Справжній мир може бути досягнутий лише тоді, коли Україна відновить свої конституційні кордони, які існували у 1991 році, - вважає аналітик Кульпа.
У контексті трикутника США-Китай-Росія, політичний експерт Пьотр Кульпа, який раніше обіймав посаду секретаря польської делегації в парламентській асамблеї НАТО та був членом польського уряду, поділився своїми думками про спроби Трампа підривати НАТО та ЄС. Він також обговорив можливості китайських інвестицій у підтримку Росії та умови, за яких може бути досягнуто мир. Ці міркування були висловлені в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антіну Борковському на телеканалі Еспресо.
Останній Давос та події, що його супроводжували, яскраво продемонстрували, що Дональд Трамп, а також інші ключові фігури, ведуть до розколу в євроатлантичному союзі. Ситуація з Гренландією є надзвичайно важливою і водночас вказує на певну синхронізацію намірів Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна, коли йдеться про перерозподіл впливу у світі. Найголовніше — це спроба зміцнення позицій Європи, але, як колись зауважив Йосип Джугашвілі, більш відомий як Сталін, говорячи про Папу Римського, «де його армії?». Тут важливо не лише те, що висловив Емманюель Макрон, а й те, наскільки готова Європа буде рішуче захищати свій суверенітет. Сподіваємося, що Україна та Європа зможуть діяти злагоджено. Яке ваше враження після Давосу, і як ви оцінюєте нинішню напружену ситуацію?
На мою думку, розподіл можна вважати новим етапом у розвитку глобалізації, яка є безперервним процесом, що триває з часів Середньовіччя і проявляється в різних формах. Як ви зазначили, це дійсно стосується розподілу. Я не зовсім згоден з думкою про поділ на три частини. Вважаю, що Росія зазнала значних втрат, позбувшись власних важелів впливу та можливостей бути рівноправним партнером. Вона вже стала залежною від Китаю, і зараз активно обговорюється розподіл системи на дві частини. Наразі тривають напружені переговори між США та Китаєм, і видно, що перші два раунди були вигідні Китаю. Протягом останнього року Трамп ініціював тарифну війну, в якій Китай вийшов переможцем. Сьогодні реальний рівень тарифів становить 14,5%.
Трамп змушений був відступити, і внаслідок цього американські платники податків стали відповідати за тарифи. Наприклад, коли постачальники товарів у США просто коригували обсяги постачань, план, на який розраховував Трамп, не спрацював, адже іноземні постачальники не несли витрат. Це призвело до переваги Китаю з рахунком 1-0.
Другий етап конфлікту став ареною технологічної війни, в якій Китай запровадив обмеження на рідкісноземельні метали у відповідь на американські санкції в галузі технологій. Як і раніше, Трамп опинився в ситуації, коли йому довелося знову звертатися до Китаю з проханням полегшити ці обмеження. Переговори, що проходили в Південній Кореї, призвели саме до цього результату, і тепер рахунок 2-0 на користь Китаю.
Сьогодні склалася ситуація, коли США, які позиціонують себе як ревізіоністи в рамках існуючої глобальної системи, не відрізняються від Росії. Вони розпочали переговори щодо потенційних зон для виникнення військових конфліктів. З огляду на заяви, які звучать в західній півкулі, можна помітити, що Китай не проявляє жодної активності в цьому контексті. Блокування танкерів, що транспортують нафту, стосується виключно російських суден, а не китайських.
Таким чином США показали Китаю, що якщо Вашингтон захоче, то в Пекіна не буде можливості отримувати ресурси з Америки, з західної півкулі. Очевидно, що якщо Китай почав би конфлікт в Тихому океані, США навряд чи будуть в стані підтримувати своїх союзників. Чому? Тому що неймовірно складна логістика. І якщо, як раніше уявляли собі потенційну війну, яка могла б початися з того, що Китай не те щоб атакує Тавань у цій війні, а блокує острів і змушує США руйнувати цю блокаду. Цей варіант розвитку подій вже може бути неактуальним, оскільки дроноцентрична війна, в якій Китай отримує досвід з однієї сторони напряму від Російської Федерації, але з іншої сторони й від України, оскільки дуже багато покупок йде саме до Києва. В принципі Китай дуже глибоко, набагато глибше, ніж США сидять в цій війні. І можемо собі уявити атаку на Тайвань, як просто чисто дронову і неможливість США прийти з допомогою до союзника.
