На Майдані в Устима відкрив вогонь снайпер. Особа стрілка досі залишається невідомою...

Устим став символом Революції Гідності. Фото та відео, де він у голубій касці, облетіло усі світові ЗМІ. А його вислів "Небо падає..." назавжди запам'ятався тим, хто його знав. Ці слова Устим промовляв тоді, коли на Майдан насувалася небезпека... Снайпер поцілив Устиму в голову 20 лютого 2014 року. Це був постріл на ураження. Ім'я вбивці досі невідоме.

Я мала розмову з мамою Устима Голоднюка, пані Іриною. Вона ледь могла стримати емоції, коли ділилася спогадами про свого відважного сина.

"Ніхто з друзів Устима не може згадати, хто ж саме пофарбував його каску в блакитний відтінок..."

-- Хто першим запропонував таке чудове, але незвичне ім'я для вашого сина? -- ось з чого починається наша бесіда.

— Цю ідею запропонував мій батько, — розповідає пані Ірина. — У нашій родині навіть не виникло питань щодо імені. Я без вагань погодилася. Бабусі та дідусі кликали онука Устимчиком, а я завжди зверталася до нього просто Устим.

Син нічим не відрізнявся від інших дітей. У нас приватний будинок, коли син мав 4-5 років, спостерігав за всім живим -- жучками, павучками... Був у дитинстві енергійним, йому було все цікаво. Особливо цікавився, з чого все складається. Якщо якусь забавку йому подарували, він мусив її розколупати і подивитися, що там всередині. Не завжди її можна було назад скласти (усміхається. -- Авт.).

Я порівнюю Устима з його двоюрідним братом, у них два роки різниці. Двоюрідному брату принесли машинку, він поїздив, поклав у коробочку і залишив. Усе, що потрапляє в руки Устима, йшло в розбір. Я казала: "У тебе не ящик з іграшками, а ящик з запчастинами" (усміхається. -- Авт.).

-- Устим цікавився у школі історією України?

Коли Устим вступив до 5-го класу, у його вчителів виникла цікава історія. Я помітила, що він залюбки займався ліпленням з пластиліну. Одного разу його хресна мама подарувала йому набір пластиліну, і з того моменту він почав творити. Його улюбленими персонажами стали козаки, а також козацькі села, в яких обов'язково були зображені свині, коні та інші тварини, що їх утримували козаки.

Міг створити з пластиліну ціле поле, усі колоски пшениці були ретельно виліплені до найменших деталей. Будував оборонні укріплення з цього матеріалу, черпаючи натхнення з шкільних уроків. Кожна фігурка вийшла дуже маленькою, але, скажімо, у козака були присутні шапка, вуса та шаровари. Усе це вимагало неабиякої точності та старанності в ліпленні.

Коли я спостерігав, як мій друг ліпив бджілку, це викликало в мені подив. Він вмів так майстерно підбирати кольори та створювати смужки. Для цього, безперечно, потрібно було мати терпіння. Хоча Устим, як на мене, був досить активним хлопцем... Цей захоплюючий процес тривав недовго — лише в 5-6 класах. Потім, у 7-8 класах, він почав більше зосереджуватися на спорті. Хоча не був записаний у спортивні секції, він не хотів виглядати "слабаком". Щоб зміцнити своє тіло, він часто відвідував стадіон: віджимався, бігав, робив присідання. У той же час почали з'являтися комп'ютерні клуби, і діти нерідко тікали туди, щоб пограти в ігри...

Після закінчення 8-го класу син вирішив продовжити навчання у Ліцеї імені Героїв Крут. Його батько служив у міліції, і багато його знайомих та колег також отримали освіту в подібних закладах. Устим не вагаючись погодився на цей крок. Хоча в нього була плоскостопість, він все ж таки вступив до ліцею, ніколи не скаржачись на труднощі навчання. Проте завжди з усмішкою зізнавався, що дуже хоче випити гарячого чаю. Коли їх садили за стіл, чай уже встигав охолонути. Устим, справжній любитель чаю, мав вдома велику чашку, і йому не вистачало гарячого напою. Кожного разу, коли я приїжджала, я обов'язково привозила йому літр чаю (тепер у ліцеї з гарячим чаєм проблем немає, і харчування в навчальному закладі стало значно кращим).

Устим отримував освіту в військовому ліцеї, після чого продовжив навчання в Бережанському агротехнічному інституті. Хто ж прийняв таке рішення?

Завдяки плоскостопості, йому було складно виконувати фізичні вправи. Він обрав університет, де зміг отримати освіту на державній основі.

У шість років Устим пішов до школи, ставши найменшим серед своїх однокласників. Після цього він вступив до ліцею, де також виявився найменшим у групі. Інші хлопці були віком 15-16 років, а йому було лише 14. Устим мав бажання служити в армії, але врешті-решт обрав навчання в університеті. Коли він був на третьому курсі, я вирушила на заробітки, оскільки батьки Устима розлучилися, і він залишався з матір’ю. Після 30 листопада мені подзвонили та повідомили, що мого сина побили на Майдані.

1 грудня він повернувся додому до Збаража з перев'язаною головою, на якій було 12 швів. Його сестра, яка працює медсестрою, допомогла йому з перев'язкою.

-- Ваш син був безстрашним хлопцем. Звідки це у нього: гени, виховання, оточення? Можливо, якась родинна історія, згадка про предків покликала його на Майдан?

