Тетяна Гасаненко, керівниця Олешківської міської військової адміністрації.

У громаді залишаються люди, які хочуть евакуюватися

Деякі жителі Олешків не змогли своєчасно отримати відомості про евакуацію, оскільки перебували у схованках під землею, інші ж не дочекалися конвою автобусів на дорозі або ж сумнівалися в тому, що фільтраційні процедури не відбудуться. Про це, а також про загальну ситуацію в окупованій громаді, повідомила Укрінформу керівниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко.

"Там тривають жахливі події."

Шановна Тетяно, як нині справи в Олешківській громаді? Після встановлення режиму тиші вже надходять повідомлення про жертви, спричинені російською агресією.

На даний момент у мене обмежені відомості про обставини в громаді.

Я не слідкую за соціальними мережами, оскільки разом з командою займаємося підтримкою тих, хто пройшов через евакуацію.

Але нам повідомили, що через атаку дрона загинув колишній директор школи Костянтин Михайлович Мельник.

Там, у громаді, продовжують відбуватися страшні події.

Ми також отримали повідомлення про те, що гуманітарна допомога, доставлена до Олешок під час місії, не доходить до людей. Ті, хто змогли її отримати, стверджують, що їм видали лише невелику кількість продуктів, яка не забезпечить людину навіть на тиждень. Як ви розумієте, ми не маємо можливості перевірити, що саме відбувається в даний момент.

Я також усвідомлюю, що існують люди, які з ряду причин не змогли скористатися шансом на евакуацію. Ми отримуємо повідомлення від них. Деякі з них навіть не мали уявлення про евакуаційні заходи, оскільки перебували, наприклад, у підвалах і залишалися без зв'язку. Хоча був оголошений режим тиші, ситуація в громаді така, що багато людей втрачають віру у все, що відбувається. Важко усвідомити реальність навколо, оскільки тривала відсутність обстрілів не давала підстав для висновків про евакуацію.

Деякі маломобільні особи не отримали транспорту до місця збору під час цієї евакуації. Збірна точка розташовувалася біля лікарні, а люди сподівалися, що їх привезуть російські військові.

Люди також не покидали свої домівки через страх перед фільтрацією. Це стосувалося і тих, хто все ж вирішив залишити Олешки. Вони вирушали в дорогу, усвідомлюючи, що це може бути "несподіваною подорожжю без повернення". Але залишатися на місці було неможливо, адже в будь-якому випадку їх очікувала загибель. Тому вони вирішили ризикнути.

Під час евакуації також допомогли тим, хто очікував на колону на шосе. Проте деякі жінки не дочекалися і вирушили далі, вважаючи, що автобуси вже проїхали повз.

Чимало людей покинули країну без необхідних документів.

- Ви стежили за ходом евакуації, що відчували?

- Знаєте, я була щасливою, коли все завершилося. Бо до самого кінця не вірила на сто відсотків, що вони повернуться живими, що обійдеться без фільтрації. І я думала, що це буде мій великий гріх, бо ми надали розголосу на весь світ, говорили, що людей треба вивозити.

Я мала бесіду з представниками американського посольства в Україні. Вони поцікавилися моєю думкою як керівника громади щодо успішності їхньої місії. Я відповіла: "Просто погляньте на мої радісні очі. Якщо ви врятували хоча б одне життя, це вже велике щастя. А якщо таких людей багато, значить, ваша робота справді важлива". Проте я підкреслила, що є ще ті, хто потребує евакуації.

Від осіб, які залишили свою батьківщину, хочу висловити глибоку вдячність білоруському народу за щедрий прийом і допомогу, яку вони надали. Це проявлялося у смачній їжі, обіймах, співчутті та добрих словах. Олешківці отримали так багато смаколиків, що досі зберігають білоруське печиво. Багато з них не очікували такого тепла та підтримки з боку білорусів, адже в їхній свідомості існувала асоціація, що Білорусь є союзником Росії, що призвело до певних уявлень. Проте люди в Білорусі показали справжнє співчуття і підтримку.

Пам'ятаєте, коли ви до евакуації брали у мене коментар, то запитували: чи доходить до людей у громаді інформація, що розголос пішов по світу? Так-от, серед евакуйованих є люди, які не знали мене особисто, але слухали по радіо. І зараз евакуйовані олешківці кажуть: ми чули, що ви говорили, а тепер бачимо вас. А ще згадую, як після одного виступу отримала повідомлення від людини з громади: "Я бачу, як ви за нас боретеся. Але поки щось зроблять, ми тут усі загинемо".

Люди, які були евакуйовані, в даний момент отримують медичну підтримку. Чи маєте ви можливість спілкуватися з ними та дізнаватися про їхні потреби?

- Ми відвідуємо їх у палатах. Боже, скільки було сліз, коли люди чули, що ми прийшли від громади. Знаєте, я вже стільки і наплакалася, й насміялася... В мене такий адреналін, що заспокоюватися важко.

