У березні журнал Sestry оголосить імена лауреатів Премії Портрети сестринства.
Цьогоріч імена переможниць буде оголошено 4 березня. Нагороди та визнання отримають ті жінки, які віддано стоять на захисті демократії та прав людини. Почесна Капітула обере двох переможниць -- польку та українку, які стануть обличчями Сестринства у 2025 році
У 2024 році команда Sestry.eu започаткувала нову нагороду під назвою "Портрети сестринства". Ця премія присвячена жінкам, які завдяки своїй активній громадянській позиції та готовності до самопожертви роблять усе можливе для підтримки тих, хто найбільше цього потребує.
"Еспресо" виступає інформаційним партнером Премії.
Цьогорічна церемонія нагородження запланована на 4 березня 2025 року в Варшаві. Високоповажна капітула обрала 12 кандидаток. З-поміж них будуть визначені лауреатки премії "Портрети сестринства" — українка та полька, які стануть символами міцної взаємодопомоги та співпраці в польсько-українському діалозі, а також яскравим прикладом істинного сестринства.
Перед початком повномасштабної війни в Україні Аґнєшка Зах працювала гідом у найбільшому польському заповіднику — Бєбжанському національному парку. Вона виховувала чотирьох дітей і займалася будівництвом власного дому. Проте 24 лютого 2022 року її життя кардинально змінилося. Аґнєшка вирішила присвятити себе підтримці українців, і в одному з її будинків знайшли притулок жінки з дітьми, які тікали від війни. Згодом вона почала волонтерську діяльність, регулярно відвідуючи Україну. Ось уже майже три роки Аґнєшка доставляє гуманітарну допомогу для військових на фронті. Незалежно від погодних умов, вона ходить босоніж, за що отримала прізвиська "босонога" і "відьма".
Анна Лазар -- польська кураторка, мистецтвознавиця, перекладачка літератури та громадська діячка, яка вже багато років будує культурні мости між Польщею та Україною. Членкиня Архіву Жінок Інституту Літературних Досліджень Польської Академії Наук та польської секції AICA. Закінчила українську і польську філологію, а також історію мистецтва у Варшавському університеті. Протягом семи років була заступницею директора Польського інституту в Києві. У своїх міждисциплінарних проєктах Лазар поєднує сучасне мистецтво з історичною та соціальною рефлексією. Її перекладацький доробок включає як класичні, так і сучасні твори української літератури. Анна займається волонтерством. Її діяльність об'єднує мисткинь і митців, письменниць і письменників, мислительок і мислителів з обох країн та розширює контекст про українську культуру.
Польська воєнна кореспондентка та волонтерка Моніка Андрушевська мешкає в Україні з моменту Революції гідності. У 2014 році вона вирушила на схід країни разом із групою добровольців. У своїх репортажах вона детально висвітлювала події на фронті, ставши свідком запеклих боїв в районі Донецького аеропорту. Коли почалася повномасштабна війна, Моніка, ризикуючи власним життям, евакуювала 30 українців з-під обстрілів в Ірпені, неподалік Києва. Наразі вона активно займається волонтерством і, співпрацюючи з варшавським Центром Лемкіна, збирає свідчення про воєнні злочини, вчинені Російською Федерацією на українській території. За свої заслуги Моніку відзначено Золотим Хрестом Заслуги Польщі, премією Stand With Ukraine Awards, а також нагородою Спілки польських журналістів за її репортаж "Bierz ciało, póki dają" (з польської "Бери тіло, поки дають"), присвячений українським матерям, що шукають своїх зниклих на війні синів.
Анна Домбровська -- президентка Люблінської асоціації Homo Faber, співголова Міграційного консорціуму. Працює над питаннями впливу міграції на місцеву громаду, займається програмуванням інтеграційної політики на рівні міста. Співзасновниця "Баобабу" -- соціального простору зустрічей для громад у Любліні.
Засновниця та президентка фонду Kocham Dębniki ("Я люблю Дембнікі"). Сьогодні під опікою фонду перебувають понад 1300 українських родин. У лютому 2022 року призупинила своє життя і кар'єру, щоб бути з українськими жінками та сім'ями, які шукають притулку від війни в Польщі. Ольга намагається допомогти українкам і їхнім дітям відновити зруйновані життя. Вірить, що здатність перетворити кризу на силу й розвиток залежить від сприятливого середовища й підтримки: "Те, чого я активно прагну, -- щоб цей досвід передавався далі. І це відбувається! Жінки, які повертаються в Україну, забирають із собою те, що тут зрозуміли, привносять це в своє життя. Вони будують навколо себе нові спільноти, використовуючи те, чого тут навчилися".
Анна Якубовська з 2013 року займається діяльністю в Каміліанській місії соціальної допомоги, де координує проект облаштування житла для безхатченків. Після початку повномасштабного вторгнення вона взяла на себе відповідальність за організацію тимчасових місць для біженців у соціальному пансіонаті "Святий Лазар" та надавала підтримку сім'ям біженців, які отримали житло в орендованих квартирах.
