Українці, яких депортували з Росії, опинилися в складній ситуації на кордоні з Грузією: що коїться на Верхньому Ларсі?

Знімки, надіслані "Новій Європі" українцями, які опинилися в заторі на контрольному пункті Верхній Ларс.

З червня на прикордонному переході Верхній Ларс між Росією та Грузією спостерігається гуманітарна ситуація, що викликає значні занепокоєння.

Згідно з інформацією, наданою журналістами, волонтери підтвердили, що на 17 липня 2025 року в підвальному приміщенні утримували приблизно 90 українців, які були депортовані з російських центрів тимчасового утримання. Серед цих людей є як колишні ув'язнені, що відбули покарання на території Росії, так і ті, хто був примусово вивезений з окупованих територій через відмову отримати паспорт або співпрацювати з місцевою адміністрацією.

Люди фактично залишилися без можливості отримати свіжий повітря, якісну їжу та адекватну медичну допомогу. Багато з них не мають документів, які дозволяють виїжджати за кордон. Грузія та Молдова відмовляються пропускати українців без закордонних паспортів через свої кордони. Видання "Нова газета Європа" досліджує цю ситуацію.

"Нова-Європа" отримала відеозапис, знятий у підвалі на контрольно-пропускному пункті Верхній Ларс. На кадрах видно, що в обмеженому простірі без вікон утримуються десятки чоловіків. На підлозі розташовані матраци та особисті речі, які лежать впритул один до одного.

— Я б охарактеризувала це як концтабір. Наприклад, Освенцим, якщо чесно, — говорить в інтерв'ю "Новій Європі" Ганна Скрипка, юристка організації "Захист в'язнів України".

У підземеллі Верхнього Ларсу в даний час перебуває близько 90 людей, серед яких є сім жінок. Про це повідомила Марія Бєлкіна, очільниця волонтерської організації Volunteers Tbilisi, яка надає підтримку українським біженцям, в інтерв'ю "Новий-Європа".

Чоловіки перебувають у тій частині підвалу, що виходить на російську територію. Жінок тримають в окремому крилі приміщення з виходом на грузинську сторону. Воно виглядає пристойніше, але все ще залишається далеким від комфортних умов.

-- Умови у них теж далекі від комфортних, сидять у дуже маленькій кімнаті, немає плити. Якщо ми готуємо їжу, то ми і на них теж розраховуємо. Бракує їжі, ліків та людського стосунку, -- розповідає 32-річний Микита Челпанов, один із застряглих на кордоні.

Жінки висловлюють своє незадоволення тим, що їм практично ніколи не дозволяють виходити в туалет. Кімната закрита і не має належної вентиляції. Вони навіть зверталися до нас з проханням надати їм хоча б відро. Жінки потребують гігієнічних прокладок, адже у них немає можливості нормально помитися, -- зазначає Скрипка.

Челпанов зазначає, що українців, які перебувають у підвалі, випускають на вулицю, щоб вони могли отримати у волонтерів предмети першої необхідності.

Лише день тому нам почали організовувати прогулянки в напрямку російського кордону. Нас виводять по трійках, і ми маємо можливість провести там п'ять хвилин, прогулюючись на досить обмеженій території.

Бєлкіна наголошує, що умови утримання у підвалі жодним чином не відповідають навіть базовим правам людини.

-- Люди зараз сплять по кілька змін, середня тривалість яких становить близько чотирьох годин. Місць катастрофічно не вистачає: у найкращому випадку там є 20 спальних місць. І справді, люди починають втрачати розум, -- зазначає активістка.

Організація Volunteers Tbilisi, яка вже два роки доставляє на Верхньому Ларсі гуманітарну допомогу нужденним, привезла українцям ліки, їжу, предмети гігієни та одяг. Волонтери також допомогли організувати кухню, надавши необхідне обладнання для підвалу.

Зображення, надіслані "Новою-Європа" українцями, які опинилися в заторі на контрольно-пропускному пункті Верхній Ларс.

У бесіді з "Новою-Європа" Бєлкіна проводить паралелі між роботою Volunteers Tbilisi та Червоним Хрестом, зазначаючи, що "вперше за два роки було доставлено одну партію гуманітарної допомоги". За її словами, представники міжнародної організації обіцяють "знайти спосіб надати допомогу".

Досі жодному з волонтерів не вдалося потрапити до підвалу. Бєлкіна вважає, що Червоний Хрест міг би отримати доступ, якби був відповідний запит. "Нова-Європа" надіслала запити до грузинського Червоного Хреста, однак поки що відповіді не отримала.

