Виконували російський гімн і носили каміння: військовий поділився спогадами про тортури в російському полоні.
Сергій Можаровський витримав 28 місяців у російському ув'язненні.
Історія про те, що довелося пережити українському захиснику за 28 місяців пекельного російського полону, шокує. Вперше він розповів про фізичні та психологічні тортури, а також жахливі воєнні злочини проти українських бійців, які призвели до жорстокої смерті. Всю правду, яка не має права бути забутою - читайте в ексклюзиві ТСН.ua.
Сергій Можаровський служив у 12-й бригаді оперативного значення Національної гвардії України, розташованій у Маріуполі. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, йому було 23 роки. Під час оборони міста, після отримання наказу зупинити боротьбу для збереження життя військових, Сергій разом із товаришами потрапив у полон. Спочатку його відвезли в Оленівку, де розпочався його жахливий кошмар, що тривав багато місяців.
"Спочатку ми мешкали в двоповерховому бараці, де проживало понад 600 осіб. Ліжок не було, нас просто всіх запхали в це приміщення. Спали в різних кімнатах, накладаючись один на одного. Навіть пересуватися було непросто — доводилося переступати через людей. Особливо вночі, коли йдеш, можна ненароком наступити комусь на голову," - поділився військовий.
Теракт в Оленівці став однією з найбільших трагедій для українських військових, що опинилися в російському полоні під час війни. 29 липня 2022 року в колишній колонії, де утримувались українські військові, стався вибух, в результаті якого загинули понад 50 українських полонених, більшість з яких були представниками "Азову".
Це сталося вночі. О десятій годині у нас був відбій, і всі ми лягли спати. В середині ночі пролунав гучний "приліт", а незабаром після цього активізувався РСЗВ "Град". Він працював не з території колонії, а десь поруч, за її межами. Чи це був відволікаючий маневр, я не можу сказати. Але було чутно, як виходять касети "Града". Потім ми почули крики, хлопці закликали на допомогу, бо були поранені, - поділився своїми враженнями Можаровський.
За його словами, полонені дізналися про події лише вранці.
1 вересня 2022 року група українських військових була переведена в Горлівку. Сергій зізнався, що спочатку вважав, що їх відправляють на обмін. Проте, прибувши до Горлівки, він швидко усвідомив, що ситуація зовсім інша: українських полонених зустрічали "дуже привітно", застосовуючи побиття та жорстоке поводження.
Українські полонені, які потрапили до рук російських військ, стикаються з жахливими умовами утримання, включаючи катастрофічно погане харчування. Відсутність належного харчування -- одна з найбільших проблем, яку доводиться відчути всім українцям у полоні. Їжа, яку надають російські військові, часто є не тільки недостатньою, але й низької якості.
"Протягом трьох місяців ми перебували в Оленівці. Спочатку нам давали їжу двічі на день, а згодом – тричі. Але порції були зовсім маленькими, хліба вистачало лише на краплю. За цей час я втратив майже 20 кг ваги. Ми почувалися там, як атрофовані овочі, дуже худі", - згадує військовий.
Російські військові регулярно застосовують як психологічні, так і фізичні методи насильства, включаючи ізоляцію, приниження, побої та різноманітні форми катувань.
"Морально було дуже важко", - розповів Сергій.
За його словами, російські військові примушували полонених виконувати російські "патріотичні" пісні, зокрема національний гімн, а також вимагали вдячності за кожен подарунок, який надавали. Будь-яка форма опору або "провина", навіть у вигляді забутого рядка пісні, каралась жорстокими побиттями.
У 2022 році в одному з бараків Горлівки перебувало більше 220 осіб. Умови життя там були жахливими — полонені містилися в переповнених приміщеннях, які не забезпечували їх належним харчуванням, водою та медичною підтримкою.
За словами військовослужбовця, у бараці не було жодної краплі питної води. Тому полоненим щодня приносили лише 100 літрів кип'яченої води з їдальні, що повинно було задовольнити потреби всіх. Для інших цілей вони змушені були добувати воду самостійно, заповнюючи відра у затопленому підвалі.
"Нам казали, що її пити не можна... Ми спершу не пили, а потім у вересні, ще тепло було, почали пити. Спочатку були кишкові розлади, потім організм звик", - розповів Можаровський.
