Яке значення має історичне рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна та Нідерланди проти Росії"?

"Це здійснилося!" — саме таку думку виникає, коли береш до рук 501-сторінковий документ.

9 липня Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) опублікував без перебільшення титанічне рішення у справі "Україна та Нідерланди проти росії". Майже десять років чекання, десятки томів доказів, сотні годин свідчень -- і одностайний вердикт: росія відповідальна за системні порушення прав людини на Донбасі з 2014 року та за збиття рейсу MH17.

Здавалося, ми вже усвідомлювали, хто є відповідальним. Проте міжнародне судове рішення — це не просто публікації чи дипломатичні комунікації; це юридичний факт. І цей факт має значення не лише для заголовків, а й для майбутніх судових розглядів, компенсацій та репарацій.

В цілому, судді Європейського суду з прав людини ухвалили рішення по чотирьом справах, ініційованим Києвом і Нідерландами, де Росію звинувачують у злочинах, скоєних в Україні більше десяти років тому.

Серед цих дій є вбивства, катування, сексуальне насильство, знищення цивільної інфраструктури, а також захоплення українських дітей.

Що конкретно встановив Суд — лаконічно та без зайвих формальностей:

MH17: Росія відповідає за смерть 298 пасажирів і перешкоджання розслідуванню трагедії.

Право на життя тисяч українців було порушене через вбивства, обстріли та напади на цивільну інфраструктуру.

Катування, сексуальне насильство, викрадення дітей, утиски журналістів та релігійних громад -- усе це Суд визнав системною практикою під контролем Кремля.

Ефективний контроль: Москва керувала й забезпечувала "ДНР/ЛНР" зброєю, командуванням і грошима.

Росія вже охрестила вердикт "безглуздим", що не викликає подиву. Проте міжнародне право має свою тривалу історію. Це рішення колись могло здаватися недосяжним — і ось у 2025 році ми бачимо офіційне "винна". Таким чином, колесо правосуддя обертається, хоч і не так швидко, як хотілося б.

Суд підкреслив, що дії Росії в Україні є безпрецедентними в рамках історії Ради Європи, а нехтування правами людини, суверенітетом України та міжнародними нормами створює загрозу миру в Європі.

У жодному з раніше розглянутих випадків міжнародна спільнота не висловлювала настільки одностайного засудження дій країни-відповідача.

І ще одна, дуже важлива деталь, яку не можна оминути. Менш ніж місяць тому -- 25 червня 2025 р. -- Володимир Зеленський і Генсек Ради Європи Ален Берсе підписали угоду про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії. Тобто міжнародного суду, покликаного притягнути до відповідальності найвище керівництво росії саме за рішення почати війну проти України.

Як це буде реалізовано? Трибунал матиме юрисдикцію над "особами, що несуть найбільшу відповідальність", що, в перекладі з юридичної мови на зрозумілу, стосується тих, хто віддавав накази, а не лише тих, хто їх виконував. Ця ініціатива доповнить роботу Міжнародного кримінального суду, який вже видав ордери на арешт Путіна та інших ключових осіб, проте не має можливості судити їх за злочин агресії через обмеження, закладені в Римському статуті.

Отже, поки Європейський суд з прав людини аналізує наслідки агресії Росії для населення, майбутній трибунал зосередиться на коренях конфлікту — на самому рішенні розпочати війну. У цьому контексті вердикт Суду є лише початковим етапом: попереду ще одна частина, де під судом опиняться ті, чиї підписи або заяви стали причинами численних інших злочинів.

Право запам'ятовує події на тривалий час. Історичне рішення Європейського суду з прав людини вже зафіксувало важливі факти, а завдання трибуналу полягає у наданні остаточної оцінки та визначенні винних.

Іноді виникає відчуття, що постійні обстріли затьмарюють усі судові успіхи. Проте, право функціонує як тривала пам'ять: воно акумулює фрагменти та формує з них вирок. Сьогодні Європейський суд з прав людини висловлює свою позицію, а завдяки нашим зусиллям завтра цей голос буде підкріплений рішеннями трибуналу, санкціями та реальними компенсаціями для постраждалих.