Сміття може бути як дійсним багатством, так і небезпекою: ця істина вже давно відома в Європі, але в Україні вона ще не отримала належного визнання.
Останнім часом в Європі спостерігається новий тренд: посилення штрафів за неправомірне викидання сміття. Континент, який вже багато років дотримується культури роздільного збору відходів, не може уявити собі величезні сміттєзвалища, подібні до тих, що існують в Україні, які досягають висоти 20-поверхових будинків. Наразі деякі європейські держави вирішили підвищити рівень екологічного законодавства. Штрафи за викидання навіть невеликих предметів, таких як недопалки на тротуарах, значно зросли. Можливо, це пов'язано з напливом емігрантів, які мають інший світогляд і культурні традиції. Адже ставлення до сміття варіюється в різних країнах: наприклад, в Австрії воно одне, тоді як в Індії зовсім інше.
Тому влада намагається таким чином "виховувати" не надто законослухняних громадян, привчаючи їх не смітити. Хай там як, зрозуміло лише, що іншого виходу немає. Штрафи - це не "кара", а вимушений крок, політика виживання. Суспільства, які не контролювали відходи, отримували хвороби, деградацію міст і кризи. Про це свідчить не лише історія Середньовіччя, але й XXI століття.
Чи дозволено спалювати відходи: тривала історія пошуку гармонії.
Протягом тисячоліть людство намагалося знайти способи боротьби зі сміттям. Від давніх античних указів про вивезення відходів за межі міст до епідемій середньовіччя, які виникали через бруд і безладні звалища. Лише у XX столітті проблема почала отримувати комплексний підхід до вирішення — подібно до того, як це робить сучасна Європа.
Протягом століть споживання в суспільствах невпинно зростало, що призводило до збільшення обсягів відходів. У 1874 році в Ноттінгемі, Англія, вперше тестували систему спалювання сміття в спеціально розроблених печах. Цей метод дозволяв зменшити кількість відходів на 70-90%, що сприяло його подальшому розвитку. Густонаселені міста Європи та Америки почали впроваджувати сміттєспалювальні установки, проте незабаром від них відмовилися через значне погіршення якості повітря. Складнощі також виникали з утилізацією небезпечної золи. В результаті практика захоронення сміття знову стала домінуючою, і до початку 70-х років XX століття близько 90% відходів потрапляли на звалища та полігони. Проте це призвело до серйозного забруднення ґрунтів і підземних вод, і Європа швидко перетворювалася на величезне сміттєзвалище. Виникла нагальна потреба в рішенні, яким стало роздільне збори сміття на рівні кожного домогосподарства, його термічна переробка на спеціалізованих заводах та вторинна переробка. На сьогоднішній день альтернативи цим методам поки що не існує.
НОВИЙ ТРЕНД В ЄС - ЗБІЛЬШЕННЯ ШТРАФІВ: ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО І ЯК ЦЕ ФУНКЦІОНУЄ
Незаконні відходи становлять серйозну проблему, особливо у великих містах. Наприклад, у Північному Рейні-Вестфалії (Німеччина) на їх утилізацію щорічно витрачається приблизно 7 мільйонів доларів. Локальні сміттєзвалища загрожують не лише естетичному вигляду території, але й створюють небезпеку для здоров’я людей через можливість поширення різних захворювань, зокрема, африканської чуми свиней. У зв'язку з цим, у багатьох країнах Європи було посилено законодавство щодо утилізації відходів, роблячи акцент на державному або муніципальному рівні.
З листопада 2025 року штрафи за сміття в Берліні суттєво зросли. Тепер викинутий на вулицю недопалок може обійтися порушнику в суму до 3000 євро. Власники собак, які не прибирають за своїми улюбленцями, можуть отримати штраф у діапазоні від 100 до 350 євро. Якщо ж хтось викине телевізор, монітор або пральну машину, його штраф може становити від 1000 до 15000 євро, тоді як раніше ця сума складала лише 500 євро. За покинуту шину передбачено штраф у 700 євро, а за велику кількість шин (більше 5 штук) - аж до 20000 євро. У муніципальних пунктах прийому відходів (BSR) їх можна здати за ціну від 3 до 8 євро за одиницю. Раніше проблеми з залишеними на вулиці меблями та іншими речами практично не виникали, оскільки їх забирали малозабезпечені жителі, але тепер до цього питання ставляться набагато серйозніше.
