Ось ще одна загрозлива агресія з боку Трампа.
Президент США штурмує верховенство права, але судді тримають оборону
Дональд Трамп не знає, чи має він дотримуватись американської Конституції. Про це він повідомив у недавньому інтерв'ю на каналі NBC. Американці, звісно, були шоковані: адже з часів Джорджа Вашингтона кожен президент приносить присягу на вірність Конституції, й сумніватися в її обов'язковості неможливо.
Однак дивуватися цьому не варто: з самого початку Трамп відкрито висловлював свої симпатії до авторитарних керівників і виражав бажання змінити напрямок США на модель, схожу на путінську, де президент має абсолютну владу над усіма державними справами. Як відомо, будь-який лідер, який прагне авторитаризму, повинен підпорядкувати собі основні юридичні засади країни, щоб здійснити контроль над нею.
Повернення до авторитарних тенденцій для Трампа та його оточення стало можливим завдяки підтримці певної частини суспільства, яка готова поступитися принципами верховенства права, аби уповільнити демографічні зміни.
Великий наплив мігрантів (більше 11 мільйонів осіб, переважно з Центральної Америки та Карибського регіону, які проживають у США без легального статусу) викликає занепокоєння у багатьох виборців. Це занепокоєння підживлює бажання встановити "жорстокі" заходи, які зупинять потік іноземців, навіть якщо це призведе до порушення прав людини.
Трамп, подібно до інших популістських лідерів, усвідомив, що антимігрантські настрої можуть стати потужним інструментом у політиці. У своїх перших двох кампаніях він лише обіцяв звести стіну на мексиканському кордоні, щоб зупинити потік мігрантів. Проте в останній кампанії він вже зробив акцент на масових депортаціях і обіцяв створення спеціальних таборів та в'язниць для реалізації цих планів.
Ця риторика виявилася ефективною і після виборної перемоги Трампа, визначивши його перші законодавчі ініціативи. Одним із перших указів, підписаних ним цього року, стало скасування автоматичного надання громадянства дітям, які народилися на американській території. Це право закріплено в Конституції 1868 року, коли, після Громадянської війни та відміни рабства, була прийнята 14-та поправка. Вона забезпечила громадянство для звільнених рабів, які з'явилися на світ у Сполучених Штатах. В історії США це питання було оскаржене в суді лише один раз — у 1898 році, коли країна переживала кризу через негативне ставлення до китайських іммігрантів. Справа стосувалася молодика, який народився в Сан-Франциско китайським батькам. Після поїздки до Китаю йому відмовили у повторному в'їзді в США. Заперечуючи його право на громадянство, американський прокурор заявив: "Вонг Кім Арк завжди залишиться китайцем через свою расову належність, мову, колір шкіри та одяг". Верховний суд розглядав цю справу протягом року, але в підсумку ухвалив рішення на користь Арка, підтвердивши, що кожна особа, що народилася на території США, є громадянином, незалежно від статусу або раси її батьків.
Це судове рішення стало ключовим моментом для порятунку демократії, сприяючи формуванню здорового громадянського суспільства в США. У період між 1900 і 1915 роками Америка прийняла 15 мільйонів іммігрантів із Південної та Східної Європи. Якби не це важливе рішення Верховного суду, країна могла б незабаром опинитися в ситуації, коли численні люди, народжені на її території, виявилися б без прав та статусу.
Сьогодні багато американців знову вважають, що законодавча система та суди можуть врятувати демократію. Вже 22 штати ініціювали позови проти указу Трампа, що намагається скасувати 14-ту поправку. Поки що судова система не підвела. На минулому тижні два федеральні судді з різних округів заблокували спробу президента позбавити права на "громадянство за народженням" дітей, батьки яких перебувають у США без документів або мають тимчасові дозволи на проживання. Суддя окружного суду в Сіетлі Джон Коенур, призначений республіканським президентом Рональдом Рейганом, висловився про дії Трампа дуже критично. "Трамп лише прагне змінити 14-ту поправку з політичних мотивів," – зазначив він. "На його думку, верховенство закону можна обійти або ігнорувати заради особистої чи політичної вигоди. Проте в цьому судовому залі, під моїм контролем, верховенство закону залишається незмінним принципом, і я зобов’язуюсь його дотримуватись," – підкреслив суддя.
Як і наприкінці XIX - на початку XX століття, можливе скасування 14-ї поправки може призвести до серйозних соціальних наслідків. У США щороку з'являється на світ близько 250 тисяч дітей, чиї батьки не мають легального статусу. У разі скасування 14-ї поправки ці новонароджені автоматично позбудуться права на безкоштовне медичне страхування. У подальшому, без громадянства та прав, ці особи можуть опинитися в ситуації ізоляції та експлуатації.
Прихильники влади за репресивних режимів часто впевнені, що постраждають лише чужі, але вони помиляються: беззаконня й жорстокість рано чи пізно зачепить усіх. У країні, де ніколи не визнавали спадкоємних привілеїв крові й де в спадок ніколи не передавалися звання та пільги, всім американцям доведеться доводити своє походження, аби претендувати на права громадянства. Ця глибоко неамериканська ідея зробить мільйони громадян уразливими для репресій: адже в країні іммігрантів довести, що твої батьки або бабусі з дідусями були громадянами США, не завжди просто.
