Щодо інформації зі статистики, зверніться до: Державної служби фінансового моніторингу України.

Користуючись нагодою, висловлюю Вам свою глибоку повагу та звертаюсь до Вас з приводу наступного.

Державна служба фінансового моніторингу України (далі - Служба) виконує функції центрального органу виконавчої влади, чия діяльність регулюється та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Служба відповідає за реалізацію державної політики, що спрямована на запобігання і боротьбу з легалізацією (відмиванням) коштів, отриманих злочинним шляхом, а також протидіє фінансуванню тероризму і поширенню зброї масового знищення.

Служба, відповідно до своїх функцій, серед інших зобов'язань, формулює пропозиції для створення законодавчих актів та бере активну участь у підготовці інших нормативних документів, спрямованих на запобігання та протидію правопорушенням. Коли є достатні підстави підозрювати, що фінансова операція або їх сукупність можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) грошей, отриманих злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або розповсюдженням зброї масового знищення, служба передає відповідні узагальнені дані до правоохоронних та розвідувальних органів і отримує інформацію про їх подальший розгляд. Якщо виникають підстави підозрювати, що фінансова операція або клієнт можуть бути причетні до кримінальних дій, що не пов'язані з легалізацією злочинних доходів або тероризмом, служба також надає цю інформацію до відповідних органів в Україні у вигляді узагальнених матеріалів. Крім того, вона проводить типологічні дослідження в сфері протидії легалізації злочинних доходів, фінансуванню тероризму та поширенню зброї масового знищення.

Тема виконання Україною міжнародних зобов'язань, а також реальна відданість державної політики принципам верховенства права, активній боротьбі з корупцією та європейському вектору розвитку країни, разом із підозрілими фінансовими операціями за участю банківських і інших фінансових установ, викликала широкі суспільні обговорення та стала предметом численних статей у медіа. Це підняло гостру потребу звернутись із відповідним запитом.

★ ★ ★

Відповідно, до статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та статті 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна людина має право безперешкодно шукати, одержувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами та незалежно від державних кордонів.

Керуючись правом на доступ до офіційних документів визначеним Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе), ратифікованої Законом України № 631-IX від 20.05.2020 року, яка надає право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів. Під поняттям "офіційні документи" розуміється будь-яка інформація, записана в будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, державні органи та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи повинні діяти виключно на основі, в межах своїх повноважень і в спосіб, визначений Конституцією та законодавством України. Стаття 68 Конституції також зазначає, що кожен зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції та законів України, а також поважати права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 40 Конституції України, кожен має право подавати індивідуальні чи колективні письмові звернення, а також звертатися особисто до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також до посадових осіб цих структур. Вони зобов'язані розглянути ці звернення та надати аргументовану відповідь у терміни, визначені законом.

Згідно зі статтею 34 Конституції України та статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожен громадянин має право на доступ до інформації. Це включає можливість вільно отримувати, використовувати, розповсюджувати, зберігати та захищати інформацію, яка є необхідною для реалізації своїх прав, свобод та законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, при цьому відповідно до статті 19 цього самого закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Звертаю увагу на те, що згідно з пунктом 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. А згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

★ ★ ★

Виходячи з наведеного та спираючись на статті 19, 34, 40, 68 Конституції України, а також статті 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" і статті 1, 3, 4, 5, 6, 13, 19, 20, 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації", які наділяють громадян правом подавати запити до розпорядників інформації для отримання публічної інформації, --

Certainly! Here's a unique version of the text: "УМОЛЯЮ:"

(1) Представити дані щодо кількості звернень про підозрілі фінансові операції, які були отримані Службою у 2025 році, з поділом на такі категорії: легалізація (відмивання) доходів, фінансування тероризму, підтримка розповсюдження зброї масового знищення, а також порушення чи обхід санкцій.

Надати статистичні дані щодо кількості виявлених підозрілих фінансових транзакцій у 2025 році, а також інформацію про повідомлення, які були надіслані правоохоронним та розвідувальним установам разом із матеріалами щодо цих операцій. Включити результати їх розгляду, такі як відкриті кримінальні провадження та інші наслідки, за такими категоріями: легалізація (відмивання) доходів, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення, порушення чи обхід санкцій, а також вказати назву відповідного правоохоронного органу.

(3) Підготувати дані про обсяг повідомлень, які надійшли від учасників первинного фінансового моніторингу в період з 2022 по 2025 роки, стосовно заморожених активів та призупинених фінансових транзакцій, з розподілом за категоріями учасників (банківські установи, небанківські фінансові організації тощо).

(4) Надати інформацію за 2022-2025 роки про кількість випадків замороження активів та кількість зупинених фінансових операцій, пов'язаних із порушенням або обходом санкцій, зокрема щодо Російської Федерації та Республіки Білорусь.

(5) Надати відомості про загальний обсяг (суму) фінансових транзакцій та/або активів: стосовно підозрілих фінансових операцій (за 2025 рік); щодо заблокованих активів (за 2022-2025 роки).

(6) Представити зведену інформацію про найпоширеніші типи підозрілих фінансових операцій, зафіксовані в період з 2022 по 2025 рік, з можливим зазначенням відповідних типологічних досліджень або публікацій.

(7) Надати відомості (якщо є) про географічну структуру підозрілих фінансових транзакцій (внутрішні/міжнародні) та ключові юрисдикції, які беруть участь у цих операціях.

(8) Інформувати про наявність у Служби спеціальної статистики, що стосується операцій, пов'язаних із обходом санкцій, а також, якщо така статистика існує, надати зведені дані за період з 2014 по 2025 роки.