З серпня 2025 року в Італії набирають чинності нові закони, що стосуються викидання сміття, зокрема, з автомобілів. За викинутий недопалок чи серветку можна отримати штраф до 1 188 євро. Якщо ж ідеться про пляшку, банку чи пакет зі сміттям, штрафи варіюються від 1 500 до 18 000 євро, а також можливе направлення справи до прокуратури. У випадку вчинення екологічного злочину в природоохоронних зонах або поблизу водойм, правопорушники можуть отримати серйозний термін ув'язнення - від 5,5 до 7 років. Крім того, існує ймовірність позбавлення водійських прав. В якості доказів будуть використовуватися записи з відеокамер. Таким чином, просте викидання сміття перетворюється на кримінальне правопорушення, а особи, які його скоюють, стають не просто порушниками екологічних норм, а справжніми екологічними злочинцями.
Слід зазначити, що в ряді європейських держав контроль за дотриманням "сміттєвого законодавства" здійснюють інспектори. Це, як правило, фахівці з екологічною підготовкою. Вони мають дискреційні повноваження, тобто можуть діяти на свій розсуд: робити зауваження та встановлювати розмір штрафів.
НІМЕЦЬКА МОДЕЛЬ: ЯК ПРАЦЮЄ СИСТЕМА, ЯКУ ВАРТО НАСЛІДУВАТИ
Німеччина є лідером у виробництві сміття на душу населення, з показником понад 600 кг на рік. Проте країна також займає провідні позиції у сфері переробки відходів. Якщо у 2004 році в Німеччині діяло 300 сміттєзвалищ, то сьогодні їх число зменшилося до менш ніж половини. На цих звалищах залишаються лише ті відходи, що не підлягають повторному використанню. Система збору та переробки скла функціонує в Німеччині з 1974 року. Середньостатистична скляна банка або пляшка, виготовлена в країні, містить близько 60% переробленого скла. Сьогодні понад 74% усієї паперової продукції в Німеччині виготовляється з вторинних сировин. Це призводить до значної економії: для виробництва паперу з макулатури потрібно на 83% менше води та на 72% менше енергії в порівнянні з первинним виробництвом. Щоб проілюструвати ці цифри для населення, Федеральне відомство з охорони довкілля Німеччини наводить приклад у вигляді "чашок кави": упаковка з 500 аркушів переробленого паперу формату А4 не лише економить 5,5 кг деревини, але й дозволяє "приготувати" 525 чашок кави завдяки зекономленій електроенергії. Водночас у сфері переробки паперу спостерігаються зміни: все більше картону потрапляє в контейнери, але з нього неможливо виготовити білий папір, тому спеціалістам потрібно шукати нові рішення. Що стосується пластику, то система утилізації пластикових відходів і упаковки була запроваджена в Німеччині ще на початку 90-х років, коли була заснована нова державна система "Duales System Deutschland GmbH". Ця система виявилася настільки успішною, що в Берліні майже 90% домогосподарств активно беруть участь у роздільному зборі сміття.
Шведська мрія
У Швеції переробляється приблизно 99% відходів. Приблизно половина йде на переробку, а половина на сміттєспалювальні заводи. Крім того, країна приймає сміття з інших країн, заробляючи на цьому приблизно 100 мільйонів доларів на рік. Шведи порушили питання утилізації відходів, так само як і німці й австрійці, ще в 70-х роках минулого століття. З одного боку, сміттєзвалища почали ставати проблемою, а з іншого - північній країні потрібно було обігріватись. Сподіватися на дармовий газ від когось із сусідів не доводилося. Вчені підрахували, що 4 тонни побутового сміття можуть цілком компенсувати тонну нафти або 2 тонни вугілля. На сьогодні 48% сміття в Швеції перероблюється, решта спалюється на 40 заводах. Кілограм сміття згоряє за дві секунди за температури 850 градусів (від 200 до 750 - утворюватиметься діоксини). Вироблене тепло обігріває оселі шведів. Органічні відходи йдуть на компост. З них також отримують біогаз, який використовується як паливо для міського транспорту. Пластик, папір - перероблюють до 7 разів. Швеція не просто переробляє майже все сміття. Вона перетворила відходи на енергетичний ресурс і навіть на експортний товар. Щоправда, пильні екологи і в цьому бачать небезпеку, але, поза сумнівом, Грета Тунберг може пишатися своєю батьківщиною...
