"Стійкість вимагає підтримки": Перший інтерв'ю з новою представницею УВКБ ООН в Україні Кастель-Голлінгсворт.

У своєму першому інтерв'ю після призначення Представницею УВКБ ООН в Україні у жовтні 2025 року Бернадетт Кастель-Голлінгсворт відверто поділилася з агентством "Інтерфакс-Україна" про зростаючі гуманітарні наслідки повномасштабної війни. За чотири місяці своєї роботи вона вже відвідала численні прифронтові та сильно постраждалі райони, підтримуючи зв'язок із місцевими органами влади та внутрішньо переміщеними особами, аби краще зрозуміти реальні потреби населення на місцях.

У бесіді акцентується на важливості 2025 року, який став найсмертоноснішим для цивільного населення України з моменту початку повномасштабної війни. Це пов'язано з безперервними атаками на енергетичну інфраструктуру, масштабними відключеннями електрики та зростанням кількості евакуйованих, зокрема літніх людей, осіб з інвалідністю та дітей. Кастель-Голлінгсворт детально аналізує основні зусилля УВКБ ООН у зимовий період, проблеми фінансування, демографічні зміни серед тих, хто залишає країну, а також ключові перешкоди, що стоять на шляху повернення українців.

Говорячи про плани на 2026 рік, Кастель-Голлінгсворт окреслює потрійну стратегію УВКБ ООН: підтримка надзвичайного реагування там, де це необхідно, масштабування довгострокових рішень щодо житла та соціальної інфраструктури, а також підтримка дій уряду та реформ.

Першими містами, які я відвідала, стали Одеса, Миколаїв і Херсон – це була моя дебютна подорож. Я прагнула зрозуміти, яку роль ми відіграємо на місцях. Оскільки наша діяльність спрямована на підтримку зусиль уряду, мені було важливо почути думки безпосередньо від місцевих представників – на рівні областей, від громадських організацій та міських голів. Я хотіла дізнатися, як вони оцінюють ситуацію, чи задоволені нашою співпрацею та яким чином наші знання можуть бути найбільш корисними для них.

Безумовно, я активно співпрацюю з кількома міністрами та колегами з різних міністерств, разом із усією своєю командою. Проте мені також важливо побачити ситуацію на місцях і почути думки людей. Саме тому я часто подорожую Україною. Вже на першому тижні свого перебування я вирушила до регіонів і продовжую свої поїздки.

Тепер я почала проводити більш сфокусовані поїздки. Наприклад, наприкінці грудня я здійснила поїздку дуже зосереджену на нашій програмі з надання ремонтних матеріалів та ремонтів житла. Я обговорювала з очільником Запорізької ОВА і з низкою голів громад, що з проєктів працює найкраще. А коли повертаюся сюди, я можу вести дискусії з Міністерством розвитку громад та територій або з Міністерством соціальної політики. Ми разом можемо думати про те, що працює найкраще, спираючись також на те, що я дізналася в різних областях.

Згідно з оцінками та звітами наших партнерів з Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у 2025 році було зареєстровано рекордну кількість загиблих і поранених серед цивільного населення — це число перевищило показники будь-якого іншого року від початку повномасштабного вторгнення, а також з моменту початку війни в 2014 році.

Протягом останніх кількох місяців сталося безліч атак на енергетичну інфраструктуру. Я глибоко стурбована гуманітарними потребами та числом евакуацій, які, здається, зростають. Евакуації призводять до додаткового переміщення вразливих груп населення. Наприклад, сьогодні вранці мої колеги з Харкова повідомили, що серед нещодавно евакуйованих переважають літні люди, особи з інвалідністю та діти, які залишають прифронтові райони, зокрема з Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей. Це викликає серйозне занепокоєння.

На мою думку, ситуація погіршується. Вона погіршується, тому що атаки спрямовані на Україну загалом, на самих людей і на те, що їм потрібно для виживання: критичну інфраструктуру, транспорт, енергію, житло.

