"Слуги" залишають народ. Багато з них виступають проти політики партії.
Верховна Рада України IX скликання функціонує з рекордно низькою кількістю депутатів – всього 400. Протягом п'яти років роботи парламенту 52 народні обранці достроково відмовилися від своїх повноважень, з яких 41 депутат вийшов з провладної фракції "Слуга народу". Серед них 21 особа вирішила скласти мандат, а ще 20 перемістилися до інших фракцій та груп. За цей період чисельність фракції більшості зменшилась з 254 до 233 членів.
Нагадаємо, за результатами виборів 2019 року "Слузі народу" вдалося завести до Ради рекордні 254 депутати -- 124 списочники та 130 мажоритарників, які вперше в історії українського парламентаризму утворили монокоаліцію. Формально "слугам" досі вдається зберегти більшість у парламенті, адже фракція усе ще і має у своєму складі понад 226 членів. І це попри те, що за п'ять років фракцію покинув 41 нардеп.
Війна. Кризовий стан політичної сфери. Відмова від аналізу та обговорення ключових питань, що стосуються державних інтересів. Деякі депутати так і не зрозуміли, в якій ситуації вони опинилися. Інші усвідомили реальність і, охоплені страхом, пішли в тінь, а хтось зовсім втратив свій мандат. Багато хто виявився в складному становищі через невисловлену, але основну вимогу влади — лояльність і догляд за тими, хто пересувається червоними доріжками високих кабінетів, замість того, щоб дбати про професіоналізм і креативні рішення, які так потрібні під час війни. Це лише кілька аспектів, які свідчать про те, що парламент втратив свою інтелектуальну потенцію.
Деякі депутати залишили фракцію через нові призначення. Проте більшість з них пішли внаслідок резонансних корупційних справ або через розбіжності з певними представниками партії щодо її курсу.
Троє "слуг" -- спершу лідер списку Дмитро Разумков та Руслан Стефанчук, а після рокіровки - Олександр Корнієнко -- увійшли до керівництва парламенту, тому формально вийшли з фракції, ставши позафракційними.
Після того, як у кінці 2021 року Дмитра Разумкова усунули з посади голови Верховної Ради, він не вирішив повернутися до фракції влади. В той час відлуння конфлікту з президентом відчувалося не лише в урядовому кварталі, але й далеко за межами Києва. Таким чином, першій номер списку "Слуги народу" залишився поза фракцією.
Тоді ж Разумков оголосив про створення нового міжфракційного об'єднання під назвою "Розумна політика", до якого увійшли 21 депутат від "слуг". Проте формально вони залишилися членами провладної фракції. Пізніше з фракції "Слуга народу" були виключені двоє представників групи Разумкова – Людмила Буймістер та скандально відомий одеський мажоритарник Артем Дмитрук.
У грудні 2019 року внутрішні конфлікти в партії "Слуга народу" призвели до того, що мажоритарники Анна Скороход та Антон Поляков були змушені залишити ряди фракції та приєдналися до групи "За майбутнє", що пов'язана з Ігорем Коломойським. У той же період з партії виключили і народного депутата Романа Іванісова через інформацію про його судимість за злочин сексуального насильства.
Після майже року з фракції був виключений Гео Лерос, який публічно виступав із критикою на адресу президента, а також висунув звинувачення проти голови Офісу президента Андрія Єрмака та його брата в торгівлі посадовими місцями.
Останнім гучним демаршем став вихід із фракції одіозної депутатки Марʼяни Безуглої. Через декілька днів після цього фракцію СН з третьої спроби також покинула Юлія Яцик.
Багато представників "Слуги народу" залишили свої ряди на фоні гучних корупційних скандалів. Зокрема, НАБУ оголосило підозру у хабарництві київському депутату Олександру Юрченку. У 2022 році фракцію залишив Олег Воронько, щодо якого розпочато кримінальне провадження за фальсифікацію документів.
У 2023 році з партії "Слуга народу" виключили прихильників подорожей - Миколу Тищенка, який намагався організувати тероборону в Таїланді, та Богдана Торохтія, який відпочивав за кордоном під час війни. Анатолія Гунька зловили на хабарництві. Можливо, він просто не знав, як користуватися таблицею ділення.
Фракцію залишили троє народних депутатів, яких підозрюють у державній зраді. Навесні 2021 року "слуги народу" виключили з лав скандального мажоритарника Олександра Дубінського після того, як його внесли до санкційного списку США. Наразі він активно критикує владу та президента Зеленського, навіть будучи під арештом.