Гуманітарна ситуація ускладнюється через те, що у таких переповнених умовах зростає ймовірність виникнення епідемій. Бєлкіна застерігає, що існує серйозна загроза поширення туберкульозу.

-- Якщо це станеться, то я, чесно кажучи, не уявляю, що відбуватиметься далі. Де знайти інфекційну клініку на 90 людей? А ще хтось це має оплачувати. Тут люди після багатьох років у місцях позбавлення волі або в центрах тимчасового тримання і не отримували раніше медичну допомогу. Треба сказати, що Грузія зараз досить ліниво надає допомогу. Швидка приїжджає, щось робить, але більше на вигляд. На жаль, більшість людей, які потребують госпіталізації, не госпіталізовані. Їм на місці надають дуже базову допомогу та кажуть чекати, -- розповідає волонтерка.

Челпанов, котрий до 16 липня вже тиждень провів у підвалі, розповів, що напередодні швидка допомога евакуювала звідти літню жінку, яка стала паралізованою на одну сторону тіла через інсульт.

— Спочатку швидка допомога забрала його, потім повернули назад, а тепер знову відвезли в реанімацію. Сьогодні його знову привезли назад. На мою думку, він уже на межі. Їм просто не дає спокою, постійно возять туди-сюди. Ми навіть скинулися, щоб знайти можливість залишити його в лікарні, — говорить він.

За інформацією, наданою співрозмовником "Нової-Європа", серед тих, хто опинився в підвалі, є особа, що пересувається на милицях і щоразу має значні труднощі з підйомом сходами до туалету. Крім того, там є людина, яка страждає на цукровий діабет і потребує регулярного введення інсуліну.

Всі поступово захворюють, у всіх відчувається головний біль і підвищений тиск. Ми знаходимося в підвалі, де немає жодної вентиляції, і все навколо дуже вологе. Готуємо їжу в тій же кімнаті, уявіть собі: приміщення, розраховане на 20 людей, вміщує 90. З потолка капає вода, а конденсат стікає всюди. На підлозі, теоретично, можна було б спати, але ніхто не наважується, адже навколо вода. Загалом, це справжній кошмар. І через це всі хворіють, кашляють, чхають, страждають від нежитю та мають підвищену температуру, -- скаржиться Челпанов.

Українці, які застрягли на контрольно-пропускному пункті Верхній Ларс, звернулися до міжнародних організацій та правозахисних груп з проханням про надання гуманітарної допомоги та юридичної підтримки. "Нова-Європа" публікує це звернення в повному обсязі.

Зміст звернення у повному обсязі.

Ми, які були змушені залишити Україну, опинилися у скрутній ситуації на кордоні з Грузією, у Верхньому Ларсі. Умови нашого перебування тут жахливі та небезпечні для виживання. Нас розмістили в незручних технічних приміщеннях, де відсутня нормальна вентиляція, панують вогкість та задушливість. Багато людей почуваються дуже погано, і серед нас є хворі. Найгірше те, що серед нас є пацієнти з серйозними інфекційними захворюваннями, такими як туберкульоз та гепатит. Це створює величезний ризик для всіх, хто тут перебуває. У нас немає навіть найпростіших зручностей: ні місць для сну, ні нормальних туалетів, ні доступу до чистої води. Зв'язок майже відсутній. Медичну допомогу нам не надають, незважаючи на наявність інфекційних хворих. До всього цього, ми стикаємося з грубим ставленням, яке часто має націоналістичний підтекст.

Ці дії грубо порушують основні права людини. Нас позбавляють права на життя і безпеку, гідне ставлення та медичну допомогу. Ми піддаємося ризику зараження небезпечними хворобами. Дискримінація за національною ознакою є очевидною. Ці порушення зафіксовані в міжнародних угодах, таких як Загальна декларація прав людини та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, а, ймовірно, також у законодавстві Грузії. Наша свобода фактично обмежена без дотримання жодної правової процедури. Ми перебуваємо в умовах, що принижують людську гідність. Це абсолютно неприпустимо!

Ми звертаємось до всіх міжнародних установ, правозахисних організацій, журналістів, Червоного Хреста та "Лікарів без кордонів" — будь ласка, підтримайте нас! Нам необхідно, щоб наші голоси були почуті, і щоб вжили термінових заходів для вирішення цієї проблеми. Ми потребуємо гуманітарної і медичної допомоги, а також доступу до юридичної підтримки. Ми прагнемо, щоб до нас ставилися з гідністю, як до людей, а не як до бездушних об'єктів. Ми просимо про допомогу в отриманні статусу біженця або тимчасового притулку. Ми закликаємо міжнародну спільноту не залишатися байдужими до нашої біди.

