Убити батьків, відібрати дітей: як Росія здійснює агресію проти українських дітей. Інтерв’ю з Дарією Зарівною.

Одним із жорстоких елементів війни Росія вибрала - викрадення і вплив на свідомість українських дітей. Пошуком і їхнім порятунком з окупації і території Росії займається, серед інших, ініціатива Bring Kids Back UA

Еспресо провів бесіду з директоркою ініціативи Дарією Зарівною, в якій обговорив, як російські військові викрадають дітей. Ми також запитали про способи, які можуть допомогти українським батькам захистити своїх дітей від викрадення, а також про дії, які слід вжити у випадку, якщо депортації уникнути не вдалося.

Коли мова заходить про викрадення дітей в Україні, які ж масштаби цієї трагедії ми маємо на увазі?

Перед початком повномасштабного вторгнення в Україні налічувалося 7 мільйонів дітей. За даними правозахисних організацій, приблизно 1,6 мільйона дітей залишаються на тимчасово окупованих територіях. У той же час, Росія стверджує, що перевезла щонайменше 744 тисячі українських дітей на свою територію, переважно разом з батьками. Проте, ми не маємо можливості ані підтвердити, ані спростувати цю інформацію, оскільки РФ не надає дані Україні та міжнародним організаціям. Після видання ордерів Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна та Львової-Бєлової, Росія повністю зупинила публічне інформування про депортованих українських дітей.

Тому важко сказати, яка кількість дітей загинула, яка була розлучена з батьками після лютого 2022 року. А є ще діти, які народилися після лютого 2022 року.

Враховуючи широту цього злочину, чи не є це надто складним викликом? Чи здатна Україна подолати цю проблему?

Нещодавно ми обговорювали тему зниклих безвісти дітей, звертаючи увагу на досвід Аргентини. Це стосується викрадених дітей під час диктатури між 1976 та 1983 роками. У цій країні зафіксовано близько 500 випадків, і завдяки ДНК-тестуванню вдалося ідентифікувати 132 дитини. В Україні ж йдеться про сотні тисяч дітей, стосовно яких необхідно з'ясувати їхню долю.

Авжеж, Україні потрібна підтримка. Нові технології пошуку, дані розвідок, розвідувальна співпраця між країнами, залучення найкращих центрів світу з OSINT. Кожна маленька дрібничка, маленька зачіпка може врятувати життя дитині і дати їй майбутнє. Бо цей масштаб злочину РФ такий, з яким світ ще не стикався.

Яку кількість конкретних дітей, викрадених Росією вдалося ідентифікувати, а яку - визволити і повернути?

Україна офіційно зафіксувала принаймні 19 546 випадків незаконної депортації або примусового переміщення дітей. Однак реальна кількість, ймовірно, є значно вищою, оскільки Росія перешкоджає доступу до інформації, що ускладнює всебічну оцінку масштабів цього злочину.

Завдяки ініціативі Bring Kids Back UA нам уже вдалося повернути 1269 дітей, 449 за останній рік, 18 дітей - впродовж березня цього року.

Опишіть способи переміщення українських дітей на територію Російської Федерації.

Методів для вивезення українських дітей є багато, дії росіян системні, масштабні, супроводжуються насильством, примусом чи обманом дітей та їхніх родин.

Найжахливіші ситуації виникають, коли діти залишаються без батьків через обстріли або розстріли, коли дорослі стають жертвами переслідувань і незаконних арештів, або піддаються насильницьким зникненням. У подібних випадках російські окупаційні сили можуть забрати дитину до Росії або примусово перемістити її на території, що контролюються ними.

Безліч дітей втрачають зв'язок зі своїми родинами під час процесу, відомого як "фільтрація". Це трапляється, коли сім'я намагається покинути окуповану територію. На контрольних пунктах дорослі та діти потрапляють у різні ситуації: батьків затримують для допитів, а дітей відправляють далі — іноді до фільтраційних центрів, а іноді одразу вглиб тимчасово окупованих територій. Там діти утримуються групами в так званих "таборах перевиховання", інтернатах або медичних установах.

