Топові справи НАБУ під ризиком: чому без реформування експертних процесів неможливі рішення суду.

Реформування сфери судової експертизи в Україні -- вже давно актуальне питання.

У кримінальних справах результати експертиз можуть визначати не лише деталі, а й саму долю осіб, які беруть участь у процесі. Вплив з боку державних структур на експертів та експертні організації може в певний момент поставити під сумнів об'єктивність розгляду справи в суді.

В даний час Міністерство юстиції контролює всі аспекти судових експертиз, включаючи нормативне регулювання роботи експертів, їх кваліфікацію, атестацію та відповідальність. Крім того, під його юрисдикцією знаходяться численні експертні організації. Сучасна ситуація свідчить про те, що міністерство не в змозі забезпечити незалежність експертиз.

Проблема має практичний характер і вже позначається на реальних справах. Існує безліч прикладів. Суспільство здебільшого дізнається про складнощі, пов’язані з експертизами у справах великої корупції, які розслідує Національне антикорупційне бюро (НАБУ).

Кожна справа, в якій фігурує "велика риба", насправді занурюється в океан експертиз. Цю ж долю переживає і найгучніше антикорупційне розслідування минулого року — спецоперація НАБУ по викриттю корупційних схем в енергетичному секторі під назвою "Мідас". Для досягнення результатів у цій справі необхідні численні експертизи, проте тиск на експертів почався вже на самому початку досліджень. Наприклад, кілька тижнів тому в сумнівних інтернет-джерелах з'явилася інформація про нібито упередженість експертів, які виконують завдання на замовлення НАБУ.

Щоб розуміти глибину проблеми у галузі судових експертиз, варто згадати простий факт. Іще недавно міністром юстиції в нашій країні був Герман Галущенко. Той самий "універсальний міністр" і енергетики, і юстиції, який виявився ключовим фігурантом схем відмивання грошей в енергетиці в угрупованні друга президента Тимура Міндіча. Водночас саме Мін'юст зараз відповідальний за судову експертизу та її реформування.

Вся країна вже дізналася про те, як Галущенко, будучи міністром юстиції, вів листування зі своїм заступником стосовно умов утримання в Лук'янівському СІЗО одного з детективів НАБУ — Руслана Магамедрасулова, який працював над документуванням справи "Мідас". Тим часом судові експерти, що підпорядковувалися Мін'юсту під керівництвом Галущенка, проводили експертизи у кримінальних справах, пов'язаних із Магамедрасуловим. На диво, у цих експертизах "Узбекистан" раптово перетворився на "Дагестан", а детектив опинився за гратами через просту заміну одного слова.

Здавалося б, на цьому можна було б і закінчити обговорення питань, пов'язаних з експертизами, але, на жаль, ця реформа є необхідною вимогою з боку всього Європейського Союзу.

НАБУ вже протягом кількох років підкреслює важливість незалежної експертизи для своїх розслідувань. Наразі ця вимога стала одним з десяти ключових пунктів у так званому плані Качки-Коса, що стосується євроінтеграційних реформ в Україні. Однак необхідність у незалежному та реформованому інституті судових експертиз стосується не лише НАБУ, а й усієї системи кримінальної юстиції, зокрема, правозахисників. Яскравим прикладом цього є справа Магамедрасулова.

У Центрі протидії корупції (ЦПК) ми прийняли рішення провести більш глибоке дослідження, щоб зрозуміти, які є справжні потреби, що очікують наші партнери, а також які дії вживає влада насправді.

Спойлер: виглядає так, що основна мета останнього -- це підривна діяльність або ж створення ілюзії змін.

У вже згаданих десяти пунктах "плану Качки – Кос" питання експертиз займає друге місце. Воно формулюється наступним чином: "Гарантувати НАБУ ефективний доступ до неупереджених, своєчасних та якісних судових експертиз".

Історія роботи антикорупційного бюро вже зафіксувала цілі схеми впливу на експертизи. Наприклад, ось які практики використовували найчастіше:

1) Методика, відома як стоп-листи, полягала в тому, що в державних експертних організаціях існували переліки справ, для яких фактично заборонялося здійснювати експертну оцінку.

2) залякування, кримінальні переслідування експертів, тиск через дисциплінарні скарги та незаконні погрози мобілізацією;

3) затягування проведення експертиз на тривалі роки або отримання суперечливих висновків експертів стосовно одного й того ж питання.