Жодної ясності у подальшій долі застряглих поки що немає. Українці на кордоні залишаються у незнанні та в очікуванні невідомого.

Зображення, надіслані "Новою-Європа" українцями, які опинилися в заторі на контрольно-пропускному пункті Верхній Ларс.

Марія Бєлкіна зазначила, що на кордоні затримуються різні групи громадян України.

Це люди, які опинилися в Росії в десятилітті 2010-х, а згодом, з різних обставин, були ув'язнені, проте вже відбули своє покарання.

Ті, кого вивезли силою на територію РФ з деокупованого Херсона.

Або ж ті, хто був депортований з анексованих регіонів через відмову прийняти російський паспорт або співпрацювати з окупаційними структурами. Зазвичай це звичайні люди без кримінального минулого.

З 90 осіб, що опинилися в затриманні, близько 20% становлять ті, хто не має жодних судимостей. Це також можуть бути люди, що відбували покарання на окупованих територіях лише за порушення комендантської години або з інших причин, -- зазначила Бєлкіна.

Ганна Скрипка стверджує, що Грузія та Молдова відмовляються приймати депортованих українців, намагаючись класифікувати їх за категоріями на основі скоєних злочинів. Проте, на її думку, це не має сенсу, адже ці особи вже понесли покарання за свої вчинки. Вона також підкреслила, що російська судова система не завжди є справедливою, і серед депортованих можуть бути люди, засуджені безпідставно.

У бесіді з представницею "Нової-Європи" було підкреслено, що серед депортованих є особи, які втратили своє громадянство, ті, хто ніколи не мав досвіду перебування у в'язниці, а також жертви воєнних злочинів — люди, які зазнали тортур під час окупації та перевезення до російських колоній.

-- Є засуджені за крадіжки та є ті, хто пройшов громадські роботи. Я не говорю, що там зовсім немає за важкими статтями -- можливо, є, -- додала вона.

Скрипка зазначила випадок чоловіка, який ще до початку великої війни поїхав до Росії на заробітки. Він знайшов роботу кур'єром, але опинився втягнутим у незаконний бізнес, пов'язаний з наркотиками, і залишився без документів. "Це вважається однією з найтяжчих статей. Грузія та Молдова сприймають це так, наче вони є наркоторговцями", - додала вона.

16 липня Олександр Дарахвелідзе, заступник міністра внутрішніх справ Грузії, оголосив, що країна не прийматиме депортованих з Росії українців. Він зазначив, що ці особи нібито "вчинили злочини", включаючи "важкі та особливо тяжкі". Лука Пааташвілі, заступник начальника прикордонного пункту "Дарьялі", додав, що в'їзд цих людей до Грузії "безпосередньо пов'язаний з ризиком вчинення ними нових злочинів".

"Мова йде про близько 80 осіб. На даний момент їхній стан стабільний, і вони очікують. Не зазначається, чи є вони українськими громадянами, оскільки у них відсутні необхідні документи," -- зазначив він.

Бєлкіна з Volunteers Tbilisi у розмові з "Новою-Європа" наголошує, що як мінімум 34 особи мають підтвердження від посольства, що вони -- громадяни України.

Згідно з інформацією правозахисника, який вирішив залишитися неназваним, близько 800 осіб наразі знаходяться в центрах тимчасового утримання іноземців і вже отримали рішення про видворення з території Російської Федерації. Волонтери висловлюють занепокоєння, що всіх цих людей можуть одночасно відправити до російсько-грузинського кордону.

Грузія вирішила не приймати осіб, депортованих Російською Федерацією.

Правозахисник поділився з "Новою-Європою", що спершу Грузія дійсно приймала певну кількість українців. Однак, чутки свідчать, що з деякими з них трапилися "певні інциденти". Після цих подій, за цією версією, країна почала дозволяти використання своєї території лише для транзитних проходів.

-- Єдиним маршрутом для цих людей була Молдова. Тепер, наскільки я розумію, Молдова почала також ставити питання, на які немає відповідей, -- розповідає правозахисник.

Зображення, надіслані "Новою-Європа" українцями, які опинилися в заторі на контрольно-пропускному пункті Верхній Ларс.

