Юридичний портал

У Львові чоловік напав на жінку, схопивши її за волосся, і завдав їй ударів ногами. Суд вирішив стягнути з нього 113 тисяч гривень як компенсацію - sud.ua.

Франківський районний суд Львова розглянув цивільну справу, пов'язану з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, яку зазнала жінка через навмисне заподіяння легких тілесних ушкоджень. Раніше суд визнав чоловіка винним у скоєнні кримінального правопорушення, наклавши на нього штраф у розмірі 1700 гривень. Однак потерпіла подала окремий позов, в якому вимагала відшкодування витрат на лікування та компенсацію за моральні страждання.

Суть справи

Жінка подала до суду позов, в якому вимагала від свого чоловіка виплату 13 000 грн за матеріальні збитки та 100 000 грн як компенсацію за моральну шкоду, завдану в результаті злочинного діяння.

Згідно з рішенням Франківського районного суду Львова, ухваленим 18 листопада 2025 року, інцидент трапився 25 жовтня 2025 року близько 23:00. Чоловік, будучи в стані алкогольного сп'яніння, у 20 метрах від житлового будинку, внаслідок раптово виниклої неприязні, навмисно здійснив напад на потерпілу.

З наміром завдати тілесних ушкоджень, він наблизився до жінки, схопив її правою рукою за волосся і смикнув на землю. Коли потерпіла впала, чоловік завдав їй не менше чотирьох ударів ногами в області голови, шиї, грудної клітки, живота та спини.

Внаслідок нападу жінка зазнала незначних тілесних ушкоджень, які призвели до тимчасового порушення її здоров'я. Зокрема, у неї виявилися рани на нижній губі та її слизовій оболонці, численні синці на шиї, грудях, руках, ногах, обличчі та голові, а також підшкірні крововиливи, зокрема в області правого ока, і садна.

Вироком від 18 листопада 2025 року чоловіка визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, та призначили покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Проте в рамках кримінального провадження потерпіла не подала цивільний позов для відшкодування завданих збитків.

Невдовзі жінка подала позов до суду в рамках цивільного процесу, обґрунтовуючи свої вимоги необхідністю покриття витрат на лікування, а також отримання компенсації за фізичні та моральні страждання.

Позивачка повідомила, що через завдані тілесні ушкодження їй довелося проходити курс лікування, купувати медикаменти та оплачувати медичні послуги. На ці витрати вона витратила 13 000 гривень.

За її словами, процес лікування ще триває. Жінка підкреслила, що потрібно продовжити роботу над шліфуванням рубця, придбати спеціальні мазі та пройти курс психотерапії. Вона оцінила очікувані витрати на ці процедури в 63 750 грн. Також вона додала, що вже витратила 1000 грн на консультацію з косметологом.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, потерпіла наголошувала на характері заподіяних їй тілесних ушкоджень та їхніх наслідках.

Зокрема, через травму щелепи вона страждала від нестерпного фізичного болю та стикалася з серйозними труднощами під час їжі. За її словами, неможливість нормально харчуватися викликала постійний дискомфорт і біль у шлунку. Крім того, жінка протягом тривалого часу мучилася від хронічного головного болю.

Позивачка вказувала на те, що неправомірні дії відповідача серйозно вплинули на її звичний уклад життя, викликали фізичні та емоційні муки, а також змусили її витрачати додаткові зусилля на лікування в медичних установах та захист своїх прав.

З огляду на ці обставини жінка просила суд стягнути з відповідача 13 000 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди.

Рішенням від 18 травня 2026 року Франківський районний суд у Львові розпочав розгляд справи, вирішивши діяти відповідно до норм загального позовного провадження. Підготовче провадження було завершено 10 серпня 2026 року, після чого суд призначив справу для основного розгляду.

Позивачка разом із своїм представником, незважаючи на отримане повідомлення, не з'явилися на судове засідання. Однак представник подав клопотання про розгляд справи без їхньої присутності та висловив згоду на винесення заочного рішення.

