Словник репресій у Придністров'ї: Порушення свободи думки в молдавському регіоні.

Невизнане Придністров'я існує вже понад три десятиліття, залишаючись при цьому сірою правовою зоною в рамках Молдови. У той час як Кишинів готується до вступу в Євросоюз, Тирасполь активно впроваджує нові репресивні закони щодо місцевого населення. За останні дев'ять років регіон став свідком численних арештів та кримінальних справ за пости у Facebook та будь-які думки, які не погоджуються з де-факто владою. Як Придністров'я протягом цього часу переймало російські законодавчі ініціативи, і які дії вживає Кишинів та міжнародна спільнота, щоб протистояти цій ситуації, ми розглянемо разом з юристами та політологами в новому спеціальному проєкті незалежного видання NewsMaker з Молдови "за поняттями".

Придністров'я, що розташоване в Молдові, вже понад три десятиліття функціонує відповідно до своїх власних законів. Це невизнане утворення, яке не визнається навіть Російською Федерацією, має свою адміністрацію, правоохоронні органи та судову систему. Тим часом, Москва не лише підтримує військову присутність у цьому регіоні, але й надає фінансову допомогу, зокрема, забезпечуючи постачання газу та підвищуючи пенсії.

Попри те, що мешканці Молдови відносно вільно пересуваються між двома берегами Дністра, на Лівобережжі ситуація з правами людини -- особливо з правом на свободу вираження поглядів -- в останні роки послідовно погіршується.

Уже кілька років де-факто влада в регіоні зосереджена в руках холдингу "Шериф" -- найбільшої комерційної структури Придністров'я. Компанія контролює значну частину великого бізнесу: від мережі супермаркетів і заправок до футбольного клубу. Під контролем "Шерифа" та його власника Віктора Гушана перебуває і партія "Обновлення".

Мережа супермаркетів "Шериф" у Придністров'ї. Джерело: NewsMaker

На виборах 2015 року партія "Обновлення" здобула абсолютну більшість місць у місцевому парламенті, відомому як Верховна Рада. Однак процес консолідації влади не зупинився на цьому: у 2016 році Вадим Красносельський, кандидат від "Обновлення" та "Шерифа", був обраний на посаду лідера регіону, що носить титул "президент ПМР".

На виборах до Верховної Ради, що відбулися 30 листопада 2025 року, "Обновлення" знову здобуло перемогу. Більшість кандидатів обиралися у своїх округах узагалі без конкурентів.

Внаслідок цього "Шериф" та пов'язані з ним політичні діячі утримують контроль над регіоном протягом дев'яти років. За цей період у Придністров'ї було прийнято та впроваджено безпрецедентну кількість законодавчих актів, які обмежують політичні свободи та свободу слова. Громадяни потрапляють за ґрати через свої публікації у соціальних мережах.

Почали з правозахисників. У 2018 році в Придністров'ї ухвалили закон, який заборонив місцевим некомерційним організаціям (НКО) вести "політичну діяльність" із використанням іноземного фінансування. Зауважимо, що для придністровської де-факто влади фінансування з Молдови також вважається "іноземним".

Прокуратура отримала можливість звертатися до суду з вимогою про ліквідацію неприбуткових організацій у випадках виявлення порушень. Хоч у законодавчому тексті немає прямих посилань на "іноземних агентів", він фактично функціонує за принципами, схожими на російську модель. Закон, ухвалений у Придністров'ї, значно ускладнює роботу правозахисних організацій та тих, хто реалізує проекти за рахунок іноземних грантів.

Закон вступив в силу в травні 2018 року, і вже восени він забрав свою першу жертву.

Цю інформацію детально висвітлив Newsmaker.

Нею став місцевий інформаційно-правовий центр "Апріорі", який працював у регіоні з 2008 року. Центр організовував відкриті лекції та кінопокази, а одним із його ключових завдань був правовий захист. "Апріорі" відстежував і публікував інформацію про ситуацію з правами людини в Придністров'ї, надавав юридичну допомогу в окремих випадках і домагався того, щоб справи придністровців доходили до Європейського суду з прав людини.

Прокурори прийшли до "Апріорі" вже через три місяці після набуття законом чинності. Далі тривали роки судових тяжб. У підсумку робота центру стала неможливою: у 2024 році "Апріорі" закрився.