У вимогах партнерів фактично йдеться про необхідність створення нової державної організації, яка б могла незалежно і в пріоритетному порядку проводити експертизи у справах топкорупції. З самого початку основною метою було забезпечення прозорого конкурсу для відбору фахівців до цієї експертної організації, зокрема з участю міжнародних партнерів. Окремим питанням є те, під егідою якого державного органу повинна функціонувати ця установа.

Проте на практиці Мін'юст діє зовсім інакше. Він прагне, щоб усі експертні організації потрапили під його контроль. Однак такий підхід є неприйнятним, адже міністерство вже зазнало невдачі в реформуванні незалежності установ, які знаходяться у його веденні.

На додачу 2023 року тодішній міністр юстиції Малюська заявив про створення Науково-дослідного центру незалежних експертиз із начебто незалежною наглядовою радою. Проте вже зараз можна сміливо сказати, що її запуск провалився. Так, нещодавно журналісти встановили, що керівником цієї установи фактично поза конкурсом призначили колишнього керівника інституту експертиз СБУ, до якого було чимало питань щодо походження його статків і сумнівних зв'язків.

Служба безпеки України, варто зазначити, є єдиним правоохоронним органом та спецслужбою в країні, яка контролює власну науково-дослідну установу — Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз. Проте існує безліч запитань як щодо якості проведених експертиз, так і щодо незалежності фахівців. Фактично, ця установа більше схожа на відділ СБУ, що підтримує слідчі процеси, аніж на незалежний науковий центр.

У цьому контексті стає очевидним занепокоєння наших колег-адвокатів та експертів, які вважають, що така структура, як, наприклад, при НАБУ, з часом може стати засобом для маніпуляцій. Однак ці побоювання можна легко спростувати.

Необхідно створити законодавчі запобіжники, що забезпечують незалежність. Серед них можуть бути відкриті конкурси на призначення керівників установ, захист від довільного втручання, окреме фінансування з бюджету та адекватна компенсація для експертів і керівництва.

Важливо, що без законодавчих змін такий проєкт приречений на провал. Численні атаки на антикорупційні органи -- яскраве підтвердження цього. Перша ж експертиза в топсправі, яка не сподобається комусь в офісі президента, -- й усі підзаконні документи про незалежну установу буде "спалено".

Незважаючи на те, що існує безліч пропозицій щодо змін до законодавства, які неодноразово вносило НАБУ, жодна з них ще не отримала схвалення на рівні уряду, не кажучи вже про парламент. Таким чином, після багатьох років обговорень і численних ідей, результат залишається нульовим.

Однак треба бути чесними й розуміти, що така установа не стане універсальною таблеткою, якщо забути про інші регуляторні питання діяльності судових експертів. Тому створення незалежної установи для справ топкорупції -- важливий крок. Проте для реформування інституту судових експертиз загалом це -- лише перший із необхідних кроків. І в ньому наразі -- жодних успіхів.

Паралельно в Міністерстві юстиції замість виконання важливої вимоги Європейського Союзу вирішили внести зміни до закону "Про судову експертизу" з іншого ракурсу. Відомство розробило проєкт змін і надіслало його різним зацікавленим сторонам. ЦПК отримав цей законопроєкт у відповідь на свій запит.

Проект вже отримав негативні відгуки від спеціалізованих експертних організацій. Основні зауваження, які ми в ЦПК також поділяємо, стосуються безпідставного розширення впливу Міністерства юстиції на експертні кола та надмірної свободи у питаннях регуляції.

Якимось чином відповідальна організація не змогла знайти ані часу, ані ресурсів для роботи над реформами, які б сприяли створенню незалежної експертної установи. Натомість, вона виявила можливість розробити проєкт, що передбачає зміцнення власних повноважень.

Варто відзначити, що поряд із десятьма пунктами "плану Качки — Кос", питання реформування експертного сектору також охоплює Дорожню карту, що стосується верховенства права. Ця Дорожня карта являє собою комплексний план євроінтеграційних реформ у сферах правосуддя, протидії корупції, захисту прав людини та безпеки. Її затвердили як український уряд, так і Рада ЄС, що включає всі держави-члени Європейського Союзу.

У документі щодо судових експертиз зазначено наступне.