Російські загарбники запроваджують жорстокі та нелюдські умови для українських військовополонених. Вони систематично ігнорують міжнародні угоди та норми, в тому числі Женевську конвенцію, що регулює поводження з військовими. Це, безсумнівно, є частиною більш масштабної стратегії Росії, спрямованої на зниження морального духу українців та придушення їхнього спротиву. Такі грубі порушення прав людини стають підставою для міжнародних розслідувань і притягнення до відповідальності винних осіб.
"І ви потім вибігаєте до локального сектору, співаєте гімн Російської Федерації. Тобто це навіть не обговорюється, кожен має співати. Бо хто не співатиме, той страждатиме. Могли цілий барак вивести "на роботу" у промзону. Кажуть, бачите там купа каміння лежить, ось її треба звідси перенести туди, за 200 метрів. І ти просто ходиш цілий день, це каміння носиш", - згадує Сергій.
Він зазначив, що полонених регулярно залучали до таких безглуздих "завдань". Російські наглядачі охрестили це "упорядкуванням колонії".
Сергій поділився історією про одного з охоронців цієї в'язниці та його жорстоке ставлення до українських військових, які опинилися в полоні. Зокрема, він пропонував патрон тим, хто бажав закінчити своє життя.
Він морально постійно нагнітав ситуацію. Постійно якісь "новини" [повідомляв - ред.]. Каже, ми вже під Києвом, пацани, скоро ви вдома будете", - каже військовий.
За його словами, той російський наглядач весь час розповідав, що Україна забула про своїх військовослужбовців у полоні, і ніхто їх обмінювати не збирається.
В умовах російського полону українські військовополонені часто стикаються з відсутністю базових медикаментів і медичної допомоги, що є серйозною загрозою для їхнього здоров'я та життя. Колишні бранці розповідають, що в полоні майже неможливо отримати належне лікування, навіть якщо це стосується тяжких поранень або інфекцій. Полонених часто залишають без ліків, що призводить до серйозних ускладнень, навіть до летальних наслідків.
Військовий розповів, що став свідком того, як беж належної медичної допомоги у військовослужбовця розвилася гангрена, від якої він через деякий час помер.
"Це сталося в Горлівці. У нашій частині служив один військовий, йому, напевно, було близько 55 років. Він був ТРОшником і також брав участь у боях під Маріуполем. Під час прийому на службу його вразили по нозі, і вона виглядала, як натоптена і стерта. Згодом у нього розвинулося гангрена... Нога набрякла, утворилася дірка, через яку була видна кістка. Його постійно водили в медпункт, де давали лише бинт та перекис, і більше ніякої допомоги не надавали. Його стан погіршувався, і в один момент він просто помер," - поділився військовий.
Російські загарбники нерідко вдаються до особливо жорстоких методів поводження з українськими військовополоненими в значущі для себе дати, такі як національні свята або інші важливі моменти для Росії. Це підкреслює їхнє бажання продемонструвати своє домінування через акти насильства.
Зокрема 9 травня 2024 року наглядачі з числа ростовських спецпризначенців "привітали" українських військовополонених масовим побиттям.
Не зламатися Сергію допомагало його глибоке почуття до дівчини, яка терпляче очікувала його повернення з неволі.
"Саме це й стало моїм порятунком. Ми провели разом практично два роки... Сподівалися, що я повернусь [зі строкової служби - ред.], і тоді відзначимо наше весілля", - згадує Сергій.
А згодом розпочалася війна. Спочатку була оборона Маріуполя, а потім — полон.
"У мене весь час була фотографія із собою. Я пообіцяв, що повернуся. І у мене весь час була ця думка, коли ми на позиціях були, коли бій приймали. Я думав, ну, Сірий, здохнути - взагалі не варіант, треба триматися. Комусь допомагала віра в Бога, а мені допомагала віра в моє кохання", - розповів військовий.
Він зазначив, що завдяки волонтерам у Горлівці отримав декілька листів від своєї коханої, які перечитував під час важких часів.
Сергій Можаровський повернувся в Україну в серпні 2024 року в компанії 115 військових. Зараз він займається процесом реабілітації.
Українські захисники, які опинилися в полоні, витримують неймовірні муки, що не можуть мати жодного виправдання. Ці мужні воїни борються не лише за власну свободу, але й за майбутнє нашої країни. Кожен з них — справжній герой, який віддає все заради України, і ми не маємо права забувати про їхній подвиг. Український народ сподівається на їхнє повернення, і нам необхідно докласти всіх зусиль, щоб допомогти їм повернутися додому живими.
