Від "Доктора Пі" до "Справи Odrex": п’ять найгучніших медичних скандалів | УНН

В Україні розкрито кілька резонансних медичних скандалів, які суттєво підривають довіру до системи охорони здоров'я. Серед них виділяються справи "Доктора Пі", зловживання в сфері трансплантації, а також звинувачення працівників клініки "Odrex" у недбалому виконанні своїх обов'язків.

Протягом тривалого часу українська медицина функціонувала як замкнене коло, де помилки приховувалися за термінами латинською мовою, а етика професіоналів переважала над правовими нормами. Однак з часом на поверхні з'явилися імена, які змінили сприйняття лікаря з образу рятівника на фігуру, пов'язану з кримінальними справами. Ці випадки становлять не лише перелік правопорушень, а й свідчення того, як амбіції, жадібність і відчуття безкарності руйнують найосновніше — право людини на життя і справедливість. Про найбільш резонансні скандали в галузі медицини читайте в матеріалі УНН.

Хроніка занепаду авторитету лікаря в суспільстві розпочинається з практично міфічної постаті – Андрія Слюсарчука, більш відомого як "Доктор Пі". На початку 2010-х років Україна була захоплена його "генієм", адже він нібито володів пам'яттю на мільйони цифр і вражав усіх своїми неймовірними талантами в нейрохірургії.

Його запрошували на телевізійні програми, він отримував овації в аудиторіях університетів, а також здобував урядові нагороди. Здавалося, країна знайшла свого медичного генія.

За блискучим зовнішнім виглядом ховалася глибока порожнеча. Розслідування виявило, що Слюсарчук не мав належної медичної освіти. Незважаючи на це, він здійснював складні медичні процедури та "лікував" пацієнтів. У 2014 році суд визнав його винним у незаконній лікарській практиці та причетності до загибелі двох пацієнтів: 50-річного чоловіка та трирічної дитини. Мова йшла про необережність, яка призвела до трагічних наслідків. У вироку також були згадані випадки шахрайства та підробки документів.

Ця ситуація вразила не тільки своїм обсягу обману, але й глибиною мовчання навколо неї. Як вдалося самозванцю протягом багатьох років функціонувати, виступаючи на офіційних заходах та створюючи образ "надлікаря"? Чому не спрацювали механізми для перевірки дипломів, кваліфікації та допуску до медичної практики?

Навіть після вироків і апеляцій справа не зникла з інформаційного поля: у 2024 році судові рішення щодо окремих епізодів знову викликали хвилю дискусій. Але незалежно від юридичних нюансів, "Доктор Пі" залишився символом епохи, в якій харизма виявилася переконливішою за професійну ліцензію.

Після появи Слюсарчука суспільство почало задавати питання. Однак довіра вже була підірвана.

Коли здавалося, що медична етика вже досягла найгірших своїх меж, країна стала свідком гучного скандалу в одній з найчутливіших галузей – трансплантології. У 2024 році правоохоронні органи висунули звинувачення ексзаступнику міністра охорони здоров'я Михайлу Загрійчуку та кільком іншим медичним працівникам. За даними слідства, йшлося про можливе втручання в інформаційну систему трансплантації, а також маніпуляції з чергами на отримання органів для пересадки.

Трансплантація — це область, де пацієнти фактично існують у режимі очікування, готові до дзвінка, який може змінити їх життя. Тут сім'ї приймають рішення про посмертне донорство, сподіваючись на чесність системи. Кожен протокол стає критично важливим, адже він може визначити долю людини.

Після вручення підозр Загрійчуку та його спільникам, частина лікарень фактично призупинила операції з посмертного донорства. Медики навіть не підписувати документи, побоюючись кримінальних ризиків. Галузь, яка роками виборювала довіру, опинилася у стані паралічу. Пацієнти, які чекали на серце чи нирку, залишилися заручниками не лише хвороби, а й кризи довіри.

Після широкої медійної популярності цього кейсу у свідомості українців знову ожили легенди про "чорних трансплантологів", і цього разу вони отримали реальні прізвища.