Таким чином, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день ми отримуємо згоду на те, щоб війна відбувалася через проксі-сили. Росія виступає у цьому випадку як проксі для Китаю, а ця війна приносить вигоду саме Китаю. Можна уявити подібний конфлікт і на Близькому Сході. Це один з найочевидніших сценаріїв на майбутнє. Тим часом Трамп намагається створити коаліцію, яка функціонуватиме як приватна компанія з охорони, що діє за гроші та підпорядкування. Це саме те, як я розумію план, який він виклав.
Шановний пане посол, проте існує Гренландія, де спостерігається величезна напруга.
Безумовно! Варто розглянути цю ситуацію з позиції Трампа: він прагне не лише підірвати всі ті інституції, які обмежували свободи Америки, а й робити це за допомогою сторонніх сил.
Трамп не має можливості вийти з НАТО без рішення Конгресу. Саме тому він ініціює штучні суперечки, намагаючись спровокувати розпад альянсу, який вважає обтяжливим.
З його погляду, союзники отримують безплатну охорону, за яку, на його думку, платять США. От коли поставити питання Гренландії, одразу вирішується питання того, що НАТО розвалюється, що в принципі, з погляду Трампа, в його розумінні, працює на його користь.
Таким чином, він сприяє дезінтеграції Європейського Союзу. Європейські договори зобов'язують всі країни-члени надавати безумовну підтримку будь-якому з партнерів, який стикається з зовнішньою загрозою для свого суверенітету. Однак, враховуючи відсутність консенсусу в Європі, наприклад, Угорщина заявила, що розглядає це питання як двостороннє і не відчуває обов'язку підтримувати свого європейського союзника. Це дає підстави говорити про суттєве ослаблення механізмів взаємодопомоги у разі агресії, що підриває основи Європейського Союзу. Одночасно відбувається й підрив ООН, за що також відповідає Трамп.
Трамп вже відмовився від численних угод і продовжує намагатися делегувати свої повноваження раді, в якій сам себе охрестив монархом.
Хоч як це не виглядає абсурдно, але така ситуація ставить трансатлантичні та внутрішньоєвропейські відносини під значний тиск. Дії Трампа відображають певну філософію, яку ми спостерігаємо у Путіна. Тут можна провести певні історичні паралелі, адже він говорить про права Данії на Гренландію, спираючись на історичні зв'язки з кораблями. Так, у минулому США також мали свої судна, але 300 років тому США ще не існували, адже Росія лише починала свою історію. Середньовічні претензії США на Гренландію можна порівняти з середньовічними вимогами Путіна на Київську Русь. Насправді, жодного зв’язку тут немає. Це не їхня спадщина і не їхні права. Це просто абсурд, який чуємо як з Москви, так і з Вашингтона. Я спостерігаю за цим процесом як за силовими переговорами. За цими обговореннями стоїть підготовка до зустрічі Трампа з товаришем Сі, яких у 2026 році заплановано чотири. Ці зустрічі можуть дати відповіді на питання, як буде розподілено світ, якою буде нова система безпеки, чи відбудеться війна, якщо так, то якої вона буде природи — чи перетвориться на активний конфлікт, чи залишиться в межах економічної Холодної війни, що ми вже бачили в минулому. Як ви зазначили, у цьому геополітичному квадраті — США, Європа, Росія, Китай — найслабшою ланкою є Москва.
І тут економічні проблеми й розтяжка, на яку сьогодні Росія стала, вони руйнівні. У Росії закінчуються гроші. Україна має підтримку Європи, найбагатшого економічного простору. Відбулась воєнна інтеграція Європи й України. Немає вже європейської безпеки без України. На 220 бригад в Європі, 120 українські, а їх бойова сила оцінюється на 180. Насправді Україна є центром сили в часи, коли сила є єдиним законом. Україна - не тільки реальна армія, але також технології дроноцентричної війни, на основі яких можна побудувати силу безпеки континенту. Тому що дрони, це крилаті ракети, балістичні ракети, космос.
