Україна повинна підтримати бажання Туреччини стати частиною Європейського Союзу.
Любов Шпак, доктор економічних наук і професор, є народним депутатом України IX скликання.
У сфері дипломатії важливими є не лише позиції, але й вміння вчасно їх висловлювати. У відповідь на дії адміністрації Трампа, Європа почала формувати власну стратегію безпеки, в якій роль США в майбутньому може суттєво зменшитися. Проте виявилося, що досягти самодостатності в безпекових питаннях вдасться не так швидко, оскільки розвиток національних армій та оборонної промисловості не був пріоритетом для європейських держав з часів завершення Другої світової війни.
Коли мова йде про протидію можливій військовій загрозі з боку Росії, Європейський Союз разом із Великою Британією можуть покладатися на три потужні армії в Європі: українську, турецьку та польську. Остання активно модернізується та розвивається. Польща неодноразово підкреслює свою роль як східного щита Європи, але їй знадобиться ще 3-5 років для належної підготовки до потенційного конфлікту з Росією. Наразі Україна виконує функцію захисника Європи, проте залишається поза межами Євросоюзу і не має укладених двосторонніх угод щодо безпеки та спільної оборони в разі агресії з боку третіх країн.
Можливо, Європейський Союз міг би, так би мовити, "залучити" українські збройні сили після завершення конфлікту для зміцнення безпеки західного кордону блоку. Однак це може призвести до непорозумінь із Польщею (хто тоді виконуватиме роль "східного щита"?) і НАТО, оскільки Альянс теоретично зобов'язаний захищати європейські країни від загрози з боку путіна та його армії. Важливим гравцем в НАТО є Сполучені Штати, які на даний момент виглядають як ненадійний і непередбачуваний партнер.
Проте існує також Туреччина, з якою Європейський Союз підтримує тісні економічні зв'язки, але має складні політичні взаємини. Анкара прагне стати членом ЄС з 1987 року, але у 2016 році переговори про вступ були призупинені, нібито через порушення прав людини та проблеми з верховенством права в Туреччині. Це питання викликає багато дискусій, зокрема через те, що Угорщина під керівництвом Орбана та Словаччина за Фіцо не виглядають більш європейськими, ніж Туреччина під керівництвом Ердогана.
Останні висловлювання турецького лідера свідчать, що Анкара пропонує Європі, що опинилася у безпековій кризі, свою допомогу в обмін на членство Туреччини в ЄС. "Ми сподіваємося, що наші європейські друзі усвідомлять роль нової Туреччини у зміненому світі та будуть формувати свої стратегії відповідно до цього. Вірю, що після досягнення цього взаєморозуміння відносини між Туреччиною та Європою швидко розвиватимуться в усіх сферах", - зазначив Ердоган, коментуючи питання європейської безпеки на тлі загострення відносин між ЄС та США. "Ми нагадуємо Європі, що "останній виїзд перед мостом - це Туреччина" - наголосив президент Туреччини. Кажуть, що в цьому висловлюванні йдеться про турецький ідіоматичний вираз, що походить від дорожніх знаків на автострадах, де водії бачать попередження про "останній виїзд перед мостом", після якого вже не можна змінити маршрут.
Анкара чітко заявляє Брюсселю, що без участі Туреччини довгострокова стратегія безпеки Європи не зможе бути успішною. Це особливо актуально на тлі основного виклику, що постає перед Європою – зменшення ролі Сполучених Штатів у забезпеченні захисту європейських держав від можливих військових загроз з боку Росії.
На мою думку, цей момент є вкрай важливим для України, адже вона повинна проявити активність і чітко висловити свою підтримку Туреччині. Це не матиме негативного впливу на наші зв'язки з Європейським Союзом і Великобританією, оскільки Київ та Анкара є ключовими партнерами для Європи в питаннях безпеки. Підтримка амбіцій Туреччини щодо вступу до ЄС може суттєво покращити відносини між Україною та Туреччиною, піднявши їх на новий, більш продуктивний рівень.
Насамперед, ми прагнемо співпраці щодо реалізації спільних проєктів у військово-промисловій сфері та залучення інвестицій з Туреччини для відновлення повоєнної економіки України. Варто зазначити, що Туреччина не допустила додаткові сили російського флоту до Чорного моря на початку широкомасштабного вторгнення рф, і ми повинні бути вдячні за це, адже саме завдяки цьому Росія не змогла зосередити необхідні ресурси для захоплення Одеси та Миколаєва. Після закінчення війни Анкара буде зацікавлена у тому, щоб Київ контролював північне узбережжя Чорного моря, перешкоджаючи проникненню рф. Ми також готові обговорити можливість розміщення турецьких миротворців для контролю демілітаризованої зони відразу після припинення бойових дій. Росія висловила небажання щодо присутності військ країн НАТО в цьому регіоні, тоді як проти розміщення турецьких військ у Москви не було заперечень.
Президент Зеленський нещодавно заявив, що сподівається, що Туреччина приєднається до гарантій безпеки для України. Вважаю, що це дійсно вдалий хід, але Україна своєю чергою має подбати, щоб Анкара, так чи інакше, була за столом переговорів щодо умов закінчення війни та подальшого співіснування України та росії. Тут також вкрай важлива наша дипломатична ініціатива та наполегливість. Правда, що не всі партнери Києва хочуть бачити серед переговірників саме Ердогана, але Україна має проявити майстерність політичних маневрів та досягти найкращого для себе результату.
Складна політична ситуація навколо постачання Україні літаків F-16 ставить перед нами запитання щодо доцільності покладатися лише на США та Європу в питаннях повітряної безпеки. У цьому контексті, партнерство з Туреччиною може стати вигідним рішенням для України. Ми могли б укласти угоду на придбання турецького літака п’ятого покоління КААN, який вже отримав позитивні відгуки від військових експертів. Це дозволить розширити наші можливості в сфері безпеки та зміцнить українсько-турецькі зв’язки.
В Україні існує безліч можливостей, і головне — вміти вчасно проявити активність.
