"В Будапешті путіна повинні були затримати..."
Минулого тижня, коли президенти США та України провели термінову телефонну бесіду, а незабаром і зустрілися у Вашингтоні, в новинах почали активно згадувати про далекобійну американську ракету "Томагавк". Це викликало у багатьох відчуття, що Дональд Трамп, нарешті, втратив терпіння і готовий дати урок своєму російському колезі.
О, як виявилося! — українська делегація повернулася з Вашингтона з пустими руками, не отримавши того, на що сподівалася. Виявляється, "Томагавки" залишаться в США, адже вони необхідні самій Америці. А війну слід зупиняти там, де проходить лінія фронту — "і нехай обидві сторони оголосять себе переможцями". Така от іронія долі. Проте, здається, у Трампа є надія на швидке порозуміння з російським лідером під час їхньої зустрічі в Будапешті...
Чи прилетить лідер США до столиці Угорщини, і як його нова зустріч з кремлівським правителем наблизить мир? Про це -- у розмові кореспондента "Високого Замку" зі знаним політиком, дипломатом, істориком Романом Безсмертним.
Пощечина для Європи
-- В Україні і у світі обговорюють перебіг війни між росією та Україною, а також минулоп'ятничну зустріч президентів США та України, яка мала на меті цю війну загальмувати. Розмову у Білому домі називають програшною, невдалою для нас. А як вважаєте ви?
-- Я не розглядав цю зустріч як таку, що може завершити війну, стати переломом для досягнення перемоги України. Сприймав її як етап на шляху до вироблення і встановлення системних відносин між Україною і США. Ще однією розмовою на шляху отримання Україною кращої зброї, у тому числі далекобійної. Але не "Томагавків". Ця зустріч -- лише шлях до того, що Україна таки отримає аналогічні до них ракети, проте не зі Сполучених Штатів, а з Європи. Може отримати Taurus, модернізовані SCALP, Storm Shadow, ракети середньої дальності, які летять від 500 до 1200 кілометрів...
З 25 запитань, які могли бути предметом обговорення між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським, 22 отримали схвальну відповідь, тоді як три питання все ще потребують додаткового доопрацювання.
Трамп висунув ідею зустрічі з Путіним у Будапешті. Чому вибір припав саме на це місто, а не на Женеву, Брюссель, Об'єднані Арабські Емірати чи Стамбул?
Це стосується імені угорського прем'єра Орбана. Йому можна сказати: організуй зустріч, а якщо підготовка не вдасться, то можна не приїжджати. У випадку з будь-яким іншим лідером Європи потрібно їхати незалежно від обставин. Візит до італійської прем'єрки Джорджії Мелоні, німецького канцлера Фрідріха Мерца чи інших європейських керівників мав би зобов'язуючий характер. Для Трампа важливо, щоб була можливість у будь-який момент відмовитися. Я не впевнений, чи відбудеться зустріч у Будапешті...
Можливу зустріч між Трампом і Путіним у угорській столиці можна інтерпретувати по-різному. Це може бути сприйнято як виклик для Європи, навіть як певний удар по ній. Але водночас це також нагадування для Трампа про те, що саме Америка взяла на себе зобов'язання захищати суверенітет і територіальну цілісність України, обіцяючи це разом із Францією, Великою Британією, Росією та Китаєм. Деякі з цих країн не виконують своїх зобов'язань, а інші, як зазначив Трамп, не поспішають їх виконувати. Тому американці можуть нагадати про свої обіцянки. І підкреслити, що Україна буде враховувати їхні побажання і рекомендації лише в тій мірі, яка їй вигідна. Згадаємо, коли в 1991 році ми проігнорували прохання Буша-старшого залишитися в СРСР і оголосили про свій суверенітет, ми досягли бажаного. Натомість, коли прислухалися до порад Клінтона та Обами, Україна опинилася під загрозою агресії з боку Російської Федерації...
Візит президента США активізує угорську опозицію?
-- Чи не діятиме в Угорщині щодо путіна ордер Міжнародного кримінального суду (МКС), який зобов'язує заарештувати президента рф за викрадення росією українських дітей?
-- Мандат МКС діє і на території Угорщини! Ця країна залишається державою-учасницею Міжнародного кримінального МКС, хоча триває процедура її виходу звідти. Ця процедура завершиться лише 2026 року. Відтак на нинішньому етапі влада Угорщини зобов'язана затримати особу, щодо якої видано ордер МКС.
А що, якщо в Будапешті цього не реалізують?..
Це призведе до накладення санкцій з боку Міжнародного кримінального суду. Мова йде про позбавлення можливості делегувати свого представника до складу суду, а також про ряд інших обмежень. Крім того, у випадку такої бездіяльності Європейський суд може ухвалити рішення про позбавлення Угорщини права голосу в рамках Європейського Союзу.
Україна не забула про неприємні моменти, пов'язані з Будапештом, зокрема про меморандум, який, на жаль, не став надійним щитом проти російської агресії. Тому ідея провести важливу міжнародну конференцію на берегах Дунаю, присвячену Україні, викликає у нас глибокі переживання. Чи не повториться ситуація, схожа на "Будапешт-2"?
На цей момент у мене є певні сумніви щодо того, чи відбудеться ця зустріч. Важливо, щоб під час переговорів між державним секретарем США Марком Рубіо та міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим було помітно, що Москва готова до конструктивного діалогу. Якщо ситуація залишиться такою ж, як перед зустріччю Трампа і Путіна на Алясці (а, судячи з усього, це так і є), то візит лідерів до Будапешта, ймовірно, не відбудеться.
