Діти з України в КНДР: засіб впливу та геополітичних маневрів?
Двоє українських дітей, яких, за інформацією правозахисників, відправили до табору "Сондовон" у Північній Кореї, на думку експертів, стали інструментами в пропагандистських кампаніях Москви та Пхеньяна. При цьому українські правозахисники підкреслюють, що ці діти стали жертвами військових злочинів.
Інформація про переміщення дітей стала доступною завдяки виступу Катерини Рашевської, юристки з українського Регіонального центру з прав людини (RCHR), під час спеціальних слухань Комітету з асигнувань у Сенаті США 3 грудня.
Правозахисниця, що досліджувала дані з публічно доступних джерел, виявила, що двоє дітей — 12-річний Міша з території Донеччини, яка наразі під контролем Росії, та 16-річна Ліза з Сімферополя, розташованого в анексованому Криму, стали учасниками групи російських дітей, які відвідали північнокорейський дитячий табір "Сондовон".
Згідно з інформацією з Києва, Росія депортувала або насильно вивезла щонайменше 19,5 тисячі українських дітей. Ці цифри охоплюють лише зафіксовані випадки, тоді як фактична кількість, за оцінками України, може бути набагато більшою.
Як зазначила Рашевська в інтерв'ю DW, ці двоє дітей, ймовірно, не враховані в цій статистиці, оскільки цифри залишаються незмінними вже тривалий час, а відомості про Мішу та Лізу стали відомі лише нещодавно.
"На даний момент ми не маємо достатніх доказів, які б підтверджували факти протиправної депортації цих дітей, що ще раз підкреслює необґрунтованість їхнього швидкого зарахування до категорії викрадених дітей," - підкреслила юристка.
Читайте також: В Україну з Росії вдалося повернути вже 1902 дитини - Лубінець
Натомість, за її словами, щодо цих дітей вчинені інші порушення, зокрема політична індоктринація, окремі прояви мілітаризації, використання в російській пропаганді, які заборонені статтею 50 Четвертої Женевської конвенції. Також йдеться про порушення норм Конвенції ООН про права дитини, а саме їхнього права на ідентичність, відпочинок, гру, а також принципу найкращих інтересів дитини.
Серед 165 задокументованих дитячих таборів RCHR, більшість знаходиться в Росії та Білорусі. Проте, зважаючи на обставини, виглядає так, що Москва та Пхеньян намагаються зміцнити свій геополітичний союз, що виник у результаті повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
У рамках нової "дружби" між країнами, Північна Корея забезпечує Росію боєприпасами та військовими кадрами для її конфлікту з Україною. У відповідь, Москва компенсує Пхеньян постачанням продуктів харчування, пального та військових технологій.
Читайте також: "Молода гвардія" та "Юнармія". Хто і як мілітаризує українських дітей на окупованій Донеччині
У розмові з DW Катерина Рашевська розповіла, що без урахування тривалої дороги двоє дітей провели в Міжнародному дитячому таборі "Сондовон" поблизу східного портового міста Вонсан у Північній Кореї близько тижня. Після цього їх, за даними правозахисниці, повернули на окуповані Росією території України.
"Чому це так важливо? Тому що в даному випадку росіяни використовують, фактично експлуатують наших українських дітей у своїй пропаганді. Вони зображують їх своєрідними російськими амбасадорами дитячої, молодіжної дипломатії", - наголошує юристка.
За її словами, українські діти стають "знаряддям" для Росії у формуванні стратегічного партнерства з країною, яку Сполучені Штати Америки визнали спонсором тероризму і яка насправді є співучасницею агресії проти рідної країни цих дітей - України. Рашевська вважає це "недопустимим".
Табір "Сондовон", заснований у 1960 році, спочатку призначався для відпочинку дітей з держав комуністичного блоку. Проте, з розпадом Радянського Союзу, він поступово перетворився на курорт для нащадків високопосадовців Північної Кореї. Однак, після відновлення дипломатичних зв'язків між Москвою та Пхеньяном, табір знову відкрив свої двері для дітей з інших країн.
