"Сигнал тривоги для борців із корупцією та журналістських джерел". Коментарі розслідувачів щодо законопроєкту №10242.

Проект закону встановлює покарання у вигляді до восьми років позбавлення волі для тих, хто розголошує інформацію з реєстрів, навіть якщо це стосується викриття корупційних діянь.

Верховна Рада України готується до повторного розгляду законопроєкту №10242, який має довгу назву: "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоноване втручання, збут або розповсюдження інформації, що міститься в публічних електронних реєстрах, а також посилення кримінальної відповідальності за правопорушення у сфері інформаційно-комунікаційних систем під час воєнного стану".

Законопроєкт, по суті, передбачає посилення кримінальної відповідальності за "несанкціоноване втручання, торгівлю або розповсюдження інформації" з різних реєстрів. Автори документа в пояснювальній записці аргументують необхідність цього кроку з урахуванням воєнного стану. Проте правозахисники, антикорупційні активісти, медіаорганізації та журналісти висловлюють стурбованість, вважаючи, що законопроєкт може зашкодити боротьбі з корупцією та обмежити свободу слова. Медіарух закликав народних депутатів утриматися від голосування за цей документ, охарактеризувавши його як "засіб, який може бути використаний для переслідування журналістів, які висвітлюють корупційні схеми або зловживання владою".

"Детектор медіа" провів бесіду з журналістами-розслідувачами та зібрав їхні думки в соціальних мережах щодо законопроєкту №10242. Вони обговорили, які загрози цей документ може нести для їхньої професійної діяльності та як його ухвалення відобразиться на роботі журналістів і борців з корупцією.

Анастасія Станко, редакторка-управляюча "Слідства.Info":

Для тих, хто займається викриттям корупційних схем, ситуація дійсно несе серйозні ризики. Як журналісти, ми утримуємося від оцінок законодавчих ініціатив, але коли справа стосується нашої професійної діяльності, ми не можемо залишатися байдужими. Зацікавленість у цьому питанні виявляють, як правило, ті, хто побоюється, що може опинитися під прицілом розслідування.

Прийняття цього закону, якщо воно відбудеться, однозначно надасть журналістам сигнал про те, що займатися розслідуваннями не варто. Це формує певну атмосферу страху, що є основним ризиком: деякі журналісти або редакції можуть просто відмовитися від проведення розслідувань.

Аліса Юрченко, розслідувальна журналістка видання The Kyiv Independent:

Я ознайомилася із законопроєктом, його пояснювальною запискою та запропонованими правками до другого читання, і після цього в мене виникло враження, що автори не здатні чітко аргументувати необхідність ухвалення цього закону або визначити проблему, яку він має вирішити. Чомусь пропонується ще більше посилити й без того значні покарання за "несанкціоновані дії" з інформацією з державних реєстрів, однак депутати не вважають за потрібне пояснити, чому це важливо. Це створює враження, що за цими пропозиціями стоять сумнівні мотиви. Чи стане цей законопроєкт додатковим сигналом "стоп" для викривачів корупції та журналістських джерел? Безсумнівно. Чи можна буде використати кримінальні справи, які будуть зареєстровані після його ухвалення, для ще більшого контролю за журналістами? Абсолютно. Отже, чи є це справжніми намірами його ініціаторів?

Михайло Ткач, керівник відділу розслідувань "Української правди":

-- Шановні народні депутати, чому вам не потрібно голосувати за законопроєкт номер 10242?

Після затвердження 10242

Від кого саме цей законопроект має на меті захистити, якщо серед його співавторів є представники ОПЗЖ?

Статті 361 та 361-2 Кримінального кодексу України, навіть у їх нинішньому формулюванні, становлять загрозу для осіб, які викривають корупцію. Навіть якщо суд визнає, що розголошена ними інформація є важливою для суспільства, цілком ймовірно, що вони можуть зазнати кримінального переслідування. Це викликає страх у тих, хто намагається виявити корупційні діяльності та зловживання владою. Така ситуація також суперечить захисту, передбаченому українськими законами "Про інформацію" і "Право на доступ до публічної інформації", які гарантують безпеку для тих, хто розголошує інформацію з обмеженим доступом.

