Скасування бронювання: урядовий проект може обернутися значними витратами для України.

Уряд має намір зменшити обмеження на бронювання для оборонно-промислового комплексу, енергетичного сектора та комунальних служб, а також переглянути умови надання статусу критично важливого підприємства. Бізнес висловлює занепокоєння щодо можливих втрат кадрів і зриву виконання замовлень.

Прем'єр-міністр Сергій Корецький підкреслив важливість перегляду правил бронювання військовозобов'язаних у зв'язку з необхідністю боротьби зі зловживаннями та зміцненням мобілізаційних процесів. Він запевняє, що це рішення не завдасть шкоди оборонній промисловості та енергетичному сектору. Проте, запропоноване урядом зменшення лімітів на бронювання може поставити під загрозу стратегічні галузі, які відіграють ключову роль у підтримці економіки під час війни. Бізнес-лідери застерігають, що невиважені обмеження можуть призвести до втрати кваліфікованих кадрів, зменшення обсягів виробництва та зриву виконання державних контрактів, повідомляє УНН.

Боротьба з корупцією або ризики для бізнесу: що сказав прем'єр-міністр.

Прем'єр-міністр Сергій Корецький в інтерв'ю BBC Україна заявив, що урядова ініціатива щодо перегляду правил бронювання військовозобов'язаних працівників, викликана зростанням кількості заброньованих громадян та потребою Збройних сил України в особовому складі.

Попри те, що Корецький говорить про системний діалог із підприємцями і мало не щотижневі зустрічі, глава уряду визнав, що широких консультацій із бізнесом перед підготовкою відповідних змін не проводили. Свою позицію він пояснив 25-річним досвідом роботи у бізнес-середовищі та переконанням, що добре розуміє потреби компаній.

Оскільки я працюю у цій сфері і маю глибоке розуміння бізнесу, я відчуваю його потреби не гірше, ніж самі підприємці. Тому ми не проводили великих обговорень або консультацій стосовно зміни правил бронювання. Деякі моменти обговорювалися, але широких форматів, таких як круглі столи, не організовувалися.

Це викликає припущення, що або розмови велися лише в замкнутому колі, або ж їх взагалі не проводили.

Водночас, відсутність конструктивного діалогу з бізнес-середовищем, на яке вплинуть нові обмеження, викликає сумніви щодо доцільності запропонованого підходу. Адже рішення, що безпосередньо стосується кадрових можливостей компаній, вимагає не лише політичної волі, а й об'єктивного аналізу його наслідків для різних секторів економіки.

Прем'єр підкреслив, що уряд ставить перед собою головну мету – запобігти зловживанням, пов'язаним із ситуацією, коли підприємства використовують статус критично важливих для резервування своїх працівників, не вносячи належного внеску у зміцнення обороноздатності країни.

Переживати може той, хто заснував компанію, що виготовляє умовно лише два дрони на рік, але при цьому зареєстрував сотні співробітників у своїй команді.

Цей підхід породжує логічне запитання: якщо причина проблеми полягає у зловживаннях окремих компаній, чому пропонується вирішувати ситуацію шляхом загального зменшення лімітів бронювання, що може негативно вплинути на добросовісних виробників? Чому не проводити цілеспрямовані перевірки у випадках, коли є обґрунтовані підозри?

Замість контролю конкретних підприємств, які використовують бронювання не за призначенням, урядова ініціатива передбачала обмеження для цілих секторів економіки. Передбачалося скорочення лімітів для підприємств оборонно-промислового комплексу та енергетики зі 100% до 85%, а для комунальної сфери - із 75% до 60%. А перегляд правил надання критичності ставить під удар підприємства супутніх з ОПК секторів, які мають стратегічне значення.

Втрата інженерів та технологічне відставання

Сучасне виробництво зброї потребує не лише фінансових ресурсів та технічного забезпечення, але й висококваліфікованих спеціалістів, яких важко швидко знайти. Цю думку висловлюють як бізнес-лідери, так і представники Міністерства оборони, які категорично виступають проти зменшення обмежень на бронювання.

Ярослав Ажнюк, засновник Petcube та оборонно-технологічної компанії The Fourth Law, підкреслив, що українські виробники стикаються з серйозною нестачею кадрів, а запит військових на їхню продукцію часто перевищує можливості виробництва.

Нам катастрофічно не вистачає людей. Запит на нашу продукцію є значно більшим, ніж ми можемо забезпечити. І це при тому, що компанія кожні пів року зростає в кілька разів

На думку підприємця, виникнення ініціативи про зменшення бронювання вже мало негативний вплив на кадрову ситуацію. Потенційні співробітники відмовляються від пропозицій про роботу, а ті, хто вже зайнятий, намагаються знайти забезпечення для збереження своїх відстрочок.

85% бронювання не означає зменшення на 15%. Це означає повну відсутність горизонту для планування. Невизначеність впливає не лише на окремі випадки, а на всіх одночасно.