ГЛОБАЛЬНИЙ ДОСВІД: ВІД ШВЕЙЦАРСЬКИХ ГОРБІВ ДО ЯПОНСЬКИХ ХРАМІВ
До середини 80-х років минулого століття Швейцарія дотримувалася споживацького підходу. Проте з 2000 року в країні заборонено утворення сміттєзвалищ, і понад половини відходів підлягають переробці для повторного використання. У Франції система сортування сміття максимально спрощена і не передбачає жодних санкцій чи стимулів. Натомість в Австрії діє розвинута система управління відходами, орієнтована на сортування, переробку та спалювання з метою отримання енергії. За неналежне сортування або скидання сміття в заборонених місцях передбачені штрафи. В Австрії сміття поділяється на шість категорій: органіка, скло (у Відні його розділяють на світле та темне), папір, алюміній, пластик та залишки, що не підлягають сортуванню. Кожну категорію відходів збирає окрема машина. Варто зазначити, що Австрія має один з найефективніших процесів переробки пластику у світі, а також веде атлас забруднених ділянок, що включає сміттєзвалища.
Японія переробляє більше 80% пластмасових відходів, а її система сортування сміття є однією з найскладніших у світі. У деяких містах сміття класифікується на 45 різних категорій. Для кожного виду відходів встановлені свої дати викидання. Органічні відходи збираються окремо, тоді як інші види сміття спочатку миються і пакуються. Важливо, щоб відсортовані матеріали не мали жодного запаху.
Сінгапур вважається найбезпечнішою містом-державою в Південно-Східній Азії і часто згадується українцями в контексті боротьби з корупцією. Проте, посилання на його досвід – це одне, а впровадження подібних практик в українську реальність – зовсім інше. У Сінгапурі суворо заборонено їсти на вулицях, жувати жуйку, а також викидати недопалки чи плювати на землю. Важливо зазначити, що лайка у громадських місцях також підпадає під заборону. За ці порушення передбачені значні штрафи і навіть можливість ув'язнення.
ВІДХОДИ - ЦЕ СКАРБ!
Ці слова виголосив один з керівників італійської мафії після свого арешту та рішення співпрацювати зі слідством. Прибутки від "чорного" сміттєвого бізнесу перевищують доходи від наркоторгівлі, та мають значно менші ризики. Італія відома тривалою сміттєвою кризою, що почалася ще в 1980-х роках у регіоні Кампанія. Ця проблема негативно вплинула на міжнародну репутацію країни, завдавши серйозної шкоди довкіллю та здоров'ю людей, особливо в зоні, що отримала назву "трикутник смерті". Ця територія площею 1474 квадратних кілометри розташована на північ від Неаполя та на південь від Казерти, і тут знаходиться одне з найбільших нелегальних сміттєзвалищ в Європі. Протягом десятиліть сюди скидали не лише звичайні побутові відходи, але й небезпечні токсичні матеріали. Мафія, купуючи землю у місцевих власників, організувала прибутковий бізнес, звозивши небезпечні відходи не тільки з північної Італії, а й з інших країн. Частину токсичних відходів змішували з текстильними відходами та спалювали (переважно вночі), внаслідок чого околиці Неаполя отримали прізвисько "земля вогнів". Інші відходи закопували, присипаючи їх 10-сантиметровим шаром землі, щоб маскувати під компост. Залишки скидували в кар'єрах, змішуючи з цементом і бетоном, які потім використовували для будівництва доріг, залізниць та житлових будинків. "Трикутник смерті" став відомим у 2004 році після публікації в авторитетному журналі The Lancet Oncology, де йшлося про значно вищі показники захворюваності на рак серед мешканців цього регіону у порівнянні з рештою