"Щоб уникнути профанації нашої місії як організації громадянського суспільства "роботою" в таких умовах, ми дійшли рішення про закриття", -- йдеться у зверненні керівника центру Євгена Дунаєва, опублікованому на сайті "Апріорі".

Громадський клуб "№ 19" є одним з ініціатив інформаційно-правового центру "Апріорі", розташованого в Тирасполі. Фото: "Апріорі".

Інших НКО, які надавали подібну юридичну підтримку, в регіоні не залишилося.

"Все остаточно знищено. Тепер немає можливості говорити ані про позитивні зміни, ані про негативні [в галузі прав людини], оскільки відсутні сили, які могли б цьому запобігти. Влада, що діє в Придністров'ї, досягла своїх цілей", – зазначив у коментарі NM правозахисник Степан Поповський, який раніше працював юристом в асоціації "Апріорі".

У Придністров'ї вже давно діє заборона на "заперечення позитивної ролі російських миротворців" у регіоні. А з 2019 року в місцевому Кримінальному кодексі з'явилися нові "образливі" статті: кримінальну відповідальність запровадили за "образу президента ПМР" і "образу представників влади". Цей блок став одним із наймасовіших за кількістю арештів і кримінальних справ.

Основою для висунення обвинувачення може стати що завгодно — пост в соціальних мережах або навіть висловлювання, озвучене під час приватної бесіди та донесене до органів влади. Серед найвідоміших осіб, яких засудили за цими статтями, здебільшого є пенсіонери.

У серпні 2019 року інформаційне агентство NewsMaker вперше повідомило про арешт подружжя Тетяни Бєлової та Сергія Мировича, що проживають у Слободзейському районі. Їх затримали через публікації в Telegram-каналі, які, за оцінкою слідства, були визнані образливими для Вадима Красносельського. Обом було призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі: Тетяну звільнили через рік після укладення "угоди зі слідством", тоді як Сергій провів у в'язниці два роки.

Лідер Придністров'я Вадим Красносельський під час інспекції установи служби виконання покарань у Тирасполі.

Ще одним відомим персонажем у цій справі став пенсіонер Михайло Єрмуракі. У 2020 році йому висунули обвинувачення за трьома статтями, що стосуються образ. Основою для цього стало його есе, яке він передав директорці однієї з шкіл Тирасполя. За її свідченнями, під час бесіди Єрмуракі "неодноразово зневажав лідера регіону". Цю розмову жінка записала на диктофон. У 2023 році пенсіонера було засуджено до трьох років ув'язнення. Він вийшов на волю у 2025 році під тиском Кишинева, досягнувши 73-річного віку.

У зв'язку зі статтею про "образу російських миротворців" було порушено кримінальну справу проти двірника Павла Догаря з Бендер. У листопаді 2022 року його обвинувачували в "запереченні позитивної ролі миротворчих військ Росії" через публікацію у Facebook. Судовий процес став таємним, а Догарю довелося залишити Придністров'я. Він досі не може повернутися додому.

Це лише окремі приклади. За "образливими" статтями в Придністров'ї переслідували і молодого коміка, і місцеву опозиційну політикиню -- жінку віком понад 70 років.

З моменту, коли холдинг "Шериф" фактично узурпував владу в регіоні, в Придністров'ї спостерігається значне зростання використання законодавства, пов'язаного з "екстремізмом". Зокрема, було ініційовано кілька кримінальних проваджень за звинуваченнями у "підбурюванні до екстремістської діяльності", що охоплює висловлювання в інтернеті та засобах масової інформації.

Так, у 2020 році кримінальну справу "за екстремізм" порушили проти 22-річної журналістки Лариси Калик. Підставою стала невелика книжка з анонімними інтерв'ю солдатів "придністровської армії", у якій молоді люди розповідали про особистий досвід служби. Жодної військової інформації книжка не містила. Під загрозою кримінального переслідування Калик була змушена залишити регіон і досі не може повернутися додому.

У 2020 році в невизнаній республіці була прийнята Стратегія боротьби з екстремізмом, що призвело до розширення повноважень місцевих силових органів. При цьому терміни, що визначають екстремізм, стали ще менш чіткими.