В Україні є всі необхідні ресурси для розвитку військово-промислового комплексу. Європі важливо ініціювати програми довгострокового фінансування, які забезпечать українському військовому виробництву стабільні фінансові гарантії на багато років вперед. Це стане вирішальним кроком для створення альтернативи тій залежності, яку намагається нав'язати Європі Трамп.
Я б хотів попросити Вас про невеличке уточнення. Я погоджуюсь з Вами, що в цьому трикутнику сили Росія є найслабшою ланкою. Водночас Росію використовують як інструмент, як таран. Коли це робив Китай, зокрема, як таран, щоб демонтувати світовий лад, система ще балансувала й трималась. Коли ж долучився Дональд Трамп з метою знищення, якщо не знищення, то суттєвого послаблення і фрагментації Європейського Союзу та його впливів, стає ситуація значно гіршою. Я погоджуюсь з Вами, що Україна і Європа в одному човні. Ми є цивілізаційно єдиним цілим. Але є ще певні речі, як залежність Європи від військової потуги Сполучених Штатів, відсутність спільного, єдиного, наприклад, командного центру між країнами Європи, Францією, Німеччиною, можливо, і Британією, хоча вона не член Європейського Союзу, і Україною. Якщо оговорити про сценарій економічного демонтажу Європи? Трамп зацікавлений в цьому і тут можна провести аналогію. У XX столітті Сполучені Штати так само натхненно займалися демонтажем Британської імперії. Тобто, паралелі очевидні, і вони хотіли просто отримати ті ніші, які займала раніше Британія, зараз, можливо, займає Європа. Це просто аналогія для наших глядачів. І, відповідно, якщо говорити про реальні швидкі кроки, прем'єр Канади Карні дуже чітко окреслив ситуацію, він згадав навіть світлої пам'яті Вацлава Гавела, надзвичайно чітко і гостро виступив президент Макрон, і не лише вони, але крім декларацій і грошей, які, ну, не знаю, курс євро зараз достатньо добрий, ми не знаємо, що буде за пів року, коли почнуть гуляти фондові ринки. Крім грошей, потрібна політична воля, тому що війна - це не віртуальна історія, ми в Україні знаємо, війна - це військові й цивільні гинуть. Повторюю свою початкову тезу, на жаль, американці зараз також можуть бути готовими використовувати Росію як певний інструмент тиску на Європу. Вам слово.
Саме так, але я хотів би звернути увагу на протиріччя. Основне протиріччя і спір триває між США та Китаєм. Трамп зацікавлений, як ви справді сказали, у використанні Путіна як тарана, як бандита, який буде лякати Європу. Одночасно, налякана Європа не вигідна Китаю. Абсолютно не вигідна. Тому що налякана Європа буде звертатись до Трампа за захистом. Просто, якщо Китай буде підтримувати Росію, щоб Росія лякала Європу, тоді Європа буде звертатись до Трампа. Ціль Трампа - використовувати саме таким чином Путіна. І тому цей сценарій, про який ви говорили, має протиріччя. Китай не буде зацікавлений у тому, щоб його шістка, Путін, могла залякувати Європу.
Тут йдеться про силові переговори і лише про центральну Європу. Зокрема, про Україну, Польщу, Балтійські країни, як мінімум. Ці країни отримують підтримку від Скандинавії й Туреччини, між греками й варягами. Весь цей простір - суверенітет, якого є темою суперечки, коли йдуть переговори. І, дивіться, я вважаю, що як тільки Трамп, і зараз йде насправді, я це бачу таким чином, всі розуміють, що Росія втратила важелі глобального тиску, що Росія втратила можливість сама себе підтримувати. Росія залізла в нору, з якої без зовнішньої допомоги їй не видряпатися. Дивіться, якщо дивитися на економіку, там йде глибоке економічне падіння. Все тримається на рівні падіння незначного, тому що до 3-4% - це не багато, все тримається тільки на ВПК. Це відбувається коштом грабунку всіх інших галузей, в яких падіння на 20, на 30, на 40 відсотків.