-- Кажуть, Трамп хоче вбити двох зайців: зробити приємне путіну, який в обіймах з Орбаном, і водночас прислужитися самому Орбану, якому поява Трампа у Будапешті начебто може додати голосів на майбутніх парламентських виборах. Тому так потирає руки від задоволення глава угорського уряду...
-- Тут важливо зрозуміти, що чому рівняється: трампізм -- орбанізму чи навпаки? Орбанізм у західній політичній літературі ще називають "суверенізмом"... У цій ситуації не Орбан є породженням Трампа, а Трамп є породженням Орбана. Угорці Орбана вже наїлися досхочу. Американці ж Трампа -- ще ні. Тому не випадково і у період виборчої кампанії, і до неї, в американській пресі дискутували: чи зможе Трамп реалізувати програму орбанізму? Зокрема, обмежити свободу слова, незалежність медій, вільне пересування, інші права людини... Як на мене, жодного впливу на внутрішню ситуацію в Угорщині візит Трампа не зробить. Хіба що мобілізує опозицію. Ще більше забезпечить підтримку лідера найбільшої опозиційної партії Угорщини "Тиса" Петера Мадяра.
Політична неосвіченість Віткофа
-- Нову зустріч з путіним Трамп доручив готувати держсекретареві США Рубіо. У цьому є позитив чи негатив для України? Бо інший представник американського президента, який мав сприяти встановленню миру, лив воду на млин росії...
Спеціальний посланник США Віткоф, який також відомий як особистий представник Трампа для президента Росії, майже спровокував серйозну кризу на Близькому Сході. Лише зять Трампа, Джаред Кушнер, зміг стабілізувати ситуацію.
В який спосіб Кушнер здійснив це?
Кушнер підтримує тісні зв’язки з арабськими лідерами і є бізнес-партнером багатьох із них. Він також керує компанією, яка залучає арабські інвестиції. Ці дружні відносини сприяли політичним успіхам Трампа, зокрема підписанню Авраамових угод у 2020 році, що стали важливим кроком у нормалізації відносин між Ізраїлем та кількома арабськими країнами. У сучасних умовах Кушнер, спільно з колишнім прем'єром Великої Британії Тоні Блером, виявилися залученими до реалізації мирного плану Трампа для Близького Сходу. Варто зазначити, що це насправді "план Блера-Кушнера". Проте через проблеми, які виникли за участю Віткофа та Трампа, важко гарантувати, що мир у регіоні буде тривалим. Відновлення бойових дій свідчить про початок нового конфлікту і ускладнює реалізацію "плану Трампа" щодо Ґази. Ідеї, закладені в "плані Кушнера-Блера", намагаються втілити концепцію, схожу на модель Європейського Союзу, прагнучи створити арабо-ізраїльський альянс на Близькому Сході. Це має потенціал, оскільки представляє альтернативу концепції "двох держав для двох народів". Багато експертів, що аналізують ситуацію, висловлюють занепокоєння щодо здійсненності даного плану, вважаючи його безперспективним.
Проте Кушнер зміг змінити хід подій, які наближалися до катастрофи, започаткувавши діалог з арабськими державами. Єгипет, Катар та Туреччина взяли на себе роль гарантів цього процесу, хоча Об'єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія в підсумку відмовились від участі.
Повертаючись до особи Рубіо... Його участь у процесі переговорів є для нас безсумнівно позитивним кроком. Адже Віткоф, на жаль, виявляється абсолютно неготовим до цієї ролі, не маючи навіть найосновніших знань. Лише уявіть: під час зустрічі у Вашингтоні він намагався обґрунтувати можливість територіального "чейнджу" (обміну) тим, що, мовляв, у конституції росії згадуються п'ять українських регіонів! Це яскраво демонструє його юридичну та політичну необізнаність. І вже не кажучи про те, що у нього бракує базових знань у сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики.
Коли я чую, як на зустрічах з лідерами країн використовують подібні аргументи, я уявляю, як повинен був би відреагувати досвідчений президент. Він мусив би звернутися до свого співрозмовника зі словами: "Я наполегливо прошу, щоб ця особа більше не з'являлася у моїй присутності..."
-- Тобто Зеленський мав би сказати таку фразу Трампу?..
-- Президент України міг сказати президентові США таку фразу, з огляду на те, що мав справу з аргументацією безграмотної людини. Можна було б цього і не робити, але по дипломатичних каналах, навівши факти, треба було вимагати усунення такої особи від переговорних процесів з росією. Бо вона використовує аргументи, які прямо суперечать зобов'язанням США згідно із Будапештським меморандумом і нашими двосторонніми угодами. Ці угоди між США та Україною гарантують принцип суверенітету, територіальної цілісності нашої держави. Аргументи Віткофа суперечать також нормам міжнародного права. Заява Віткофа -- приклад невігластва, який є образою дипломатії найвищого рівня.
Прес-секретар Путіна, Дмитро Пєсков, фактично відхилив ініціативу Трампа щодо припинення військових дій на нинішніх позиціях. За словами Пєскова, Росія не буде звертати уваги на "інформацію з газет" про можливу зупинку військ. Які наслідки цього?
Безсумнівно, це є серйозним ударом для Трампа. Це свідчить про те, що Росія саботує зустріч у Будапешті. Фактично, це те, про що я згадував на початку нашої бесіди.
