше про це ми писали в статті "Азербайджан втрачає зв'язки з Європою").

Тоді ПАРЄ абсолютною більшістю голосів (лише 10 депутатів виступили проти) ухвалила рішення про політичні санкції щодо Азербайджану. Асамблея відмовилася затверджувати повноваження національної делегації в асамблеї, доки Баку не продемонструє хоча б мінімальну повагу до стандартів організації.

Азербайджанська влада відреагувала на ці санкції з обуренням. Вони заявили, що не планують йти на жодні компроміси, і вийшли з приміщення ПАРЄ, навіть не дочекавшись голосування. Минув рік, і в Баку так і не виконали жодної з вимог. У 2025 році азербайджанський парламент навіть не надав до Страсбурга список депутатів, які повинні працювати в ПАРЄ.

По факту можна говорити, що Азербайджан "вийшов з ПАРЄ", хоча поки що лишився у складі Ради Європи.

Це мало незначний вплив на реальність — співпраця Азербайджану з асамблеєю вже тривалий час була мінімальною. Проте в ПАРЄ є чимало "прихильників діалогу", для яких такі вчинки азербайджанського уряду викликали занепокоєння. Адже, як зазначають, Рада Європи вже втратила Росію, а тепер поступово втрачає і Азербайджан; якщо ж це продовжиться, вона може втратити ще когось.

Влада Грузії вирішила скористатися цими емоціями європейців.

Тема суперечливих виборів у Грузії вже стала предметом численних публікацій, так само як і масові акції протесту. Ці протести, які розпочалися ще восени у Тбілісі та інших населених пунктах, до цього часу не призвели до жодних значних змін.

Парламент, призначений після украй сумнівних виборів, розпочав роботу, проігнорувавши те, що опозиція одноголосно відмовилася визнавати результати підрахунку голосів та брати мандати. Далі був призначений новий уряд Грузії. А наприкінці грудня влада оголосила, що призначила нового "президента" Грузії Міхеїла Кавелашвілі замість опозиційної віднедавна політикині Саломе Зурабішвілі (у Грузії президента обирають на спеціальному зібранні, де ключову роль відіграє парламент).

Єдиною проблемою офіційного Тбілісі лишається брак міжнародного визнання.

Реакція міжнародної спільноти на виборчі порушення виявилася несподіваною для грузинського уряду. Лише країни-ізгої, такі як Угорщина, визнали легітимність обрання Кавелашвілі на Заході.

Ось чому події, що відбуваються в Страсбурзі, є настільки важливими.

Тбілісі прагне створити прецедент, коли хтось визнає правомочність новообраної влади. Асамблея, налякана азербайджанським прикладом, стала ідеальним кандидатом на цю роль. Тож Грузія подала до Страсбурга "заявку" на участь у подальшій роботі асамблеї і список депутатів. Усі - обрані за списком партії влади "Грузинська мрія".

В ПАРЄ, звичайно, не могли залишити без уваги всі ці правопорушення, тому сесія стартувала з оскарження повноважень грузинської делегації. Це формальний крок, що веде до обговорення та остаточного рішення, яке планують ухвалити у середу, 29 січня.

Саме тут історія дійшла розвилки.

Асамблея опинилася перед вибором - або відмовити грузинам у підтвердженні повноважень і таким чином ризикнути тим, що Тбілісі повторить шлях Азербайджану. Або заплющити очі на цінності та принципи організації і ратифікувати склад грузинської делегації - з усіма наслідками, які створює прецедент визнання легітимності чинного парламенту.

На жаль, у ПАРЄ в даний момент планується прийняття рішення, яке відображає альтернативний підхід.

Під час сигнального голосування в моніторинговому комітеті більше ніж двадцять депутатів висловили підтримку, тоді як лише семеро проголосували проти визнання повноважень нової грузинської влади.

Хто є ініціатором концепції "прощення" для Грузії?

Тут є відразу кілька типів гравців. Це, зокрема, ті країни, репутація яких сама по собі викликає питання і які виступають проти санкцій, бо розуміють, що вони можуть розвернутися і проти них самих. Це, зокрема, турки, або угорська партія влади "Фідес". Азербайджанська історія стала для них дуже зручним аргументом для відстоювання ідеї "зрозуміти і пробачити владу Грузії".

"Рік тому було ухвалено рішення, яке стосується Азербайджану, і його наслідки досі відчутні. Чи може оскарження повноважень грузинської делегації стати необхідним інструментом? Я вважаю, що це критично важливе рішення. І мені здається недоцільним втрачати країну щороку", - висловив свою думку під час дебатів угорський депутат Жолт Немет, близький соратник Орбана. Він також закликав колег враховувати особливі геополітичні умови, в яких опинилася Грузія.

