Від заходу, присвяченого правді, до досягнення компромісів — так можна підсумувати результати кліматичних переговорів COP30, що відбулися в Амазонії, і розглянути їхній вплив на Україну.
Зображення: надане автором Відмова від використання викопного пального знову збурила найбільш запеклі дискусії.
На кліматичних самітах існують дві найгарячіші теми, що викликають численні суперечки – фінансування та відмова від викопних видів пального. Цього року дискусії не стали винятком. Найбільш обговорюваним питанням стало поступове скорочення використання викопного пального. Спалювання вугілля, нафти і газу є основною причиною глобальних змін клімату, що підтверджується науковими даними, зокрема, від Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК). Проте, довгий час питання відмови від викопних джерел енергії не відображалося в жодних офіційних рішеннях конференції.
І лише два роки тому на COP28 у Дубаї вперше вдалося домовитися про поступову відмову від викопного палива. Втім, це рішення не містило чітких кроків для втілення цього плану у життя.
Саме тому на цьогорічних переговорах значна частина дискусій була присвячена Дорожній карті для поступового переходу від викопних видів пального. Десятки держав, включаючи Бразилію, яка виступила з ініціативою, а також низку острівних країн, які можуть втратити свої території через підвищення рівня моря внаслідок кліматичних змін, висловили підтримку цій пропозиції. Згодом до них приєдналися й країни Європейського Союзу. За оцінками, 86 країн віддали голос за цю Дорожню карту.
Прийняття Дорожньої карти зазнало значного опору з боку коаліції, що налічує близько 80 країн, зокрема тих, які сильно залежать від викопних видів пального, таких як Росія та Саудівська Аравія. Тим часом, в останні дні конференції понад 30 країн, серед яких Колумбія, Німеччина та Сполучене Королівство, висловили свою позицію, що не підтримають рішення COP, якщо воно не міститиме Дорожньої карти. Проте остаточний текст рішень цьогорічного COP не включає жодних згадок про відмову від викопного пального, а питання прийняття Дорожньої карти було перенесено на наступні кліматичні переговори.
Щоб не упустити можливість і підтримати ініціативу щодо створення Дорожньої карти (не зважаючи на офіційні результати переговорів), Бразилія вирішила об'єднати свої зусилля з ініціативою, представленою Колумбією. Ця країна на цьогорічних переговорах продемонструвала справжнє лідерство у сфері клімату та рішучість у питаннях відмови від викопного пального. У квітні 2026 року в місті Санта-Марта Колумбія має намір провести першу конференцію, присвячену справедливому переходу від викопного пального. Було оголошено, що Дорожня карта буде розроблятися з урахуванням висновків цієї конференції.
Справедлива трансформація повинна відбутися!
Результати діяльності в сфері справедливої трансформації на COP30 стали одним з ключових досягнень конференції та важливою перемогою для спільнот у різних куточках світу, завдяки прийняттю нового інституційного механізму. Справедлива трансформація (Just Transition) є важливим елементом кліматичної політики, що об’єднує зусилля з декарбонізації з підтримкою працівників та громад, які перебувають у вразливих ситуаціях. Жодне з попередніх рішень COP не включало настільки амбітну та всебічну риторику щодо прав та інклюзії: прав людини, трудових прав, прав корінних народів, а також чіткі посилання на гендерну рівність, розширення можливостей для жінок, освіту, молодіжний розвиток тощо.
Цей результат не став випадковим. Він є наслідком багаторічної наполегливої боротьби спільнот, соціальних рухів, організацій корінних народів та представників громадянського суспільства, які особливо активізували свої зусилля цього року в контексті COP30. Напередодні конференції ряд неурядових організацій розробили пропозицію щодо створення механізму, який отримав назву Belém Action Mechanism (BAM). Цей механізм був запропонований як міжнародна структура для підтримки справедливої трансформації в усьому світі.
