Пять ключевых вопросов и ответов о роли военного омбудсмена в Украине.

У контексті повномасштабної війни питання ефективності механізмів захисту прав військовослужбовців набуває особливої актуальності. Протягом тривалого часу в експертних колах і серед громадськості активно обговорювалася можливість запровадження інституту військового омбудсмана. У практичному аспекті цей інститут в Україні функціонує з 30 грудня 2024 року, коли Президент, видавши Указ № 886/2024, призначив Ольгу Кобилинську (Решетилову) своїм уповноваженим з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх родин. За перші 20 днів на новій посаді уповноважена отримала приблизно 4 тисячі звернень, більшість з яких стосувалися проходження військово-лікарських комісій та переведення бійців між підрозділами, про що вона публічно повідомила на своїй сторінці у Facebook.

Такий ажіотаж став поштовхом до того, що Президент розробив, подав до Парламенту та визначив як невідкладний законопроєкт № 13266 від 08.05.2025 про Військового омбудсмана. На початку червня його прийнято за основу в першому читанні 287-ма голосами депутатів. В цій колонці відповідаємо на ключові 5 питань про інститут, який найімовірніше найближчим часом запрацює в Україні.

Ця особа виконує роль, через яку Президент України здійснює контроль за дотриманням прав військовослужбовців у взаємодії з органами військового управління та командування. Таке визначення певною мірою звужує повноваження військового омбудсмена, оскільки деякі аспекти соціального забезпечення, медичного лікування та інші питання, які стосуються військової служби, але підпадають під юрисдикцію інших установ, таких як пенсійний фонд або медичні заклади, формально не підпадають під контролем омбудсмана.

Забезпечення прав військовослужбовців сьогодні виступає як одне з найважливіших завдань, що включає різноманітні аспекти: від соціальних пільг і адекватної медичної допомоги до протидії неправомірним діям з боку командування.

Якщо звернути увагу на міжнародний досвід, можна помітити, що в Канаді та більшості європейських країн інститут військового омбудсмана вже давно став усталеним явищем (наприклад, у Швеції він успішно діє понад 110 років). В Україні, з моменту початку повномасштабної агресії, стало зрозуміло, що існуючі механізми - такі як військова прокуратура, гарячі лінії Міністерства оборони та судовий захист - через високі навантаження втратили свою ефективність і вже не здатні забезпечити належний захист прав.

Сучасна ситуація із зверненнями військовослужбовців є яскравим прикладом системної кризи. Скарги, які відповідно до закону повинні розглядатися протягом місяця, затримуються в Міністерстві оборони на місяці, а ті, що нарешті доходять до розгляду, "пересилаються" назад до військових частин, що й стали причинами цих скарг. Таким чином, реакція на них формується самими ж "порушниками". Час, необхідний для розгляду справ у адміністративних судах, також поступово зростає. Ситуація в КОАСі є вкрай критичною: навіть питання відкриття провадження, на яке за кодексом відведено 5 днів, може затягнутися до півроку, тоді як розгляд навіть простих справ може тривати роками. Центральна військово-лікарська комісія також не відзначається оперативністю у розгляді скарг — від тривалості процесу до якості ухвалених рішень. Основна причина цієї проблеми очевидна: перевантаження органів, яке виникає через невідповідність їхніх ресурсів обсягу звернень, що до них надходять.

Виникла нагальна потреба у створенні нового, незалежного та неупередженого інституту, який не лише доповнюватиме вже існуючі структури, а й стане більш дієвим засобом для вирішення складних проблем. Військовий омбудсман має всі можливості стати таким інститутом.

Повноваження військового омбудсмана поширюватимуться на особовий склад Збройних Сил України, резервістів, а також на працівників інших органів безпеки та оборони, учасників добровольчих формувань територіальної оборони, іноземців та осіб, які проходять службу в ЗСУ, Національній гвардії України та Державній спеціальній службі транспорту, а також на поліцейських підрозділів спеціального призначення Національної поліції України.

Офіс, який створюватиметься для забезпечення роботи військового омбудсмана, має стати центральним хабом для звернень військовослужбовців, права яких порушено. У законопроєкті, що прийнятий у І читанні, до основних напрямків його діяльності відносять:

Омбудсман також братиме на себе додаткові обов'язки: проводитиме аналіз основних проблем у військовій службі, розроблятиме пропозиції для вдосконалення законодавства, а також підготовлятиме щорічні звіти та рекомендаційні матеріали.

Прийняття законопроєкту №13266 депутатами в першому читанні є обнадійливим знаком, який вказує на політичну волю щодо створення інституту військового омбудсмана та підтримку цієї ініціативи з боку законодавчої влади. Однак на цьому етапі слід звернути увагу на те, що документ має значні недоліки.

По-перше, залишається незрозумілим співвідношення повноважень військового омбудсмана з РНБО (у частині контролю в секторі безпеки й оборони) та Уповноваженим ВРУ з прав людини (в частині дотримання прав і свобод). Законопроєкт не містить чіткого механізму взаємодії між цими інституціями.

По-друге, недостатньо врегульовано процедуру призначення військового омбудсмана: відсутні чіткі вимоги до кандидатів, критерії відбору, порядок призначення й звільнення. Частина норм може суперечити Конституції України - зокрема, щодо делегування Президентом повноважень, що прямо заборонено ст. 106 Конституції.

Очікується, що після усунення недоліків подальший розгляд законопроєкту у парламенті відбудеться без затримок. Після прийняття закону ключовим завданням стане швидке та ефективне розгортання Офісу Військового омбудсмана (за наявною інформацією, влада уже робить перші кроки у цьому напрямку та розпочала підбір відповідного персоналу): призначення кваліфікованих фахівців, створення доступних каналів для звернень, систем моніторингу та налагодження ефективної взаємодії з військовослужбовцями.

Ефект, на який сподіваються від Офісу Військового омбудсмана, полягає у розвантаженні інших державних структур, позитивних результатах розгляду перших справ, притягненні винних до відповідальності та усуненні грубих і масових правопорушень. Очікується, що вже за кілька місяців активної роботи його діяльність стане відчутною. Важливою складовою цього процесу стане формування довіри серед військовослужбовців до нового механізму, який має стати реальним інструментом впливу, а не просто черговою формальністю.

Микола Єрема, старший юрист, ЮФ INTEGRITES