Трамп зупинив ініціативи USAID: нетрадиційний аналіз причин спротиву та можливих наслідків.
За даними сервісу ForeignAssistance.gov, у 2024 році Україна отримала по програмам фінансування Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) $6,05 млрд фінансової допомоги. З якої $3,9 млрд - це дотації українського бюджету.
Інша частина (біля $2,15 млрд) дісталась різним урядовим установам (чиновники), неурядовим організаціям (ГО) та бізнесу (приватні компанії, які отримують прибуток). Найбільше з вказаного залишку пішло на економічний розвиток ($1,05 млрд), гуманітарна допомога ($580 млрд) та на сприяння демократії й захисту прав людини ($340 млн).
У січні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа призупинила всі програми по світу (у тому числі, Україні) на 90 днів з метою їх аудиту на відповідність інтересам американських платників податків.
Чи справді українська економіка потребує таких інвестицій? Це питання, яке не викликає сумнівів. Проте, в суспільстві виникла жвава дискусія: люди активно обговорюють, наскільки ефективно ці кошти можуть бути використані та на які цілі вони призначені. Відомий журналіст і медіаексперт Сергій Лямець, який має досвід у сфері грантового фінансування, поділився своїми думками щодо деяких аспектів призупинення допомоги в програмі Mind, висвітлюючи "завісні" нюанси багатьох процесів.
Проєкти USAID можна вважати різноманітною сумішшю, де корисні ініціативи (такі як трансформатори, генератори, медикаменти, батареї тощо) переплітаються із більш спірними за своїми результатами заходами (активізм і реформи). На мою думку, співвідношення між цими категоріями складає приблизно 60 на 40.
Завдяки Дональду Трампу відкрився новий можливість відмовитися від певних проєктів. Чи принесе це користь, покаже час. Проте те, що було раніше, явно не сприяло добробуту країни в цілому.
Вважаю, що після аналізу певних проєктів USAID деякі з них відновлять свою діяльність, а інші залишаться в минулому. Знову можемо спостерігати хаос реформ та боротьбу за лідерство. Проте я переконаний, що етап активного "грантожерства" вже позаду.
Мова не лише про проєкти конкретної допомоги фермерам, енергетикам тощо. Йдеться про низових виконавців, які отримували від грантів далеко не так багато, як може здаватися.
Я маю певне уявлення про те, що відбувається в світі грантових організацій. Там існує сувора дисципліна. За обмежені фінансові ресурси потрібно виконувати величезну кількість завдань, при цьому завжди є нагляд з боку тих, хто нагадує, що за ці кошти ви повинні працювати і бути вдячними. Звичайно, чим вищу позицію займає людина в ієрархії, тим більші ресурси їй можуть бути доступні. А от на нижчих рівнях залишається значно менше. Це не є чимось незвичайним — подібна логіка діє в корпораціях та державних установах.
Справжніми "грантожерами" є ті, хто займає вищі позиції в ієрархії. Вони ініціювали значний медійний резонанс з темою "ви не усвідомлюєте наслідків припинення фінансування USAID". Це абсолютно зрозуміло — люди прагнуть захистити свої фінансові інтереси.
Після зупинення програм з'явилось багато дописів від тих, хто отримував гроші USAID. Там є різне. Дехто говорить про важливі проєкти, наприклад, допомоги ветеранам. Але трапляються і відверті маніпуляції.
Один осуджує всіх, хто виступає за затримку, називаючи їх недолугими. Інший закликає до покаяння. Третя вважає, що тільки завдяки грантам в Україні відбуваються якісь позитивні зміни. Четверта ж складає "чорні списки" осіб, які "раділи" через призупинення грантів, щоб згодом помститися їм.
Не знаю точного пояснення такої поведінки, але маю версію, яка базується на власному досвіді. Не можна не помітити, що працівники грантових структур є дуже ідейно "зарядженими". Тут є певний нюанс.
Це не є випадковим збігом. Поки справжні віруючі діють у рамках грантових організацій, вони щиро вважають себе "прометеями". Ця переконаність не тільки підтримується, але й активно розвивається. У їхніх бесідах, ціннісних орієнтирах та професійній діяльності завжди присутня потужна ідеологічна складова.
У них була розроблена технологія управління, відома як "нематеріальна мотивація". Щоб людина була налаштована на продуктивну роботу, їй необхідно "горіти" своєю діяльністю. Це добре знайомо старшому поколінню на прикладі Радянського Союзу, де партійна еліта навчала мільйони людей вірити в ідеї, пов'язані з Іллічем, щоб відвернути їх увагу від повсякденних труднощів.
Що стосується заяв більш досвідчених грантодержателів, які вже давно функціонують на ринку, це вже зовсім інша справа. Вони прекрасно усвідомлюють, що все це - певна гра. А їхня мотивація заслуговує на окреме обговорення.
Наразі "грантоїди" мобілізували всі сили. У величезній вертикалі світових медіа та соцмереж з'явилися матеріали на одну і ту саму тему. Основний меседж - "люди не усвідомлюють наслідків призупинення фінансування".
Зверніть увагу, що автори не розділяють цей "пакет" на корисні чи не надто важливі проєкти. Вони прагнуть повернути абсолютно все. Отже, разом із "трансформаторами, генераторами, ліками..." вони хочуть відновити "активізм і реформи". Нагадую, що співвідношення між корисними та проектами з сумнівною доцільністю становить приблизно 60 на 40.
Як завжди, слухачі поділяються на три категорії. Перша - це ті, хто не сприймає ці ідеї і навряд чи змінить свою думку. Друга - це фанати, які беззастережно вірять і продовжуватимуть вірити. А от третя група - це люди, які ще не вирішили, на чий бік стати, і саме для них відкривається можливість зробити вибір.
Можливо, все відбувається так, як має бути. Раніше українська влада була глибоко пронизана російським впливом. Росіяни не лише формували світогляд українських "еліти", а й брали участь у формуванні складу українських спецслужб. Тепер ми спостерігаємо комплексний вплив Заходу, який включає не лише USAID, а й Європейський Союз та багато інших учасників, що позбавили російських агентів можливості впливати на українську політику. Це позитивний розвиток подій. Але що ми отримали в результаті? Чи стала Україна справжньою європейською державою? На мою думку, до цього ще дуже далеко.
