Чи готові ви ризикувати своїм життям заради популярності в мережі? Як в Україні реагують на авторів трешового контенту?

Прокатитися на даху потяга, залізти на кран, викрасти світлофор чи катнути на самокаті перилами вуличних сходів - усе це треш-контент, який майже гарантує мільйонні перегляди в соцмережах і навіть прибуток. А вам не страшно опинитися на шляху його авторів?

Сьогодні в Україні такі правопорушення з кожним днем популярніші та кваліфікуються законом як проста адмінка. Тож, здебільшого їх творці відбуваються штрафом у 50 грн. Чи справедливо це, та як дієво боротися з цим явищем - МЕТА аналізує з phd юридичних наук та головою Адвокатського бюро Куяна - Михайлом Куяном.

Дякуємо долі, що всі залишилися в цілості після велоподорожі на метро!

Кожен з цих модних експериментів може призвести до серйозних наслідків, таких як смерть або погіршення здоров'я учасника (хоча це його життя і його рішення) та часто може загрожувати безпеці випадкових перехожих (і тут, на мою думку, державні закони повинні виступати на захист).

На початку вересня у ЗМІ з'явилась сенсаційна новина про те, як студент на велосипеді спустився ескалаторами однієї з найглибших станцій метро планети — київської "Арсенальної". Після цього він вирішив поділитися відеозаписом цього вчинку в Instagram і з гордістю спостерігає за реакцією аудиторії, активно відповідаючи на коментарі до новини в соціальних мережах.

Особисто я отримала ярлик зануди з нудним життям, коли висловила сподівання, що порушник не обмежиться лише символічним штрафом. А насправді, я не залазила на п’ятиметрові пам’ятники заради популярності, а щоб, наприклад, виступити проти московського патріархату в Україні.

У своєму наступному відео на блозі "спортсмен" автор ділиться інформацією:

Правоохоронці телефонували і з великим почуттям благали поставити підпис на адміністративному документі.

Посилання на його пости не публікую, щоб не популяризувати подібний контент.

Отже, завдяки соціальним мережам правоохоронні органи змогли виявити цього автора. Як повідомляє Поліція Києва, його було притягнуто лише до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосується дрібного хуліганства. Швидше за все, покаранням стане штраф. Чому так відбулося?

Михайло Куян: якщо б він на тому ж ескалаторі лаявся матом, а не їхав на велосипеді - був би притягнутий за цією ж статтею

Чи є справедливим накладення штрафу за таке правопорушення?

Дії, що порушують громадський спокій, класифікуються як дрібне хуліганство. У цьому контексті стаття 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає санкції, які стосуються усіх випадків та форм дрібного хуліганства. Це може включати накладення штрафів, виконання громадських робіт або адміністративний арешт.

У зв'язку з цим суд буде, зважуючи на характер вчиненого адміністративного правопорушення, на особу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - визначати покарання. Тому говорити про те, що тут буде штраф 50 гривень, занадто рано. Адже на вид покарання та його розмір, який буде обрано судом, впливають багато чинників.

Наприклад, якщо б, по суті, цей молодик просто лаявся матом на тому ж ескалаторі, а не їхав на велосипеді - він би так само був притягнутий за цією ж статтею. Але відповідно суд, зважаючи на ступінь суспільної небезпеки, буде визначати покарання

Разом із цим конкретно в цьому випадку я думаю, що суд не прийде до мінімального розміру покарання. Вірогідно, він призначить таке покарання, яке буде достатнє, враховуючи всі обставини, які ми не знаємо, і які будуть відомі суду, для того, щоб людина більше не вчиняла такі адміністративні правопорушення.

У повідомленні поліції про арешт правопорушника йдеться:

У прагненні отримати "унікальні" відео, він ігнорував свою особисту безпеку та безпеку інших людей, що їх оточували.

Чому в такому випадку його притягнуто до адмінвідповідальності, а не, наприклад, до 296 ККУ "Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом"?

Кваліфікація правопорушення, адміністративного чи кримінального, включає в себе склад правопорушення. Що це таке? Правопорушення складається з об'єкта та суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивною сторони.

Отже, при оцінці кваліфікації певних дій враховуються ці чотири аспекти.