"Впровадження реформ для вдосконалення доступу органів правопорядку до якісної, об'єктивної та швидкої судової експертизи шляхом:

1) уніфікації судово-експертної діяльності, зокрема визначення єдиного органу формування державної політики, запровадження єдиної класифікації судових експертиз, видів експертних спеціальностей та єдиного порядку проведення судових експертиз, розширення видів експертиз, які матимуть право проводити приватні судові експерти;

2) спеціалізації судово-експертних установ (окремих підрозділів) щодо здійснення експертиз в окремих сферах (зокрема для здійснення експертиз у провадженнях щодо корупційних злочинів);

3) Впровадження цифрових технологій у судово-експертній сфері – формування єдиного цифрового середовища для виконання судово-експертних процедур, яке буде інтегровано з Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою та іншими державними реєстрами, дані з яких є необхідними для проведення експертиз.

4) покращення матеріально-технічного забезпечення судово-експертних установ для забезпечення їх висококваліфікованого кадрового складу та акредитації відповідно до міжнародних стандартів ISO".

Мінʼюст, здається, розглянув ці вимоги лише як шанс зміцнити контроль над експертним співтовариством.

Обурення експертної спільноти цілком логічне, адже вже зараз Мінʼюст відповідальний за нормативне й організаційне забезпечення діяльності всіх експертів як у державних установах, так і в приватних. Роками ці повноваження часто використовували на шкоду.

Наприклад, свого часу Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) роками керував сумнозвісний Олександр Рувін. Журналісти неодноразово описували його роль у сфері та мільйонні необґрунтовані статки. Він, до речі, встиг попрацювати й радником міністра Галущенка. Якщо коротко, пан Рувін міг забезпечити результат будь-якої експертизи в країні на будь-який смак. У крайньому разі міг просто заблокувати її. Свого часу він майстерно блокував, наприклад, експертизу у справі "Роттердам+". Зрештою детективам довелося звернутися до приватних судових експертів.

Здавалося б, приватні експерти могли б стати надійною опорою в ситуаціях, коли державні організації виконують накази влади, а керівники державних експертних установ, такі як Рувін, беруть на себе управлінські функції. Проте, в дійсності, приватні експерти виявляються ще більш вразливими до тиску та впливу з боку Міністерства юстиції або правоохоронних органів.

Адже держава в особі Мін'юсту відповідає та забезпечує організацію роботи експертно-кваліфікаційної комісії, яка оцінює судових експертів, здійснює науково-методичне та організаційно-управлінське забезпечення їхньої діяльності й навіть реєструє методики проведення експертиз. Тож Мін'юст має всі механізми впливу як на державного, так і на приватного експерта.

Прикладів довго шукати не потрібно. Реєстр судових рішень рясніє спробами притягнути до відповідальності приватних експертів. Звісно, є ситуації, коли приватні експерти можуть дозволити собі свавілля, проте у низці інших випадків їх банально починають переслідувати. Одним із прикладів цього є експертка Ірина Педь, яка свого часу таки виконала для НАБУ надскладну експертизу у справі "Роттердам+". Її залякували кримінальними справами й дисциплінарними скаргами, які зрештою не витримали судових оскаржень.

Одним із найвідоміших випадків тиску на експерта є ситуація з Надією Бугровою. У 2017 році вона провела аналіз у рамках так званої справи рюкзаків Авакова. Важливо зазначити, що це дослідження стало результатом розслідування журналістів проекту "Схеми", які вивчали спроби наживи на закупівлі рюкзаків для Національної гвардії. У цій схемі були залучені син колишнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та його заступник. Надія Бугрова тоді визначила реальну вартість рюкзаків, яка була значно завищена, і встановила, що їх виготовлення відбувалося в кустарних умовах.

У прагненні помсти, підлеглі Авакова сфабрикували кримінальну справу проти Бугрової, а тодішні політичні соратники міністра юстиції почали процедуру її дисциплінарного покарання. Жінка досі бореться за справедливість у суді. Хоча терміни давності у її справі вже сплинули, Печерський суд Києва навіть не провів підготовче засідання. Таким чином, сімдесятирічна жінка вже шостий рік змушена відвідувати суд, де її справу ігнорують навіть прокурори, залишаючи її без доступу до правосуддя. Це те, що вона отримала за свою сумлінну працю.