Під загрозою: Російські укріплення спотворюють історичну спадщину Криму | UACRISIS.ORG

Мілітаризація Кримського півострову фрагментує історичний та культурний ландшафт, руйнуючи просторові зв'язки між поселеннями, і це унеможливлює повноцінну наукову інтерпретацію та збереження спадщини. Такій висновок містить дослідження впливу масштабного інженерно-фортифікаційного будівництва рф на археологічні пам'ятки Південно-Західного Криму, підготовлене експертами Кримського Інституту Стратегічних Досліджень та Центру Просторових Технологій.

Дослідження науковців стало можливим завдяки підтримці Міжнародного Фонду "Відродження". Під час заходу в Українському кризовому медіа-центрі координаторка програми "Права людини і правосуддя" Христина Солтисяк підкреслила, що це дослідження ілюструє функціонування військового апарату Російської Федерації, а також показує, як війна, окупація та мілітаризація руйнують культурну спадщину. Крім того, вона вказала на систематичність, з якою Росія реалізує свої дії. Це повідомлення є надзвичайно важливим не лише для України, а й для міжнародної спільноти.

Голова моніторингової групи громадської організації КІСД та провідний науковий співробітник Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Денис Яшний зазначив, що Росія почала використовувати об'єкти культурної спадщини для зведення військових споруд і фортифікацій ще з 2014 року. Ці дії мали місце як у Криму, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, а також уздовж лінії бойових зіткнень у період з 2014 по 2022 рік. Після невдалої спроби блицкригу Росії у 2022 році, коли почалися атаки на західне узбережжя Криму, де розташовувалися радіолокаційні станції та системи протиповітряної оборони, країна розпочала зведення укріплень на всьому узбережжі, від Тарханкуту до Ахтіяра, тобто до Севастополя.

"Це стало серйозною проблемою, коли ми усвідомили, що всі об'єкти на узбережжі можуть постраждати від дій Російської Федерації. Історичні умови сформували тут унікальний культурний ландшафт з багатошаровими археологічними пам'ятками, де в одному місці можна знайти сліди різних епох, починаючи з Великої грецької колонізації і закінчуючи середньовіччям. Ці цікаві багатошарові об'єкти частково досліджені, однак ще далеко не повністю. На сьогодні вони стали об'єктом фортифікаційного будівництва. Таким чином, можна стверджувати, що в деяких випадках ці пам'ятки вже втрачені для археології, а отже, і для України через руйнівні дії, пов'язані з будівництвом укріплень", - зазначив Денис Яшний.

Координатор проектів Центру просторових технологій Андрій Онищенко розповів про вплив мілітаризації на археологічні об'єкти Західного Криму. Дослідження охопило чотири важливі пам'ятки: Панське-I, Беляус, Кульчук і Усть-Альма. На представлених супутникових знімках видно, як окупаційна влада прокладає траншеї та будує військові укріплення, проходячи через охоронні зони та перетинаючи межі пам'яток, що призводить до руйнування археологічних нашарувань.

Будівництво Росією укріплень навколо об'єктів культурної спадщини в Криму поєднує низку порушень, що впливають на культурні цінності. Серед них незаконне привласнення, пошкодження або руйнування, не виправдані військовою необхідністю, ймовірне незаконне переміщення, перетворення культурних цінностей на військові цілі, деконтекстуалізація.

Автори дослідження вважають, що ці порушення вказують на відповідальність Російської Федерації як держави. Це підтверджується нормами, викладеними в Положенні про закони і звичаї сухопутної війни, яке є частиною IV Гаазької конвенції, а також Гаазькою конвенцією про охорону культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року, Додатковим протоколом I до Женевських конвенцій 1949 року, Конвенцією про всесвітню спадщину 1972 року і звичаєвим міжнародним правом.

Торкаючись правової оцінки порушень, юридична радниця Міжнародного центру перехідного правосуддя Катерина Бусол звернула увагу і на те, що Росія створює так звані культурні живі щити, коли мілітаризуючи об'єкти, знімає з них імунітет від нападу.