Торгівля на мільярд: як Франція та Люксембург допомогли Усманову та Фрідману домогтися скасування санкцій.

Європейський Союз вирішив продовжити санкції проти близько 3000 російських фізичних та юридичних осіб на три роки, замість звичних шести місяців. Водночас, посли ЄС дали зелене світло на виключення з санкційного списку Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, підкресливши прохання Франції та Люксембургу. Цей неординарний політичний компроміс та новий прецедент у судовій практиці ЄС розглядаються у матеріалі "Коротко про".

Два найбільш значущих

Таким чином, Рада Європейського Союзу вирішила продовжити дію персональних санкцій до 22 вересня 2029 року. Це означає, що для окремих осіб будуть застосовані заходи, такі як замороження активів та заборона на в'їзд або транзит через територію ЄС. Крім того, європейським громадянам і компаніям заборонено надавати фінансову допомогу або економічні ресурси особам, які підпадають під ці санкції.

З цієї групи в три тисячі осіб були виключені троє російських олігархів: Алішер Усманов, Михайло Фрідман та Андрій Фалалєєв, а також компанія Redbird Corporate Services Ltd. Додатково, ще троє осіб були виключені у зв'язку з їхньою смертю.

Усманов — мільярдер з російсько-узбецьким корінням, чиї активи на даний момент оцінюються приблизно в 16,6 мільярда доларів. Його бізнес-імперія включає холдинг "Металінвест", видавництво "Комерсант", мобільного оператора "Мегафон" та інші активи. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Європейський Союз запровадив проти нього санкції, вказуючи на його значні бізнес-інтереси в Росії та тісні зв'язки з Володимиром Путіним, хоча сам Усманов спростовував ці звинувачення. У 2025 році він спробував оскаржити санкції в суді ЄС, але Генеральний суд відхилив його позов. У січні 2026 року Усманов вирішив подати апеляцію.

Фрідман, що походить з України, потрапив до списку санкцій ЄС у 2022 році, і його справа неодноразово розглядалася в європейських судах. У квітні 2024 року Генеральний суд ЄС скасував первісне рішення Ради ЄС про його внесення до списку санкцій, вказавши на недостатність доказів, представлених Радою. Проте, незважаючи на це, Рада ЄС знову включала Фрідмана в нові санкційні рішення, і обмеження залишалися в силі.

Домоглися як змогли

Інформація з агентства Bloomberg свідчить, що Путін не раз висловлював думку, що санкції, накладені на мільярдерів, є їхніми особистими труднощами, і радив їм самостійно працювати над їхнім скасуванням. І ось, зрештою, вони досягли успіху, причому в цій ситуації є кілька вражаючих аспектів.

Виявилося, що Франція прагнула скасувати санкції Європейського Союзу щодо Алішера Усманова, одночасно ведучи переговори про звільнення двох своїх громадян, які знаходяться в ув'язненні... в Азербайджані. Один із затриманих, Мартін Райан, отримав 10 років тюремного ув'язнення за звинуваченням у шпигунстві. Французька сторона спростовувала ці звинувачення, тоді як Баку, здається, використовував питання Усманова як інструмент тиску на Париж. Азербайджан, у свою чергу, заперечував ці припущення.

22 вересня Європейський Союз зняв Усманова зі списку санкцій, а вже наступного дня президент Азербайджану Ільхам Алієв помилував Мартіна Райана. Це, безумовно, вражаюча випадковість.

Фрідман ініціював проти Люксембургу великий інвестиційний позов на суму приблизно 15,8-16 мільярдів доларів, що становить майже половину річного бюджету країни. Справа стосується наслідків заморожування його активів і пов'язаних інвестиційних структур. Ситуація виглядала досить неприємно для Люксембургу: інакше як пояснити, що герцогство наполягало на видаленні Фрідмана з санкційного списку після того, як Усманова вже було з нього виключено?

Активи залишаються в дії.

Один з найпомітніших активів, асоційованих з Усмановим, - це розкішна яхта Dilbar, яка оцінюється приблизно у 600 мільйонів доларів. Після запровадження санкцій Німеччина арештувала цю яхту, хоча юридичні представники Усманова наполягали на тому, що судно було передано у безвідкличний траст ще до введення обмежень, внаслідок чого він перестав бути його бенефіціаром.