Законопроєкт 10242, який видозмінює ці статті, ще більше посилює цю проблему. Він посилює кримінальну відповідальність під час війни за розголошення інформації з державних реєстрів (зараз покарання за злочин за ст. 362-1 КК -- 2 роки ув'язнення, і за певних обтяжувальних обставин -- 5 років ув'язнення) та пропонує покарання у вигляді 8 років ув'язнення. А звільнення від відповідальності викривачів корупції взагалі не передбачено.

Ще одна проблема полягає в тому, що підвищуючи термін покарання до 8 років позбавлення волі, парламент безпосередньо класифікує цей злочин як тяжкий, хоча наразі він вважається нетяжким згідно з класифікацією злочинів, викладеною в статті 12 Кримінального кодексу.

При цьому Кримінальний процесуальний кодекс надає можливість здійснення негласних слідчих заходів, таких як спостереження та прослуховування, виключно у випадках тяжких і особливо тяжких злочинів. Це, в свою чергу, дозволить правоохоронним органам значно підвищити контроль над джерелами інформації журналістів та самими представниками цієї професії.

Отже, оптимальним рішенням буде відмовитися від цього законопроєкту. Питання вдосконалення відповідальності за подібні випадки слід розглядати лише в контексті системи захисту для викривачів.

Юрій Ніколов, один із засновників та редактор видання "Наші гроші":

Я цілком усвідомлюю, проти кого насправді спрямований цей закон – він націлений на джерела, що забезпечують журналістів інформацією про поїздки Татарова до Москви та ескапізм "батальйону Монако". Також він намагається обмежити доступ до джерел, які допомагають журналістам відслідковувати фінансові потоки та витік інформації з кримінальних справ.

Отже, підвищення терміну покарання за цією статтею до 8 років надасть можливість татарським силовим структурам [впроваджувати] прослуховування та спостереження за найкращими детективами України. У разі проведення виборів це стане інструментом для влади, щоб нейтралізувати залишки опору корупційним практикам.

Це справжня екзистенційна небезпека. Я серйозно.

Олег Оганов, редактор-шеф видання Nikcenter (Миколаїв):

У період військового стану закон "Про доступ до публічної інформації" фактично не виконує своїх функцій, що особливо ускладнює роботу журналістів-розслідувачів. Якщо додатково ускладнити доступ до даних з державних публічних реєстрів, це може призвести до фактичного зникнення жанру розслідувань.

Валерій Болган, керівник Центру громадських розслідувань в Одесі:

-- Цей закон є черговим наступом на свободу слова і може призвести до погіршення й без того поганої ситуації з прозорістю роботи влади. Медіа, особливо маленькі, будуть ще більш обережними з чутливою тематикою. Ну а у влади з'явиться інструмент боротьби з розслідувачами, який може суттєво вплинути на цілу медіасферу.

Наталія Седлецька, очільниця київського представництва "Радіо Свобода" та виконавча продюсерка проєкту "Схеми":

Не є таємницею, що значна частина важливих журналістських розслідувань в Україні базується на співпраці з джерелами, які володіють інформацією з баз даних.

Цей інструментарій, який освоїли українські дослідники, надає їхнім публікаціям глибший аналіз та переконливіші аргументи. Без нього суспільство залишилося б у невіданні щодо багатьох важливих аспектів діяльності влади.

Зокрема мова про аналіз доходів і майна політиків, їхні візити до Росії, їхні закордонні поїздки в умовах воєнного стану, їхні документально підтверджені зв'язки з особами, які, наприклад, отримують вигоду від наближеності до влади або з проросійськими діячами тощо.

Журналістські джерела завжди наражаються на ризик, коли надають суспільно важливу інформацію, тому ми піклуємося про їхню анонімність, адже це є нашим професійним зобов'язанням.

Понад те -- захист викривачів від переслідування -- це частина євроінтеграційного законодавства, яке має адаптувати Україна, але цей процес досі не завершений.