Однією з найбільш резонансних справ останніх років стало переслідування жителя Тирасполя Віктора Плешканова. У 2022 році, після початку масштабного вторгнення Росії в Україну, він відкрито висловлював свою підтримку Україні через соціальні мережі. Незабаром після цього Плешканова затримали — після того, як він придбав у Тирасполі тканину для виготовлення українського прапора і в приватній розмові зауважив: "І нехай МГБ (місцева спецслужба) обісреться".

Плешканова утримували в слідчому ізоляторі протягом тривалого часу, а згодом засудили до 3 років і 2 місяців позбавлення волі за "публічні заклики до екстремізму через соціальні мережі та ЗМІ". Судове засідання проходило в закритому режимі. Пізніше з'ясувалося, що основним доказом обвинувачення став, нібито, пост у Facebook з текстом "Слава Україні. Смерть ПМР", про який говорили лише свідки, тоді як слідство не надало жодних скріншотів чи інших підтверджень. У 2024 році Плешканова звільнили за указом про помилування. У в'язниці він провів близько двох років через публікацію в соціальній мережі.

Статті, присвячені темі "екстремізму", стали приводом для переслідування інших місцевих активістів та представників опозиції. Дехто з них зміг втекти з регіону. Геннадій Чорба, активіст з Рибниці, провів цілий рік у в'язниці через свої публікації, пов'язані з пандемією COVID-19, а також через протест проти обмежень на виїзд з Придністров'я.

Слід зазначити, що ця практика в значній мірі відображає тенденції, що спостерігаються в Росії в останні роки, де опозиційні діячі потрапляють до переліків "терористів та екстремістів", а цілі групи оголошуються загрозою національній безпеці.

В Придністров'ї знову набула актуальності радянська стаття, що стосується державної зради. Згідно з її нормами, в цьому регіоні за такі дії можна отримати до 20 років позбавлення волі. Варто зазначити, що покарання за державну зраду існує в багатьох державах світу. Однак у Придністров'ї ситуація ускладнюється відсутністю доступу до справедливого судочинства, а терміни "зрада Батьківщини" мають дуже широке трактування.

У 2022 році в регіоні був затриманий Вадим Погорлецький. Офіційною причиною затримання стало те, що він зробив фотографії військової частини. За це йому присудили сім років ув'язнення. Пізніше обвинувачення змінили на державну зраду, а справу засекретили. В результаті Погорлецького засудили до 16 років позбавлення волі. З серпня 2022 року він перестав виходити на зв'язок. Правозахисники, влада Кишинева та міжнародні організації протягом цього часу закликали до звільнення активіста.

У листопаді 2025 року його звільнили завдяки зусиллям міжнародних дипломатів та уряду Кишинева. Насправді Погорлецький провів у в'язниці три роки через одну фотографію.

Рік тому в Придністров'ї було розширено список статей, що стосуються "екстремізму". Згідно з новими поправками, вживання терміна "Трансністрія" стосовно Придністровської Молдавської Республіки тепер прирівнюється до проявів нацизму та вважається екстремістським. Закон також містить застереження: якщо термін не використовують для пропаганди нацизму, його вжиток може бути дозволеним. Проте залишається незрозумілим, хто і яким чином буде оцінювати контекст вживання цього слова. За порушення закону передбачено штраф або до 15 днів арешту.

Варто відзначити, що в латинській графіці термін "Transnistria" є усталеним позначенням Придністров'я в румунській мові, і його використання не завжди передбачає посилання на регіон "Трансністрія" з часів Другої світової війни.

На момент випуску інформації про те, чи вже приймалися рішення за цією статтею, відсутні.

Білборд на вході до Придністров'я

Улітку 2025 року Верховна рада Придністров'я затвердила новий комплекс законодавчих ініціатив, метою яких є заборона поширення "нетрадиційних цінностей" серед дорослого населення та дітей. У Тирасполі під терміном "нетрадиційні цінності" розуміють трансгендерні переходи, одностатеві стосунки та вибір відмовитися від батьківства (чайлдфрі).

За "пропаганду нетрадиційних цінностей" тепер загрожують штрафи. Фізичних осіб штрафуватимуть на суму €100. Якщо правопорушення вчинене щодо неповнолітніх через ЗМІ або інтернет, а також якщо йдеться про іноземних громадян (зокрема маються на увазі й громадяни Молдови) або осіб без громадянства -- штраф буде вищим.