Він також підкреслив, що звільнення деяких працівників від бронювання не завжди призведе до бажаного збільшення чисельності армії. Натомість висококласні інженери можуть знайти роботу в інших фірмах, де їм буде надано бронювання.

Держава не забезпечує солдата, а фронт втрачає свою зброю. Це не просто припущення: ця ситуація вже помітна під час співбесід, ще до ухвалення остаточного рішення.

Ще один, але чи не найважливіший ризик - уповільнення розробки нових технологій. Українські оборонні компанії змушені постійно вдосконалювати продукцію, реагуючи на зміну тактики противника та розвиток його озброєння.

Втрата навіть кількох важливих фахівців здатна призупинити розвиток цілого напрямку, адже навчання інженерів у галузі машинного навчання, комп'ютерного зору, вбудованих систем та інших спеціалізацій може займати від кількох місяців до кількох років.

Ротація військовослужбовців, про яку говорить Премʼєр, важлива і держава повинна регулювати бронювання, проте рішення мають враховувати реальні потреби фронту.

Але зброя не виникає на порожньому місці. Її потрібно проектувати, а потім також виготовляти. Якщо позбавити цю діяльність людей, фронт отримає менше озброєння, і його якість значно погіршиться.

Запропоновані корективи можуть призвести до парадоксальної ситуації: прагнучи зміцнити оборонні спроможності через розширення мобілізаційних ресурсів, держава може ненавмисно зменшити свої виробничі можливості в галузі озброєнь.

Поза сферою оборони: які ключові індустрії залишаються непоміченими урядом

У своїй заяві прем'єр-міністр окреслив два основні критерії, які визначають критичність підприємств: здатність забезпечувати оборону та підтримувати життєдіяльність держави.

Тепер розглянемо поняття критичності. Вона включає два ключові аспекти: здатність країни до оборони та забезпечення життєво важливих потреб її населення.

Проте таке формулювання не дає чіткої відповіді на питання про майбутнє компаній, які не займаються безпосереднім виробництвом зброї і не входять до енергетичного чи комунального секторів. Йдеться про ті підприємства, що виконують інші державні замовлення, пов'язані з підтримкою армії, забезпечують функціонування стратегічних галузей, а також сприяють надходженню податків та економічній стабільності країни.

Обороноздатність не обмежується виробництвом дронів, ракет чи бронетехніки. Для роботи оборонної промисловості потрібні металургія, машинобудування, хімічна промисловість, транспорт, логістика, зв'язок, ремонтні підприємства та постачальники комплектуючих.

Наприклад, виробник озброєння може мати статус критично важливого підприємства, але водночас залежати від десятків підрядників, які виготовляють електроніку, металеві конструкції, спеціалізоване обладнання або забезпечують перевезення. Чи наприклад, підприємство може спеціалізуватися на ремонті військової техніки.

Наприклад цивільна авіація навіть після закриття українського повітряного простору продовжує працювати, зокрема за кордоном, чим зберігає зайнятість українських фахівців та надходження валюти до бюджету. Ремонтні підприємства галузі переорієнтувалися на ремонт суден військової авіації.

За даними, які раніше наводили представники авіагалузі, у 2022-2025 роках авіапідприємства сплатили до українського бюджету майже 27 млрд грн податків і зборів. Це відбувається попри релокацію, обмеження польотів, високі витрати на утримання повітряних суден та додаткові регуляторні проблеми.

Авіаційний сектор стикається з гострою нестачею фахівців, таких як пілоти, авіаційні інженери, техніки та спеціалісти з технічного обслуговування і забезпечення безпеки польотів. Підготовка таких кадрів вимагає великих фінансових затрат і тривалого часу. Втрата цих професіоналів може ускладнити процес відновлення цивільного авіасполучення після відкриття українського авіаційного простору.

Зміна регуляцій може призвести до того, що підприємства зупинять свою роботу.

Також важливу роль відіграють транспортно-логістичні компанії, аграрні підприємства, компанії добувної галузі та виробники промислової продукції, які сприяють експорту та надходженню валюти.

Отже, суть питання полягає не лише в тому, які компанії уряд класифікує як критично важливі, але й у тому, чи буде врахована їхня функція в загальному економічному контексті. Адже насправді навіть підприємство, що не має прямого стосунку до виконання оборонних контрактів, може відігравати ключову роль у виробничому процесі озброєння або ж забезпечувати значні надходження до бюджету, з яких фінансується армія.

Обговорення питання бронювання не має обмежуватися лише суперечкою між вимогами армії та потребами бізнесу. Для ефективної оборони країни необхідний адекватний мобілізаційний ресурс, але одночасно без стабільної економіки, функціонуючої оборонної промисловості, надійних енергетичних систем, транспорту та інших критично важливих секторів, тривале фінансування і підтримка військових сил стають неможливими.

У нинішньому вигляді урядова ініціатива виглядає надто ризикованою. Премʼєр обіцяє допрацювати її протягом тижня і для цього уряд планує провести додаткові консультації з бізнесом. Та чи почують посадовці голос підприємців поки не зрозуміло.