В Організації Об'єднаних Націй підтвердили, що з лютого 2022 року в Україні загинуло більше 15 тисяч цивільних осіб.

З початку великої агресії в Україні загинуло не менше 15 172 цивільних, а 41 378 осіб отримали поранення, згідно з інформацією Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. Ці дані були оприлюднені станом на 31 січня 2026 року, при цьому зазначено, що фактична кількість жертв, ймовірно, є значно більшою.

Згідно з інформацією місії, не менше 766 дітей загинули, а 2 540 отримали травми.

В організації повідомляють, що у 2025 році внаслідок війни загинуло не менше ніж 2 526 цивільних, а 12 162 особи отримали поранення. Ця цифра жертв на 31% перевищує показники 2024 року та на 70% — 2023 року.

За даними ООН, застосування далекобійної зброї (ракет і баражувальних боєприпасів) значно зросло у 2025 році, що спричинило 35% жертв серед цивільних осіб в Україні (686 загиблих і 4 451 поранений) - на 66% більше порівняно з 2024 роком, а кількість жертв через застосування безпілотників малої дальності у прифронтових районах зросла на 121%.

63% від загальної кількості жертв у 2025 році були зафіксовані в прифронтових зонах, що становить 9 272 особи.

Читайте також - Кулеба: війська РФ вночі атакували енергетику та залізничну інфраструктуру

В Організації Об'єднаних Націй зазначають, що мирні жителі в усіх регіонах країни переживають серйозні наслідки від безперервних і координованих нападів на енергетичну інфраструктуру України.

Згідно з інформацією на січень 2026 року, Україна, через окупацію та ушкодження внаслідок військових дій, втратила більше ніж половину своїх електрогенераційних потужностей, які мали місце до початку повномасштабної агресії. На сьогодні країна має лише 11 ГВт генерації, що суттєво нижче від необхідних 18 ГВт у пікові зимові періоди.

Розрив між потужностями генерації та потребами споживання спричинив тривалі перебої з електропостачанням - світло було лише кілька годин на добу або його взагалі не було протягом кількох днів.

Російські військові регулярно з різних видів озброєння - ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ - атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України.

Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.

Атаки на системи життєзабезпечення населення та медичних закладів, що мають на меті позбавити людей електрики, тепла, води, зв'язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для існування, є частиною стратегії під час масового конфлікту. Фахівці з права, дослідники геноцидів і правозахисники вважають, що Росія вчиняє проти українських громадян різноманітні злочини, які можуть кваліфікуватися як геноцид. Зокрема:

Оголошення про наміри ліквідації українського народу: президент Росії та інші посадові особи російської влади не раз висловлювали думки про те, що українці як нація "не існують", вважаючи їх "штучно створеним" етносом. Вони також стверджували, що всіх, хто має іншу точку зору, "потрібно знищити", а майбутнє має бути позбавлене України та українців.

публічні заклики до ліквідації українського народу;

Цілеспрямовані атаки на інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення і медичні установи, з метою позбавлення людей електрики, тепла, води, зв'язку, медичних послуг та інших основних умов для існування.

переслідування та ліквідація осіб, які підтримують проукраїнські погляди, на територіях, що знаходяться під окупацією;

Знищення інтелектуальних верств: педагогів, художників і тих, хто є носіями української культурної спадщини та формує в інших її цінності.

впровадження в навчальних установах на контрольованих територіях системи освіти та виховання, спрямованої на трансформацію ідентичності дітей;

депортація дітей без супроводу батьків до Росії з метою зміни їхньої самоідентифікації;

Видалення та знищення українських книг із бібліотек, розграбування музеїв і свідоме викрадення артефактів, які свідчать про багатий історичний спадок українського народу.

Конвенція, що стосується запобігання геноциду та відповідальності за нього, була затверджена Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1948 році.

На сьогодні 149 країн, що підписали Конвенцію, зобов'язані вживати заходів для запобігання актам геноциду та притягати до відповідальності за такі злочини як під час збройних конфліктів, так і в мирний період.

Конвенція трактує геноцид як дії, які вчиняються з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової або релігійної групи у її сутності.

Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.

Влада Росії відкидає звинувачення в тому, що під час широкомасштабного конфлікту російські збройні сили наносять навмисні удари по цивільним об'єктам в українських містах і селах, призводячи до загибелі мирних жителів та знищення лікарень, шкіл, дитячих садків, а також інфраструктури, що забезпечує енергетику та водопостачання.