Цю інформацію публікував Newsmaker.

Правозахисник кишинівської асоціації Promo-LEX Вадим Вієру розповів NM, що за 2025 рік масових судових рішень за новими статтями з реальними арештами не було.

"Мета цих норм інша -- залякування (chilling effect). Представники вразливих груп і активісти змушені повністю піти в підпілля. Сам факт наявності такої статті розв'язує руки "МГБ" для викликів на допити та шантажу активістів погрозами публічного аутингу або адміністративного арешту", -- пояснив Вієру.

Нові придністровські закони багато в чому повторюють політику Росії щодо ЛГБТ-спільноти та гендерно чутливих питань. У Росії обмеження запроваджували поступово: почавши із заборони "пропаганди ЛГБТ" для дітей у 2013 році та продовживши у 2024 році визнанням "ЛГБТ-руху екстремістською організацією". Із 2024 року в Росії також заборонена "пропаганда чайлдфрі". У Придністровському регіоні місцева де-факто влада заборонила поширення всього спектра "нетрадиційних цінностей" одразу.

Одним зі способів спробувати захистити свої права для жителів Придністров'я ще донедавна було звернення до молдавського суду або правоохоронних органів, а згодом -- до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

З 2022 року ситуація ускладнилася ще більше. У Кримінальний кодекс Придністров'я були внесені нові статті, що стосуються "допомоги іноземним державам у кримінальному переслідуванні посадових осіб... Придністров'я". Порушення цих норм може призвести до накладення штрафу або ув'язнення на термін до 5 років. Якщо ж справа стосується організованої групи, то термін ув'язнення для кожного з її учасників може зрости до 8 років.

Отже, намагання жителів Кишинева захистити свої права через суди чи прокуратуру можуть призвести до того, що вони опиняться під загрозою нового ув'язнення.

"Це відповідна реакція Тирасполя на "Закон про сепаратизм", ухвалений Кишиневом. До місцевого "Кримінального кодексу" внесли поправки, які розширили поняття "державна зрада" і "шпигунство". Будь-який контакт жителя регіону з правоохоронними органами Молдови (подання скарги до поліції або прокуратури РМ на дії придністровських чиновників) тепер може трактуватися Тирасполем як дія, що загрожує безпеці регіону. Це створило безпрецедентний бар'єр. Люди бояться підписувати документи та звертатися по допомогу до правозахисників із Кишинева, побоюючись, що це кваліфікують як "співпрацю з іноземними спецслужбами". Ми спостерігаємо різке зниження кількості офіційних звернень через страх репресій", -- пояснив правозахисник Promo-LEX Вадим Вієру.

Тираспольський правозахисник Степан Поповський, утім, допускає, що поки цей захід офіційно не діятиме. Де-факто влада ще не затвердила всі документи, що стосуються цієї поправки.

"У фінальному варіанті було зазначено, що звертатися до органів, які включені до затвердженого президентом списку, забороняється. Проте, коли саме цей список отримає офіційне затвердження, залишається незрозумілим. Проведено широку інформаційну кампанію, щоб попередити людей про нововведення, з метою їх залякування, але про цю останню поправку ніхто не поінформований," – прокоментував експерт.

За словами Поповського, звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо Придністров'я має високі шанси на успіх. Правозахисник переконаний, що Молдова зобов'язана, згідно з Конвенцією про захист прав людини, вжити заходів для підтримки мешканців Придністровського регіону, щоб забезпечити дотримання їхніх прав. Це може бути реалізовано, наприклад, через політичний або дипломатичний тиск.

Поповський висловлює думку, що Кишинів не повністю виконує свої зобов'язання. Він зазначає, що резонансні звільнення переважно є наслідком діяльності міжнародних організацій, а не дій молдавського уряду. Окрім того, на його думку, процеси в молдавських судах ускладнюються через мовні бар'єри.

"В Придністров'ї документообіг здійснюється російською мовою. Водночас, в молдавських судах інформація повинна подаватися румунською. Кількість документів може бути великою, і послуги перекладача можуть вимагати значних витрат як у часі, так і в фінансах," - зазначив правозахисник.

На думку правозахисників, гарантовано отримати допомогу в Придністров'ї зараз неможливо: правозахисні НКО фактично під забороною, місцеві суди працюють у закритому режимі, а звернення до молдавських органів є ускладненим.