Відповідач не прийшов до судового засідання, незважаючи на те, що був коректно проінформований про дату слухання справи. Він не надіслав жодного відзиву на позов чи інших клопотань.

У цих умовах суд, спираючись на положення статей 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалив рішення провести дистанційний розгляд справи, використовуючи вже наявні документи.

Оскільки жоден із учасників справи не з’явився на судове засідання, згідно з другою частиною статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, не було проведено фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури.

Судова позиція та підсумки рішення

Дослідивши матеріали справи № 465/4344/26: та оцінивши докази в їх сукупності, Франківський районний суд міста Львова дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Суд, у першу чергу, акцентував на нормах статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, які гарантують кожному індивіду правомочність захищати свої цивільні права у випадках їх порушення, невизнання чи оспорювання. Це включає, зокрема, можливість звертатися до суду для захисту як немайнових, так і майнових прав та інтересів.

Згідно з першою частиною статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожен має можливість в порядку, визначеному Кодексом, подати до суду заяву для захисту своїх прав, свобод або законних інтересів, якщо вони були порушені, не визнані чи оспорюються.

Суд також звернув увагу на статті 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України, які визначають, що цивільне судочинство відбувається на основі змагальності сторін. Відповідно, кожна сторона зобов'язана підтвердити факти, на які вона спирається у своїх вимогах або запереченнях, за винятком випадків, передбачених законодавством. Учасники процесу несуть відповідальність за наслідки, що виникають внаслідок їхніх дій або бездіяльності в рамках процесу.

Відповідно до першої частини статті 1177 Цивільного кодексу України, особа, яка постраждала від кримінального діяння, має право на компенсацію завданої шкоди згідно з чинним законодавством.

Суд також звернув увагу на норми частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, що стосуються преюдиційного ефекту судових рішень.

Згідно з цією нормою, рішення суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінальних справ і звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також постанови суду щодо адміністративних правопорушень, які набрали чинності, є обов'язковими для суду, що розглядає питання правових наслідків дій або бездіяльності вказаної особи. Це стосується лише визначення факту, чи мали місце такі дії або бездіяльність, а також чи були вони здійснені цією особою.

У цій справі суд встановив, що вироком Франківського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року відповідача вже було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України.

Цим рішенням визначено деталі навмисного завдання потерпілій незначних тілесних ушкоджень, які призвели до тимчасового погіршення її здоров'я.

Факт завдання шкоди здоров'ю жінки також був підтверджений експертним висновком №785, датованим 31 жовтня 2025 року, а також консультаціями фахівців.

Оскільки в рамках кримінального провадження цивільний позов не був поданий, суд зосередив свою увагу на сьомій частині статті 128 Кримінального процесуального кодексу України. Згідно з цією нормою, особа, яка не висунула цивільний позов у кримінальному процесі, а також особа, чий позов залишено без розгляду, має право подати його в цивільному судочинстві.

Розглядаючи питання відшкодування матеріальної шкоди, суд керувався статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, суд звернув увагу на пункт 2 постанови Пленуму від 27 березня 1992 року №6, відповідно до якого особа, що завдала шкоду, зобов'язана повністю відшкодувати її, якщо її дії були протиправними, існує прямий причинний зв'язок між цими діями та шкодою, а також встановлена вина цієї особи.

Оцінюючи ситуацію, суд прийшов до висновку, що неправомірні дії відповідача безпосередньо пов’язані з завданням майнової шкоди позивачці. У своєму рішенні суд підкреслив, що цей зв'язок не потребує додаткових доказів.

Суд також скористався нормами статті 22 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, якій було завдано шкоди через порушення її цивільних прав, має право на компенсацію цієї шкоди.

Витратами, що підлягають компенсації, вважаються ті, які особа понесла або повинна буде понести для відновлення своїх порушених прав. Вони компенсуються в повному обсязі, якщо угода чи закон не передбачають інше, тобто менший чи більший розмір відшкодування.