Протягом двох тижнів роботи COP організації активно підтримували ідею впровадження рамок для справедливої трансформації. Вони випустили відкритий лист, закликаючи до створення такого механізму, а також організували численні акції в коридорах конференції. Учасники кліматичного маршу демонстрували банери з логотипом "BAM!", і навіть представники офіційних делегацій іноді з'являлися з відповідними значками, виражаючи свою підтримку. Усе це відбувалося на фоні складних обговорень у переговорних кімнатах, де деякі країни намагалися блокувати окремі питання в текстах рішень. В результаті, остаточний документ, ухвалений під час підсумкової сесії, не містив згадок про критичні мінерали, відмову від викопного пального чи торговельні ініціативи.
Створення інституційного механізму для справедливої трансформації отримало тривалі оплески на завершальній пленарній сесії COP30. Цей механізм не лише сприяє обговоренням стосовно підтримки національних стратегій справедливої трансформації, але й містить чіткі вказівки на необхідність забезпечення додаткового грантового фінансування. Також підкреслюється важливість визнання існуючих перешкод, які можуть ускладнити ці зусилля. Для України це питання є надзвичайно важливим, оскільки міжнародний механізм може надати нові інструменти для просування справедливої трансформації в усіх секторах економіки як в межах країни, так і в контексті міжнародного співробітництва.
Витрати на адаптацію "намагаються" збільшити в три рази.
Питання адаптації до кліматичних змін стало предметом жвавих обговорень. 2024 рік виявився найспекотнішим за всю історію спостережень, вперше перевищивши поріг потепління у 1.5°С. Це свідчить про те, що наслідки кліматичних змін, такі як посухи, сильні зливи та екстремальні температурні хвилі, будуть ставати все більш частими та непередбачуваними, тож підготовка до них є вкрай важливою.
Історично склалося так, що зміни клімату в основному є наслідком діяльності розвинених країн Глобальної Півночі, в той час як найбільше страждають від них бідніші країни Глобального Півдня. У зв'язку з цим, ще в 2021 році на конференції COP26 у Глазго було досягнуто угоди, згідно з якою розвинені країни зобов'язалися подвоїти фінансування для адаптації до змін клімату, досягнувши до 2025 року суми в 40 мільярдів доларів. Однак, оскільки строк виконання цих зобов'язань спливає в 2025 році, коаліція країн з найнижчим рівнем розвитку висунула пропозицію підвищити ціль до 120 мільярдів доларів. Цю ідею підтримали також малі острівні держави, африканські країни та інші групи. Проте розвинені країни, зокрема країни Євросоюзу, виступили проти цього рішення, не бажаючи виділяти додаткові кошти.
Зрештою, остаточний текст містить заклик до "прагнення" потроїти фінансування на адаптацію до 2035 року в порівнянні з 2025 роком. Хоча це формулювання піддається критиці за свою м'якість і недостатню чіткість у визначенні конкретної кількісної мети, це все ж таки є прогресом.
Одним з основних пріоритетів конференції було також погодження індикаторів, які б дозволили країнам вимірювати свій прогрес у досягненні Глобальної цілі з адаптації. На переговорах у Бонні учасники обговорили 490 потенційних індикаторів, обраних із 9000, що були запропоновані робочими групами експертів. Вже перед початком COP30, за результатами напрацювань Робочої групи ОАЕ-Белен, до Секретаріату РКЗК ООН було подано список із сотнею потенційних індикаторів. У підсумку був узгоджений значно скорочений перелік із 59 індикаторів.
До ухваленого переліку ввійшли індикатори для відстеження "засобів впровадження" (Means of Implementation - MoI), серед яких є фінансування, передача технологій та нарощування потенціалу. Було також погоджено індикатор щодо гендерно-чутливої адаптаційної політики, а також пропозиції щодо розподілу даних за різними ознаками (зокрема за статтю, віком, географією та типом екосистеми). Водночас, зміни, внесені в останній момент до переліку, який робочі групи розробляли протягом останніх двох років, поставили під сумнів ефективність прийнятих індикаторів та ускладнять їх практичне застосування.