Водночас, оскільки я багато спілкуюся з владою, я бачу, що є справжнє бажання розпочати зусилля з відновлення. Це, я думаю, дуже важливо. І в 2026 році ми масштабуватимемо нашу роботу над рішеннями.

Я хочу підкреслити, що вважаю українців надзвичайно рішучими. Ви не лише витривалі, а й непохитні. Однак безперервні напади залишають свій відбиток, особливо враховуючи зиму, яку ми нещодавно пережили. Нещодавно я мала бесіду з міністром закордонних справ, і він зазначив, що це була найхолодніша зима з 1999 року — тобто за останні 26 років. Я розумію, наскільки це було складно, і це відобразилося на кожному в країні. Дехто з моїх колег змушений був покинути свої домівки та оселитися в готелях, інші ж виїхали на дачі. Одного разу я навіть довірила ключі від своєї квартири сусідці, з якою майже не була знайома, коли виїжджала на тиждень, адже у неї в квартирі сталася аварія з водопроводом, і вода заповнила приміщення. Це вплине на всіх, а особливо на тих, хто вже переживає переміщення, та на людей, які потребують більше підтримки в повсякденному житті, зокрема літніх людей, особливо тих, хто живе у багатоповерхівках.

Отже, так, ми уважно спостерігаємо за розвитком подій і надаємо підтримку в межах наших можливостей, але мене хвилюють постійні атаки з боку Росії. Важливо пам’ятати, що в Україні понад 10,8 мільйона людей досі потребують гуманітарної допомоги.

На прохання та під координацією Офісу Президента ми надали допомогу близько 195 000 людям у вигляді грошової допомоги спеціально для придбання твердого палива, такого як дрова. Переважно це люди в прифронтових районах, у межах 0-10 кілометрів від лінії фронту -- люди, які справді залишаються в селах і поселеннях під постійними обстрілами. Ми робили це, щоб доповнити зусилля уряду. Ми щойно завершили останню грошову виплату кілька тижнів тому, і загалом ми надали безпосередньо, без накладних витрат, 57 мільйонів доларів допомоги цим 195 000 людям.

Надання зимової грошової допомоги тепер завершено, тому що в нас більше немає коштів. Але ми продовжуватимемо працювати над відновленням будинків через наші заходи щодо ремонтів житла. Ми допомагаємо людям з ремонтом даху, вікон і дверей або зовнішнього периметра будинків; ми допомагаємо утеплити будинки чи квартири. За нашими оцінками, люди можуть заощадити близько 25% своїх потреб в енергії завдяки цьому. Я розмовляла з деякими сім'ями в Миколаєві два тижні тому, і вони дуже це цінують. А третя річ, яку ми зробили і яку ми все ще розподіляємо, -- це зарядні станції, зокрема для колективних центрів, для офісів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, для деяких пунктів незламності -- всюди, де влада каже нам, що є потреба. Іноді це адміністративні будівлі, центри надання адміністративних послуг (ЦНАП). Отже, я б сказала, що це три основні напрями допомоги цієї зими.

Так, це дійсно стосується зимової підтримки. Ми подали запит на фінансування в розмірі 470 мільйонів доларів на 2026 рік. Наша команда вже розпочала реалізацію програм, проте, якби у нас було більше ресурсів, ми змогли б надати допомогу більшій кількості людей. На жаль, два тижні тому ми були вимушені призупинити програму грошової допомоги на цю зиму, оскільки, враховуючи дані, отримані від Пенсійного фонду, Міністерства соціальної політики та регіональних керівників, ми більше не мали можливості підтримати додаткових отримувачів.

По-перше, ми маємо бути дуже вдячними за підтримку, яку ми отримали досі від урядових і приватних донорів. Моє головне повідомлення -- це те, що мені кажуть українські люди. Саме це я передаю донорам. Люди кажуть: "Не забувайте про нас". Люди не хочуть бути забутими. Бути стійкими -- це недостатньо. Так, стійкість важлива, але стійкість триває лише тоді, коли її підтримують.