Причиною розлучення дітей з батьками є також нелояльність до окупаційної влади на ТОТ. Якщо батьки відмовляються співпрацювати, оформлювати російські документи, брати участь у так званих виборах чи віддавати дітей до "таборів відпочинку" - їм погрожують позбавленням батьківських прав щодо всіх дітей. Люди змушені приймати цей жахливий вибір. Росіяни обіцяють, що дитина повернеться за три тижні, але відбувається затримка, а деяких дітей не повернули досі.

Часто окупаційні сили забирають дітей від родичів. 17-річний Влад Руденко з Херсонщини та його п'ятеро братів і сестер не відвідували школу під час окупації, оскільки мати намагалася їх сховати. Проте, коли Влад залишився сам удома, до нього увірвалися озброєні російські військові і наказали терміново зібрати речі та йти. Його разом із іншими дітьми насильно посадили в автобуси і вивезли на територію Криму, де їх помістили у військовий коледж. Лише через кілька місяців мати змогла зв'язатися з сином, дізнатися, де він перебуває, і вирушити за ним. Родині довелося пройти понад тиждень фільтрації, щоб отримати можливість повернутися додому.

Також здійснюється евакуація дітей з будинків для дітей та інтернатів. Наприклад, з Херсонського дитячого будинку було викрадено 48 дітей, і багато з них вже знайшли нові родини в Росії.

Які існують методи поведінки серед родичів на окупованих територіях, що допомагають знизити ймовірність викрадення дитини?

На жаль, на тимчасово окупованих територіях абсолютно безпечної моделі поведінки, яка гарантувала б захист дитини, не існує. Водночас, ми маємо декілька порад для батьків дітей.

В першу чергу, для убезпечення дітей варто виїхати з тимчасово окупованих територій.

По-друге, не слід затягувати з оновленням терміну дії українських документів. Відсутність документів може ускладнити процес повернення, але це не значить, що він неможливий. Рекомендуємо звернутися до Bring Kids Back UA або до наших партнерів з Української мережі за права дитини чи Save Ukraine, і ми зможемо розробити індивідуальний план дій.

Необхідно підкреслити, що Україна не карає батьків, які мають дітей, за отримання документів російського зразка. Ці документи не визнаються Україною, і якщо їх оформлення було необхідним для забезпечення безпеки під час окупації, за це не передбачені жодні санкції.

Також, ми радимо виїхати заздалегідь родинам з дітьми-підлітками, особливо хлопцями, які підлягають військовому обліку та строковій службі в окупаційній армії. У 2025 році кампанія призову буде стосуватися всіх на окупованих територіях. Нагадаємо також, що в Україні до 25 років не передбачена мобілізація, якщо ви чули щось інше - це російська пропаганда.

Які свідчення дітей про умови життя в Росії? Відомо, що їхній мозок обробляють не гірше, ніж наших військовополонених.

Ви абсолютно праві, що агресивна індоктринація з боку РФ стосовно українських дітей є серйозною загрозою для нашого майбутнього. Маленькі діти, як правило, не вміють відрізняти істину від обману і не можуть критично оцінювати інформацію, яку їм подають дорослі в різних сферах: у школах, театрах, на телебаченні чи в соціальних мережах.

З перших днів окупації українські діти стали жертвами російської пропаганди. Заборона на використання української мови, навіть у особистих бесідах, має величезний вплив на їхню свідомість. Їх навчають відчувати сором за вживання рідної мови. Крім того, російські освітні стандарти пронизані пропагандистськими наративами: історія України викладається спотворено, де наша країна або зовсім відсутня, або змальовується як давній ворог. Вчителі намагаються виховати у дітей повагу до "героїв СВО", представляючи їх як "визволителів", а не як вбивць українського народу.

Дітей регулярно відправляють у так звані "табори перевиховання", змушують носити військову форму, вчити російські гасла, брати участь у парадах, зустрічатися з військовими і ставати голосом і обличчям російської пропаганди.

Один із хлопців на ім'я Артем, якого вдалося визволити, поділився своєю історією про те, як його викрали з Куп'янська і перевезли до інтернату в Луганській області. Він розповідав, що разом з іншими дітьми спав на ліжках без матраців, страждав від голоду і не отримував належної освіти. Кожного ранку їх примушували співати гімн Росії, носити військову форму, а замість звичайних уроків організовували заходи, на яких вихваляли війну.