Втім, є й більш впливові гравці, що взяли цю сторону.

Наприклад, це Теодорос Руссопулос, президент Парламентської асамблеї Ради Європи, який стурбований тим, що підсумком його дворічного президентства може стати фактичний вихід двох країн Південного Кавказу з цієї організації.

Або ж австрійський важковаговик Штефан Шеннах, який тепер відстоює концепцію "прощення" Грузії, використовуючи ті самі аргументи, з якими кілька років тому, до початку 2022 року, обстоював "прощення" Росії заради "діалогу". Варто зазначити, що більшість прихильників ідеї діалогу – це ті ж особи та політичні сили, які десять років тому підтримували Росію в аналогічних дискусіях, коли Україна вимагала покарання для делегації РФ у ПАРЄ.

Хоча в даний момент явна перевага належить прихильникам "м'якого підходу", ще зарано стверджувати, що поразка України та всіх, хто виступає проти проросійського режиму в Грузії, є неминучою.

Битва триває, і вже можна помітити певні досягнення.

В даний момент у закуліссі, серед різних груп та в профільному комітеті ПАРЄ триває активна дипломатична боротьба.

Цікава деталь: на боці грузинів виявився "deep state", тобто секретаріат асамблеї та профільного комітету - і тут немає нічого дивного, зважаючи на те, що одним з адвокатів цієї позиції є президент асамблеї, грек Руссопулос. Тому перший проєкт рішення, який бачила "ЄвроПравда", був геть катастрофічним. У ньому згадки про проблеми чинного грузинського режиму були мінімізовані й створювалося відчуття, що Грузія от-от стане демократичною, достатньо лише трохи їй допомогти.

Однак, заперечити численні випадки порушення прав людини в Грузії за останні кілька місяців було вкрай складно. Тому виникла ідея підтвердити легітимність та повноваження депутатів від "Грузинської мрії", водночас наклавши на них суттєві обмеження. Зокрема, це передбачало заборону на участь у ключових комітетах ПАРЄ, призначення їх доповідачами та членами спостережних місій тощо.

Говорячи чесно, ці санкції є надзвичайно жорсткими для ПАРЄ.

І якби на кону не стояло питання легітимності грузинського парламенту, то цей варіант був би прийнятним… Але ця особливість змінює картину.

Ще одна проблема - те, що проєкт пропонував повернутися до питання повноважень грузинів за три місяці, на квітневій сесії, але критерії оцінки успіху Тбілісі визначив на дуже низькому рівні.

Це спровокувало жваву емоційну дискусію під час засідання моніторингового комітету. Як повідомили "ЄвроПравді" кілька джерел, представники грузинської влади самі підсікли свої шанси, оскільки заявили про готовність не виконувати жодних зобов'язань – це змінило хід обговорення на користь правильного рішення. Під час палкої дискусії до проєкту було вирішено додати згадку про політичних в'язнів (вражаюче, спочатку комітет намагався ігнорувати цю проблему!) та пункт щодо необхідності проведення дострокових виборів.

Ця битва ще триває і буде точитися до останнього моменту. Документ мають винести на голосування у залі ПАРЄ у середу надвечір.

Хоча те, що ці питання в принципі виникають у Страсбурзі, вже є тривожним дзвіночком, бо означає, що у багатьох європейських парламентаріїв вже минув шок 2022-23 років. Після початку повномасштабного вторгнення багато хто усвідомив власні помилки часів, коли вони захищали Росію та "збереження діалогу" з нею. А питання цінностей як стрижня Ради Європи знову набуло ваги.

Тепер це залишилося позаду.

В грузинській історії можна помітити відтворення тих самих аргументів, які раніше використовувалися в контексті Росії. Якщо раніше частину проросійських симпатій можна було пояснити фінансовою підтримкою "Газпрому", то нині, говорячи про Грузію, стає дедалі зрозуміліше, що це питання має глибоке ідеологічне підґрунтя. Чимало людей у Європі справді прагнуть відновити зв'язки і закрити очі на серйозні прорахунки.

На жаль, ці настрої проникли і в ті країни, які раніше вважали себе антиросійськими та непримиренними до порушень. Яскравим прикладом є досвідчена латвійська депутатка Занда Калніня-Лукашевіца, яка є доповідачем з цього питання і могла б зайняти жорстку позицію, проте вирішила цього не робити.

Чи зможемо ми подолати цю проблему і привести рішення до прийнятного вигляду? Відповіді ми дізнаємося в четвер. А "Європейська правда" буде уважно слідкувати за ситуацією.

Автор: Сергій Сидоренко.