Не викликає сумнівів, що команда Трампа оскаржить рішення, і справа, ймовірно, потрапить до Верховного суду. Проте важко уявити, що навіть у разі консервативного складу суду, він підтримає знищення основоположних принципів.
47-й президент зазнає поразки ще в одній важливій справі, що також стосується іммігрантів. Під час свого правління адміністрація Трампа депортувала групу мігрантів з Венесуели до Сальвадору, де їх відправили до в'язниці, призначеної для найбільш небезпечних злочинців. Хоча адміністрація стверджувала, що ці особи мають зв'язки з венесуельськими організованими злочинними угрупуваннями, журналістські розслідування показали, що більшість з них не мали жодного відношення до злочинів ані в США, ані на своїй батьківщині.
Для здійснення акта явно незаконного свавілля адміністрація Трампа вдалася до використання давнього закону, прийнятого в 1798 році, що стосується іноземних ворогів. Цей закон надає федеральному уряду Сполучених Штатів можливість затримувати або навіть депортувати іммігрантів без судового розгляду. Він застосовується в умовах оголошеної війни або коли існує загроза іноземного вторгнення в США. До 2020 року цей закон використовувався лише тричі: під час війни 1812 року та в обох світових війнах. Під час Другої світової війни він дозволив інтернувати тисячі іммігрантів японського походження. У 1988 році уряд США офіційно вибачився за ці дії та виплатив компенсації потерпілим.
На сьогоднішній день декілька окружних судів визнали, що використання президентом Трампом закону 1798 року є неправомірним, оскільки США не веде війну з Венесуелою. Верховний суд також визнав, що депортація без судового розгляду є незаконною. Проте зупинити депортацію вдалося не відразу. Адвокати вже почали боротьбу за венесуельців, які були вислані до Сальвадору, і отримують перші рішення суддів, які вимагають повернення незаконно депортованих осіб. Незважаючи на це, адміністрація президента продовжує свою політику, і нещодавно окружний суд у Бостоні заборонив примусове переселення групи мігрантів до Лівії. Крім того, спеціальна еміграційна поліція отримала від президента право затримувати людей без ордера, включаючи арешти в їхніх домівках.
Всупереч судовим рішенням Трамп бравує нелегальними депортаціями. Так, на його виступі в Мічигані з нагоди перших ста днів президентства на величезному екрані показали відео, де скорчених людей тягли тюремним коридором, потім голили їм голови, а потім у наручниках і кайданах заганяли в клітки. Коли екран згас, юрба захоплено ревіла й скандувала: "США! США! США!" (Втім, народу було далеко не так багато, як хотілося б Трампу: в залі, розрахованій на чотири тисячі осіб, щонайменше чверть місць були порожніми.)
Як і в ситуації зі скасуванням громадянства за народженням, трампістам не варто радіти стражданням інших: президент уже загрожує депортацією й американським громадянам, а в разі ослаблення верховенства права під удар може потрапити кожен.
Демонстративна жорстокість, що супроводжує правопорушення та має на меті знищення людяності, нагадує методи, використовувані в путінському режимі. Наприклад, відеозаписи розправи над венесуельцями відображають сцени, які ми могли бачити на російському телебаченні, коли підозрюваних у теракті в "Крокусі" доставили до суду з очевидними ознаками жорстоких катувань. У цьому контексті Трамп має з кого брати приклад.
Є чимало прикладів, коли влада порушувала правовий порядок. Наприклад, після пожежі в Рейхстазі в 1933 році Гітлер запровадив надзвичайний стан, обґрунтовуючи це боротьбою з комуністичними загрозами. Це дозволило йому ввести репресивне законодавство та надати гестапо (таємній поліції) особливі повноваження, що виходили за межі закону. Цікаво, що у випадку з мігрантами Трамп також вдався до фактичного оголошення надзвичайного стану, розширивши повноваження поліції. Хоча історичні обставини відрізняються, сама логіка таких дій викликає тривожні асоціації.
Віктор Орбан також прагнув до зміцнення влади, виштовхуючи суддів на пенсію, заповнюючи судові інституції своїми прихильниками та вносячи зміни до Конституції. Подібним чином діяти й Володимир Путін, який також вніс зміни до Конституції та підкорив судову систему, досягнувши в цьому абсолютного контролю.
Як і багато інших лідерів, що прагнуть до автократичного стилю правління, Трамп свідомо вступає в конфлікт із судовою системою. "Ми не можемо дозволити невеликій групі радикальних лівих суддів заважати здійсненню наших законів і перевищувати свої повноваження, які належать виключно президентові Сполучених Штатів", -- зазначив Трамп під час свого виступу в Мічигані.
Проте, на відміну від численних інших авторитарних керівників, президент США вступає в конфлікт із судовою системою, яка має століття демократичної практики, і наразі судді виступають на захист своїх позицій.
