Вашингтон ставить під сумнів діяльність Міжнародного кримінального суду: які наслідки це може мати для розслідувань воєнних злочинів Росії. Інтерв'ю з експертом Мережком.
Заява державного секретаря США Марко Рубіо про те, що Вашингтон готовий "ліквідувати" Міжнародний кримінальний суд, стала безпрецедентною навіть для традиційно непростих відносин між США та Гаагою. Дедалі частіше лунають заяви про санкції проти суддів МКС, обмеження співпраці із судом і навіть спроби позбавити його реального впливу. Якщо раніше американська влада переважно критикувала окремі рішення суду, то тепер фактично поставила під сумнів саме його право розслідувати справи, які зачіпають інтереси Штатів та їхніх союзників.
Для України ця ситуація має абсолютно інший підтекст. Саме Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт диктатора Росії Володимира Путіна, розслідує незаконні депортації українських дітей, воєнні злочини, напади на цивільних осіб та інші серйозні злочини, вчинені під час агресії Росії. Після ратифікації Римського статуту Україна стала повноправним учасником системи міжнародного кримінального правосуддя, а матеріали, які збирають українські правоохоронці, все частіше знаходять своє застосування у справах МКС.
Саме тому жорстка кампанія США проти суду викликає запитання не лише щодо майбутнього самого МКС. Насамперед йдеться про те, чи не ускладнить це притягнення до відповідальності російського військово-політичного керівництва. Адже якщо одна з найвпливовіших держав світу відкрито ставить під сумнів повноваження міжнародного суду, чи не скористається цим Росія? І чи не стане це початком нової кризи міжнародного права, коли великі держави самі вирішуватимуть, які міжнародні інституції визнавати, а які ігнорувати?
Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
Тема тиску США на Міжнародний кримінальний суд останнім часом привертає значну увагу. Ситуація, здається, переходить у нову фазу. Основним чинником є заява держсекретаря США, який стверджує, що МКС "веде війну проти нашої країни не за допомогою вогнепальної зброї, а через "силу так званого міжнародного права". У зв'язку з цим, Рубіо пообіцяв "ліквідувати" цей вплив. Які ж причини цього підходу і як він виник?
Це дійсно цікаве і водночас складне питання, оскільки воно має два аспекти. Я розглядаю його крізь призму міжнародного права, як юрист-міжнародник. Проте, не можна забувати і про політичний вимір. На мою думку, сучасна ситуація відображає зміни у філософії зовнішньої політики США. Варто зазначити, що Сполучені Штати активно брали участь у створенні Міжнародного кримінального суду, зокрема, в розробці його основного документа - Римського статуту. Більш того, під час президентства Білла Клінтона США підписали цей статут, хоча так і не здійснили його ратифікацію. Це свідчить про те, що спочатку Вашингтон не був проти цієї інституції.
З часом змінилася сама концепція зовнішньої політики. Аналізуючи американську історію, можна помітити боротьбу двох основних шкіл міжнародних відносин. З одного боку, існує ліберальний інтернаціоналізм, який асоціюється, зокрема, з президентом Вудро Вільсоном. Його прихильники пропагують зміцнення міжнародних інституцій, включаючи систему глобального правосуддя. З іншого боку, представлена школа реалізму, а в деяких випадках і ізоляціонізм. Саме цій традиції в значній мірі відповідає зовнішньополітична філософія Дональда Трампа, відома під гаслом "America First", тобто "Америка на першому місці". Цей підхід ставить під сумнів роль міжнародних інституцій і акцентує увагу на захисті національних інтересів. Якщо Вашингтон вважає, що міжнародна організація може заважати цьому, вона починає сприйматися як проблема.
Які саме доводи висуває Вашингтон у критиці Міжнародного кримінального суду? Наскільки ці доводи підкріплені міжнародним правом, і чи можна стверджувати, що в самих США існує єдине бачення стосовно функціонування Суду?
