"Сербська Міндіч", що перешкоджає інтеграції в ЄС. Як зупинка реформ ускладнила створення нових кластерів.

На фоні вуличних протестів, що організовані "міноборонівськими" активістами в Україні, багато хто порівнює цю ситуацію з подіями минулого року, коли тисячі громадян вийшли на вулиці, вимагаючи від влади не заважати незалежності антикорупційних інституцій.

У результаті, вплив українського суспільства та західних союзників дав свій результат.

Президент та Рада доволі швидко скасували ухвалене законодавство (хоч і не повністю), а Київ отримав урок про неприпустимість атак щонайменше на НАБУ і САП. Хоча довіра до української влади з боку європейських партнерів і досі відновлена не повністю.

Проте, спілкуючись із українськими політиками, можна помітити, що в Києві все ще існує недолік усвідомлення того, що для Європейського Союзу принцип верховенства права є абсолютним пріоритетом.

Хоча цей принцип поширюється не лише на Україну.

Сербія також опинилася в подібній ситуації.

Торік сербська влада пішла на відкат реформ відразу у кількох секторах, у тому числі щодо незалежності системи правосуддя. Згодом, після заморожування фінансової допомоги Белград зробив кілька кроків назад: скасував скандальні норми щодо судової системи; погодився на певні, хоч і не ідеальні реформи виборчого законодавства; призначив членів незалежного медіарегулятора; почав частіше долучатися до спільних рішень ЄС у зовнішній політиці.

Європейська комісія із задоволенням прийняла на себе функцію "доброго поліцейського". Вона відзначила зусилля Белграда у відновленні реформ та порадила країнам-членам ЄС підтримати Сербію, відкривши для неї третій переговірний кластер. Проте у відповідь отримала чітке "ні" від кількох столиць.

Відмова від реформ суттєво підірвала довіру до Сербії, настільки, що просте скасування антиєвропейських законів більше не є достатнім кроком. Тепер від країни очікують, що вона підтвердить свою відданість євроінтеграційним прагненням. Водночас виникають й інші вимоги, які звучать дедалі голосніше.

У результаті Сербія втратила свій кластер. Уряд країни перебуває у глибокому розпачі та висловлює обурення, що Європейський Союз не визнає його зусилля. Нещодавно президент Александар Вучич відкрито заявив, що країні слід зосередитися на інших напрямках, відмінних від інтеграції в ЄС.

Досвід Сербії може слугувати важливим уроком для Києва, тому "Європейська правда" пропонує детальний аналіз цієї ситуації.

Вступ до ЄС не як в України

Перш за все, варто коротко розповісти про те, як Сербія "рухається" до вступу в ЄС (лапки у цьому реченні невипадкові).

Багато людей у Сербії вважають, що першим кроком на шляху країни до Євросоюзу стало скидання режиму Слободана Мілошевича у 2000 році. Проте порівнювати це з подіями в Україні та падінням режиму Януковича було б не зовсім коректно. Основна різниця полягає в тому, що уряд Сербії, який пережив посттоталітарні часи, не проявляв особливого бажання поспішати з євроінтеграцією.

У 2003 році Європейський Союз надав можливість європейської інтеграції всім країнам Західних Балкан, проте Белград подав свою заявку на вступ лише через шість років. Сербія отримала статус кандидата у 2012 році, а переговори розпочала в 2014. Варто зазначити, що лише у 2013 році, після подання заявки на вступ, Сербія уклала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

У той час вступний процес був побудований інакше, ніж зараз.

Наприклад, знайомого українцям терміну "кластер" тоді не існувало. Вступні переговори з сербами вели за 34 главами, які відкривати у довільному порядку. Наразі Сербія та ЄС відкрили 22 глави. За двома з них переговори завершені (тобто країна виконала усі вступні вимоги Євросоюзу щодо них).

Проте продовжувати розповідь далі вже не вдається.

Суть справи полягає в тому, що в 2021 році Європейський Союз кардинально переглянув підходи до ведення вступних переговорів для всіх країн-кандидатів, як нових, таких як Україна, так і "старих", наприклад, Сербії.

Одна з новацій полягає в групуванні глав у кластери, які тепер можливо відкривати лише колективно. Друга, насправді найістотніша, зміна: тепер увесь процес переговорів визначається прогресом у "основних" главах, що стосуються таких питань, як демократія, права людини, верховенство права та інше.

Жодну главу не можна закрити до позитивної оцінки за фундаментальними главами (йдеться про звіт за назвою IBAR, цей термін ще не раз доведеться почути і Україні). А Сербія від схвалення IBAR дуже далека.

Не можна розпочати жодну нову главу, коли реформи зазнають зворотного руху.