Юлія Паєвська, відома під позивним "Тайра", активно підтримувала учасників Революції гідності, надаючи медичну допомогу. Як лідер волонтерського медичного загону "Ангели Тайри", вона проводила тренінги з тактичної медицини на передовій протягом 2014-2018 років. 16 березня 2022 року, під час захисту Маріуполя, Юлія потрапила в російський полон, але була звільнена 17 червня того ж року. У 2023 році вона отримала міжнародну премію International Women of Courage, а також була відзначена нагородою "Найхоробріша жінка світу" від Державного департаменту США. Окрім цього, Паєвська здобула нагороду на "Іграх нескорених" в Німеччині та отримала почесні відзнаки від президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції" і орден "Народний Герой України". Наразі "Тайра" служить у 13 бригаді Нацгвардії України "Хартія".
Олена Апчел — театрознавиця, режисерка та активна волонтерка. Вона брала участь у Революції Гідності, зокрема на Майданах у Києві та Харкові. Протягом 2021-2022 років керувала соціальними програмами у Варшавському Nowy Teatr, де стала однією з ключових волонтерок у спільноті українців у Польщі. Восени 2022 року вона переїхала до Берліна, де обіймала посаду співдиректорки на Theatertreffen — найбільшому театральному фестивалі німецькомовного простору. Після трьох років за кордоном Олена повернулася до України, а у травні 2024 року приєдналася до Збройних Сил України.
Мар'яна Мамонова розпочала свою військову кар'єру в 2018 році, де зустріла свого майбутнього чоловіка, який служив у Нацгвардії. У весняний період 2022 року, будучи на третьому місяці вагітності, вона потрапила в полон. Її вдалося звільнити лише за три дні до пологів. Після повернення додому Мамонова заснувала благодійний фонд, спрямований на підтримку жінок, які пережили російський полон. Допомога цим жінкам стала її не лише професійним заняттям, а й важливою місією: "Наша мета — підтримувати жінок, які зазнали полону, допомагаючи їм у процесі реабілітації: ментально, фізично та духовно". Крім цього, фонд надає підтримку вагітним дружинам військових, ветеранкам, які очікують дитину, а також вагітним жінкам, які втратили своїх чоловіків на фронті.
Ольга Руднєва є CEO та співзасновницею Superhumans Сenter, клініки психологічної допомоги, протезування, реконструктивної хірургії та реабілітації для людей, постраждалих під час війни. З перших днів війни очолювала найбільший логістичний хаб в Європі -- HelpUkraine Center, створений в партнерстві з Новою Поштою, Rozetka, TIS terminal. З 2004 по серпень 2022 року -- директорка фонду Олени Пінчук, координаторка простору з сексуальної освіти Dialog Hub. Співзасновниця Veteran Hub, простору з надання комплексних послуг ветеранам. Під керівництвом Ольги були реалізовані наймасштабніші кампанії в медіа, благодійні концерти Елтона Джона, групи Queen та Пола Маккартні. Впродовж останніх 7 років входить в списки найбільш успішних жінок України за версією NV та Української правди. У 2024 році Ольга увійшла в топ 100 жінок року за версією ВВС.
Олександра Мезінова очолює притулок для тварин під назвою "Сіріус", розташований у Федорівці, що неподалік Києва. Перед початком військових дій цей заклад став домом для 3500 тварин. Наразі в притулку проживає трохи більше 3200 вихованців, незважаючи на те, що військові та волонтери регулярно доставляють нових врятованих котів, собак та інших тварин. Щомісяця притулок приймає близько 50-60 нових підопічних, багато з яких прибувають з прифронтових територій та зон бойових дій. Основні напрямки діяльності притулку включають рятування, лікування, стерилізацію та пошук нових домівок для тварин, а також проведення освітніх заходів. Крім того, "Сіріус" надає підтримку малозабезпеченим власникам тварин, міні-притулкам і їхнім господарям, які часто є літніми людьми. У 2023 році "Сіріус" святкує свій 25-річний ювілей, і за цей час вдалося врятувати більше 13 тисяч тварин, з яких понад 10 тисяч знайшли нові люблячі родини. У 2023 році притулок отримав престижну нагороду "Вибір країни", а його засновниця Олександра Мезінова була удостоєна ордену княгині Ольги у 2022 році.
З моменту початку окупації у 2014 році до арешту в 2019 році, вона займалася доглядом за дітьми з закритого дитячого інтернату в Новоазовському районі, що знаходився на захопленій території. Вона не лише забезпечувала дітей одягом, але й привозила з вільних українських територій книги та листівки. Крім того, активно підтримувала українських військових, які в ті часи захищали Маріуполь. Від них вона отримала підписаний український прапор, який змогла приховати на окупованій території. Під час обшуку його не виявили, і він досі зберігається в таємному місці.