Правозахисники з проекту APUS 4 липня повідомили, що з 1 липня Молдова більше не допускає до себе депортованих Росією українців без наявності закордонного паспорта.

Скрипка із "Захисту в'язнів України" у розмові з "Новою Європою" уточнює, що країна не готова впускати українців із простроченими документами, а також із судимостями.

Не у всіх, хто застряг на Верхньому Ларсі, немає документів на руках. Деякі українці, розповідає "Новий-Європа" Челпанов, володіють закордонним паспортом, що діє, і квитками, купленими на власні кошти. Проте їм повідомили, що квитки згоріли.

-- Днями, на мою думку, четверо людей забрали [з підвалу] з чинними закордонними паспортами. Один із них зателефонував до поліції і поскаржився, що його утримують із документами. Поліція погодилася, що це є незаконно. У результаті прийшов начальник нашого "закладу", один із грузинських прикордонників, і сказав тим, хто має закордонний паспорт, купувати [нові] квитки, -- каже співрозмовник "Нової-Європа".

Зображення, надіслані "Новою-Європа" українцями, які опинилися в заторі на контрольно-пропускному пункті Верхній Ларс.

Волонтери та правозахисники, що надають підтримку українцям на кордоні між Росією та Грузією, вважають, що найефективнішим і найшвидшим рішенням для створення гуманітарного коридору є його відкриття через Молдову. Переговори з Кишиневом тривають більше двох тижнів.

Нашою метою є те, щоб Молдова знову відкрила свої кордони і дозволила проходження людей через свою територію. Для цього необхідно забезпечити спеціальний транспорт та організувати повноцінний конвой з українського боку, щоб Молдова могла контролювати весь процес — від моменту прибуття людей до Кишинева до їхньої остаточної доставки в Україну, — зазначила Бєлкіна.

Грузинський телеграм-канал Tbilisi Life повідомляє, що в Тбілісі функціонує в'язниця для депортацій, яка забезпечує основні потреби: воду, триразове харчування та медичну допомогу. Активісти висловлюють думку, що уряд міг би організувати тимчасовий табір для депортованих українців, якщо не готовий їх прийняти.

"Нова-Європа" направила запити на отримання коментарів до Міністерства внутрішніх справ Грузії, посольства України в Грузії, уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини та Міністерства закордонних справ Молдови.

Правозахисниця Ганна Скрипка, яка перебуває у Києві, вважає, що "Україна насамперед має вирішувати проблеми своїх громадян", у тому числі в гуманітарних кризах на кшталт нинішньої.

-- Особи понад 34 особи підтверджені через посольство, але їх все одно не вивозять. Посольство готове видати їм посвідчення на повернення в Україну, звані білі паспорти. Але не видає їх, бо немає [гуманітарного] коридору та людей нікуди везти, -- пояснює Скрипка.

Микита Челпанов, який застряг на кордоні, ділиться, що його мати вже протягом тижня очікує на відповідь від українського омбудсмена.

Я провів усе своє життя в Луганську. Перебуваючи у в'язниці в Тюмені, я не погодився на пропозицію отримати російський паспорт, незважаючи на численні запити. Я відмовився, оскільки мріяв повернутися додому в Україну, де живуть мої батьки. Виходить, що моя країна, яку я ніколи не зраджував, залишила мене. Якби Україна справді бажала нас врятувати, вона б це зробила. Ніхто з України навіть не завітав сюди, щоб дізнатися, як ми живемо, -- ділиться він (стилістика збережена. -- Прим. ред.).

Після завершення терміну ув'язнення в Тюмені Челпанова перевели до центру для мігрантів, де він залишався протягом двох місяців. Згодом його транспортували до Москви, потім до Владикавказу, а зрештою направили на прикордонний перехід Верхній Ларс. Йому заборонено в'їзд до Росії на десять років.

– Ми самі прагнули, щоб нас вислали з російської території. Ми неодноразово висловлювали думку, що будь-який шлях нам підходить. Російська сторона запевняла, що не виникне жодних труднощів, що нам оформлять особи, і ми зможемо продовжити шлях, – зазначає Челпанов.

За інформацією українських правозахисників, які співпрацюють з волонтерами з Volunteers Tbilisi, збільшення кількості депортацій пов'язане з указом Володимира Путіна. Згідно з цим документом, до 10 вересня 2025 року всі українці повинні або легалізувати свій статус, або залишити Росію. Внаслідок цього, з наближенням терміна дедалі частіше відбуваються депортації.