При цьому законопроєкт 10242, який буде винесений на голосування в парламент, навпаки, посилює кримінальну відповідальність за розголошення даних із державних реєстрів.

Поділяю стурбованість своїх колег, які наголошують на тому, що це явно підвищує ризики для осіб, що викривають корупцію, і безумовно ускладнить діяльність журналістів у взаємодії з їхніми джерелами, які стануть ще більш обережними через страх переслідування.

Дивно, але основним ініціатором цього законопроєкту є депутат від ОПЗЖ Григорій Мамка. Проте він отримав підтримку й від правоохоронного комітету, який очолює представник "Слуги народу" Сергій Іонушас.

Оксана Петрук, редакторка-куратор Центру журналістських розслідувань "Сила правди" у Луцьку:

В Україні існує законодавство, яке передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання в електронні системи. "Злиття" інформації про оборонний сектор під час війни розглядається як державна зрада. На мою думку, цього вже достатньо. У нинішніх умовах воєнного стану важливо зосередитися на забезпеченні невідворотності покарання відповідно до чинних законів. Я маю на увазі корупцію та розкрадання. Багато справ на місцевому рівні закінчується угодами з прокуратурою та умовними покараннями для злочинців, замість реальних термінів ув'язнення та конфіскації майна. І це відбувається в часи війни, коли ми звертаємося по допомогу до західних партнерів і економимо кожну копійку на дрони.

Наразі ми спостерігаємо спроби створити нову хвилю законів, які можуть бути використані для виправдання численних дій, які можна охарактеризувати як "приховування проблем". На мою думку, новий законопроєкт містить терміни, які в майбутньому можуть бути інтерпретовані на користь окремих осіб. Я бачу в цьому намір влади узаконити тиск на журналістів-розслідувачів і створити загрозу для наших джерел інформації. Наприклад, моя редакція може зіткнутися з наслідками за розслідування, яке висвітлює, як державне майно лісових господарств на Волині було продане друзям директора Поліського лісового офісу Олександра Кватирка за символічні суми. В результаті ми можемо втратити можливість отримати докази корупції, а суспільство - правдиву інформацію. Отже, на мою думку, шкода від законопроєкту №10242 явно перевищує будь-які потенційні вигоди.

Катерина Рождественська, головна редакторка онлайн-ресурсу "Soda" з Запоріжжя:

-- Зараз, коли Україна потерпає від воєнної агресії Росії, коли виборює своє право на незалежність і демократію, такі законопроєкти є неприйнятними. Варто згадати, що на початку повномасштабного вторгнення багато журналістів справді обмежували себе самоцензурою, бо було не на часі. І до чого це призвело? До зловживань. І до зловживань у сферах, на які неможливо було і подумати (розкрадання гуманітарної допомоги, військове забезпечення). Цей законопроєкт суперечить принципам свободи слова. Якщо в документі немає адекватних механізмів захисту тих, хто розголошує суспільно-важливу інформацію, що стосується зловживань, корупції та іншого, то це просто створення інструменту тиску на викривачів і журналістів.

Володимир Рисенко, правознавець з "Харківського антикорупційного центру":

Велику частину розслідувань, які стали відомими під час повномасштабної війни, було здійснено на основі даних, зафіксованих у державних реєстрах. Наприклад, інформація про перетин кордону народними депутатами, заступником Генерального прокурора та іншими посадовими особами через систему "Шлях" або інші канали, доступні лише для певних осіб, а не для звичайних громадян України. Ці розслідування виявилися вкрай неприємними для осіб, які стали їх об'єктами, і для багатьох з них це призвело до серйозних наслідків, зокрема, до звільнення з займаних посад. На мою думку, саме широкий суспільний резонанс цих розслідувань слугує причиною ініціювання цього законопроєкту.

Серед ризиків, пов'язаних із його прийняттям, варто особливо підкреслити два аспекти:

Це може суттєво обмежити або навіть знищити більшу частину розслідувань в Україні, адже створить реальну загрозу для тих, хто надає суспільно значущу інформацію. Варто наголосити, що право журналістів не розкривати свої джерела є однією з основних гарантій свободи висловлювань, відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Це право також закріплено в частині 3 статті 25 Закону України "Про інформацію".