Верховний комісар ООН у справах біженців Бархам Саліх відвідав Україну в лютому, і те, що він сказав донорам: будьте впевнені та скажіть своїм платникам податків, що з того, що я побачив, допомога, яку отримала Україна, використовується дуже ефективно. Зокрема, в УВКБ ООН ми дійсно змінюємо життя і рятуємо життя. Ми дуже ефективні, тому що ми дуже зосереджені на допомозі у сфері захисту, а також на житлових програмах та грошовій підтримці. Він також сказав, що дуже важливо підтримувати рівень фінансування. Воно не повинно зменшуватися, тому що потреби зростають.

Найбільша кількість -- у Дніпропетровській, Харківській та Київській областях. Отже, ці три області, а потім три головні міста: Харків, Дніпро та місто Київ. Загалом близько 3,7 мільйона людей залишаються внутрішньо переміщеними в межах України.

Ми відстежуємо ситуацію, також на кордонах. Ви знаєте, що щодня в мене є колеги та команди партнерів на 30 пунктах пропуску на кордоні тут. Ми моніторимо як людей, які виїжджають з України -- і ми робимо це з 2022 року, -- так і тих, хто повертається. Ми не побачили зростання кількості людей, які залишають країну. Можливо, були деякі переміщення всередині України, але з того, що ми бачимо, це були тимчасові переміщення. Тобто під час дуже холодних тижнів люди могли поїхати до родичів, але потім повертаються.

Щодо людей, які виїжджають за кордон, можу сказати, що кількість людей, які виїхали з листопада, не зросла, але серед них частка тих, хто виїжджає через проблеми з енергією, відсутність опалення чи води, зросла. Отже, загальна кількість людей, які виїжджають -- ні, не зросла, але причини, чому вони виїжджають, більше пов'язані з ситуацією в енергетиці, ніж раніше, включно з водопостачанням, чого, наприклад, ми ніколи не бачили в 2024 році. Тож причини, пов'язані з водою та енергією, згадуються частіше, і занепокоєння щодо водопостачання -- це щось нове.

Немає такого, що переважає одна група чи інша. Ми бачили у вересні-жовтні трохи більше молодих чоловіків, які виїжджали, після зміни закону в серпні, але це не продовжилося. Найчастіше це сім'ї, родини з одним дорослим, також з дітьми, вразливі люди та люди похилого віку.

У транзитних пунктах люди зазвичай не затримуються більше ніж на кілька днів. Крім того, більшість евакуйованих не користуються цими центрами. Вони здійснюють евакуацію самостійно, що, як вам відомо, є надзвичайно складним рішенням для них. Мені важко дізнаватися про життя, які були перервані цією війною.

Серед тих, хто проходить через транзитні центри, лише незначна кількість оселяється в колективних центрах. Ми не спостерігаємо суттєвого збільшення кількості осіб у цих закладах, і наразі їх налічується близько 1600, в яких проживає приблизно 70 000 людей. Як представник УВКБ ООН, я обговорювала це питання з Міністром соціальної політики, сім'ї та єдності України Денисом Улютіним. Я б хотіла побачити можливості для впровадження більш тривалого підходу до функціонування колективних центрів. Для мешканців цих об'єктів важливо зосередити зусилля на забезпеченні їм житла, щоб вони змогли виїхати з колективних закладів.

Існує також ще одна категорія людей з особливими потребами — це ті, хто залишиться в колективних центрах через відсутність спеціалізованого домашнього догляду. Тому ми співпрацюємо з Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності, щоб максимально використати наявні соціальні послуги, такі як соціальна адаптація та підтримане проживання. Наша мета — продемонструвати людям, що вони можуть вести самостійне життя, не потребуючи перебування в колективних установах.

У 2026 році ми працюватимемо над цим. Отже, довга відповідь на ваше запитання: зростання не було, але й зменшення кількості людей у колективних центрах не відбулося. І я думаю, одна з наших амбіцій -- спробувати разом із владою знайти рішення для людей. Ми амбітні, але реалістичні -- ми не зможемо знайти рішення для 70 000 людей, але навіть якщо це 3000, 5000 чи 500 -- це дуже важливо. А якщо евакуації продовжаться і в колективних центрах з'явиться потреба прийняти нових людей, ми зможемо допомогти в цьому. І майте на увазі: 71% ВПО вже переміщені понад два роки, і багато хто переїжджав кілька разів.