Крім того, знімаються європейські обмеження на пересування, розморожуються активи. Але не автоматично все поспіль, а залежно від того, в якій країні знаходяться і які інші санкційні режими на них поширюються. Адже зняття санкцій ЄС не означає автоматично зняття санкцій Великобританії, США чи інших держав.

Ситуація з Фрідманом розвивається подібно: до введення санкцій він був акціонером як "Альфа-Груп", так і інвестиційної компанії LetterOne, котра має своє головне офіс у Люксембурзі. Після накладення санкцій він вийшов із ради директорів, а його активи в компанії фактично опинилися під замком. Водночас, LetterOne офіційно стверджувала, що Фрідман не отримує дивідендів і не має жодного впливу на її діяльність. Проте сама компанія продовжувала функціонувати. Для Фрідмана можливе зняття санкцій могло б спростити процес управління та використання його заморожених економічних інтересів. Варто зазначити, що він також подав позов проти Великобританії, вимагаючи компенсації за збитки від санкцій щодо своїх активів.

Ось і домовились

Вийшов цікавий ланцюжок у Раді ЄС щодо санкцій. Франція вимагала прибрати Усманова зі списку, Люксембург додавав, що якщо прибирають Усманова - то хай прибирають і Фрідмана. За цих двох вписалася також Словаччина, а Латвія, хоч і виступала проти угоди, у результаті утрималася. Навесні, до речі, продовження списку санкцій блокувала і Угорщина.

Просто все так улаштовано - персональні санкції ЄС вимагають згоди всіх 27 держав. І позиція навіть однієї країни може заблокувати продовження санкцій. Саме тому історія у вересні фактично перетворилася на торг навколо всього санкційного режиму.

Якщо країни Європейського Союзу не зможуть знайти спільну думку до 22 вересня, весь пакет санкцій, що стосується фізичних осіб, ризикував би розпастися, як мильна бульбашка. У підсумку було вирішено виключити двох найбільш контроверсійних підприємців, але при цьому продовжити всі інші обмеження відразу на три роки.

Далі - інтереси окремих держав, про які вже розказано вище. І насамкінець - найважливіше. Євросоюз змушений постійно доводити в судах, що має вагомі підстави для персональних санкцій. І щоразу робити це все важче: учасників списків санкцій захищають акули юриспруденції.

Таке вже траплялося раніше.

У березні цього року, коли Європейський Союз вкотре продовжив термін дії персональних санкцій на півроку, з санкційного списку були виключені Нільс Троост та Майя Болотова. Троост — підприємець з Нідерландів, якого підозрюють у торгівлі російською нафтою через компанію в Дубаї. Європейські органи влади вважали, що саме через цю структуру російська нафта продавалася з порушенням цінового обмеження, встановленого країнами G7. Однак Троост заперечував ці звинувачення, зазначаючи, що дубайська компанія діяла незалежно і зобов'язана була дотримуватися всіх відповідних європейських норм.

Майя Болотова - дочка Миколи Токарєва, керівника російської "Транснафти". Вона потрапила під санкції у 2022 році за ймовірні зв'язки з батьком, нерухомістю та структурами, пов'язаними з "Транснафтою".

Болотова неодноразово успішно оскаржувала своє внесення до списку в суді Європейського Союзу. 11 лютого Генеральний суд ЄС визнав, що Рада ЄС допустила помилку в оцінці обставин справи. У березні її остаточно виключили з цього списку. Це створило прецедент, підтверджений справами Усманова та Фрідмана.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга назвав рішення виключити Усманова та Фрідмана "ганебним та невиправданим" і закликав країни ЄС запроваджувати проти них власні національні обмеження. Латвія вже заявила, що запровадить власні національні санкції проти Усманова та Фрідмана, спершу заборонивши їм в'їзд до країни на кілька років.

Але яке значення має Латвія, якщо світ став свідком невдачі всієї системи європейських обмежень? Або, можливо, це не невдача, а навпаки – тиск на їхню реалізацію.