Проте цей законопроєкт перетворює ці положення на декларативні, що фактично знецінює їх.

Володимир Торбіч, головний редактор "Четвертої влади" (Рівне):

На нашу думку, цей законопроєкт може ускладнити діяльність журналістів-розслідувачів у викритті корупційних схем та інших неправомірних дій. Тому ми висловлюємо підтримку позиції Медіаруху.

Мартина Богуславець, голова Антикорупційного центру "Мережа":

Законопроєкт №10242 виступає як засіб тиску на представників медіа та намагається обмежити проведення антикорупційних розслідувань.

Вісім років позбавлення волі за розслідування, що викриває схемні маніпуляції з оформленням власності на родичів або намагання легалізувати незаконні кошти, є абсолютно абсурдним. Це може перешкодити подальшим розкраданням. Законопроєкт передбачає кримінальну відповідальність за розповсюдження даних з публічних електронних реєстрів, за що під час воєнного стану загрожує до восьми років ув'язнення.

Публічні реєстри включають, зокрема, реєстр прав на нерухоме майно, єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ці дані є надзвичайно важливими для журналістів, оскільки вони допомагають виявляти корупційні дії.

Ризик полягає в тому, що таким чином запроваджується механізм, який потенційно може використовуватися для тиску на журналістів, котрі розслідують корупцію. Кваліфікація таких правопорушень як тяжких злочинів уможливлює застосування стеження та прослуховування журналістів.

Суттєво, що в законопроєкті була включена норма про конфіскацію майна корупціонерів, які погоджуються на угоду зі слідством. Це, безперечно, виглядає як спроба, під прикриттям конфіскації, ввести кримінальну відповідальність для журналістів.

У відповідь на законопроєкт №10242 у Верховній Раді було зареєстровано новий законопроєкт №12269, що містить дві ключові норми: конфіскацію майна корупціонерів, які уклали угоду зі слідством, а також відповідальність за незаконне збагачення голів і членів ВЛК та МСЕК.

Тепер це знімає "гостру" потребу в прийнятті законопроєкту про переслідування журналістів під виглядом просування іншої норми.

Редакція Bihus.info:

-- Більше ніяких розслідувань? У Раду просувають законопроєкт про відповідальність за публікування даних із реєстрів. Bihus.Info долучається до спільної заяви Медіаруху та закликає не голосувати за законопроєкт у його нинішньому вигляді.

Уявіть, що журналістів-розслідувачів можуть увʼязнити на вісім років після сюжету про Куницького. Бо вказали, що, за нашою інформацією, нардеп виїхав за кордон. Чи отримати тюремний термін за оприлюднення списків прокурорів "з інвалідністю" після скандалу зі МСЕК.

Законопроєкт №10242 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до восьми років за розкриття конфіденційної інформації з публічних реєстрів, доступної для невизначеного кола осіб.

Більшість наших розслідувань можуть підпадати під дію законопроєкту в такому вигляді, як зараз. Тож розповісти про власника новенького "мерседеса" чи "крузака" серед посадовців тепер може стати неможливим. Розповісти, чи дійсно посадовець виїхав з України без належних підстав -- теж. Розповісти про звʼязки з Росією -- теж. Хоч інформація і становить великий суспільний інтерес.

Це все виглядає як спроба розробити засіб для переслідування репортерів, які висвітлюють питання корупції та зловживань у владі.

Поліпшення законодавства – це, безумовно, позитивний процес, але він не може відбуватися в умовах, коли норми стають засобом для обмеження свободи вираження думок. Крім того, важливо, щоб таке законодавство забезпечувало захист тих, хто ділиться суспільно значущою інформацією.

Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції:

Поки російські війська продовжують знищувати нашу енергетичну інфраструктуру, уряд зосередив свої зусилля на "переслідуванні" журналістів-розслідувачів та їхніх інформаторів. Наприклад, мова йде про витоки інформації про поїздки Татарова до Росії або про блискуче існування високопосадовців.