Цей процес розпаду триває, і в умовах відсутності зовнішньої підтримки Росія починає розпадатися. Наразі ведуться переговори між Китаєм і США. Хто ж найбільше зацікавлений у тому, щоб Росія залишалася цілісною? Відповідь на це питання надає Китай, стверджуючи, що Сполучені Штати мають більший інтерес у збереженні Росії. Це підводить нас до питання, звідки Трамп може отримати фінансові ресурси, щоб уникнути розпаду Росії. Для США розпад Росії є невигідним, оскільки вони розглядають цю країну як свою "кишенькову імперію", з якою англосакси перемогли Наполеона, Вільгельма II та Гітлера. США протягом історії активно займалися питанням розпаду Росії. Згадайте, як Буш відвідував Київ і наполягав на тому, що розпад СРСР не є необхідним. Однак, оскільки США не змогли запобігти розпаду СРСР, так само навряд чи зможуть вони врятувати Росію від подібної долі.
Тепер розглянемо ситуацію з точки зору Китаю. Вона виглядає дещо по-іншому, адже, незалежно від того, як саме Росія може розпастися на частини, значна їхня частина буде орієнтуватися на Китай. Це відкриває перед Китаєм можливість відновити свої історичні межі, що існували з середини ХІХ століття.
Усі ці факти свідчать про те, що Китай не має наміру інвестувати у підтримку Росії, оскільки наразі не робить жодних зусиль для того, щоб допомогти їй успішно вести цю війну. Натомість, Китай використовує кожен день конфлікту для того, щоб експлуатувати ресурси Росії.
Товари, які продає Китай в Росію, коштують для них у два рази більше. Вже пораховано, це на понад 87% дорожче, ніж на інших ринках. У Росії ж Китай купує все у два з половиною рази дешевше, ніж Росія в стані продавати на інших ринках. Це колоніальний грабунок. І бачимо, що Китай використовує цей момент, щоб тримати Росію слабкою. Це перша ціль, яку Китай здійснює завдяки цій війні. Друга ціль, яку Китай здійснює, це те, що ця війна тримає увагу і ресурси Заходу далеко від Китаю. І що ця війна, в принципі, веде до руйнування глобальних союзів США. Тому що занепад трансатлантичних відносин також працює на користь Китаю. Виходить ситуація, в якій, з одного боку, пройшов рік правління Трампа, і три невдалі спроби встановити мир.
Чому ж так трапилось? Причина в тому, що США не мають достатньої сили, щоб встановити мир на своїх умовах і змусити Путіна йти на поступки, незважаючи на вплив Китаю. З іншого боку, Трамп намагається компенсувати свої слабкості активами України, Польщі та країн Балтії, фактично ставлячи під загрозу їхній суверенітет. Однак ця стратегія не спрацьовує, оскільки Центральна Європа отримує підтримку з боку Європейського Союзу. Це рівняння не працює, і Трамп зазнає поразки. Який результат? Візит Макрона до Пекіна. Після цього в Москві Пєсков раптом заявляє про готовність Росії до переговорів з Францією. Що це означає? Це свідчить про те, що Макрон у Пекіні переконав Сі Цзіньпіна зателефонувати Путіну та повідомити про готовність Росії до діалогу. Це відкриває нові можливості для встановлення миру без участі Трампа та США, при цьому Китай виступає в ролі гаранта виконання домовленостей і запобігання агресії з боку Путіна. Таким чином, ми можемо спостерігати зміни у відносинах між Францією і США. Чому це важливо? Тому що ситуація, в якій агресія з боку Росії може бути зупинена за посередництва Китаю, без жодних територіальних поступок, свідчить про те, що Китай активно використовує свої важелі впливу.