Основні тези були представлені в статті державного секретаря Марко Рубіо, опублікованій у The Wall Street Journal. Головна увага приділяється захисту національних інтересів Сполучених Штатів, зокрема – безпеці американських військових. Ситуація загострилася після того, як суд почав розслідування можливих правопорушень американських військових в Афганістані та видав ордери на арешт ізраїльських посадовців. У Вашингтоні вважають, що подібні питання мають розглядатися на рівні національних судів, а не міжнародною інстанцією. Це має свою логіку. Сполучені Штати не є учасником Римського статуту, проте їхні військові беруть участь у операціях в інших країнах. Тому існують побоювання щодо можливого розширення юрисдикції Міжнародного кримінального суду на американських військових. На мою думку, саме це є основною причиною нинішнього негативного ставлення до Суду.
Водночас слід зазначити, що Міжнародний кримінальний суд не має повноважень розглядати злочини, скоєні на землі Сполучених Штатів. Його юрисдикція охоплює лише злочини, що відбуваються на території держав, які є учасниками Римського статуту, або в інших випадках, які визначені нормами міжнародного права. З цієї причини питання можливого притягнення американських військових до відповідальності залишається одним з найважливіших у поточній дискусії.
Лунають і додаткові, переважно ідеологічні аргументи. Зокрема, дехто стверджує, що сьогодні Міжнародний кримінальний суд нібито став інструментом впливу лівих правозахисних організацій або держав Глобального Півдня, які критично налаштовані щодо США. Утім, існують і протилежні оцінки. Нещодавно я переглянув виступ Роберта Макнамари, колишнього міністра оборони США, в Каліфорнійському університеті в Берклі. Попри те, що Макнамару традиційно вважають одним із символів жорсткої американської зовнішньої політики, він висловлювався на підтримку Міжнародного кримінального суду. На його переконання, участь США в цій інституції відповідала б американським національним інтересам. Він наголошував, що МКС виконує функцію judicial deterrent - тобто правового механізму стримування потенційних агресорів.
У цілому, реакція на Міжнародний кримінальний суд в американських політичних і наукових колах завжди була неоднозначною. Дебати з цього питання продовжуються й досі, тому було б помилково стверджувати, що існує єдина американська думка щодо МКС. Це також вказує на можливість змін у ставленні в майбутньому. Проте на даний момент політична позиція Сполучених Штатів дійсно є критичною стосовно Міжнародного кримінального суду.
- Якщо говорити про Україну, то ця тема безпосередньо стосується нас. Саме Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна та ще низки російських посадовців, розслідує депортацію українських дітей, документує воєнні злочини Росії, скоєні на території України. Якщо цей суд буде політично послаблений, не кажучи вже про його можливе розформування, наскільки це вплине на українські справи проти Росії? Якими можуть бути практичні наслідки для розслідування воєнних злочинів і притягнення винних до відповідальності?
З політичної перспективи, це дійсно є дуже складним питанням. З одного боку, Сполучені Штати виступають нашим надійним партнером. Однак нинішня американська адміністрація прагне, як зазначив держсекретар, "зруйнувати" Міжнародний кримінальний суд "цеглина за цеглиною". Водночас не варто забувати, що політичні обставини можуть змінитися. Якщо до влади прийде нова адміністрація, існує ймовірність повернення до принципів ліберального інтернаціоналізму, що підтримує міжнародні організації, включаючи МКС. З іншого боку, Міжнародний кримінальний суд є одним з основних міжнародних правових механізмів, який надає Україні можливість притягти до відповідальності російське військово-політичне керівництво. Це стосується не лише окремих воєнних злочинів, а й злочинів проти людяності, геноциду та злочину агресії. Тому діяльність МКС має для України не лише юридичне, а й стратегічне значення. Крім того, ратифікація Римського статуту Україною та отримання статусу повноправного члена МКС відкрили нові можливості для співпраці з судом, підвищили міжнародну легітимність українських розслідувань та створили додаткові інструменти для покарання винних.
Сьогодні українські правоохоронні органи фіксують тисячі випадків, пов'язаних із воєнними злочинами, вчиненими Росією. Завдяки підтримці Великої Британії, Україна готує безпрецедентну справу щодо злочинів проти людяності, що стосуються систематичного використання російських дронів для атак на цивільних осіб. У разі доведення обвинувачення, це стане першим випадком, коли такі дії будуть визнані елементом державної політики терору проти мирного населення. Зібрані українськими прокурорами докази можуть бути застосовані не лише в національних судах, але й передані до Міжнародного кримінального суду для подальшого переслідування осіб, відповідальних за ці злочини. МКС залишається ключовим інструментом міжнародної правової системи, здатним забезпечити індивідуальну відповідальність тих, хто віддавав накази або організовував системні злочини проти українців.