А саме такою є ситуація у Сербії зараз.

Як було зазначено раніше, концепція кластерів у Європейському Союзі була впроваджена лише у 2021 році. На той момент Сербія вже мала статус просунутої кандидатки, і п’ять із восьми глав, що тепер належать до третього кластера ("Конкурентоспроможність"), вже були відкриті. Наразі у фокусі знаходиться відкриття решти трьох глав, тому про будь-які значні успіхи в переговорах говорити не доводиться.

Проте, існують певні правила, і навіть цей символічний крок для Сербії виявився важким, а тепер його реалізація стала практично неможливою, поки не відбудуться суттєві зміни.

В Україні це Міндіч, а в Сербії – Мрдіч.

Чинна влада Сербії стикнулася з серйозними внутрішньополітичними проблемами після 2024 року, коли в місті Новий Сад сталася трагедія: через обвал новозбудованого навісу на залізничній станції загинуло 14 людей. У Сербії поширена думка, що першопричиною трагедії є корупція при будівництві цього об'єкта.

Сталися масштабні студентські акції протесту, які отримали додаткову підтримку завдяки значному студентському населення Нового Саду. Президент Вучич опинився в ситуації, коли традиційні методи контролю виявилися неефективними, а інформація про корупційні дії влади почала з'являтися з усіх куточків системи. У листопаді сербські прокурори з боротьби з корупцією висунули особисті звинувачення проти Вучича, стверджуючи, що він чинить на них тиск.

Відповіддю влади стала спроба закрутити гайки.

У січні 2026-го Народна скупщина (парламент Сербії) ухвалила, а президент терміново підписав пакет законодавства, що отримав назву "закони Мрдіча", за іменем їхнього формального автора Углеши Мрдіча, депутата з партії влади.

Ці законопроекти настільки агресивно підривали судову систему держави, що навіть після їх схвалення в першому читанні багато людей у Сербії сумнівалися у можливості прийняття таких радикальних змін.

Мрдіч висунув ініціативу щодо внесення змін до законодавства, що стосується Вищої ради прокуратури, а також запропонував переглянути організаційну структуру та юрисдикцію судової та прокурорської системи. Він закликав до переписування закону, який визначає статус суддів, а також до перегляду кількох нормативних актів, що регулюють розслідування особливих злочинів, включаючи корупційні та злочини, пов'язані з новими технологіями. Крім того, пропозиції Мрдіча передбачали реорганізацію антикорупційної прокуратури країни, підпорядкувавши її прокуратурі міста Белград, яка вже фактично знаходиться під контролем Вучича.

Для ЄС закони Мрдіча стали не те що останньою краплею, а останньою діжкою.

Ніхто не мав сумнівів, що за їх ухваленням стоїть президент Вучич (який, нагадаємо, невідкладно підписав нове законодавство - чітка аналогія з подіями в Україні у липні 2025 року).

Крім того, це не вперше, коли Сербія відступає від основоположних принципів Європейського Союзу. У звіті про розширення на 2025 рік Єврокомісія офіційно зазначила, що країна демонструє регрес у сферах медійної свободи, права на висловлення думки та автономії університетів.

Тиск ЄС, що повертає владу до тями

Минулого року в Україні ключовим фактором, що сприяв розгортанню атаки на НАБУ та САП, стала підтримка з боку західних партнерів протестних рухів та реформаторських ініціатив. Київ отримував дедалі більше сигналів від західних донорів, які попереджали, що, незважаючи на триваючу війну, їм доведеться переглянути програми фінансової допомоги Україні, якщо вона продовжить знищувати реформи, важливі для розвитку країни та її суспільства.

Подібна ситуація трапилася й у Сербії.

Європейський Союз попередив Белград про можливу загрозу втрати фінансування в розмірі 1,5 мільярда євро. Швеція офіційно заявила про призупинення частини двосторонньої допомоги. Безсумнівно, існували також менш очевидні сигнали.

Однак, на відміну від української влади, сербське керівництво не одразу усвідомило всю величину своєї помилки.

Лише влітку Скупщина вирішила зайнятися законодавчим коригуванням проблеми, реалізуючи це в кілька етапів. Спочатку, відповідно до угоди з Брюсселем, проєкт змін був надісланий до Венеційської комісії Ради Європи для детального розгляду. Цей орган надав ряд рекомендацій, а потім ще раз перевірив прийняті закони та офіційно повідомив Брюсселю про те, що основні шкідливі зміни були скасовані.

Цей звіт, врешті-решт, відкрив можливість для обговорення подальшого наближення Сербії до Європейського Союзу, проте без досягнення позитивних результатів (докладніше - у наступному розділі).