Ця програма активно підтримується за рахунок федерального бюджету і має на меті створити мобілізаційний резерв для збройних сил Росії на тривалий період.

У когось панує страх, у інших - повна нерішучість. Психологи відзначають, що діти часто виявляють надмірну піддатливість та готовність виконувати вказівки дорослих. Проте, безсумнівно, вони також повертаються з надією на позитивні зміни. Тому наша діяльність не обмежується лише поверненням. Ми активно займаємося їхньою реінтеграцією, надаємо психологічну підтримку, відновлюємо зв’язки з родиною, Україною та власною ідентичністю.

Як батьки можуть шукати дітей? Чи є якісь механізми?

Важливо усвідомлювати, що самостійний пошук дітей може бути значно складнішим, ніж звернення до спеціалізованих організацій, що займаються поверненням сімей на контрольовані території України. Якщо дитина зникла або була насильно вивезена без згоди дорослих, критично важливо не втрачати часу і негайно шукати допомоги. Всі необхідні контакти можна знайти на офіційних ресурсах Bring Kids Back UA, Офісу Омбудсмена, а також у громадських організаціях Save Ukraine і "Українська мережа за права дитини".

Мені відомо, що траплялися ситуації, коли дітям змінювали їхні імена та прізвища. Як у такому разі можна їх знайти?

Це те, про що я згадувала, коли говорила про Херсонський дитячий будинок. Коли Росія захопила Херсон, Маргарита була всього лише 10 місяців. Вона разом із братом жила в цьому закладі. Проте російські військові прийшли і розлучили дітей, забравши дівчинку до Москви в родину, не сповістивши жодного з родичів. Російський депутат змінив їй ім'я та дату народження, і таким чином Маргарита Прокопенко перетворилася на Марину Миронову, доньку депутата Держдуми Сергія Миронова. Сьогодні ніхто не знає, де насправді перебуває Маргарита. За останніми відомостями, її брата перевезли до окупованого Криму, а далі - все залишається загадкою.

Таких випадків - тисячі. Ми не знаємо, в якому регіоні Росії перебувають наші діти, у яких родинах, під якими іменами. РФ зробила усе, щоб змінити власне законодавство й спростити процес надання викраденим дітям російського громадянства без згоди батьків чи законних представників, а також уможливити "усиновлення" українських дітей, хоча це - грубе порушення міжнародного права.

Які інші виклики постають під час розшуку викрадених дітей в Росії? Які ключові проблеми виникають у процесі їх повернення?

Є, наприклад, психологічна складова. Російська пропаганда переконує дітей, що Україна їх покинула, що Росія - їхній дім, що ніхто за ними не прийде. Коли дитина чує це щодня, ця брехня так чи інакше починає здаватися правдою.

Які наступні дії та можливості відкриваються у вашій діяльності? Яким чином можна підвищити міжнародний тиск на Російську Федерацію? Які правові та дипломатичні інструменти варто активніше використовувати?

Міжнародна спільнота є життєво важливим чинником, що сприяє поверненню українських дітей на батьківщину та створює тиск на Російську Федерацію. Наразі 41 країна долучилася до Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, яку Україна спільно очолює з Канадою. Ця дипломатична платформа забезпечує можливість об'єднання зусиль, підвищення тиску на Росію та розробки нових механізмів співпраці. Коаліція також активно підтримує проєкти, спрямовані на реінтеграцію.

Варто зазначити, що певні країни займають важливу позицію в процесі медіації, зокрема Катар, Ватикан та Південна Африка. Окрім цього, існує Міжнародна експертна група під назвою Bring Kids Back UA.

Необхідно застосовувати різноманітні інструменти, такі як санкції, міжнародна ізоляція та правові рішення, щоб змусити Російську Федерацію припинити викрадення дітей і розпочати співпрацю щодо їх повернення.

В даний час активно обговорюються умови, за яких могла б бути досягнута мирна угода між Україною та Росією. Яка ж буде доля депортованих дітей у цьому контексті?

Позиція України є безумовно ясною: питання, що стосується депортованих та примусово переміщених дітей, не може використовуватися як інструмент політичних угод. Це питання гуманітарного характеру, яке потрібно вирішувати окремо, і лише таким чином. Ніяка справедлива чи стабільна мирна угода не може бути досягнута, поки українські діти залишаються під контролем Росії.