З цієї причини, з юридичної, зокрема міжнародно-правової перспективи, Україна має беззаперечний інтерес у підтримці функціонування Міжнародного кримінального суду. Його діяльність вже має помітний практичний вплив. Яскравим прикладом є випадок, коли Путін вирішив не брати участі в саміті G20, що проходив у Південній Африці. Оскільки Південна Африка є учасником Римського статуту, вона була зобов'язана виконати виданий ордер на його арешт. Саме тому він не ризикнув відвідати захід. Це свідчить про конкретний політичний ефект роботи Суду, яка сприяє посиленню міжнародної ізоляції осіб, підозрюваних у вчиненні воєнних злочинів.
Існують також інші міжнародні механізми. Які ж особливості Міжнародного кримінального суду, і чому, незважаючи на всі критику щодо його функціонування, його ослаблення або навіть потенційне зникнення може призвести до суттєвих наслідків?
- Треба відзначити, що на сьогодні іншого міжнародно-правового механізму притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності фактично не існує. Міжнародний суд ООН цього зробити не може, оскільки для розгляду більшості міждержавних суперечок потрібна згода сторін. Без згоди Росії притягнути її як державу до відповідальності в цьому суді практично неможливо. Натомість Міжнародний кримінальний суд працює за іншою моделлю. Уже сам факт видачі ордерів на арешт і повідомлення про підозру створює серйозні політичні наслідки. Тому, попри всі ризики, для України збереження ефективної роботи МКС має більше переваг, ніж недоліків.
Не слід забувати, що Міжнародний кримінальний суд є досить дієвою міжнародною інституцією. На сьогоднішній день 125 держав світу є учасниками Римського статуту. Якщо врахувати, що в Організації Об'єднаних Націй налічується 193 країни, це свідчить про те, що більшість держав підтримує юрисдикцію цього суду. Я б сказав, що Міжнародний кримінальний суд чудово доповнює роботу Міжнародного суду ООН. Проте їхні функції суттєво різняться. Міжнародний суд ООН займається розглядом спорів між державами, тоді як Міжнародний кримінальний суд відповідає за притягнення до відповідальності окремих осіб за такі серйозні злочини, як військові злочини, злочини проти людяності, геноцид і агресія. Саме тому його роль є абсолютно відмінною.
Протягом десятиліть людство намагалося створити ефективний механізм міжнародного кримінального правосуддя. Хоча ця інституція не є ідеальною, на етапі її формування держави були змушені йти на політичні компроміси. На мою думку, слід зосередитися на її вдосконаленні, а не знищенні. Саме цей механізм надає можливість притягти до відповідальності військових злочинців, включаючи Володимира Путіна. Відмовлятися від цієї інституції через її недоліки не є правильним кроком. Я розглядаю цю ситуацію як юрист-міжнародник і залишаюся прихильником міжнародного права, хоча з політичної точки зору все виглядає набагато складніше. Тому для України важливо не допустити ослаблення міжнародних правових механізмів, а навпаки - активно сприяти їхньому розвитку та зміцненню.
Якщо розглянути всі обставини, які ми обговорювали, то можливе послаблення, параліч чи навіть зупинка роботи Міжнародного кримінального суду може мати значний вплив на процес притягнення Росії та її керівництва до відповідальності за військові злочини, скоєні в Україні. Чи є ймовірність, що цей процес може зовсім зупинитися?
Санкції, які можуть бути введені, зокрема, проти суддів Міжнародного кримінального суду, дійсно можуть ускладнити його функціонування, що може призвести до певного ослаблення його діяльності та негативно вплинути на його репутацію. Проте, я не вважаю, що це стане вирішальним фактором. По-перше, 125 держав залишаються учасниками Римського статуту. Це означає, що Суд продовжуватиме користуватися значною міжнародною підтримкою.