Давайте розглянемо питання формули миру. Так, мова йде про можливі варіанти для досягнення миру. Ви абсолютно вірно зазначили ключові аспекти, що стосуються великих переговорів. Але як це може виглядати в контексті Центральної Європи? Особливо мене цікавлять Польща, Литва, Латвія, Естонія, наші союзники, а також ситуація в Україні. Які країни могли б надати гарантії?
На мою думку, важливо створити таку структуру, в якій кожна сторона зберігає свій суверенітет. Це є першим і найголовнішим аспектом. Росія не могла б виступати жодним чином як гарант безпеки і не мала б місця в системі європейської безпеки. Вони намагаються домовитися з Трампом, намагаючись представити себе в ролі гаранта, але це лише частина їхньої стратегії.
Гаранти здатні втручатися в питання, що стосуються внутрішніх справ. Вони можуть визначати, у що вірять люди, а також який гарант може сприяти розвитку певних військових сил тощо. Однак цього абсолютно не відбувається.
На мою думку, істинний мир можливий лише після відновлення конституційних кордонів України, які існували у 1991 році.
Я вважаю, що жодна українська влада не зможе офіційно відмовитися від частини своєї території. Тому всі уряди, які будуть при владі, прагнутимуть повернення втрачених земель будь-якими можливими шляхами. З іншого боку, в Москві залишиться незмінним прагнення знищити українську незалежність і суверенітет. Це означає, що конфлікт продовжиться, хоча його форма може змінитися і стати менш явною. Необхідно усвідомлювати, що ця боротьба триватиме. Російська агресія завжди активна, поки є ресурси, а в моменти їх нестачі може настати період нестабільності.
Смута - це етап, коли Росія не виявляє агресії щодо своїх сусідів. Я вважаю, що мирний період, який наступить, може бути саме таким. Якщо конфлікт завершиться, є ймовірність, що Росія стане на шлях, схожий на Північну Корею. Це свідчить про прагнення путінського режиму перетворитися на авторитарну державу. Порушення прав людини та економічні труднощі призведуть до того, що громадяни будуть зайняті лише виживанням. Наприклад, інфляція на споживчі товари, зокрема на їжу, досягла 20%. Це все обмеження, які можуть сприяти укріпленню режиму, використовуючи методи, подібні до тих, що застосовуються в Північній Кореї.
І такий перехідний період буде нам створювати ситуацію, якусь лінію демаркаційну, яка існує між Північною і Південною Кореєю. Я, до речі, про це написав 24 лютого 2022 року, написав статтю "Виграти війну, не програти мир", в якому цей сценарій найімовірніший. Просто питання в тому, що для того, щоб такий сценарій відбувся, тому що я наголошую, війна укріплює Китай, ця війна працює на користь Китаю і Пекін чекає за призупинення цієї війни, за те, що дасть згоду Путіну, щоб ця війна призупинилась, компенсацій. Гарантії ненападу з боку США, гарантії доступу до ринків, призупинення спроб оточувати Китай, обмежуючи йому доступ до ресурсів і так далі. На всі ці питання відповіді ми отримаємо у 2026-му році.
Чотири зустрічі Трампа і Сі вирішать це. Путіна в цьому немає. Про жоден розподіл на три сторони там не йдеться, бо Росія - банкрут. Єдині переговори, які тривають, будуть її рятувати й хто буде в це вкладатися. Ми маємо бути зацікавлені в тому, щоб санкції зберігалися -- так само як і щодо Північної Кореї. Це неймовірний шанс. Історія показує, що той, хто стоїть на кордоні отримує дозволи на розвиток технології. Наприклад, Західна Німеччина, Південна Корея і приклад Тайваню. Така модель, вона ефективна. Український креатив - це стратегічний простір. І думаю, що сьогодні більш ймовірним є, я б сказав, такий поворот подій, за якого буде відновлено простір Трансатлантичного союзу. Простір НАТО. Думаю, що в США маємо справи, не з, я б сказав, стратегічно схваленою політикою. Ця політика не підтримується американськими громадянами. Я вважаю, що політика, яку веде Трамп, - самовбивча.