"Це нагадує скаутський табір, але з акцентом на сім’ї (північнокорейських лідерів. - Ред.) Кім", - зазначає Ден Пінкстон, професор міжнародних відносин в Університеті Трої в Сеулі, який відвідав це місце під час своєї подорожі до Північної Кореї у 2013 році.
"Для дітей Північної Кореї табір став своєрідним ритуалом ініціації: там проводять різноманітні активності, насичені пропагандою та ідеологічним навчанням. Усюди були плакати, написи та гасла, що засуджують імперіалізм," - поділився він.
За словами професора, яскравим прикладом цього є посилення співпраці між Російською Федерацією та Північною Кореєю, що відображається в організації візитів туристів, бізнесменів, а тепер також і молоді та дітей.
Згідно з поглядом Пінкстона, відправка двох українських дітей до Північної Кореї могла стати своєрідним дослідженням, щоб визначити, наскільки ефективно посилений ідеологічний вплив сприймається, коли подорож представлена як "нагорода" за позитивну поведінку.
"Це все є елементом процесу "русифікації" цих дітей, і я сподіваюся, що в майбутньому таких подорожей буде ще більше", - підкреслив він.
Інші експерти вважають це актом пропаганди. Зокрема, російський сходознавець і професор історії та міжнародних відносин Університету Кунмін у Сеулі Андрій Ланьков охарактеризував візит як "досить нахабну маніпуляцію".
Незалежно від причин, що спонукають лідера Північної Кореї Кім Чен Ина та президента Росії Володимира Путіна, Рашевська вважає, що міжнародна спільнота повинна вжити більше заходів для забезпечення безпеки молоді в Україні.
На її думку, для режиму Кім Чен Іна це є м'яким та соціально прийнятним методом зміцнення "стратегічного партнерства" з Росією через так звану "дитячу дипломатію". У свою чергу, Москві вигідно, що "діти спостерігають за державою, де рівень прав та свобод ще нижчий, ніж у Російській Федерації: відсутність доступу до інтернету, мобільних телефонів і можливості підтримувати зв'язок з дітьми з КНДР".
Рашевська сподівається, що її виступ в американському Сенаті та розголос інформації про поїздки українських дітей в КНДР стануть запобіжником тому, "щоб наші діти там більше ніколи не опинилися".
Вона також сподівається на формування міжнародного незалежного механізму для повернення українських дітей, незважаючи на те, що Росія окупувала деякі території, які не визнаються ані де-факто, ані де-юре. Крім того, вона наполягає на необхідності невідворотного покарання для воєнних злочинців. Наразі, як підкреслює правозахисниця, вона має намір привертати увагу до будь-якого порушення прав українських дітей, навіть якщо жертвою стала лише одна дитина.
"Розмір не має значення (...) Наші діти - це не просто цифри. Вони не є засобом для враження інших. Діти - це наше майбутнє, яке мало належати нам, але його в нас відібрали. Це важливо, щоб про це говорити відкрито," - підкреслює Рашевська.
У день, коли Рашевська виступала в Сенаті, Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка вимагала термінового і безумовного повернення українських дітей, які були "насильно переміщені" до Росії.
Документ, що не має юридичної сили, закликає Москву "терміново припинити будь-які дії, пов’язані з насильницьким переміщенням, депортацією, розлученням з сім’ями та законними опікунами, зміною особистого статусу, зокрема шляхом надання громадянства, усиновлення або розміщення в прийомних родинах, а також ідеологічною обробкою українських дітей". На думку Рашевської, ухвалення цього документа є "попереднім кроком" до створення міжнародного механізму для повернення викрадених дітей.
У Москві заявили, що звинувачення, викладені в резолюції, є "безпідставними та оманливими". Влада стверджує, що діти нібито були евакуйовані із зони бойових дій з метою забезпечення їхньої безпеки.
