Щодо класифікації процесів легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом - звернення до: Державної служби фінансового моніторингу України.

Скориставшись цією можливістю, хочу висловити Вам свою щиру повагу і звернутися з приводу наступного питання.

Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади, чия діяльність регулюється та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів. Ця служба відповідає за реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, а також фінансуванню тероризму та поширенню зброї масового знищення.

У правозастосовній практиці України, особливо в контексті кримінальних справ, дедалі частіше застосовуються так звані "типології легалізації (відмивання) доходів", які були розроблені Державною службою фінансового моніторингу України, а також документи, видані FATF та MONEYVAL, на які ці типології опираються. Ці матеріали активно використовуються судовими експертами для формування висновків, що суттєво впливають на права, свободи та обов'язки громадян. У зв'язку з цим виникає потреба в офіційному визначенні їх правового статусу, порядку затвердження та сфери використання.

Метою цього запиту є встановлення чітких правових рамок щодо статусу типологій, які можуть розглядатися як джерела права або інформаційно-аналітичні матеріали. Це також передбачає визначення меж їх використання державними органами та експертами, а також запобігання застосуванню документів без нормативного характеру в якості підстав для юридичної відповідальності.

Представлена інформація викликає великий суспільний інтерес, оскільки вона стосується забезпечення справедливого судового процесу, дотримання принципів законності, захисту прав підприємців та громадян, а також забезпечення єдності правозастосування в галузі фінансового моніторингу, використання доказів у кримінальних справах та можливих систематичних порушень прав людини.

✦ ✦ ✦

Згідно зі статтею 19 Загальної декларації прав людини, ухваленої резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, а також статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 4 листопада 1950 року, кожна особа має право вільно шукати, отримувати та розповсюджувати інформацію та ідеї будь-якими засобами, не зважаючи на державні кордони.

Відповідно до права на отримання доступу до офіційних документів, закріпленого Конвенцією Ради Європи про доступ до таких матеріалів (Конвенція Тромсе), яку Україна ратифікувала Законом № 631-IX від 20 травня 2020 року, кожен громадянин має право на доступ до офіційних документів, що знаходяться у володінні державних установ, без будь-якої дискримінації. Під "офіційними документами" розуміється будь-яка інформація, зафіксована в різних формах, яка була створена або отримана та знаходиться в розпорядженні державних органів.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, державні органи та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов’язані діяти виключно на основі, в межах своїх повноважень та у спосіб, установлених Конституцією і законами України. Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен громадянин має невідкладно дотримуватись Конституції та законодавства України, а також поважати права, свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

На підставі статті 34 Конституції України та статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", забезпечення доступу до інформації здійснюється через відповіді на інформаційні запити. При цьому, згідно зі статтею 19 цього ж закону, особа, яка подає запит, має право звернутися до розпорядника інформації без жодних обмежень, незалежно від того, чи стосується запитувана інформація її особисто, і без необхідності наводити причини для подачі запиту.

Звертаю увагу на те, що згідно з пунктом 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. А згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

✦ ✦ ✦

Виходячи з наведеного вище та спираючись на статті 19, 34, 40, 68 Конституції України, а також статті 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" і статті 1, 3, 4, 5, 6, 13, 19, 20, 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації", які надають право на подання запитів до органів, що відповідають за інформацію, з метою отримання публічної інформації, --

ПРОШУ:

(1) Чи існують "Типології легалізації (відмивання) доходів", що затверджуються наказами Держфінмоніторингу, як нормативно-правові акти згідно з українським законодавством? Чи можна їх вважати актами індивідуального впливу, або ж вони мають лише інформаційно-аналітичний (рекомендаційний) характер, зокрема:

Наказ Державної служби фінансового моніторингу України "Щодо затвердження Типології легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом" від 24 грудня 2019 року №159, а також Типологія легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, "Відмивання коштів, отриманих внаслідок привласнення ресурсів і майна державних підприємств та інших суб'єктів, які фінансуються за рахунок державних і місцевих бюджетів".

- Наказ Державної служби фінансового моніторингу України "Про затвердження Типологій легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у 2015 році" від 25 грудня 2015 року N 166 та Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї "Типові інструменти, способи та механізми розміщення і відмивання кримінальних доходів";

- Наказ Державної служби фінансового моніторингу України "Про затвердження Типологій легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення у 2017 році" від 22 грудня 2017 року N 186 та Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом "Ризики використання готівки" та "Ризики тероризму та сепаратизму";

Наказ Державної служби фінансового моніторингу України "Про затвердження Типологій легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом у 2012 році" від 24 грудня 2012 року № 187, а також Типологія легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, "Сучасні методи і способи легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму";

Наказ Державної служби фінансового моніторингу України "Про затвердження Типології легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом" від 22 грудня 2018 року № 173, а також Типологія легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, під назвою "Ризики залучення суб'єктів з непрозорою структурою власності у схемах відмивання кримінальних доходів".

Наказ Державної служби фінансового моніторингу України "Щодо затвердження Типологій легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, а також фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення за 2016 рік" від 23 грудня 2016 року №154, а також Типології легалізації (відмивання) доходів, здобутих внаслідок корупційних правопорушень.

(2) Чи є накази Держфінмоніторингу, що стосуються затвердження типологій, нормативно-правовими актами, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України? Якщо це не так, прошу навести відповідні правові підстави.

(3) Визначити, чи є типології обов'язковими для використання суб'єктами первинного фінансового моніторингу, органами правопорядку та судовими експертами під час виконання експертиз у кримінальних справах.

(4) З'ясувати, чи можуть типології або документи FATF/MONEYVAL, на які вони посилаються, накладати юридичні зобов'язання або правові наслідки для фізичних та юридичних осіб в Україні без їх впровадження в нормативно-правові акти.

(5) Вказати, з якою метою Державна служба фінансового моніторингу створює та поширює типології, а також визначити, хто є основною цільовою аудиторією цих матеріалів (суб'єкти фінансового моніторингу, державні органи, аналітичні підрозділи тощо).

(6) Визначити, чи здатні типології встановлювати обов'язки, заборони або правові наслідки для індивідуальних чи юридичних осіб поза рамками органів фінансового моніторингу.