"Прогнози на найближчий період виглядають негативно. Немає жодних ознак для лібералізації. Навпаки, контроль лише наростатиме. Поки Тирасполь відчуває економічну стабільність завдяки експортним відносинам з ЄС і, що найважливіше, не відчуває загрози покарання з боку молдавської правової системи (відсутність реальних кримінальних справ і покарань для порушників прав людини), ситуація залишиться без змін," – зазначив адвокат Promo-LEX Вадим Вієру.

У багатьох випадках останніх років успішне закриття справ стало можливим завдяки старанням міжнародних дипломатичних представників. Проте деякі мешканці Придністров'я все ще змушені залишатися в розшуку, оскільки їм заважають активні кримінальні справи повернутися до рідного регіону. Тим часом, всі раніше впроваджені норми продовжують залишатися в силі.

Ситуація з правами людини в Придністров'ї продовжує викликати серйозне занепокоєння. Представники Бюро реінтеграції Молдови зазначили, що надходить безліч повідомлень про значні порушення, про які інформують постраждалі, їхні рідні, адвокати, а також представники громадськості і медіа. Проте точні статистичні дані в цьому контексті не були надані.

Не існує точних даних щодо кількості політичних в'язнів або осіб, які піддаються переслідуванню за свої погляди в Придністров'ї, оскільки правозахисники з обох берегів Дністра не можуть надати конкретну інформацію. Багато людей, які стали жертвами репресій, бояться звертатися за допомогою, особливо у зв'язку з новими обмеженнями. Наразі в прокуратурі Молдови відкрито 35 справ, що стосуються порушень прав людини в Придністров'ї, але ця цифра є лише приблизною. Як зазначає правозахисник Степан Поповський, повна інформація про політичних в'язнів у регіоні залишається закритою.

Правозахисник Вадим Вієру з кишинівської асоціації Promo-LEX повідомив NM, що його команда продовжує документувати випадки переслідувань, зумовлених політичними мотивами, у Придністровському регіоні.

"Йдеться про десятки жителів регіону, чиї права грубо порушуються. Що стосується людей, які безпосередньо перебувають у місцях позбавлення волі, то наразі Promo-LEX надає юридичну допомогу 6 бенефіціарам, засудженим за відверто політичними статтями. Важливо підкреслити: ми говоримо лише про ті випадки, які перебувають у нашому провадженні. Реальна кількість політичних в'язнів, безумовно, є більшою. Через атмосферу страху та інформаційної ізоляції багато родичів бояться звертатися до правозахисників. І ми просто не знаємо про всі випадки арештів. Крім того, статистика не враховує тих, кому фабрикують кримінальні справи за загальнокримінальними статтями для маскування політичних мотивів", -- пояснив Вієру.

Отримати інформацію про порушення прав людини в Придністров'ї стає все важче з ряду причин. З лютого 2022 року журналістів, які прибувають до цього регіону без акредитації місцевого міністерства закордонних справ, можуть затримати, оштрафувати або навіть видворити з території.

На даний момент NewsMaker не має інформації про жоден випадок, коли журналістам з Кишинева офіційно було б дозволено працювати в Придністров'ї з 2022 року, за винятком участі в засіданнях Об'єднаної контрольної комісії. Редакція NewsMaker також подавала запити на акредитацію у 2024 році, але отримала відмову. Всі місцеві засоби масової інформації знаходяться під контролем місцевої влади і холдингу "Шериф".

У відповідь на запит NewsMaker, представники Бюро реінтеграції Молдови вказали, що питання недопуску журналістів до Придністров'я стало темою обговорення на численних зустрічах політичних діячів та в рамках бесід з міжнародними партнерами в останні роки.

"Позиція Кишинева полягає в тому, що журналістам має бути забезпечене право вести свою професійну діяльність на рівних умовах на всій території країни без висування необґрунтованих вимог", -- зазначили у відповіді на запит NM.

Експерти дійшли висновку, що питання прав людини в Придністров'ї можна вирішити хоча б частково, навіть з боку Кишинева. Олексій Тулбуре, колишній постійний представник Молдови в ООН і Раді Європи, а також політичний аналітик, у коментарі для NM підкреслив, що з правового погляду міжнародна спільнота та Кишинів мають повноваження втручатися у ситуацію в Придністров'ї через наявність численних порушень прав людини.