Якщо Міжнародний кримінальний суд (МКС) втратить політичну підтримку, фінансування або можливість реалізовувати свої рішення, його діяльність неминуче сповільниться. Для України це стане ударом по одному з небагатьох міжнародних механізмів, здатних притягувати до відповідальності вищих осіб військово-політичного керівництва Росії. Хоча українські суди можуть виносити вироки російським військовим, у тому числі й заочно, саме МКС має міжнародний мандат для розгляду найсерйозніших злочинів і забезпечення їх визнання на міжнародному рівні. Проте, навіть у найгіршому сценарії, який малоймовірний, це не означає, що вся робота буде зупинена. Україна продовжує фіксувати військові злочини, а зібрані докази залишаться актуальними та можуть бути використані як у МКС, так і в інших міжнародних судових процесах.
Одночасно продовжується процес створення Спеціального трибуналу для розслідування агресії проти України. Його функції відрізняються: в той час як Міжнародний кримінальний суд (МКС) займається військовими злочинами, злочинами проти людяності та геноцидом, спеціальний трибунал має на меті правову оцінку самого акту агресії, розпочатого Росією, та притягнення до відповідальності її політичних і військових лідерів. Тому навіть якщо МКС зіткнеться з певними труднощами, це не означає, що Росія уникне покарання. Проте міжнародний процес досягнення справедливості буде значно тривалішим, складнішим і менш ефективним.
Отже, виходить, що Росія отримує більше вигоди від ослаблення Міжнародної космічної станції, ніж будь-яка інша країна?
Будь-яке зменшення впливу міжнародних організацій, які формують так званий порядок, заснований на правилах, безсумнівно, вигідне Росії. Це стосується і міжнародних судових установ, які є унікальними інститутами в сучасному світі. Володимир Путін прагне позбутися статусу особи, щодо якої видано ордер на арешт, а також звинувачень у скоєнні міжнародних злочинів, зокрема, дуже серйозних, таких як геноцид українського народу. Міжнародний кримінальний суд, безумовно, є одним з його головних супротивників, як і міжнародне право в цілому. Тому, на мою думку, будь-яке ослаблення цього суду буде на користь Кремлю.
- Чи здатні європейські країни зупинити процес послаблення Міжнародного кримінального суду, який ініціювали Сполучені Штати?
Я впевнений, що європейські країни продовжать підтримувати діяльність Міжнародного кримінального суду, адже це є одним з ключових аспектів сучасного міжнародного правопорядку. Основи Європейського Союзу грунтуються на принципах міжнародного права та його беззаперечного дотримання. Тому підтримка міжнародних судових органів є природною для європейських держав, що також підкреслює їх високий рівень міжнародно-правової свідомості. Існує відоме твердження, що міжнародне право є своєрідною "атомною зброєю" для менших країн. Це дійсно має свій сенс: коли потужна держава намагається нав'язати свою волю менш розвиненим країнам, міжнародне право та інституції, такі як Міжнародний кримінальний суд, виступають в ролі стримуючого фактора для потенційного агресора. Тому я вважаю, що Європа продовжить підтримувати роботу Суду. Мені важко уявити, що великі європейські країни почнуть масово виходити з Римського статуту. Єдиним тривожним випадком була Угорщина, яка спробувала вийти з Римського статуту, але цей процес так і не був завершений.
Яким чином, на вашу думку, буде продовжуватися конфлікт між Сполученими Штатами та Міжнародним кримінальним судом у майбутньому?
Я налаштований доволі оптимістично. На мою думку, це не матиме істотного впливу на розгляд справ стосовно російських воєнних злочинців. Водночас, спроби нинішньої адміністрації Дональда Трампа зменшити або підірвати роль Міжнародного кримінального суду, безсумнівно, продовжаться. Проте я вважаю, що це явище носитиме тимчасовий характер. Ми не знаємо, хто очолить США в наступному терміні, і така політична непередбачуваність є однією з характерних рис демократії. Тому ситуація може змінитися. Однак, я не вважаю, що до закінчення теперішньої президентської каденції можна буде повністю ліквідувати або зруйнувати Міжнародний кримінальний суд.
- Тобто підірвати легітимність Суду настільки, щоб інші держави почали масово відмовлятися від його юрисдикції, навряд чи вдасться?
- Саме так. Суд і надалі спиратиметься на підтримку великої кількості держав, які залишаються сторонами Римського статуту. Мені важко уявити сценарій, за якого найближчим часом одразу десятки країн вирішать вийти з нього. Теоретично це можливо, але я не вважаю, що такий розвиток подій становитиме критичну загрозу для існування Міжнародного кримінального суду.