Згодом ми дізналися, що Дмитро Клячківський, відомий як "Клим Савур", є членом нашої родини. Він був українським військовим діячем, активним учасником ОУН та УПА. У Збаражі встановлено пам'ятник на честь Клячківського. У 2019 році в сквері Героїв Небесної Сотні цього ж міста відкрили пам'ятник Устиму та Назарію Войтовичу; Назарій був Героям України і наймолодшим учасником Євромайдану. Цікаво, що Устим на той момент не знав про родинний зв'язок з Клячківським.

Звичайно, крім спадковості, величезне значення для розвитку дитини має сімейне оточення, зокрема батьки. Чи була ви строгим вихователем?

Устим вимагав особливого підходу, адже в дитинстві він був справжнім непосидою. Його захоплювали коти, а отже, він не цурався лізти через аґрус (усміхається. -- Авт.). Мабуть, він провів всю малечу майже без взуття, адже ніколи не хотів його надягати. Його енергія була невичерпною: найглибша калюжа чи найвища купа снігу – завжди на нього можна було натрапити. Коли Устим повертався зі школи, я завжди витягувала сніг з його коміра.

-- Чи були у вас з Устимом серйозні світоглядні розмови про Україну, обов'язок, честь?

Коли Устим вступив до військового ліцею, він швидко став більш зрілим. Йому довелося зіткнутися з безліччю складних питань. Я перебувала за кордоном, коли почалися події Майдану. Часто телефонувала синові, і ми багато спілкувалися. Навіть коли він був на Майдані, заспокоював мене, кажучи, що перебуває в... Бережанах. Не хотів, щоб я переживала. Не все розповідав мені, але я чула, як у слухавці звучить шум поїзда чи метро...

-- Де Устим взяв ту легендарну голубу каску?

У Устима була справжня металева каска, не для будівельних робіт. Ймовірно, хтось вирішив розфарбувати її на Майдані за допомогою балончика... Але ніхто з його друзів не пам’ятає, хто саме це зробив.

Яка телефонна розмова з вашим сином залишила у вас найяскравіші спогади?

-- 26 січня 2014 року була наша остання розмова телефоном. Я тоді його питала, чи він 22 січня привітав бабусю з днем народження, як у нього справи? Сказав, що у Києві, у нього все добре. Але зв'язок вже тоді був поганий, мабуть, телефони майданівців глушили...

Пізніше хлопці з 38-ї сотні Самооборони Майдану мені розповідали, що однокласник батька, який живе біля Києва, хотів забрати Устима з Майдану.

Проте він говорив йому, що то перебуває біля Михайлівського собору, то ж біля Лядських воріт... Він гнався за ним по всьому Києву, а Устим вів його так, поки той не вирушив додому. Бути на Майдані - це був його усвідомлений вибір! І ніхто не міг відвернути його від цього шляху...

Чи знаєте ви, хто забрав життя вашому сину?

У мене є адвокат, і судові розгляди у справах Майдану тривають. Проте, особа, яка вистрілила в Устима, досі залишається невідомою (Устима застрелив снайпер 20 лютого 2014 року. -- Прим.). Не впевнений, що вбивцю коли-небудь вдасться знайти. Якщо за всі ці роки так і не вдалося це з'ясувати, навряд чи це вдасться зробити зараз... (Досі не відомо, з якої зброї було здійснено постріл в Устима, а також звідки саме він був зроблений. -- Прим.). Чим більше часу проходить, тим менше шансів на розкриття цього злочину. Окрім того, за цей час в Україні виникло багато інших важливих питань...

-- Як вважаєте, чи належно вшановують пам'ять вашого сина?

— У моєму випадку — цілком відповідно. Для когось, можливо, цього недостатньо... Після початку повномасштабної війни в Україні з'явилося чимало нових героїв. Події, такі як цей волейбольний турнір у Львівському ліцеї імені Героїв Крут, що вшановує пам'ять Устима, відіграють важливу роль у вихованні молоді.

"Уже тоді, в юнацькі роки, у ньому було щось таке сильне, чоловіче..."

Вчителька української літератури Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, Богдана Микита, яка навчала Устима Голоднюка, ділиться своїми спогадами:

Мені запам'ятався наш перший урок з Устимом. На початку заняття ми знайомилися, зачитуючи імена та прізвища. Устим — досить рідкісне ім'я, і воно одразу привернуло мою увагу, адже воно йому дуже підходило. Коли Устим вийшов до центру класу, я сказала: "У вас таке потужне ім'я!". На що він відповів: "Не дивуйтеся, адже є ж і Устим Кармелюк". У цей момент я відчула, що в цій дитині є щось особливе і міцне.

Мама каже, що Устим був молодшим від однокласників, але це візуально не проглядалося. Був нарівні з усіма. Стежив за своїм зовнішнім виглядом.

Завжди був охайний, підтягнутий. Багато читав, хоча дітей зазвичай треба мотивувати до читання. А він любив читати.

У нього завжди світилася щира усмішка. Він частенько усміхався, і це створювало враження дуже оптимістичної дитини. Було відчутно, що в його серці живе прагнення досягти справедливості в усьому. Навіть під час обговорення звичайних тем на уроці можна було помітити, як він захищає права людини. Саме через літературу ми вчимося жити.

Устим не просто прочитав текст і переказав зміст, він цікавився багатьма питаннями. Це дитина, яка вміла роздумувати. Хоча не був балакучий. Сидів за четвертою партою. З місця ніколи не вистрибував -- це не його. Але сказати глибоку думку -- міг. Умів себе подати і завжди привертав до себе увагу.

Навіть під час відповіді на уроці він завжди тримав плечі випрямленими і стояв з гордо піднятою головою. Вчитель, спостерігаючи за учнями, не міг цього не помітити. Вже в ті молоді роки в ньому відчувалася якась потужна, чоловіча енергія.