Влада Донеччини повідомила, що в 2025 році 115 тисяч осіб залишили Донецьку область. У цьому ж році ми, як представники УВКБ ООН, надали підтримку транзитним центрам, через які пройшло 90 тисяч людей, що є значно більшим показником, ніж у попередні роки. З початку цього року ми спостерігаємо зростання числа осіб, які користуються транзитними центрами в Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Запорізька обласна влада відкрила новий транзитний центр у листопаді, що свідчить про наявність потреби в таких установах.

Нещодавно ми закінчили проведення сьомого раунду Опитування УВКБ ООН стосовно намірів у 20 європейських країнах, і результати будуть опубліковані найближчим часом. Спостерігаємо зменшення кількості осіб, готових повернутися назад. Це явище не є виключно українським. Я мала можливість працювати в різних куточках світу, і завжди помічала, що коли ситуація з переміщенням затягується на роки, бажання повернутися також зменшується.

Але те, що кажуть нам біженці, -- вони дуже прагнуть повернутися, якщо ситуація покращиться. І щойно ситуація стане кращою, вони повернуться негайно.

Так відбувається в усіх куточках світу. Ви, напевно, впізнаєте цю ситуацію і серед сирійських біженців. Я протягом багатьох років працювала в Африці, і завжди помічала, що чим довше триває еміграція, тим менше шансів на повернення. Проте багато українських біженців, які брали участь у нашому дослідженні, висловлюють сильне бажання повернутися додому.

Біженці виділяють три основні потреби, і внутрішньо переміщені особи в Україні погоджуються з цими пріоритетами. Найважливішим фактором є безпека, що включає не лише припинення бойових дій, але й досягнення справедливого миру. Окрім безпеки, вони акцентують увагу на трьох ключових аспектах: по-перше, житло; по-друге, можливість для працевлаштування; і по-третє, доступ до основних послуг, таких як освіта для дітей та медичне обслуговування для літніх людей, а також інші необхідні ресурси. Наші дослідження показують, що 62% внутрішньо переміщених осіб повідомляють про руйнування, пошкодження їхніх домівок або про те, що їхні будинки знаходяться на окупованих територіях, що є серйозною перепоною для їхнього відновлення.

Ми розглядаємо різні сценарії. Згідно з опублікованим дослідженням, залежно від сценаріїв завершення війни / припинення вогню, від 2,3 до 3,5 мільйона біженців можуть повернутися. Точна цифра залежить від багатьох факторів. Звісно, у сценарії без припинення вогню чи тривалого миру кількість повернень у 2026 році залишиться дуже низькою.

Водночас, як УВКБ ООН, одна з ключових причин, чому ми зосереджуємося на рішеннях для внутрішньо переміщених осіб у колективних центрах, -- саме щоб бути готовими. Коли умови стануть безпечними, біженці зазвичай повертаються дуже швидко -- більшість у перший рік. Вони не довго чекають, як тільки гарантують безпеку, велика кількість людей повертається майже одразу. За оцінками, близько 1,4 мільйона біженців вже повернулися та залишалися щонайменше три місяці, причому понад 300 000 вирушили до місць, відмінних від їхніх початкових домівок.

Тому ми прагнемо бути підготовленими. Співпраця, яку ми організовуємо з Міністерством соціальної політики та обласними адміністраціями стосовно осіб, що знаходяться у колективних центрах, буде безпосередньо сприяти майбутньому поверненню біженців. Саме з цієї причини ми впроваджуємо довгострокові рішення, поєднуючи їх із заходами термінового реагування.