У цьому випадку, якщо говорити про наявність небезпеки для життя чи здоров'я інших людей - то, насправді, можна було б кваліфікувати як замах на умисне вбивство.

Але що таке суб'єктивна сторона? Суб'єктивна сторона - це відношення суб'єкта правопорушення до того, що він вчиняє: його умисел і мотив.

Таким чином, його наміри під час вчинення цього правопорушення були безпосередньо спрямовані на порушення громадського порядку та ігнорування соціальних норм, а не на завдання фізичних ушкоджень. Усвідомлював він чи ні можливість таких наслідків – це, безумовно, є важливим аспектом.

Проте справжній намір полягав у тому, що він прагнув вчинити. Він намагався продемонструвати свою крутість і перевагу над іншими, нехтуючи моральними нормами. Саме тому в даній ситуації його поведінка була цілком обґрунтовано охарактеризована як дрібне хуліганство. Лише у разі, якщо б виникли негативні наслідки, ситуація могла б бути переосмислена: тоді йшлося б про ненавмисне вбивство або завдання тілесних ушкоджень.

Отже, у даній ситуації для оцінки коректності кваліфікації враховуються не лише самі дії, а й їхня мета. Цю мету можна чітко і однозначно визначити. Тому у контексті кваліфікації немає жодних сумнівів.

"Зробити такий контент забороненим - і все: і хайпу нема, і немає сенсу його робити"

Чи не призведе таке легке покарання (що передбачено ст. 173 КУПАП) за створення реально небезпечної ситуації для життя та здоров'я людей до збільшення кількості таких небезпечних діянь?

Норми Кодексу про адміністративні правопорушення мають тривалу історію. Так само, як і поняття дрібного хуліганства, яке існує вже багато років. Розмір штрафу за дане правопорушення також залишався незмінним протягом значного часу.

Тому якщо брати історичний аспект і ставлення людей до цього - то я майже впевнений в тому, що це не може повпливати на вчинення іншими суб'єктами чи тим самим суб'єктом аналогічних правопорушень.

Отже, м'які штрафи, в основному, зменшують тривогу у громадян щодо можливих правопорушень. Проте, зазвичай, ті, хто порушує закон, не замислюються в той момент: "Я це зроблю, і мені загрожує такий-то штраф". Іншими словами, вони взагалі не враховують цей аспект.

Оскільки ті особи, які усвідомлюють наслідки своїх дій, зазвичай або планують скоєння серйозніших злочинів, або прагнуть реалізувати їх у такий спосіб, щоб їхню провину було важко довести.

Отже, я сумніваюся, що таке м'яке покарання здатне зменшити кількість скоєних адміністративних або кримінальних правопорушень.

Як ви вважаєте, чи повинно наше законодавство вводити покарання за такі правопорушення, щоб запобігти їх виникненню? Адже в Україні спостерігається зростання популярності небезпечного контенту в соціальних мережах.

Я думаю, що втручання держави в приватне життя людей є недопустимим ні відповідно до Конвенції про права людини, ні відповідно до Конституції України.

Тобто бажання людини отримати хайп, знімати якесь відео, ставати відомим і так далі - це її приватне життя. І якщо людина вчиняє дії, направлені на це, а держава його примушує, умовно кажучи, бути посереднім - це є втручання в правоособистий простір людини. Інше питання, якщо людина порушує закон цим бажанням.

Проте в цій специфічній ситуації мета правопорушника полягає не в порушенні закону, а в створенні відео, яке допоможе йому виділитися. Тут існує дуже тонка межа між державним втручанням у приватне життя та його відсутністю. Адже однакові дії можуть як порушувати громадський порядок, так і залишатися в межах закону, залежно від намірів, місця, часу їх вчинення та можливих наслідків.

Отже, в такій ситуації, я, напевно, зосередив би зусилля та увагу держави на соціальних мережах і їх власниках, які сприяють поширенню цього контенту, роблячи людей відомими завдяки ньому.

Наприклад, це дуже легко зробити шляхом винесення закону, який би забороняв публікувати такий контент - і модераторами соцмереж він одразу би блокувався та видалявся. Так само, як, наприклад, якісь порнографічні відео- чи фотоматеріали. Тобто зробити такий контент забороненим - і все: і хайпу нема, і немає сенсу його робити.

Зображення: приватний архів Михайла, Національна поліція України, Pexels.