Суд установив, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачці було завдано майнової шкоди в розмірі 13 000 грн.

Вказана сума була підтверджена документами, що додаються до справи, зокрема квитанціями на купівлю медикаментів, виконання лабораторних аналізів та отримання медичних консультацій.

Таким чином, суд підтвердив обґрунтованість вимоги щодо стягнення 13 000 грн за завдану матеріальну шкоду.

Щодо моральної шкоди, суд підкреслив, що навмисне нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, які призвели до тимчасового погіршення стану здоров'я, заподіяло їй не тільки матеріальні збитки, але й страждання на емоційному рівні.

Суд послався на статтю 23 ЦК України, яка передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з цією нормою, моральна шкода може включати фізичний біль та страждання, які відчула особа внаслідок травми або інших ушкоджень здоров'я, психологічні страждання, що виникли через протиправні дії щодо неї, її родичів чи близьких, а також приниження її честі та гідності.

При встановленні суми грошового відшкодування за моральну шкоду беруться до уваги такі фактори, як характер вчиненого правопорушення, ступінь фізичних та психологічних страждань, погіршення можливостей потерпілого або втрата ним шансів на їх реалізацію, а також рівень вини особи, що спричинила шкоду, якщо вина є підставою для компенсації, та інші важливі обставини. При цьому суд зобов'язаний дотримуватися принципів розумності та справедливості.

Згідно з першим пунктом статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, яку фізична або юридична особа зазнала внаслідок неправомірних дій, рішень чи бездіяльності, підлягає компенсації особою, що її спричинила, за умови наявності вини, за винятком випадків, визначених у другій частині цієї статті.

Суд також взяв до уваги норми постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику у справах про компенсацію моральної (немайнової) шкоди", з поправками, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5. У цьому рішенні підкреслюється, що розгляд справ про компенсацію моральної шкоди можливий лише в тих випадках, коли право на таку компенсацію прямо закріплене в Конституції України або випливає з її основних положень.

Аналізуючи природу страждань потерпілої, суд дійшов висновку, що через неправомірні дії відповідача вона пережила інтенсивний фізичний дискомфорт, серйозні проблеми з прийманням їжі, а також втратила звичні соціальні контакти та рутини у своєму житті.

Окрім цього, жінка відчула емоційний дискомфорт і напругу, їй довелося вкласти значні зусилля в процес відновлення свого здоров'я та відстоювання своїх прав.

У рішенні суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу "Науменко проти України". Суд зазначив, що порушення прав людини саме по собі спричиняє моральні страждання та виникнення моральної шкоди, тому факт таких страждань не потребує окремого доказування, а сам факт порушення права може бути достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди.

Ураховуючи специфіку моральних страждань, які пережила потерпіла, їх тривалість, методи завдання шкоди, а також принципи справедливості та доцільності, суд постановив, що з відповідача слід стягнути 100 000 грн як компенсацію за моральну шкоду.

Отже, відповідно до заочного рішення, Франківський районний суд міста Львова повністю підтримав вимоги позивачки, ухваливши рішення про стягнення з відповідача 13 000 грн на відшкодування матеріальних збитків та 100 000 грн за завдану моральну шкоду внаслідок кримінального правопорушення.

Крім того, з відповідача стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Суд зазначив, що заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Таку заяву може бути подано протягом 30 днів із дня проголошення рішення. Якщо повне заочне рішення не було вручене учаснику справи в день його проголошення, передбачена можливість поновлення пропущеного строку за умови подання відповідної заяви протягом 20 днів із дня вручення повного рішення. Строк також може бути поновлений з інших поважних причин.

Позивач має можливість оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту складання повного тексту судового рішення.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua, слідкуйте за новинами на Google під назвою SUD.UA, а також підписуйтесь на наші Viber та WhatsApp, а також на сторінки у Facebook, Instagram та X, щоб завжди бути в центрі найактуальніших подій.

Читайте також