Італії. Протягом понад 20 років мафія підкуповувала місцевих політиків та чиновників, щоб отримати дозволи на незаконне скидання відходів, що призвело до грандіозного екологічного скандалу. Неаполь здобув репутацію найбруднішого міста Європи, а всесвітня спільнота почала відмовлятися від покупки моцарели з Кастель-Вольтурно, оскільки в молоці буйволиць, з якого виготовляється цей сир, виявили діоксини. Наявність більше 5000 незаконних сміттєзвалищ змусила Європейську комісію попередити Італію про порушення директив ЄС щодо небезпечних відходів. У липні 2014 року Комісія надіслала Риму офіційні попередження, звинувативши країну у 28 випадках порушення екологічного законодавства ЄС, і передала справу до Європейського суду. 30 січня 2025 року Європейський суд з прав людини ухвалив, що Італія не вжила адекватних заходів для усунення цих загроз, порушивши право на життя, гарантоване статтею 2 Європейської конвенції з прав людини. Це рішення зобов'язує Італію вжити комплексних дій для подолання екологічної катастрофи.
УКРАЇНА: ТРИ ДЕЦИЛІТТЯ ЗАТРИМКИ І ВИКЛИКИ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ
Щорічно українці викидають близько 11 мільйонів тонн відходів, більшість з яких відправляється на звалища. В Україні налічується 6 тисяч легальних сміттєзвалищ, хоча їх важко вважати контрольованими, а також понад 33 тисячі стихійних сміттєзвалищ. Багато з них переповнені та не відповідають європейським стандартам. Понад 10 тисяч гектарів родючих земель, де могли б зростати пшениця або ліси, перетворилися на величезні полігони сміття. 57% загальної кількості відходів в Україні, що перевищує 250 мільйонів тонн, припадає на Дніпропетровську область, а Полтавська область займає друге місце, з 22%. Найвідоміше сміттєзвалище розташоване в Грибовичах під Львовом, його площа дорівнює 50 футбольним полям, а висота - 20-поверховому будинку. Це одне з найбільших сміттєзвалищ у Європі, яке стало відомим через численні пожежі, зсуви та трагічні випадки, зокрема загибель чотирьох людей у 2016 році.
Створена в 2017 році "Екомапа", принаймні, хоча б дозволяла бачити ці сміттєзвалища, але після обіцянки Міндовкілля у 2022 році, яке віднедавна влилося в Міністерство економіки та сільського господарства, оновити цей сервіс, який би "дозволив стежити за ліквідацією стихійних сміттєзвалищ онлайн" - безслідно зникла. На Національній онлайн-платформі ЕкоСистеми її теж не побачиш.
В Україні величезні проблеми зі сміттям, зокрема і з його сортуванням. Як зауважує голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, "ми відстаємо від цивілізованих країн щонайменше на 20 років". На противагу передовому світовому досвіду, лише приблизно 6% українського сміття переробляється. Все інше йде на сміттєзвалища. Це і значна шкода довкіллю, і здоров'ю людей, і втрата цінної сировини. Окремий виклик - величезна кількість відходів, зокрема й небезпечних, що утворилися внаслідок війни. Навряд чи варто очікувати змін у поведінці українців найближчим часом. Потрібно задіювати освітні й просвітницькі механізми, робити більш доступною інфраструктуру і мотивувати людей.
Найуспішніші країни зрозуміли просту річ: сміття - це не про пакети й контейнери. Це про культуру, дисципліну, відповідальність і навіть безпеку.
Але чи вистачить Україні ще двох десятиліть, щоб наздогнати тих, хто випереджає? Війна лише ускладнила ситуацію. Розпочати трансформацію екологічної свідомості населення – це не лише питання зручності, а справжнє питання виживання.