Екологічний комітет Європарламенту підтримав скорочення викидів на 90% до 2040 року
Амбіції та обіцянки України залишаються недостатніми
Цього року виповнилося десять років з того часу, як була прийнята Паризька кліматична угода — важливий документ в міжнародній політиці, в якому держави зобов'язалися вжити заходів для обмеження глобального потепління до 1.5-2°С. Однією з основних цілей конференції стало представлення оновлених стратегій у межах цієї угоди.
Згідно з цим договором, країни подають свої Національно визначені внески (НВВ). У цих документах кожна країна самостійно визначає, коли та наскільки готова скоротити свої викиди парникових газів. Україна -- не виняток, і до цьогорічного СОР Кабмін схвалив та подав до РКЗК ОНН свій оновлений НВВ, який за планом мав би бути амбітнішим за попередній.
Утім наші кліматичні плани далекі від ідеалу. У документі Україна обіцяє скоротити викиди на "більш ніж 65%" до 2035 року у порівнянні із показниками 1990-го року. Наш попередній НВВ, поданий у 2021, передбачав скорочення на 65% до 2030 року, а отже нова ціль фактично залишає той самий рівень зниження викидів, але з відтермінуванням на п'ять років.
Однак, через занепад промислового сектору та повномасштабну війну, до 2023 року рівень викидів в Україні вже знизився на понад 75% у порівнянні з 1990 роком. Таким чином, фактично, мета, яку Україна представила в рамках Паризької угоди, передбачає деяке збільшення викидів. Крім того, Україна оголосила про прагнення до кліматичної нейтральності до 2050 року у своєму Кліматичному законі (ЗУ "Про основні засади державної кліматичної політики"). Проте, без чіткого та стратегічного плану поетапного скорочення викидів, основне зниження доведеться реалізувати в досить стислі терміни між 2035 і 2050 роками.
Та є і позитивні сторони. У підготовці НВВ враховані окремі пропозиції громадськості, і наразі документ має згадку про важливість адаптації до зміни клімату, план розробити оновлену стратегію з адаптації та опис пріоритетів у цій сфері. Згадана у документі і справедлива трансформація -- соціально-економічна підтримка регіонів, що можуть постраждати через перехід до більш дружніх до клімату технологій (наприклад, шахтарські громади).
Свириденко: Кабмін ухвалив низку екологічних рішень для євроінтеграції України
COP не поза війною: як Україна протистояла російським наративам на конференції
Одне з ключових питань, над яким щороку працює українська делегація на конференціях -- оспорювання російських звітів про викиди парникових газів. Країна-агресорка, обліковуючи свої викиди, включає в обрахунки дані з тимчасово окупованих українських територій. У російських кліматичних документах ще за 2014 рік зʼявилися дані про викиди на територіях Криму та Севастополя. А в матеріалах за 2022-2023 роки рф прямо вказала, що до своїх "89 суб'єктів рф" росія включає так звані "днр", "лнр", а також частини Запорізької та Херсонської областей, які агресорка подає як "приєднані" у 2022 році.
Звіти приймаються та публікуються Секретаріатом РКЗК ООН (UNFCCC Secretariat) в тому форматі, в якому вони подаються конкретною країною -- "як отримано". Тобто, фактично в публічному доступі знаходяться звіти з даними, наданими росією, і саме тому коректні примітки з боку Секретаріату мають критичне значення. У попередні роки під російськими документами розміщувалися застереження з посиланням на Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 68/262, яка підтверджує територіальну цілісність України. Однак звіти росії за 2022-2023 роки були опубліковані без цих уточнень, що створювало ризик хибних інтерпретацій у міжнародній базі даних.
У перший день COP30 українська делегація публічно порушила це питання. Представниця переговорної команди Ольга Юшкевич наголосила, що примітки мають бути оновлені та доповнені посиланням на резолюцію Генеральної Асамблеї 11/4 від 12 жовтня 2022 року, яка прямо засуджує незаконні так звані "референдуми" на частині Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей.
Україна підкреслила, що всі документи, пов'язані з росією, повинні бути супроводжені чіткими застереженнями, щоб уникнути будь-яких непорозумінь щодо статусу територій, які знаходяться під окупацією.
Заява про компенсацію збитків, завданих кліматичними змінами.