Якщо доля Слюсарчука уособлювала собою ілюзію геніальності, то "Справа Odrex" стала знаковим прикладом втрати довіри до приватного медичного сектору. Публічний скандал розгорівся після трагічної смерті одеського бізнесмена та девелопера Аднана Ківана в жовтні 2024 року. Протягом останніх шести місяців свого життя (з травня по жовтень 2024) він проходив курс лікування від раку саме у приватній клініці "Одрекс".

Після його смерті правоохоронці повідомили про підозру двом лікарям: завідувачу хірургічного відділення Віталію Русакову та лікарю-онкологу Марині Бєлоцерковській. Їм інкримінують ч.1 ст. 140 КК України - неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило смерть пацієнта. Наразі справа передана до суду для розгляду по суті.

Приморський районний суд Одеси ухвалив рішення продовжити нічний домашній арешт для обох медиків. Русаков був відсторонений від виконання обов'язків завідувача хірургічного відділення. Тим часом, Бєлорківська покинула компанію Odrex і тепер працює в київській клініці Denis, де надає консультації онкохворим за зниженою ціною: замість 3331 грн записатися на прийом до скандально відомого онколога можна лише за 2998 грн.

Згідно з даними, наданими Офісом Генерального прокурора, позиція слідства базується на висновках експертної комісії судово-медичної експертизи. У повідомленні зазначається, що медичні працівники не вжили необхідних заходів при наданні допомоги пацієнту, що призвело до нехтування ознаками ускладнень і затримки в лікуванні. Крім того, після оперативного втручання пацієнту не була призначена обов'язкова антибактеріальна терапія, що могло сприяти розвитку інфекційного процесу, який згодом призвів до сепсису. Досліджується також інформація щодо проведення медичних процедур, які могли бути протипоказані в умовах системного запалення та критичного стану пацієнта, зокрема хіміотерапія, яку призначала Марина Бєлоцерковська.

Ця справа має ще й особистий вимір. За інформацією журналістів, Русаков був давнім другом родини Ківанів. Є інформація, що Ківан за життя робив Русакові коштовні подарунки: квартиру з ремонтом та новеньке авто Lexus. Водночас сам Русаков після смерті свого пацієнта заявляв, що нібито не має відношення до його лікування.

Фінальним акордом у цій симфонії професійного цинізму стала справа Тетяни Крупи, голови Хмельницької МСЕК. Восени 2024 року, під час обшуків, правоохоронці виявили у неї величезні суми готівки, що сягали мільйонів доларів. У публічному просторі з'явилися шокуючі кадри, на яких гроші, накладені у пачки, лежали на ліжках, а також відео, де частину готівки викидали прямо з вікон.

Згідно з версією слідства, мова йшла про незаконне збагачення та можливі маніпуляції з висновками про інвалідність. У воєнний час це звучало особливо цинічно. Поки одні люди втрачали здоров'я на фронті, інші, за підозрами правоохоронців, могли "придбати" статус та уникати служби в армії.

МСЕК це система, яка визначає долю тисяч людей: пенсії, соціальні виплати, звільнення від служби. Коли вона перетворюється на інструмент заробітку, руйнується не лише медична етика, у суспільства руйнується уявлення про справедливість.

Скандал, пов'язаний із Крупою, послужив поштовхом для обговорення можливості ліквідації або реформування МСЕК. Проте найважливіше те, що він закріпив у суспільній свідомості уявлення про лікаря як про чиновника, що продає свої рішення.

Ці оповідання — від шахрая-нейрохірурга до мільйонерки з МСЕК — створюють складний і трагічний образ української медицини. У кожному з них присутні жертви: конкретні пацієнти, сім’ї, які втратили рідних, люди, що сподівалися на трансплантацію, та військовослужбовці, для яких довідка могла визначити їхню долю.

Коли пацієнт відвідує лікаря, він приносить із собою не тільки свою медичну історію, а й надію на професіоналізм та чесність медичного працівника. Проте кожен резонансний скандал поступово підіймає сумніви. Поки суди розглядають конкретні справи, суспільству доводиться вирішувати більш складне питання: чи зможе білий халат знову стати символом захисту, а не підозри? Адже медицина без довіри – це система, позбавлена імунітету.