А через кілька місяців із фракції виключили ще одного скандального мажоритарника Євгена Шевченка, який публічно підтримував білоруського диктатора Олександра Лукашенка. У 2022 році "Слуга народу" також виключила нардепа-колаборанта Олексія Ковальова, який від початку вторгнення активно допомагав росіянам на окупованій Херсонщині.
Прикметно, що шестеро скандально відомих "слуг" врешті опинились у групі "Відновлення України", рятуючи об'єднання проросійських депутатів від можливого розпаду. Так у грудні 2023 року, коли до групи доєднався Анатолій Гунько в ній знову стало 17 депутатів, що є мінімально допустимою кількістю (адже для існування депутатської групи до її складу має входити не менше депутатів, ніж до найменшої фракції Ради).
Поточний склад Ради вже вдруге розпочав свою діяльність у неповному конституційному складі. У 2019 році присягу склали 423 депутати, тоді як 27 мандатів залишилися незайнятими через те, що дострокові парламентські вибори не відбулися в округах, які знаходяться під окупацією в Криму, а також у деяких районах Донеччини та Луганщини.
Зараз у парламенті залишилося працювати всього 400 депутатів, що є рекордно низькою кількістю.
Протягом п'яти років було достроково припинено повноваження 52 народних депутатів. Відзначено дві значні хвилі відмови від мандатів: перша відбулася на старті каденції у 2019 році, а друга — після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Максимальна кількість депутатів, які відмовилися від своїх повноважень, походить від партії "Слуга народу" — їх 21. Основна частина з них залишила свої парламентські місця у зв'язку з переходом на інші посади.
Так восьмеро обранців від "Слуги народу" пересіли у міністерські крісла, двоє свого часу очолювали Генпрокуратуру, а ще троє "слуг" були призначені головами ОДА. Посади отримували також кілька вихідців з інших фракцій. Зокрема, нинішній Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець ("За майбутнє") та ексголова Фонду Держмайна, а нині міністр оборони Рустем Умеров ("Голос").
У опозиційних фракціях також мали місце випадки дострокового припинення повноважень. Зокрема, за власним бажанням мандати склали депутати з "Євросолідарності" Ірина Луценко та генерал-лейтенант, Герой України Михайло Забродський. У партії "Батьківщина" свої повноваження завершили Ольга Бєлькова та Віталій Данілов. Крім того, лідер та перший номер партії "Голос" Святослав Вакарчук також достроково відмовився від депутатського мандата.
Крім того, п'ятеро нардепів цього скликання передчасно покинули земне життя. Це мажоритарник з Чернігівщини Валерій Давиденко, колишній "слуга"-мажоритарник Антон Поляков , "слуга"- колаборант Олексій Ковальов, мажоритарник з Прикарпаття Андрій Іванчук та списочник від "Голосу" Олег Макаров.
Другій хвилі дострокової здачі мандатів дала поштовх велика війна. Депутатські повноваження втратили 11 з 44 обранців проросійської ОПЗЖ після того, як діяльність партії була призупинена, а згодом заборонена.
До речі, більшість з них відмовились від депутатства, добровільно склавши мандати. Першим у березні 2022-го це зробив держзрадник Ілля Кива. До середини 2023 року заяви написали ще шестеро колишніх членів ОПЗЖ. Також добровільно відмовились від мандатів позафракційні колишні "регіонали" Андрій Аксьонов, Вадим Новінський, Дмитро Шенцев, Дмитро Шпенов, Максим Єфімов ("Відновлення України").
Вперше в історії українського парламенту шістка народних депутатів була достроково позбавлена мандатів через втрату громадянства. Серед них – відомі представники забороненої партії ОПЗЖ: Віктор Медведчук, Вадим Рабінович, Тарас Козак і Ренат Кузьмін. Також у цей список потрапив "слуга народу" Ігор Васильковський, мажоритарник з Одещини, та позафракційний проросійський депутат Андрій Деркач.
На власний розсуд вирішили скласти свої повноваження кілька народних депутатів, які опинилися в епіцентрі корупційних скандалів. Зокрема, їх дії пов'язані з поїздками за кордон на відпочинок під час воєнного стану. Серед цих "слуг" — Юрій Арістов, Андрій Холодов, а також Олександр Трухін, який став учасником гучної ДТП.
Гортаючи всі ці історії, звісно суспільство зачекалось на нові обличчя парламенту. Увесь цей антагоністичний склад домінусував і продуктивність, і якість прийнятих законів. А від співставлення життя сьогоднішніх обраних з дійсністю більшості українців явний перекос лише посилює праведний гнів.