Також під час COP сталася історична подія: Україна оголосила, що вимагатиме від росії відшкодування кліматичних збитків, спричинених війною. За підрахунками Ініціативи з обліку викидів парникових газів від війни, які проводяться у партнерстві з ГО "Екодія" та за підтримки Мінекономіки (раніше Міндовкілля), 3 роки повномасштабного вторгнення спричинили викиди майже 237 мільйонів тонн CO₂ еквіваленту. Це співмірно з річними викидами Австрії, Угорщини, Чехії та Словаччини разом та оцінюється у більш ніж $43 млрд.
Якщо це вдасться, Україна може стати першою країною в світі, яка вимагатиме компенсації за кліматичні збитки. Згідно з словами Павла Карташова, заступника Міністра економіки, довкілля та сільського господарства, отримані кошти будуть використані для відновлення екосистем, реалізації проектів з екологічного відновлення та адаптації до зміни клімату.
Крім офіційної делегації, до конференції долучилися також українські науковці та представниці громадянського суспільства, які також ділилися успіхами та викликами для України. Представниці організацій-членкинь Української кліматичної мережі, зокрема й Екодія, розповідали про шкоду від війни для клімату та приклади впровадження кліматично дружніх рішень в Україні на окремих тематичних заходах.
У другий тиждень конференції, щоб ще більше висвітлити руйнівний вплив Росії на клімат, представниці організації Екодія висунули Росію на антинагороду "Викопне дня" (Fossil of the day). Цю нагороду вручає глобальна мережа Climate Action Network International країні, яка, на думку багатьох організацій-членів, проявила себе найгірше під час переговорів. 21 листопада Росія отримала титул "Викопного дня" не лише через шкоду, завдану війною, яку вона розв'язала, а також за блокування важливих рішень на конференції. Зокрема, країна постійно виступає проти відмови від викопного пального, оскільки експорт вугілля, нафти і газу приносить їй сотні мільярдів доларів щороку (з лютого 2022 року Росія отримала близько 1 трильйона євро лише від експорту викопного пального). Крім того, вона намагається включити в офіційні документи згадки про перехідне паливо, таке як газ і ядерна енергія, як нібито екологічні рішення.
Конференція COP30, що відбулася через десять років після ухвалення Паризької угоди та отримала назву "конференція правди та імплементації", мала стати символом успішної міжнародної кооперації. Проте, відсутність узгодження з основних питань та тривалі суперечки щодо фінансування кліматичних ініціатив ще раз засвідчили серйозні розколи між державами.
Саме в цьому контексті бразильське президентство представило фінальний пакет рішень - "global mutirão", що означає "спільні зусилля". Цей пакет став компромісною спробою об'єднати найбільш суперечливі теми двотижневих переговорів, включно з фінансуванням, торгівельною політикою та дотриманням цілі Паризької угоди щодо утримання потепління в межах 1,5°C.
Хоча чимало країн вимагали чітких зобов'язань у рішеннях конференції стосовно "відмови від викопного палива" та "зупинення вирубки лісів", у підсумку було досягнуто компромісу під керівництвом президента COP30. Замість формальних зобов'язань учасники погодилися на розробку "дорожніх карт" поза рамками РКЗК ООН. Цей крок відобразив загальну тенденцію COP30: існує політична воля до змін, але серйозні протиріччя заважають просуванню в рамках офіційних кліматичних переговорів. Багато важливих питань залишаються відкритими і перенесені на рік вперед - до наступної конференції COP, місце проведення якої нарешті визначили після тривалих трирічних суперечок.
Рішення виявилося неординарним: COP31 відбудеться в Анталії (Туреччина), а Австралія виступатиме в ролі головуючої країни. Чи зможуть держави подолати розрив між своїми амбіціями та фактичними зобов'язаннями, стане зрозуміло протягом наступного року на кліматичних переговорах.
Авторка - Соф'я Садогурська, фахівчиня з питань зміни клімату ГО "Екодія"
Суд ООН вперше озвучив свою позицію щодо зміни клімату: викиди можуть стати підставою для міжнародних судових позовів.