Ми не просто ведемо діалог з евакуйованими жителями Олешок; ми активно співпрацюємо з ними, так само, як і інші державні органи та благодійні організації. По-перше, багато людей залишили свої домівки без документів. По-друге, навіть якщо документи є, часто це старі паспорти-книжечки з неактуальними даними в реєстрі територіальної громади. Внаслідок цього, витяг з "Дії" не може бути сформований, і в Центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), куди люди звертатимуться, коли роз'їдуться по Україні, їм не зможуть надати інформацію про місце реєстрації. Наша громада велика, і коли система запрацювала – ще до початку широкомасштабного вторгнення – не всі встигли оновити свої дані. Тому ми допомагаємо людям заповнити заявки, а адміністратори ЦНАП оперативно вносять інформацію до реєстру територіальної громади. Варто зазначити, що ми стали однією з перших тимчасово окупованих громад, яка отримала доступ до цього реєстру, адже його функціонування було зупинено в лютому 2022 року. Ми тривалий час боролися за відновлення роботи реєстру, оскільки без нього неможливі будь-які юридичні дії. Якщо відсутній витяг про місце реєстрації, ситуація ускладнюється.

Хочу підкреслити, що громада намагається підтримувати всіх, хто виїхав у зв’язку з цією евакуацією. Ті, хто вирушив з 1 вересня, мають можливість отримати по 5 тисяч гривень. Хоча ці суми можуть здатися невеликими, це все ж вияв підтримки та незаплановані витрати з бюджету громади.

ЛЮДИ ВКАЗУЮТЬ ДЕКОМУНІЗОВАНІ НАЗВИ ВУЛИЦЬ

А знаєте, що мене ще вразило і про що хочу розповісти. Під час актуалізації даних люди, які стільки років перебували в окупації, чітко вказують нові декомунізовані і деколонізовані назви своїх вулиць.

Яка ж хвиля критики обрушилася на МВА, коли у 2024 і 2025 роках ми, відповідно до вимог законодавства, почали процес перейменування. Багато хто казав, що це не найкращий час: війна, руйнування міст, а ми займаємося зміною назв вулиць. Але ось що цікаво: евакуйовані мешканці Олешок, яким ми допомагаємо з оформленням документів, жодного разу не згадали про стару назву вулиці. Яка неймовірна гордість за цих людей!

Громада тримається. Завдяки чат-боту "Свої", платформі E-DEM її жителі можуть брати участь в обговоренні важливих тем. І ті ж перейменування у нас були за участі громадських організацій, жителів. У нас активна громада, людям не байдуже.

Бажаю висловити вдячність усім, хто підтримує моїх співвітчизників.

І ще, існують ті, хто вживає термін "ждуни" стосовно людей, що залишилися під окупацією. Хочу наголосити, що наші співвітчизники організовували мітинги під українськими прапорами, виявляючи терпіння і надію на звільнення лівобережжя. Я помітила, що коли ми відвідуємо палати евакуйованих, вони висловлюють велике задоволення від можливості чути та спілкуватися українською мовою.

Бажаю висловити вдячність усім, хто підтримує моїх співвітчизників.. Подяка нашому Уповноваженому Верховної Ради з прав людини Дмитру Лубінцю. Адже людей не лише вивезли з окупації, його команда з ними працює. Як і Херсонська обласна військова адміністрація, і Товариство Червоного Хреста України, й Державна міграційна служба, Державна податкова інспекція. Робить свою справу й Пенсійний фонд. Навіть не буду перераховувати всі фонди, благодійні організації, установи, щоб нікого не образити, пропустивши. Знаєте, евакуйовані люди мають блокнотики, до яких записують ту масу нової інформації, яку отримують від усіх, хто з ними працює.

Щодо медичної складової. Наразі, поки евакуйовані - у лікарні, ми фіксуємо моменти, де треба допомогти. Візуально зрозуміло, що є люди, яким слід встановити інвалідність, адже вони були травмовані в окупації.

Щодо майбутнього: неможливо уявити, що людина залишає лікарню і опиняється в безвиході. Звичайно, багато хто має сім'ю чи місце для проживання. Підтримка для всіх буде розглянута індивідуально, оскільки потреби у кожного різні. А якщо хтось лишається без даху над головою, він не залишиться сам на вулиці.

Хочу поділитися думками щодо хейту. Мені зателефонували з одного з міст України і повідомили, що на залізничному вокзалі є літні люди з Олешок, які опинилися без грошей. Однак, варто зазначити, що всі, хто виходить з окупації – не лише ті, кого нещодавно евакуювали – перебувають у нашому полі зору. Ми перевірили цю інформацію і виявилося, що це не відповідає дійсності, ці люди не наші. Тому прошу у подібних ситуаціях перед тим, як поширювати інформацію, перевіряти факти та звертатися до нас.