Яскравим прикладом такого втручання Тулбуре вважає "газову угоду" зимою 2025 року. У той час уряд Кишинева пред'явив вимогу до Тирасполя — звільнити політичних в'язнів, для чого був підготовлений відповідний список. В обмін на це планувалася надання допомоги та дозвіл на транспортування газу, оплаченого російським кредитом, через територію, контрольовану конституційною владою Молдови. В результаті вдалось звільнити близько десяти осіб, серед яких були згадані Віктор Плешканов і Михайло Єрмуракі.

За словами Тулбуре, у Кишинева є й інші подібні важелі впливу на Тирасполь.

"ММЗ, Коньячний завод, Рибницький цементний завод -- усі вони працюють за молдавськими документами, використовують молдавські печатки. Можна обмежити їхній експорт, доки не відбудеться демократизація регіону. Це моя думка. Кишинів може і повинен бути зацікавлений у розв'язанні проблем прав людини в Придністров'ї", -- пояснив експерт.

Тулбуре вважає, що ситуацію з часом можна покращити, призначивши на посаду віцепрем'єра з реінтеграції колишнього посла Молдови в Україні Валерія Киверя.

"Він добре відомий серед усіх представників українського істеблішменту. Україна є значущим елементом. Існує сподівання на те, що в країні розпочнуться зміни, але поки що я цього не спостерігаю," -- зазначив Тулбуре.

Зазначимо, що з 2022 року молдовсько-український кордон, який проходить уздовж Придністровського регіону, повністю перекритий. Усю комерційну діяльність Придністров'я змушене здійснювати через території та митниці, контрольовані молдавською владою.

"До 2014 року Україна завжди виступала на стороні Росії в рамках формату 5+2, однак після цього її позиція зазнала змін. Деякі лідери Придністров'я мають українське громадянство, що є вагомим інструментом впливу. Україні доступні механізми для відкриття кримінальних справ проти цих осіб. Київ також підтримує комунікацію з Тирасполем, що є надзвичайно важливим фактором", -- зазначив Тулбуре.

Тулбуре вважає, що на ситуацію в Придністров'ї істотно вплине мирне врегулювання в Україні -- незалежно від результату поточних переговорів.

"Якщо Україні доведеться зламатися і погодитися на капітуляцію, а мирні умови виявляться невигідними для нашої країни, це матиме негативний вплив і на врегулювання конфлікту в Придністров'ї. Натомість, якщо мир буде на користь України, ситуація виглядатиме зовсім інакше," - зазначив експерт.

Олександр Фленкя, який раніше обіймав посаду віцепрем'єра з питань реінтеграції Молдови, висловив думку, що єдиним ефективним шляхом для поліпшення ситуації з правами людини в Придністров'ї є повна інтеграція цього регіону в юридичну систему Молдови.

"Немає альтернативних шляхів. Сподіватися, що олігархічний поліцейський режим, який панує в Придністров'ї і утримує в заручниках 300 000 наших співгромадян, раптом змінить свої принципи та підходи, -- це наївно і безглуздо. Такого не станеться ніколи," -- вважає Фленкя.

Експерт підкреслив, що після лютого 2022 року, коли Росія здійснила прямий напад на Україну, виникла зовнішньополітична ситуація, яка підтримує процеси реінтеграції. Проте, цього недостатньо для відновлення єдності країни. На думку Фленкя, основним пріоритетом є економічна реінтеграція регіону.

"Необхідно легалізувати постачання газу. Терпіти це більше не можна. За газ потрібно платити. За газ мають платити споживачі. Постачання газу в Придністров'я повинні здійснюватися на основі легальних контрактів. Це має бути прозоро -- рівно на тих самих умовах, на яких газ купують усі інші в Молдові. І коли це станеться, це запустить незворотні наслідки, які зрештою приведуть до реінтеграції спочатку економічної й податкової, а потім і політичної. Зрозуміло, що це не питання місяців, але, попри це, по завершенні 35 років, повірте мені, це може статися доволі швидко", -- пояснив свою позицію експерт.

Катерина Дубасова и Ольга Гнаткова

Відеоматеріал: Катерина Дубасова, Олександр Маргаринт (редагування)

Дизайн: Тетяна Булгак