Ми будемо підтримувати наші зусилля у сфері надзвичайного реагування стільки, скільки знадобиться, щоб разом із нашими партнерами швидко реагувати на потреби сімей, які постраждали від обстрілів, а також тих, хто евакуюється. Одночасно ми працюємо над пошуком рішень, і я впевнений, що у нас є потужні та практичні ідеї, які можуть вдосконалити зусилля держави.

В основі діяльності УВКБ ООН лежить акцент на трьох ключових напрямках, що стосуються підготовки до можливого повернення після встановлення миру.

По-перше, ми створили ефективну модель прогнозування, яка демонструє, куди, ймовірно, повернуться люди. Ця модель надає чітке уявлення про можливі маршрути повернення. Відповідно до її висновків, ми активно взаємодіємо з великими банками розвитку, Міністерством розвитку громад і територій, Міністерством соціальної політики, Міжнародним валютним фондом та іншими агенціями ООН, щоб обговорити наші основні припущення. Важливий аспект, на якому ми акцентуємо увагу: мільйони можуть повернутися — навіть 2 мільйони — це суттєвий приріст, і Україні ці люди надзвичайно потрібні.

По-друге, ми плануємо значно розширити наші житлові програми, щоб надати довгострокові та стійкі рішення з різними варіантами. Ми активно співпрацюємо з Міністерством соціальної політики в цьому напрямку, і я мала можливість зустрітися з представниками Міністерства розвитку громад та територій для обговорення адаптованих підходів. Потреби людей дуже різняться: деякі можуть дозволити собі придбати нову квартиру, в той час як інші втратили все. Запроваджуючи різні рішення для житлових проблем, ми реагуємо на потреби відновлення, і це, безумовно, один з найважливіших аспектів нашої відповіді на ваше запитання. За підтримки УВКБ ООН вдалося відремонтувати близько 55 000 домівок, що дозволило багатьом сім'ям повернутися до своїх осель або залишитися в них, а також було надано матеріали для термінового ремонту житла приблизно 565 000 осіб.

Ми також активно підтримуємо соціальну інфраструктуру. Наприклад, кілька тижнів тому в Миколаєві, а також у Херсоні, разом із моїм колегою з ПРООН, ми відкрили оновлений громадський та адміністративний центр у спільноті, яка була тимчасово під окупацією у 2022 році, але згодом повернулася під контроль українського уряду. Цей центр тепер надає можливість місцевим мешканцям звертатися до органів влади, отримувати необхідні послуги та користуватися громадськими просторами, що сприяє відновленню зв'язків і відбудові регіону.

По-третє, наші команди, які працюють у сфері захисту -- включно з юридичними експертами -- допомагають уряду заповнювати прогалини через реформу законодавства та вдосконалення. Як вам відомо, Президент нещодавно підписав новий рамковий закон про основні засади житлової політики. Зараз ми працюємо з Кабінетом міністрів над розробкою підзаконних актів, включно з положеннями, адаптованими для внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих груп. Це частина нашої ширшої адвокації у сфері захисту та юридичної адвокації -- і з 2022 року ми надали близько 700 000 правових консультацій, щоб допомогти людям відновити документи, підтвердити права власності та отримати компенсації.

Це дійсно цікаве питання. Є два важливі аспекти, які варто врахувати. Згідно з нашою моделлю прогнозування та даними опитувань, які ми провели серед біженців, найбільш вразливі категорії населення, скоріш за все, повернуться першими. Це стосується людей похилого віку, жінок та осіб з інвалідністю, а також інших подібних груп. Варто зазначити, що саме ці категорії осіб становили більшість тих, хто спочатку виїхав з України, адже найуразливіші покидали країну першими.

Ми щиро сподіваємося на те, що незабаром настане мир, що призведе до скасування воєнного стану. Питання, пов’язані з призовом та мобілізацією, безумовно, мають бути розглянуті урядом у майбутньому в рамках будь-якого мирного процесу чи угоди. В кінцевому підсумку, це рішення залишається в руках української влади.

Отже, на початку. Безсумнівно, країні необхідно провести масштабне відновлення фізичної інфраструктури, але УВКБ ООН бачить свою основну місію в підтримці людських аспектів відновлення: допомога в реінтеграції тих, хто повертається, в той же час програми з відновлення житла залишаються надзвичайно важливим елементом.