Слід зазначити, що Вучич, подібно до Зеленського, так і не визнав свою участь у цих ініціативах. Проте в інтерв'ю міжнародним ЗМІ він все ж був змушений визнати, що закони виявилися неефективними і їх довелося скасувати. Тим часом, сам Мрдіч навіть цього не визнає. Він та його колеги продовжують наполягати на тому, що закон був вдалим, оскільки лише покращував судову систему країни, а доповнення від "Венеційської комісії" зробило його ще більш досконалим.

Ця нахабність, поза сумнівом, вплинула і на позицію європейців.

Основою міжнародних відносин є довіра. Дії Сербії її гранично руйнують.

Як можна покладатися на партнера, який безпосередньо обманює тебе, не визнає своїх помилок у важливих ситуаціях і навіть не намагається справити враження, що подібні вчинки більше не повторяться? Яким чином можна підтримувати прагнення до Європейського Союзу для держави, що вважає нормальним знищення основоположних цінностей ЄС?

Це – природні запитання. Проте в Єврокомісії намагалися ігнорувати їх. І ось чому.

Злі й добрі європейські правоохоронці

У контексті розширення європейської інтеграції, рух усіх країн-кандидатів має певну взаємозалежність. Багато держав, зокрема Угорщина, бажають, щоб Україні та країнам Західних Балкан було надано однакові можливості для прогресу, і очікують від Європейської комісії врахування цього аспекту. Тому не викликає подиву, що саме ЄК, яка виявляє значну підтримку Україні, висловлює свою позицію на користь Сербії.

Тільки-но Белград вирішив внести зміни до законів Мрдіча, Брюссель виступив з пропозицією надати Сербії імпульс у її прагненні до вступу.

На початку липня Європейська комісія направила всім державам-членам проект рішення про відкриття для Сербії глав третього кластера. У сербських медіа з'явився текст цього документа, в якому єврокомісарка Марта Кос і її команда з директорату ENEST наголошують, що скасування поправок Мрдіча, підтверджене "Венеційською комісією", свідчить про прогрес Сербії в напрямку реформ.

На підтримку сербського уряду слід відзначити, що вони нарешті усвідомили серйозність проблем у стосунках з Європейським Союзом і почали вживати заходів.

Окрім вирішення ключових проблем судової системи, Сербія зробила довгоочікувані кроки у питанні свободи ЗМІ. Зокрема, парламент призначив членів медіарегулятора, а уряд перестав розкидуватися погрозами на адресу медіа (так-так, це не жарт, торік там погрожували закрити незалежні ЗМІ, зокрема "Радіо Свобода")

Також Скупщина ухвалила зміни до виборчого законодавства. Ці зміни не вирішують усіх проблем, але висновки БДІПЛ ОБСЄ щодо них є позитивними.

Нарешті, Сербія вперше за довгий час підвищила свій рівень участі в ухваленні рішень ЄС у галузі Спільної зовнішньої та безпекової політики — з 43% минулого року він зріс до понад 60%.

Виходячи з цього, Єврокомісія робить висновок: настав час відкрити третій кластер.

Якщо Європейська Комісія була готова «прийняти» дії Белграду, який показово не прагнув скасувати свій наступ на незалежність судової системи, то для столиць країн ЄС це стало абсолютно неприйнятним.

На неофіційному обговоренні того, що робити з Сербією, вісім держав висловилися категорично проти відкриття кластера. Це - Бельгія, Нідерланди, Швеція, Болгарія, Хорватія, Литва, Латвія та Естонія. Формальне голосування вирішили навіть не проводити (тож жодна країна не може сказати, що саме вона наклала вето), бо шансів досягти єдності не було.

У своєму інтерв'ю сербському телеканалу RTS 6 липня, речник Міністерства закордонних справ Нідерландів Жан-Поль Харш зробив важливу заяву. Він підкреслив, що Нідерланди накладуть вето на відкриття нового кластера, поки Сербія не продемонструє істотний прогрес, особливо в питаннях верховенства права.

Перевести стрілки на Росію

Після цих оголошень президент Вучич сказав, що дає ще кілька днів на переговори всередині ЄС.

"Ми почекаємо ще кілька днів, щоб побачити, чи відкриють вони той третій кластер, чи ні. Ми все ще сподіваємося, але я не думаю, що шанси високі", - заявив він в ефірі TV Pink 10 липня.

А ще сербський лідер додав: він не вірить, що питання полягає у його атаці на незалежність суддів. Мовляв, реальна проблема є іншою. "Знаєте, ключовою умовою завжди є санкції проти Росії. Це єдина умова. Точніше, Росія та Білорусь", заявив він.

Тема санкцій потребує ретельного розгляду.

Це четвертий аспект з роз'яснень, наданих Європейською комісією, і єдиний, у якому ЄК визнала, що Сербія не відповідає встановленим вимогам.

