За даними AP, в результаті російського полону загинуло не менше 206 українських військових, а 245 з них були розстріляні безпосередньо на полі бою.

Цю інформацію навело розслідування АР, що базується на результатах судово-медичних експертиз, свідченнях колишніх ув'язнених і матеріалах правозахисних організацій, повідомляє Укрінформ.

Журналісти висвітлили трагічну історію 59-річного військового Сергія Григор'єва, в російському свідоцтві про смерть якого зазначено, що він помер від інсульту. Однак, за інформацією журналістів, результати розтину і свідчення іншого колишнього військовополоненого, який перебував у тому ж місці, свідчать про те, що Григор'єв став жертвою насильства та медичної недбалості.

Аналіз, здійснений в Україні, спростував російські заяви про те, що Григор'єв загинув внаслідок інсульту. Відповідно до висновків, він помер через кровотечу, що виникла після травми живота, яка також спричинила ушкодження селезінки, - йдеться у матеріалах розслідування.

Інші розтини, проведені в Україні, показали, що, наприклад, п'ятеро з військовополонених померли від серцевої недостатності, зокрема, це чоловіки віком 22, 39 та 43 роки. Ще четверо інших померли від туберкульозу або пневмонії, а інші троє - від інфекції, асфіксії та тупого поранення голови.

48-річний український військовополонений, який утримувався разом з Григор'євим у виправній колонії Каменськ-Шахтинського на південному заході Росії, Олексій Гончаров розповів, що чоловіка систематично били.

"Усіх били - без винятку. Когось більше, когось менше, але нам усім діставалося. Під кінець я ледве міг ходити", - сказав Гончаров, у якого після повернення в Україну діагностували туберкульоз - все більш поширену хворобу серед військовополонених, що повертаються.

За словами представників правозахисних організацій, ООН, українського уряду та українського судмедексперта, який провів десятки розтинів військовополонених, жорстоке поводження в російських в'язницях, найімовірніше, стало причиною багатьох смертей. Чиновники кажуть, що кількість смертей у в'язницях є доказом того, що Росія систематично жорстоко поводиться з полоненими солдатами, а судово-медичні розбіжності, як у випадку з Григор'євим, і репатріація понівечених і розкладених тіл вказують на намагання приховати ймовірні катування, голод і погане медичне обслуговування у в'язницях і центрах утримання під вартою по всій Росії та окупованій частині Україні.

Прогнозується, що число загиблих військовополонених продовжить зростати в процесі повернення та ідентифікації тіл. Однак, судово-медичні експерти зустрічають серйозні складнощі під час визначення причин смерті, оскільки в ряді випадків спостерігається відсутність внутрішніх органів. Додатковою проблемою є потужне розкладання, що ускладнює процес, зазначають фахівці.

"Вони тримають тіла до тих пір, поки вони не досягнуть такого стану, коли нічого не можна буде визначити", - сказав представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.

Звіт ООН за 2024 рік вказує на те, що 95% звільнених українських військовополонених зазнали "систематичних" катувань. Полонені ділилися свідченнями про побиття, електричний шок, удушення, сексуальне насильство, тривале утримання в стресових умовах, імітацію страти та позбавлення сну. У документі також зазначається, що деякі російські військовополонені зазнали жорстокого поводження з боку українських сил під час першого захоплення, проте це поводження припинилося після їх переведення до офіційних українських центрів утримання.

Згідно з інформацією, наданою Укрінформом, представник Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець зазначив, що всі українські військові, які повернулися з полону в Росії, потребували медичного обслуговування.