Як ви знаєте, остаточним критерієм успіху для УВКБ ООН завжди є можливість покинути країну, закрити офіс, тому що потреби в захисті та допомозі задоволено, і ситуація стала стійкою. У мене була честь закривати кілька офісів за кар'єру, і щоразу це відчувалося як значно більше досягнення, ніж відкриття нового (що я також робила). Однак тут, в Україні, я вважаю, що, на жаль, у нас ще буде суттєва робота попереду.

І звісно, не можна забувати про людей на окупованих територіях. Там також передбачаються важливі завдання: возз'єднання сімей, питання документів і цивільного стану, ризики безгромадянства, спори щодо житла та майнових прав -- сфери, де УВКБ ООН має унікальну юридичну експертизу, якої немає в жодного іншого агентства ООН у такому ж ступені.

Отже, на жаль, ситуація показує, що наша участь та підтримка будуть потрібні ще протягом деякого часу.

Перш за все, хочу наголосити на словах нашого Верховного комісара, який висловився під час свого візиту в Україну: наша головна мета — досягти миру в цій країні якомога швидше, і цей мир має бути справедливим та довготривалим. Також хочу відзначити, що з самого початку ми готові надати всю необхідну підтримку і залишатимемося поруч із українським народом. Це наш пріоритет номер один.

Якщо ви запитаєте, чим ми займатимемося в 2026 році, то ми будемо поруч з українським народом стільки, скільки буде потрібно. Що стосується нашого програмування, його можна охарактеризувати як потрійний підхід.

Перше -- зберігати надзвичайне реагування стільки, скільки потрібно -- зосереджуючись на негайній підтримці після обстрілів, після переміщення чи евакуації: юридична допомога, консультації, психосоціальна підтримка та негайне реагування в сфері житла. Ви знаєте, усі ці дерев'яні плити, які прибиті всюди в Україні -- половина з них наші. УВКБ ООН є найбільшим постачальником матеріалів для швидкого ремонту житла після ударів в Україні. Тож це залишається номером один: ми зберігаємо цю спроможність. І з 2022 року ми надали психосоціальну підтримку майже 325 000 людям, включно з негайною допомогою після обстрілів чи евакуації та довгостроковою підтримкою.

Друге -- працювати над рішеннями, зосереджуючись на довгостроковому житлі для внутрішньо переміщених осіб та інших, а також на соціальній інфраструктурі, пов'язаній із соціальними послугами. Це спирається на наш досвід: ми відремонтували домівки для близько 1500 сімей ВПО в сільській місцевості, які купили чи орендували житло, і підтримали реконструкцію соціального житла для ще 260 сімей.

Третій аспект — це наша адвокація, про яку я згадувала раніше: допомога уряду в його нинішніх реформах. Саме такий трьохсторонній підхід ми плануємо впроваджувати в 2026 році.

Минулого року ми надали на 400 000 послуг менше, ніж у 2024 році. Це не через обмеження нашої операційної спроможності; просто в нас було менше фінансування. Ми вважаємо -- і це підтверджується тим, що люди кажуть нам на місцях, -- що УВКБ ООН має дуже високий вплив. Якщо потреби зберігатимуться і якщо ми отримаємо достатнє фінансування, ми зможемо надати необхідну відповідь.

У дуже оптимістичному сценарії, коли буде досягнуто припинення вогню, це дозволить нам майже негайно перенаправити ресурси з надзвичайної допомоги на довгострокові рішення, про які я говорила -- особливо на житлові рішення. Однак якщо війна триватиме, нам доведеться зберігати ретельний баланс: продовжувати реагування в районах біля лінії фронту там, де тривають атаки та переміщення, водночас підтримуючи райони з великою концентрацією внутрішньо переміщених осіб і колективних центрів, і поступово знаходити стійкі рішення для цих людей.

Врешті-решт, все буде залежати від того, яким чином змінюватиметься обставини.