Правоохоронний комітет Ради "слуги" Іонушаса проголосував [за] відповідний законопроєкт (№10242) й уже наступного тижня пхає його в сесійну залу.

Оскільки в попередній спробі голосів на це питання не вистачило, то вчора в номері 10242 Іонушас та Татаров внесли пропозицію щодо відновлення конфіскації майна корупціонерів, які уклали угоду зі слідством.

Це правило, яке, як стверджується, було випадково скасовано внаслідок закону, що позбавляє колаборантів державних нагород. Нагадую, що саме комітет Іонушаса відповідав за це рішення.

Іонушас мав можливість внести зміни щодо повернення конфіскації в будь-який інший законопроєкт, проте вирішив включити їх саме в той, що стосується захисту влади від громадськості.

І в парламенті він буде вигукувати, що це питання потрібно терміново проголосувати, адже Європейський Союз наполягає.

Чисто мусульмансько-татарський метод: спершу викликати проблему, а потім пропонувати її вирішення лише в обмін на свої особисті вигоди.

Законопроєкт №10242 не підлягає голосуванню. Тим депутатам, які подорожують до Росії та відпочивають на курортах, це дуже хочеться – нехай голосують, якщо так прагнуть.

Це буде неймовірно цікаво опублікувати іменний список тих, хто підтримав цей абсурд. Я впевнений, що багато журналістів та провідні медіа також візьмуть у цьому участь.

Тепер давайте розглянемо детальніше законопроект №10242. У ньому депутати виступають з ініціативою ув'язнення на 8 років для осіб, які під час війни незаконно розголошують дані з державних реєстрів.

В даний час це не вважається серйозним злочином, і за нього передбачено покарання до 2 років ув'язнення (максимально до 5 років у випадку повторного вчинення, скоєння групою осіб або якщо було завдано суттєвої шкоди).

Отже, Іонушас класифікує це як серйозний злочин, що надає можливість правоохоронним органам Татарова здійснювати приховані слідчі дії, в тому числі щодо представників ЗМІ та журналістів!

Наприклад, про перетин Татаровим чи "слугами" кордону в бік Росії. Або про розкішну нерухомість, лакшері тачки чи бізнеси можновладців, оформлені на "лівих" людей.

І вони будуть стверджувати, що військові неправильно забезпечували зберігання мін — а два міністри Зеленського залишаться без вини! Ой, вибачте, це ж виправдання з іншої справи.

Отже, в цій ситуації Іонушас буде стверджувати, що законопроект №10242 необхідний для покарання шпигунів, які передають ворогу інформацію, наприклад, про стратегічні підприємства (хоча, здавалося б, ворог і так обізнаний про них).

Це неправда. Як і в багатьох випадках раніше.

Кримінальний кодекс України містить статтю 111, яка визначає "Державну зраду". Витік інформації з оборонного підприємства може бути кваліфікований відповідно до цієї статті, оскільки вона передбачає "...умисні дії, що завдають шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній чи інформаційній безпеці України: ...шпигунство, надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у здійсненні підривної діяльності проти України".

Так от, чинна ст.111 Кримінального кодексу вже передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна -- якраз, якщо злочин [вчинено] під час війни.

Отже, законопроєкт №10242 владі потрібен лише для того, щоб приховати від розслідувальних журналістів (і, відповідно, від суспільства) все більше і більше компрометуючих фактів.

Останнім часом привертає увагу розслідування "Схем" стосовно Татарова, який здійснив щонайменше дев'ять польотів до Москви після 2014 року, зокрема, наступного дня після перемоги Зеленського на виборах. Також варто згадати про дослідження, що стосується елітної нерухомості колишнього заступника Генерального прокурора Вербицького.

Як ви вважаєте, кого саме прагнуть приховати Іонушас і Татаров своїми регулярними візитами до Росії та розкішним способом життя? Чи це конкретна особа, чи, можливо, представників владної "еліти" в цілому?