Питання санкцій не входить до основних принципів, але є частиною давніх і постійних претензій, висунутих Європейським Союзом до Сербії в рамках 6-го переговорного кластера. Белград відмовляється підтримувати ряд важливих політик ЄС, зокрема запровадження санкцій проти Росії та Білорусі за їх агресивні дії в Україні (а раніше - за незаконну анексію Криму та агресію на Донбасі). Хоча протягом минулого року Сербія дійсно збільшила свою відповідність рішенням ЄС, це стосується лише тих питань, які не пов’язані з Росією.

Санкції, накладені на Російську Федерацію, залишаються принциповим питанням для Вучича, який неодноразово наголошує на цьому.

Проте для основних країн Європейського Союзу санкції не є найзначнішою проблемою. Крім того, методика розширення зовсім не пов'язує питання санкцій із процесом відкриття нових глав.

Сербія стикається з серйозними проблемами, які кореняться в антиреформаційних заходах і погіршенні демократичних процесів. Саме з цієї причини серед основних опонентів відкриття європейського кластера виявилися країни, де європейські цінності та демократичні принципи є надзвичайно важливими, такі як Нідерланди.

Однак для уряду Сербії санкції стали зручним виправданням і поясненням їхніх невдач у процесі вступних переговорів з Європейським Союзом.

Цікава деталь: попри це Александар Вучич утримався від заяв про відмову від європейського вектора або про те, що тепер не треба виконувати вимоги ЄС. Навпаки, він підкреслює, що навіть попри провал із кластером Сербія має продовжувати рух шляхом європейських реформ. Мотиви його заяв зрозумілі: сербське суспільство і далі виступає за європейське майбутнє своєї держави.

Проте, незважаючи на офіційний курс на інтеграцію з Європейським Союзом, і Вучич, і його уряд відкрито визнають, що пріоритети тепер зазнають змін.

Поворот, але в якому напрямку?

У Белграді звинувачують Європейський Союз у відповідальності за свій фактичний курс зміни.

"Вони не зможуть відкрити кластер, будьте впевнені в цьому, - заявив Вучич у телефонному інтерв'ю телеканалу Informer минулого уїк-енду. - Я порадив своїй команді не впадати у відчай і не хвилюватися, коли усвідомлять, що це не відбудеться".

Він акцентував увагу на тому, що це є причиною для розчарування, а також "повідомлення для Сербії, яке потрібно усвідомити".

"Зараз я не впевнений, чи справді існувало прагнення до розширення ЄС, і чи Сербія взагалі розглядалася в рамках цього процесу," - додав міністр європейської інтеграції Неманья Старович.

Хто повинен зайняти позицію Європейського Союзу?

Попри те, що європейська допомога залишається надзвичайно важливою для Сербії, а після скасування "законів Мрдіча" з'явився шанс на відновлення фінансування від ЄС - Вучич вже почав пояснювати суспільству, що треба орієнтуватися на інших партнерів.

"Це не буде так просто, як багато хто вважає, але ключовим є почати стратегічну дискусію зі Сполученими Штатами, над чим ми працюємо вже досить тривалий час. Крім того, надзвичайно важливо продовжувати наше співробітництво з Китаєм. Ми сподіваємося на прихід багатьох інвесторів", - зазначив Вучич.

Міністр закордонних справ Марко Джурич у недавньому інтерв'ю для РТС оголосив про значний прогрес у стосунках з урядом Трампа.

"Вперше в історії Сербія та Сполучені Штати Америки виводять свої відносини на рівень стратегічного партнерства… Це буквально - якщо провести паралель з Євросоюзом - як відкриття американського кластера для Сербії", - заявив він та поділився очікуваннями, що адміністрація Трампа дозволить Сербії просунутися у розв'язання питань щодо сербської ролі у Косово та у Республіці Сербській. Мовляв, Трамп має для цього чудові ідеї.

Проте, оскільки США не мають суттєвих економічних зв'язків із Сербією і навряд чи планують надавати цій країні фінансову підтримку, можна зробити висновок, що Сербія навряд чи остаточно відмовиться від інтеграції в Європейський Союз. Вона продовжить шукати оптимальний компроміс у своїх відносинах з міжнародними партнерами та в реалізації власних державних планів. Інколи в цей процес залучається і Росія.

Принаймні, це триватиме до того часу, поки Вучич і його політична сила залишатимуться при владі в Сербії.

Незабаром вступні переговори не стануть ані ключовим напрямком, ані стимулом для просування змін у політичному житті Сербії. Вся відповідальність за цю ситуацію покладається на уряд Сербії та на антиреформістські заходи, до яких він вдається.