Валдайська промова Путіна: диктатор відчуває образу, оскільки, на відміну від України, так і не зміг стати "своїм" для Західного світу.

На початку жовтня російський президент Володимир Путін виступив на форумі "Валдайський клуб", де зробив ряд заяв, що містили традиційні погрози на адресу Європи та Сполучених Штатів. Його слова були спрямовані на те, щоб стримати Захід від подальшої підтримки України у боротьбі з російською агресією. Як завжди, Путін скористався увагою ЗМІ до цього заходу, аби його погрози мали максимальне поширення та спонукали Захід обмежити військову допомогу Україні, особливо на тлі чуток про американські далекобійні ракети Tomahawk.

Путін вже давно вдається до погроз на адресу Європи та Західних країн.

Загалом висловлювання президента Росії виглядали досить очікуваними та мали пасивно-агресивний підтекст. Він зазначив, що Росія уважно спостерігає за зростанням військової потужності в Європі, а також "пильно слухає" коментарі Німеччини про необхідність мати "найсильнішу армію в Європі". Путін також підкреслив, що відповідь Росії на це посилення військових сил "не забариться", оскільки країна готова вжити "контрзаходів", які "будуть вражаючими". Він, як завжди, наголосив, що Росія "ніколи не була ініціатором військових конфліктів", водночас попередивши, що військова конкуренція з Росією "закінчиться погано для тих, хто провокує". Як і напередодні вторгнення в Україну у 2022 році, Путін зменшив значення загроз і агресивні наміри Росії щодо Європи, стверджуючи, що європейські заяви про російську загрозу є "безглуздям" і спробами "викликати паніку".

Путін продовжує натякає на підвищення ескалації за допомогу Україні на тлі дронових інцидентів в Європі

Також значна увага кремлівського лідера була приділена постачанням озброєння Україні, зокрема він намагався відмовити США від продажу Україні ракет Tomahawk, применшуючи їхню ефективність та опосередковано погрожуючи Сполученим Штатам. На думку Володимира Путіна Було зазначено, що Україна не може експлуатувати ракети Tomahawk без "безпосередньої участі американських військовослужбовців", тому Росія буде вважати застосування цих ракет "новим етапом ескалації", хоча в наступних своїх тезах заявив, що надання їх Україні "не змінить баланс сил на полі бою". Загалом потрібно зауважити, що Валдайська промова Путіна звучала на тлі нещодавніх вторгнень російських дронів, а подекуди й військових літаків в повітряний простір країн Європи, що можна вважати гібридною операцію із перевірки обороноздатності як НАТО в цілому, так і окремих країн Альянсу.

Тема НАТО залишається для Путіна однією з найчутливіших.

Найбільш захоплюючі заяви Володимира Путіна пов'язані саме з НАТО. Він зазначив, що Росія неодноразово отримувала відмови у своїх запитах щодо вступу до Північноатлантичного альянсу. Перший раз це сталося ще у 1954 році, коли країна була частиною СРСР, а також у 2000 році, коли в Росії перебував президент США Білл Клінтон.

"Обидва рази ми отримали відмову, причому з порогу", - підкреслив Володимир Путін. Він знову висловив думку, що війна в Україні, яку він розпочав, могла бути запобігнута, якби "НАТО не розширювалося до кордонів Росії" і якби Україна зберегла "реальний суверенітет". Проте залишається незрозумілим, чому Путін наразі боїться НАТО та можливого вступу України до цього альянсу, адже сама Росія колись прагнула приєднатися до нього. Відповідь на це питання не лише в промовах Путіна, а й у загальному контексті його правління Російською Федерацією.

Путін відчуває образу, оскільки йому не вдалося стати "своїм" серед західних країн, на відміну від України.

Справжня суть цього питання полягає в тому, що за 25 років правління Путіна всі його зусилля стати "своїм" у західному світі, інтегруватися та досягти рівноправності виявилися безрезультатними. Відмова в прийнятті до НАТО можна розглядати як просту формальність, але виключення Росії з G8 у 2014 році після анексії Криму стало серйозним ударом по амбіціях Путіна. Захід намагався налагодити партнерські стосунки з Росією, активізувавши їх під час ліберально-демократичних реформ Бориса Єльцина, коли РФ була прийнята до "Великої Сімки" і стала "Вісімкою". Навіть минуле Путіна в КДБ спочатку не заважало зближенню із Заходом, але перші ознаки напруги почали проявлятися в серпні 2008 року після вторгнення в Грузію, а потім і після розгону демократичних протестів у 2012-му. Проте після анексії Криму та початку гібридної війни на Сході України в 2014 році агресивна і загарбницька природа путінського режиму стала очевидною для всіх західних країн.

Саме образа на Захід і неможливість стати "своїм" для цивілізованого світу є головним мотивом зовнішньої політики Путіна в останні роки. Він перестав приховувати диктаторський характер свого правління та імперіалістичні плани Росії щодо сусідніх країн. Тому і вторгнення в Україну можна розглядати як спробу помсти за те, що Україна успішно інтегрується в Західну цивілізація, а путінській Росії це не вдалось, попри велику територію, армію, економіку, експорт енергоносіїв тощо. На жаль, для цього Росії не вистачило головних факторів - демократії, змінності влади, поваги до прав людини та територіальної цілісності сусідніх країн.